Библия - Обещанное Восстановление

Буття

Розділ 44

1 І наказав він тому, що над домом його, говорячи: „Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його.

2 А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його“. І зробив той за словом Йо́сиповим, яке він сказав був.

3 Розвиднилось рано вра́нці, і люди ці були́ відпущені, вони та їхні осли.

4 Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йо́сип сказав до того, що над домом його: „Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: „На́що ви заплатили злом за добро?

5 Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке“.

6 І той їх догнав, і сказав їм ті слова.

7 А вони відказали йому: „Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ.

8 Таж срібло́, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото?

9 У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові“.

10 А той відказав: „Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті“.

11 І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого.

12 І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім!

13 І пороздирали вони свою одіж! І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста.

14 І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, — а він ще був там. І попа́дали вони перед лицем його на землю.

15 І сказав до них Йо́сип: „Що́ це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я?“

16 А Юда промовив: „Що́ ми скажемо панові моєму? Що́ будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша“.

17 А Йо́сип відказав: „Дале́ке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, — він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька“.

18 І приступив до нього Юда та й промовив: „О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон.

19 Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: „Чи є в вас батько або брат?“

20 І сказали ми до пана мого: „Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.

21 А ти був сказав своїм рабам: „Зведіть до мене його, і нехай я кину свої́м оком на нього“.

22 І сказали ми до пана мого: „Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той“.

23 А ти сказав своїм рабам: „Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого“.

24 І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.

25 А батько наш сказав: „Верніться, купіть нам трохи їжі“.

26 А ми відказали: „Не можемо зійти. Коли найменший наш брат буде з нами, то зійдемо ми, бо не можемо бачити лиця того мужа, якщо брат наш наймолодший не буде з нами“.

27 І сказав до нас раб твій, наш батько: „Ви знаєте, що двох була́ породила мені жінка моя.

28 Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він. І я не бачив його аж дотепе́р.

29 А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу“.

30 А тепер, коли я прийду́ до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, — а душа його зв'язана з душею тією, —

31 То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу.

32 Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу́ його до тебе, то згрішу перед батьком свої́м на всі дні!

33 А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!

34 Бо як я прийду́ до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька“.

Бытие

Глава 44

1 Затем Иосиф велел своему слуге: «Наполни мешки этих людей зерном, дай им столько, сколько они смогут унести, и вместе с зерном положи каждому в мешок его деньги.

2 Младшему брату тоже положи в мешок его деньги и ещё положи в его мешок мою серебряную чашу». Слуга исполнил всё так, как сказал Иосиф.

3 Рано утром на следующий день братьев отпустили в обратную дорогу.

4 Как только они вышли из города, Иосиф приказал своему слуге: «Отправляйся вслед за этими людьми, останови их и скажи: „Мы отнеслись к вам по-хорошему, почему же вы отплатили нам злом? Почему вы украли серебряную чашу моего господина?

5 Мой господин пьёт из этой чаши и с её помощью узнаёт разные тайны. Почему вы отплатили ему таким злом?!”»

6 Слуга сделал так, как велел ему Иосиф, и поспешил вслед за братьями.

7 Братья же ответили ему: «Почему правитель обвиняет нас в этом преступлении? Мы бы никогда так не поступили!

8 Мы привезли обратно деньги, которые раньше нашли в своих мешках, так зачем же мы стали бы красть серебро или золото из дома твоего господина?!

9 Если ты найдёшь эту чашу у кого-нибудь в мешке, то пусть этот человек будет предан смерти. Можешь убить его, мы же станем твоими рабами».

10 «Давайте так и сделаем, — сказал слуга, — и, если я найду у кого серебряную чашу, тот человек станет моим рабом, остальные же будут свободны».

11 Каждый из братьев поспешно спустил свой мешок на землю и открыл его.

12 Слуга стал обыскивать мешки, начиная с мешка старшего брата и кончая мешком младшего, и нашёл чашу в мешке у Вениамина.

13 Братья очень расстроились, разорвали на себе одежды в знак печали, а потом погрузили мешки на ослов и пошли обратно в город.

14 Иуда с братьями вернулись в дом Иосифа, когда он был ещё дома, и упали перед ним на землю.

15 «Зачем же вы это сделали? — спросил Иосиф. — Неужели вы не знаете, что я умею угадывать тайны? Никто не делает это лучше меня!»

16 Иуда сказал: «Господин, нам нечего сказать! Мы не можем ничего объяснить и никак не можем доказать, что невинны. Бог осудил нас за иное преступление. Мы все, вместе с Вениамином, будем твоими рабами».

17 Иосиф ответил: «Я не обращу вас всех в рабство! Только тот, кто украл чашу, станет моим рабом, а все остальные можете идти с миром к своему отцу».

