CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Ів. 8
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Вiд Iвана

Розділ 8

1 Ісус же на гору Оли́вну пішов.

2 А над ранком прийшов знов у храм, — і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.

3 І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в пере́любі схо́плену жінку, і посере́дині ставлять її,

4 та й говорять Йому: „Оцю жінку, Учителю, зло́влено на гарячому вчинку пере́любу.

5 Мойсей же в Зако́ні звелів нам таких побива́ти камінням. А Ти що гово́риш?“

6 Це ж казали вони, Його споку́шуючи, та щоб мати на Нього оска́рження. А Ісус, нахилившись додо́лу, по землі писав пальцем.

7 А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: „Хто з вас без гріха́, — нехай перший на неї той каменем кине!“

8 І Він знов нахили́вся додо́лу, і писав по землі.

9 А вони, це почувши й сумлінням доко́рені, стали один по одно́му вихо́дити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всере́дині.

10 І підвівся Ісус, і ніко́го, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: „Де́ ж ті, жінко, що тебе оскаржа́ли? Чи ніхто тебе не засудив?“

11 А вона відказала: „Ніхто, Господи“. І сказав їй Ісус: „Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!“

12 І зно́ву Ісус промовляв до них, кажучи: „Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не бу́де ходити у те́мряві той, але́ матиме світло життя“.

13 Фарисеї ж Йому відказали: „Ти Сам сві́дчиш про Себе, — тим свідо́цтво Твоє неправдиве“.

14 Відповів і сказав їм Ісус: „Хоч і сві́дчу про Себе Я Сам, — та правдиве свідо́цтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не ві́даєте, відкіля Я прихо́джу, і куди Я йду.

15 Ви за тілом судите, — Я не суджу́ ніко́го.

16 А коли Я суджу́, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!

17 Та й у вашім Зако́ні написано, що сві́дчення двох чоловіків правдиве.

18 Я Сам свідчу про Себе Самого, і сві́дчить про Мене Отець, що послав Він Мене“.

19 I сказали до Нього вони: „Де Отець Твій?“ Ісус відповів: „Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б“.

20 Ці слова́ Він казав при скарбни́ці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопи́в Його, бо то ще не настала година Його.

21 І сказав Він їм зно́ву: „Я відхо́джу, ви ж шукати Мене бу́дете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете“.

22 А юдеї казали: „Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибу́ти не можете?“

23 І сказав Він до них: „Ви — від до́лу, Я — звисо́ка, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.

24 Тому́ Я сказав вам, що помре́те в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помре́те в своїх гріхах“.

25 А вони запитали Його: „Хто Ти такий?“ І Ісус відказав їм: „Той, Хто споча́тку, як і говорю́ Я до вас.

26 Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю́, що від Нього почув“.

27 Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.

28 Тож Ісус їм сказав: „Коли ви піді́ймете Лю́дського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не ді́ю, але те говорю́, як Отець Мій Мене був навчив.

29 А Той, Хто послав Мене, перебува́є зо Мною; Отець не зоставив Само́го Мене, бо Я за́вжди чиню́, що Йому до вподо́би“.

30 Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.

31 Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: „Як у слові Моїм позоста́нетеся, тоді справді Моїми у́чнями бу́дете,

32 і пізна́єте правду, — а правда вас вільними зробить!“

33 Вони відказали Йому́: „Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були́ ми ніко́ли. То як же Ти кажеш: „Ви станете вільні?“

34 Відповів їм Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха́.

35 І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.

36 Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.

37 Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподі́яти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.

38 Я те говорю́, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в ба́тька свого́“.

39 Сказали вони Йому в відповідь: „Наш отець — Авраам“. Відказав їм Ісус: „Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла́ Авраамові.

40 А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.

41 Ви робите діла батька свого“. Вони ж відказали Йому: „Не родилися ми від пере́любу, — одного ми маєм Отця — то Бога“.

42 А Ісус їм сказав: „Якби Бог був Отець ваш, — ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, — не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.

43 Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви сло́ва Мого.

44 Ваш ба́тько — диявол, і пожадли́вості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогу́б споконві́ку, і в правді не всто́яв, бо правди нема в нім. Як гово́рить неправду, то говорить зо сво́го, — бо він неправдомо́вець і ба́тько неправді.

45 А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу́.

46 Хто з вас може Мені докори́ти за гріх? Коли ж правду кажу́, чом Мені ви не вірите?

47 Хто від Бога, той слухає Божі слова́; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога“.

48 Відізвались юдеї й сказали Йому́: „Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самаряни́н і де́мона маєш?“

49 Ісус відповів: „Не маю Я де́мона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажа́єте.

50 Не шукаю ж Я власної слави, — є Такий, Хто шукає та судить.

51 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто слово Моє берегти́ме, не побачить той смерти повік!

52 І сказали до Нього юдеї: „Тепер ми дізнались, що де́мона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.

53 Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Само́го Себе?“

54 Ісус відповів: „Як Я сла́влю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.

55 І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу́, що не знаю Його, — буду неправдомо́вець, подібний до вас. Та Я знаю Його, — і слово Його зберігаю.

56 Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, — і він бачив, і тішився“.

57 А юдеї ж до Нього сказали: „Ти й п'ятидесяти́ ро́ків не маєш іще, — і Авраама Ти бачив?“

58 Ісус їм відказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Перш, ніж був Авраам, — Я є“.

59 І схопи́ли каміння вони, щоб кинути на Нього. Та схова́вся Ісус, і з храму пішов.

John

Chapter 8

1 THEN Jesus went to the mount of Olives.

2 And in the morning he came again to the temple, and all the people were coming to him; and he sat down and taught them.

