Вiд МаркаРозділ 5 |
1 |
2 І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого. |
3 Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його, |
4 бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його. |
5 І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння. |
6 А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому, |
7 і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“ |
8 Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“ |
9 І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“. |
10 І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі. |
11 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й. |
12 І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“. |
13 І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі. |
14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось. |
15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони. |
16 Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней. |
17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю. |
18 А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним. |
19 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“ |
20 І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались! |
21 |
22 І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому, |
23 і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“ |
24 І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього. |
25 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́, |
26 що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого, |
27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його. |
28 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“. |
29 І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги! |
30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“ |
31 І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“ |
32 А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце. |
33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла. |
34 А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“ |
35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“ |
36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй! |
37 І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова. |
38 І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли. |
39 А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“ |
40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча. |
41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“ що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“ |
42 І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого! |
43 А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів. |
Евангелие по МаркуГлава 5 |
1 |
2 Как только Иисус ступил из лодки на берег, навстречу Ему из могильных пещер вышел одержимый нечистым духом человек — |
3 он жил в этих пещерах. Никто не мог удержать его, и даже цепи не помогали. |
4 И хотя не раз он был скован по рукам и ногам, разрывал он цепи и разбивал оковы, так что одолеть его никому не удавалось. |
5 Всегда, днем и ночью, то в склепах, то на горах, он кричал и бился о камни. |
6 |
7 и громко закричал: «Ну что Тебе нужно от меня, Иисус, Сын Бога Всевышнего? Заклинаю Тебя Богом: не мучь меня!» |
8 Так он говорил потому, что Иисус сразу же сказал ему: |
9 |
10 И стал умолять Иисуса не изгонять их из этой земли. |
11 |
12 И нечистые духи стали просить Его: «Пошли нас в свиней и дай нам войти в них!» |
13 Он позволил им. Бесы, выйдя из одержимого, вошли в свиней, и стадо — около двух тысяч свиней — ринулось с кручи в море и утонуло в нем. |
14 |
15 Подошли они к Иисусу и увидели, что одержимый, в котором был легион бесов, сидит одетый и в здравом уме, и испугались. |
16 Когда очевидцы рассказали им о том, что случилось с тем, кто был одержим, и со стадом свиней, |
17 то люди стали просить Иисуса уйти из их мест. |
18 |
19 Но Он не позволил ему, сказав: |
20 И тот пошел и стал рассказывать в области, называемой Десятиградием, о том, что сделал для него Иисус. И все дивились этому. |
21 |
22 пришел туда один из старейшин синагоги по имени Иаир и, увидев Иисуса, пал к ногам Его, |
23 и стал умолять: «Доченька моя при смерти, приди же, возложи руки на нее, чтобы выздоровела она и осталась в живых!» |
24 Иисус отправился с ним. |
25 Среди толпы была одна женщина, двенадцать лет страдавшая кровотечением. |
26 Она много натерпелась от разных врачей, потратив на лечение всё, что было у нее, но никакой пользы не получила, и даже стало ей еще хуже. |
27 Прослышав об Иисусе, она подошла к Нему сзади в толпе и коснулась одежды Его, |
28 потому что подумала: «Исцелена буду, если хоть к одежде Его прикоснусь». |
29 Тут же кровотечение остановилось, и она ощутила, что здоровье вернулось к ней. |
30 |
31 |
32 |
33 В страхе и трепете женщина, зная, что произошло с нею, подошла к Нему, пала ниц перед Ним и рассказала Ему всю правду. |
34 Он же изрек: |
35 |
36 |
37 И не позволил никому, кроме Петра, Иакова и Иоанна, брата Иакова, идти вместе с Ним. |
38 Когда подошли они к дому старейшины, Иисус увидел, что там смятение, плачут там и громко причитают. |
39 |
40 Над Ним стали смеяться. |
41 Взяв ее за руку, Он сказал: |
42 Она тотчас встала и пошла (было ей лет двенадцать). Изумление великое [сразу же] охватило всех, |
43 но Иисус строго наказал: «Пусть никто не знает об этом», — а девочку велел покормить. |