18 Тогда Иуда подошёл к Иосифу и ска зал: «Господин, позволь говорить с тобой открыто. Прошу тебя, не гневайся на меня: я знаю, что ты — словно сам фараон.

19 Когда мы были здесь раньше, ты спросил нас: „Есть ли у вас отец или брат?” —

20 и мы тебе ответили: „У нас есть старик-отец и младший брат. Отец любит его, потому что он родился, когда наш отец был уже стар. Брат этого младшего сына умер, и он остался единственным сыном, родившимся от той матери. Отец очень любит его”.

21 Когда ты нам повелел: „Приведите ко мне этого брата, я хочу его видеть”,

22 мы ответили: „Мальчик не сможет прийти, так как он не может оставить своего отца. Если отец потеряет его, то умрёт от горя”.

23 Ты же нам сказал: „Вы должны привести своего младшего брата, иначе я вам больше не продам зерна”.

24 Возвратившись к отцу, мы передали ему всё, что ты сказал.

25 Некоторое время спустя отец приказал нам: „Отправляйтесь обратно и купите для нас ещё еды”.

26 Мы возразили отцу: „Мы не можем пойти без нашего младшего брата. Правитель сказал, что не продаст нам больше зерна, пока не увидит нашего младшего брата”.

27 Тогда отец сказал нам: „Вы знаете, что моя жена Рахиль родила мне двух сыновей.

28 Я позволил, чтобы один сын ушёл от меня, и его убил дикий зверь, и с тех пор я не видел его.

29 Если вы заберёте у меня другого сына и с ним что-нибудь случится, то я умру от горя”.

30 И вот, представь себе, что будет, если мы теперь возвратимся домой без нашего младшего брата, ведь у нашего отца нет жизни без Вениамина!

31 Если он увидит, что его с нами нет, то умрёт! И в этом будет наша вина: из-за нас отец умрёт в великом горе!

32 Я взял на себя ответственность за мальчика, сказав отцу: „Если я не приведу его к тебе обратно, то можешь всю мою жизнь считать меня виновным”.

33 И вот теперь я молю тебя: отпусти мальчика обратно вместе с его братьями, я же останусь и буду твоим рабом.

34 Я не могу вернуться к отцу без Вениамина, потому что страшусь того, что случится с моим отцом».

