БуттяРозділ 44 |
|
1 |
|
2 А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його“. І зробив той за словом Йо́сиповим, яке він сказав був. |
|
3 Розвиднилось рано вра́нці, і люди ці були́ відпущені, вони та їхні осли. |
|
4 Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йо́сип сказав до того, що над домом його: „Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: „На́що ви заплатили злом за добро? |
|
5 Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке“. |
|
6 І той їх догнав, і сказав їм ті слова. |
|
7 А вони відказали йому: „Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ. |
|
8 Таж срібло́, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото? |
|
9 У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові“. |
|
10 А той відказав: „Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті“. |
|
11 І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого. |
|
12 І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім! |
|
13 І пороздирали вони свою одіж! І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста. |
|
14 І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, — а він ще був там. І попа́дали вони перед лицем його на землю. |
|
15 І сказав до них Йо́сип: „Що́ це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я?“ |
|
16 А Юда промовив: „Що́ ми скажемо панові моєму? Що́ будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша“. |
|
17 А Йо́сип відказав: „Дале́ке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, — він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька“. |
|
18 І приступив до нього Юда та й промовив: „О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон. |
|
19 Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: „Чи є в вас батько або брат?“ |
|
20 І сказали ми до пана мого: „Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить. |
|
21 А ти був сказав своїм рабам: „Зведіть до мене його, і нехай я кину свої́м оком на нього“. |
|
22 І сказали ми до пана мого: „Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той“. |
|
23 А ти сказав своїм рабам: „Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого“. |
|
24 І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана. |
|
25 А батько наш сказав: „Верніться, купіть нам трохи їжі“. |
|
26 А ми відказали: „Не можемо зійти. Коли найменший наш брат буде з нами, то зійдемо ми, бо не можемо бачити лиця того мужа, якщо брат наш наймолодший не буде з нами“. |
|
27 І сказав до нас раб твій, наш батько: „Ви знаєте, що двох була́ породила мені жінка моя. |
|
28 Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він. І я не бачив його аж дотепе́р. |
|
29 А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу“. |
|
30 А тепер, коли я прийду́ до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, — а душа його зв'язана з душею тією, — |
|
31 То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу. |
|
32 Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу́ його до тебе, то згрішу перед батьком свої́м на всі дні! |
|
33 А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами! |
|
34 Бо як я прийду́ до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька“. |
GenesisChapter 44 |
|
1 And he commanded |
|
2 And put |
|
3 As soon as the morning |
|
4 And when they were gone |
|
5 Is not this |
|
6 And he overtook |
|
7 And they said |
|
8 Behold, |
|
9 With whomsoever |
|
10 And he said, |
|
11 Then they speedily |
|
12 And he searched, |
|
13 Then they rent |
|
14 And Judah |
|
15 And Joseph |
|
16 And Judah |
|
17 And he said, |
|
18 Then Judah |
|
19 My lord |
|
20 And we said |
|
21 And you said |
|
22 And we said |
|
23 And you said |
|
24 And it came |
|
25 And our father |
|
26 And we said, |
|
27 And your servant |
|
28 And the one |
|
29 And if |
|
30 Now |
|
31 It shall come |
|
32 For your servant |
|
33 Now |
|
34 For how |
БуттяРозділ 44 |
GenesisChapter 44 |
|
1 |
1 And he commanded |
|
2 А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його“. І зробив той за словом Йо́сиповим, яке він сказав був. |
2 And put |
|
3 Розвиднилось рано вра́нці, і люди ці були́ відпущені, вони та їхні осли. |
3 As soon as the morning |
|
4 Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йо́сип сказав до того, що над домом його: „Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: „На́що ви заплатили злом за добро? |
4 And when they were gone |
|
5 Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке“. |
5 Is not this |
|
6 І той їх догнав, і сказав їм ті слова. |
6 And he overtook |
|
7 А вони відказали йому: „Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ. |
7 And they said |
|
8 Таж срібло́, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото? |
8 Behold, |
|
9 У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові“. |
9 With whomsoever |
|
10 А той відказав: „Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті“. |
10 And he said, |
|
11 І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого. |
11 Then they speedily |
|
12 І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім! |
12 And he searched, |
|
13 І пороздирали вони свою одіж! І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста. |
13 Then they rent |
|
14 І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, — а він ще був там. І попа́дали вони перед лицем його на землю. |
14 And Judah |
|
15 І сказав до них Йо́сип: „Що́ це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я?“ |
15 And Joseph |
|
16 А Юда промовив: „Що́ ми скажемо панові моєму? Що́ будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша“. |
16 And Judah |
|
17 А Йо́сип відказав: „Дале́ке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, — він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька“. |
17 And he said, |
|
18 І приступив до нього Юда та й промовив: „О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон. |
18 Then Judah |
|
19 Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: „Чи є в вас батько або брат?“ |
19 My lord |
|
20 І сказали ми до пана мого: „Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить. |
20 And we said |
|
21 А ти був сказав своїм рабам: „Зведіть до мене його, і нехай я кину свої́м оком на нього“. |
21 And you said |
|
22 І сказали ми до пана мого: „Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той“. |
22 And we said |
|
23 А ти сказав своїм рабам: „Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого“. |
23 And you said |
|
24 І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана. |
24 And it came |
|
25 А батько наш сказав: „Верніться, купіть нам трохи їжі“. |
25 And our father |
|
26 А ми відказали: „Не можемо зійти. Коли найменший наш брат буде з нами, то зійдемо ми, бо не можемо бачити лиця того мужа, якщо брат наш наймолодший не буде з нами“. |
26 And we said, |
|
27 І сказав до нас раб твій, наш батько: „Ви знаєте, що двох була́ породила мені жінка моя. |
27 And your servant |
|
28 Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він. І я не бачив його аж дотепе́р. |
28 And the one |
|
29 А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу“. |
29 And if |
|
30 А тепер, коли я прийду́ до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, — а душа його зв'язана з душею тією, — |
30 Now |
|
31 То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу. |
31 It shall come |
|
32 Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу́ його до тебе, то згрішу перед батьком свої́м на всі дні! |
32 For your servant |
|
33 А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами! |
33 Now |
|
34 Бо як я прийду́ до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька“. |
34 For how |