Вiд МаркаРозділ 5 |
Евангелие по МаркуГлава 5 |
1 |
1 |
2 І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого. |
2 Как только Иисус ступил из лодки на берег, навстречу Ему из могильных пещер вышел одержимый нечистым духом человек — |
3 Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його, |
3 он жил в этих пещерах. Никто не мог удержать его, и даже цепи не помогали. |
4 бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його. |
4 И хотя не раз он был скован по рукам и ногам, разрывал он цепи и разбивал оковы, так что одолеть его никому не удавалось. |
5 І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння. |
5 Всегда, днем и ночью, то в склепах, то на горах, он кричал и бился о камни. |
6 А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому, |
6 |
7 і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“ |
7 и громко закричал: «Ну что Тебе нужно от меня, Иисус, Сын Бога Всевышнего? Заклинаю Тебя Богом: не мучь меня!» |
8 Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“ |
8 Так он говорил потому, что Иисус сразу же сказал ему: |
9 І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“. |
9 |
10 І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі. |
10 И стал умолять Иисуса не изгонять их из этой земли. |
11 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й. |
11 |
12 І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“. |
12 И нечистые духи стали просить Его: «Пошли нас в свиней и дай нам войти в них!» |
13 І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі. |
13 Он позволил им. Бесы, выйдя из одержимого, вошли в свиней, и стадо — около двух тысяч свиней — ринулось с кручи в море и утонуло в нем. |
14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось. |
14 |
15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони. |
15 Подошли они к Иисусу и увидели, что одержимый, в котором был легион бесов, сидит одетый и в здравом уме, и испугались. |
16 Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней. |
16 Когда очевидцы рассказали им о том, что случилось с тем, кто был одержим, и со стадом свиней, |
17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю. |
17 то люди стали просить Иисуса уйти из их мест. |
18 А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним. |
18 |
19 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“ |
19 Но Он не позволил ему, сказав: |
20 І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались! |
20 И тот пошел и стал рассказывать в области, называемой Десятиградием, о том, что сделал для него Иисус. И все дивились этому. |
21 |
21 |
22 І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому, |
22 пришел туда один из старейшин синагоги по имени Иаир и, увидев Иисуса, пал к ногам Его, |
23 і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“ |
23 и стал умолять: «Доченька моя при смерти, приди же, возложи руки на нее, чтобы выздоровела она и осталась в живых!» |
24 І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього. |
24 Иисус отправился с ним. |
25 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́, |
25 Среди толпы была одна женщина, двенадцать лет страдавшая кровотечением. |
26 що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого, |
26 Она много натерпелась от разных врачей, потратив на лечение всё, что было у нее, но никакой пользы не получила, и даже стало ей еще хуже. |
27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його. |
27 Прослышав об Иисусе, она подошла к Нему сзади в толпе и коснулась одежды Его, |
28 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“. |
28 потому что подумала: «Исцелена буду, если хоть к одежде Его прикоснусь». |
29 І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги! |
29 Тут же кровотечение остановилось, и она ощутила, что здоровье вернулось к ней. |
30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“ |
30 |
31 І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“ |
31 |
32 А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце. |
32 |
33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла. |
33 В страхе и трепете женщина, зная, что произошло с нею, подошла к Нему, пала ниц перед Ним и рассказала Ему всю правду. |
34 А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“ |
34 Он же изрек: |
35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“ |
35 |
36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй! |
36 |
37 І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова. |
37 И не позволил никому, кроме Петра, Иакова и Иоанна, брата Иакова, идти вместе с Ним. |
38 І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли. |
38 Когда подошли они к дому старейшины, Иисус увидел, что там смятение, плачут там и громко причитают. |
39 А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“ |
39 |
40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча. |
40 Над Ним стали смеяться. |
41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“ що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“ |
41 Взяв ее за руку, Он сказал: |
42 І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого! |
42 Она тотчас встала и пошла (было ей лет двенадцать). Изумление великое [сразу же] охватило всех, |
43 А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів. |
43 но Иисус строго наказал: «Пусть никто не знает об этом», — а девочку велел покормить. |