Буття Розділ 44	Бытие Глава 44
1 І наказав він тому, що над домом його, говорячи: „Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його.	1 Затем Иосиф велел своему слуге: «Наполни мешки этих людей зерном, дай им столько, сколько они смогут унести, и вместе с зерном положи каждому в мешок его деньги.
2 А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його“. І зробив той за словом Йо́сиповим, яке він сказав був.	2 Младшему брату тоже положи в мешок его деньги и ещё положи в его мешок мою серебряную чашу». Слуга исполнил всё так, как сказал Иосиф.
3 Розвиднилось рано вра́нці, і люди ці були́ відпущені, вони та їхні осли.	3 Рано утром на следующий день братьев отпустили в обратную дорогу.
4 Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йо́сип сказав до того, що над домом його: „Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: „На́що ви заплатили злом за добро?	4 Как только они вышли из города, Иосиф приказал своему слуге: «Отправляйся вслед за этими людьми, останови их и скажи: „Мы отнеслись к вам по-хорошему, почему же вы отплатили нам злом? Почему вы украли серебряную чашу моего господина?
5 Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке“.	5 Мой господин пьёт из этой чаши и с её помощью узнаёт разные тайны. Почему вы отплатили ему таким злом?!”»
6 І той їх догнав, і сказав їм ті слова.	6 Слуга сделал так, как велел ему Иосиф, и поспешил вслед за братьями.
7 А вони відказали йому: „Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ.	7 Братья же ответили ему: «Почему правитель обвиняет нас в этом преступлении? Мы бы никогда так не поступили!
8 Таж срібло́, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото?	8 Мы привезли обратно деньги, которые раньше нашли в своих мешках, так зачем же мы стали бы красть серебро или золото из дома твоего господина?!
9 У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові“.	9 Если ты найдёшь эту чашу у кого-нибудь в мешке, то пусть этот человек будет предан смерти. Можешь убить его, мы же станем твоими рабами».
10 А той відказав: „Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті“.	10 «Давайте так и сделаем, — сказал слуга, — и, если я найду у кого серебряную чашу, тот человек станет моим рабом, остальные же будут свободны».
11 І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого.	11 Каждый из братьев поспешно спустил свой мешок на землю и открыл его.
12 І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім!	12 Слуга стал обыскивать мешки, начиная с мешка старшего брата и кончая мешком младшего, и нашёл чашу в мешке у Вениамина.
13 І пороздирали вони свою одіж! І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста.	13 Братья очень расстроились, разорвали на себе одежды в знак печали, а потом погрузили мешки на ослов и пошли обратно в город.
14 І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, — а він ще був там. І попа́дали вони перед лицем його на землю.	14 Иуда с братьями вернулись в дом Иосифа, когда он был ещё дома, и упали перед ним на землю.
15 І сказав до них Йо́сип: „Що́ це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я?“	15 «Зачем же вы это сделали? — спросил Иосиф. — Неужели вы не знаете, что я умею угадывать тайны? Никто не делает это лучше меня!»
16 А Юда промовив: „Що́ ми скажемо панові моєму? Що́ будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша“.	16 Иуда сказал: «Господин, нам нечего сказать! Мы не можем ничего объяснить и никак не можем доказать, что невинны. Бог осудил нас за иное преступление. Мы все, вместе с Вениамином, будем твоими рабами».
17 А Йо́сип відказав: „Дале́ке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, — він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька“.	17 Иосиф ответил: «Я не обращу вас всех в рабство! Только тот, кто украл чашу, станет моим рабом, а все остальные можете идти с миром к своему отцу».
18 І приступив до нього Юда та й промовив: „О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон.	18 Тогда Иуда подошёл к Иосифу и ска зал: «Господин, позволь говорить с тобой открыто. Прошу тебя, не гневайся на меня: я знаю, что ты — словно сам фараон.
19 Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: „Чи є в вас батько або брат?“	19 Когда мы были здесь раньше, ты спросил нас: „Есть ли у вас отец или брат?” —
20 І сказали ми до пана мого: „Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.	20 и мы тебе ответили: „У нас есть старик-отец и младший брат. Отец любит его, потому что он родился, когда наш отец был уже стар. Брат этого младшего сына умер, и он остался единственным сыном, родившимся от той матери. Отец очень любит его”.
21 А ти був сказав своїм рабам: „Зведіть до мене його, і нехай я кину свої́м оком на нього“.	21 Когда ты нам повелел: „Приведите ко мне этого брата, я хочу его видеть”,
22 І сказали ми до пана мого: „Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той“.	22 мы ответили: „Мальчик не сможет прийти, так как он не может оставить своего отца. Если отец потеряет его, то умрёт от горя”.
23 А ти сказав своїм рабам: „Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого“.	23 Ты же нам сказал: „Вы должны привести своего младшего брата, иначе я вам больше не продам зерна”.
24 І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.	24 Возвратившись к отцу, мы передали ему всё, что ты сказал.
25 А батько наш сказав: „Верніться, купіть нам трохи їжі“.	25 Некоторое время спустя отец приказал нам: „Отправляйтесь обратно и купите для нас ещё еды”.
26 А ми відказали: „Не можемо зійти. Коли найменший наш брат буде з нами, то зійдемо ми, бо не можемо бачити лиця того мужа, якщо брат наш наймолодший не буде з нами“.	26 Мы возразили отцу: „Мы не можем пойти без нашего младшего брата. Правитель сказал, что не продаст нам больше зерна, пока не увидит нашего младшего брата”.
27 І сказав до нас раб твій, наш батько: „Ви знаєте, що двох була́ породила мені жінка моя.	27 Тогда отец сказал нам: „Вы знаете, что моя жена Рахиль родила мне двух сыновей.
28 Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він. І я не бачив його аж дотепе́р.	28 Я позволил, чтобы один сын ушёл от меня, и его убил дикий зверь, и с тех пор я не видел его.
29 А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу“.	29 Если вы заберёте у меня другого сына и с ним что-нибудь случится, то я умру от горя”.
30 А тепер, коли я прийду́ до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, — а душа його зв'язана з душею тією, —	30 И вот, представь себе, что будет, если мы теперь возвратимся домой без нашего младшего брата, ведь у нашего отца нет жизни без Вениамина!
31 То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу.	31 Если он увидит, что его с нами нет, то умрёт! И в этом будет наша вина: из-за нас отец умрёт в великом горе!
32 Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу́ його до тебе, то згрішу перед батьком свої́м на всі дні!	32 Я взял на себя ответственность за мальчика, сказав отцу: „Если я не приведу его к тебе обратно, то можешь всю мою жизнь считать меня виновным”.
33 А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!	33 И вот теперь я молю тебя: отпусти мальчика обратно вместе с его братьями, я же останусь и буду твоим рабом.
34 Бо як я прийду́ до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька“.	34 Я не могу вернуться к отцу без Вениамина, потому что страшусь того, что случится с моим отцом».

Старий
завіт

Новий
завіт

Буття

Розділ 44

Бытие

Глава 44

Буття

Розділ 44

Бытие

Глава 44

Старий завіт

Новий завіт

Буття

Розділ 44

Бытие

Глава 44

Буття

Розділ 44

Бытие

Глава 44

Старий
завіт

Новий
завіт