Вiд МаркаРозділ 5 |
|
1 |
|
2 І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого. |
|
3 Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його, |
|
4 бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його. |
|
5 І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння. |
|
6 А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому, |
|
7 і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“ |
|
8 Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“ |
|
9 І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“. |
|
10 І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі. |
|
11 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й. |
|
12 І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“. |
|
13 І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі. |
|
14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось. |
|
15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони. |
|
16 Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней. |
|
17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю. |
|
18 А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним. |
|
19 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“ |
|
20 І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались! |
|
21 |
|
22 І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому, |
|
23 і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“ |
|
24 І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього. |
|
25 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́, |
|
26 що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого, |
|
27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його. |
|
28 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“. |
|
29 І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги! |
|
30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“ |
|
31 І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“ |
|
32 А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце. |
|
33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла. |
|
34 А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“ |
|
35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“ |
|
36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй! |
|
37 І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова. |
|
38 І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли. |
|
39 А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“ |
|
40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча. |
|
41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“ що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“ |
|
42 І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого! |
|
43 А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів. |
Евангелие от МаркаГлава 5 |
|
1 |
|
2 Когда Христос вышел из лодки, сразу же Ему навстречу из-за гробниц вышел человек, одержимый нечистым духом. |
|
3 Этот человек жил среди гробниц, и никто не мог связать его даже цепями. |
|
4 Его неоднократно сковывали цепями и оковами, но он разрывал цепи и разбивал оковы. И никто не мог укротить его. |
|
5 Дни и ночи напролёт он кричал и бился о камни среди гробниц и холмов. |
|
6 Увидев Иисуса издали, человек подбежал, склонился перед Ним |
|
7 и закричал громким голосом: |
|
8 Это произошло потому, что Иисус сказал ему: |
|
9 Тогда Иисус спросил его: |
|
10 И стали духи умолять Иисуса не отсылать их прочь из тех мест. |
|
11 |
|
12 И бесы просили Иисуса: |
|
13 Он позволил им сделать это, так что нечистые духи вышли из человека и вселились в свиней. Тогда стадо, около двух тысяч голов, бросилось с крутого берега в озеро и утонуло. |
|
14 Пастухи же убежали прочь и рассказали в городе и в округе о происшедшем. Люди пришли посмотреть, что же случилось. |
|
15 Они подошли к Иисусу и, увидев, что бесновавшийся, который был одержим злыми духами, сидит одетый и находится в здравом уме, испугались. |
|
16 Те, кто видели происшедшее, рассказали им о том, что случилось с бесноватым и свиньями. |
|
17 Тогда люди стали умолять Иисуса, чтобы Он покинул их страну. |
|
18 Когда Иисус садился в лодку, тот человек, который был освобождён от демонов, просил пойти с Ним. |
|
19 Но Иисус не позволил ему, сказав: |
|
20 Тогда он ушёл и начал рассказывать людям в Десятиградии, как много Иисус сделал для него, и все удивлялись. |
|
21 |
|
22 Туда пришёл глава синагоги по имени Иаир. Увидев Иисуса, он припал к Его ногам |
|
23 и стал снова и снова умолять Его: |
|
24 Иисус пошёл с ним, и большая толпа народа следовала за Ним, тесня Его. |
|
25 Там была одна женщина, которая двенадцать лет страдала кровотечениями. |
|
26 Она сильно страдала, и многие врачи старались ей помочь. Она потратила на них всё, что имела, но ей становилось не лучше, а хуже. |
|
27 Когда эта женщина услышала об Иисусе, она подошла к Нему сзади в толпе и дотронулась до Его одежды, |
|
28 |
|
29 И тотчас же кровотечение у неё прекратилось, и она ощутила в теле, что исцелена от болезни. |
|
30 Иисус же сразу понял, что сила вышла из Него. Он повернулся к толпе и спросил: |
|
31 Его ученики сказали: |
|
32 Но Иисус продолжал смотреть вокруг, чтобы увидеть ту, которая это сделала. |
|
33 Тогда женщина, зная, что с ней произошло, дрожа от страха, пала к ногам Иисуса и рассказала Ему всю правду. |
|
34 Затем Он обратился к ней с такими словами: |
|
35 |
|
36 Но Иисус услышал, что они говорили, и сказал Иаиру: |
|
37 Иисус не позволил никому, кроме Петра, Иакова и Иоанна, брата Иакова, следовать за Собой. |
|
38 Когда они пришли в дом главы синагоги, Он увидел смятение и громко плачущих и рыдающих людей. |
|
39 Он вошёл и сказал им: |
|
40 Они лишь посмеялись над Ним. Он отослал прочь всех людей и, взяв с Собой отца и мать ребёнка, а также трёх Своих учеников, вошёл туда, где лежала девочка. |
|
41 Он взял её за руку и сказал: |
|
42 И девочка сразу же поднялась и начала ходить. (Ей было двенадцать лет). Великое изумление овладело присутствующими. |
|
43 Но Иисус строго наказал им, чтобы никто не узнал об этом, а затем попросил, чтобы девочке дали что-нибудь поесть. |
Вiд МаркаРозділ 5 |
Евангелие от МаркаГлава 5 |
|
1 |
1 |
|
2 І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого. |
2 Когда Христос вышел из лодки, сразу же Ему навстречу из-за гробниц вышел человек, одержимый нечистым духом. |
|
3 Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його, |
3 Этот человек жил среди гробниц, и никто не мог связать его даже цепями. |
|
4 бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його. |
4 Его неоднократно сковывали цепями и оковами, но он разрывал цепи и разбивал оковы. И никто не мог укротить его. |
|
5 І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння. |
5 Дни и ночи напролёт он кричал и бился о камни среди гробниц и холмов. |
|
6 А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому, |
6 Увидев Иисуса издали, человек подбежал, склонился перед Ним |
|
7 і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“ |
7 и закричал громким голосом: |
|
8 Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“ |
8 Это произошло потому, что Иисус сказал ему: |
|
9 І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“. |
9 Тогда Иисус спросил его: |
|
10 І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі. |
10 И стали духи умолять Иисуса не отсылать их прочь из тех мест. |
|
11 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й. |
11 |
|
12 І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“. |
12 И бесы просили Иисуса: |
|
13 І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі. |
13 Он позволил им сделать это, так что нечистые духи вышли из человека и вселились в свиней. Тогда стадо, около двух тысяч голов, бросилось с крутого берега в озеро и утонуло. |
|
14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось. |
14 Пастухи же убежали прочь и рассказали в городе и в округе о происшедшем. Люди пришли посмотреть, что же случилось. |
|
15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони. |
15 Они подошли к Иисусу и, увидев, что бесновавшийся, который был одержим злыми духами, сидит одетый и находится в здравом уме, испугались. |
|
16 Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней. |
16 Те, кто видели происшедшее, рассказали им о том, что случилось с бесноватым и свиньями. |
|
17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю. |
17 Тогда люди стали умолять Иисуса, чтобы Он покинул их страну. |
|
18 А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним. |
18 Когда Иисус садился в лодку, тот человек, который был освобождён от демонов, просил пойти с Ним. |
|
19 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“ |
19 Но Иисус не позволил ему, сказав: |
|
20 І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались! |
20 Тогда он ушёл и начал рассказывать людям в Десятиградии, как много Иисус сделал для него, и все удивлялись. |
|
21 |
21 |
|
22 І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому, |
22 Туда пришёл глава синагоги по имени Иаир. Увидев Иисуса, он припал к Его ногам |
|
23 і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“ |
23 и стал снова и снова умолять Его: |
|
24 І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього. |
24 Иисус пошёл с ним, и большая толпа народа следовала за Ним, тесня Его. |
|
25 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́, |
25 Там была одна женщина, которая двенадцать лет страдала кровотечениями. |
|
26 що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого, |
26 Она сильно страдала, и многие врачи старались ей помочь. Она потратила на них всё, что имела, но ей становилось не лучше, а хуже. |
|
27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його. |
27 Когда эта женщина услышала об Иисусе, она подошла к Нему сзади в толпе и дотронулась до Его одежды, |
|
28 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“. |
28 |
|
29 І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги! |
29 И тотчас же кровотечение у неё прекратилось, и она ощутила в теле, что исцелена от болезни. |
|
30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“ |
30 Иисус же сразу понял, что сила вышла из Него. Он повернулся к толпе и спросил: |
|
31 І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“ |
31 Его ученики сказали: |
|
32 А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце. |
32 Но Иисус продолжал смотреть вокруг, чтобы увидеть ту, которая это сделала. |
|
33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла. |
33 Тогда женщина, зная, что с ней произошло, дрожа от страха, пала к ногам Иисуса и рассказала Ему всю правду. |
|
34 А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“ |
34 Затем Он обратился к ней с такими словами: |
|
35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“ |
35 |
|
36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй! |
36 Но Иисус услышал, что они говорили, и сказал Иаиру: |
|
37 І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова. |
37 Иисус не позволил никому, кроме Петра, Иакова и Иоанна, брата Иакова, следовать за Собой. |
|
38 І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли. |
38 Когда они пришли в дом главы синагоги, Он увидел смятение и громко плачущих и рыдающих людей. |
|
39 А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“ |
39 Он вошёл и сказал им: |
|
40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча. |
40 Они лишь посмеялись над Ним. Он отослал прочь всех людей и, взяв с Собой отца и мать ребёнка, а также трёх Своих учеников, вошёл туда, где лежала девочка. |
|
41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“ що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“ |
41 Он взял её за руку и сказал: |
|
42 І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого! |
42 И девочка сразу же поднялась и начала ходить. (Ей было двенадцать лет). Великое изумление овладело присутствующими. |
|
43 А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів. |
43 Но Иисус строго наказал им, чтобы никто не узнал об этом, а затем попросил, чтобы девочке дали что-нибудь поесть. |