3 Then the scribes and the Pharisees brought a woman who was caught in adultery; and they made her to stand in the midst.

4 They said to him, Teacher, this woman was caught openly in the act of adultery.

5 Now in the law of Moses it is commanded that women such as these should be stoned; but what do you say?

6 They said this to tempt him, that they might have a cause to accuse him. While Jesus was bent down, he was writing on the ground.

7 When they were through questioning him, he straightened himself up and said to them, He who is among you without sin, let him first throw a stone at her.

8 And again as he bent down, he wrote on the ground.

9 And when they heard it, they left one by one, beginning with the elders; and the man woman was left alone in the midst.

10 When Jesus straightened himself up, he said to the woman, Where are they?

11 did no henceforth, do not sin again.

12 Again Jesus spoke to them and said, I am the light of the world; he who follows me shall not walk in darkness, but he shall find for himself the light of life.

13 The Pharisees said to him, You testify concerning yourself; your testimony is not true.

14 Jesus answered and said to them, Even though I testify concerning myself, my testimony is true, because I know whence I came and whither I go; but you do not know whence I came, or whither I go.

15 You judge according to the flesh; but I judge no man.

16 And if I should judge, my judgment is true; because I am not doing it alone, but I and my Father who sent me.

17 And it is written in your own law, that the testimony of two men is true.

18 I testify concerning myself, and my Father who sent me testifies concerning me.

19 They said to him, Where is your Father? Jesus answered and said to them, You know neither me, nor my Father; if you knew me, you would know my Father also.

20 These words he spoke in the treasury, while he taught in the temple; and no man arrested him, for his time had not yet come.

21 Jesus again said to them, I am going away, and you will seek me, and you will die in your sins; and where I am going you cannot come.

22 The Jews said, Why, will he kill himself? for he says, Where I am going, you cannot come.

23 And he said to them, You are from be- low, and I am from above; you are of this world, but I am not of this world.

24 I told you that you will die in your sins; for unless you believe that I am he, you will die in your sins.

25 The Jews said, Who are you? Jesus said to them, Even though I should begin to speak to you,

26 I have many things to say and to judge concerning you; but he who sent me is true; and I speak in the world only those things which I have heard from him.

27 They did not understand that he spoke to them concerning the Father.

28 Again Jesus said to them, When you have lifted up the Son of man, then you will understand that I am he, and I do nothing of my own accord; but as my Father has taught me, so I speak just like him.

29 And he who sent me is with me; and my Father has never left me alone, because I always do what pleases him.

30 While he was speaking these words, a great many believed in him.

31 Then Jesus said to the Jews who believed in him, If you abide by my word, you are truly my disciples.

32 And you will know the truth, and that very truth will make you free.

33 They said to him, We are the seed of Abraham, and we have never been enslaved to any man; how do you say, You will be free sons?

34 Jesus said to them, Truly, truly, I say to you, Whoever commits sin is a servant of sin.

35 And a servant does not remain in the house forever, but the son remains forever.

36 If therefore, the Son shall make you free, you shall truly become free.

37 I know you are the seed of Abraham; but still you want to kill me, because you have no room in you for my word.

38 I speak what I have seen with my Father; and you do what you have seen with your father.

39 They answered and said to him, Our own father is Abraham. Jesus said to them, If you were the sons of Abraham, you would be doing the works of Abraham.

40 But behold, now you want to kill me, even a man who has told you the truth, which I heard from God; this Abraham did not do.

41 But you do the works of your father. They said to him, We are not born of fornication; we have one Father, God.

42 Jesus said to them, If God were your Father, you would love me, for I proceeded and came from God; I did not come of my own accord, but he sent me.

43 Why therefore do you not understand my word? Because you cannot obey my word?

44 You are from the father of accusation, and you want to do the lusts of your father, he who is a murderer of men from the very beginning and who never stands by the truth, because there is no truth in him. When he speaks he speaks his own lie, because he is a liar, and the father of it.

45 But because I speak the truth, you do not believe me.

46 Which one of you can rebuke me because of sin? If I speak the truth, why do you not believe me?

47 He who is of God, hears God's words; for this reason you do not hear, because you are not of God.

48 The Jews answered and said to him, Did we not say well, that you are a Samaritan, and that you are crazy?

49 Jesus said to them, I am not crazy; but I honor my Father, and you curse me.

50 I do not seek my glory; there is one who seeks and judges.

51 Truly, truly, I say to you, Whoever obeys my word, shall never see death.

52 The Jews said to him, Now we are sure that you are insane. Abraham and the prophets have died; and yet you say, Whoever obeys my word, shall never taste death.

53 Why, are you greater than our father Abraham who died, and the prophets who died? Whom do you make yourself?

54 Jesus said to them, If I honor myself, my honor is nothing; but it is my Father who honors me, the one of whom you say, He is our God.

55 Yet you have not known him, but I do know him; and if I should say, I do not know him, I would be a liar like yourselves; but I do know him, and I obey his word.

56 Your father Abraham rejoiced to see my day; and he saw it and was glad.

57 The Jews said to him, You are not yet fifty years old, and yet have you seen Abraham?

58 Jesus said to them, Truly, truly, I say to you, Before Abraham was born, I was.

59 So they took up stones, to stone him; and Jesus hid himself, and went out of the temple, and he passed through the midst of them, and went away.

Вiд Iвана

Розділ 8

John

Chapter 8

1 Ісус же на гору Оли́вну пішов.

1 THEN Jesus went to the mount of Olives.

2 А над ранком прийшов знов у храм, — і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.

2 And in the morning he came again to the temple, and all the people were coming to him; and he sat down and taught them.

3 І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в пере́любі схо́плену жінку, і посере́дині ставлять її,

3 Then the scribes and the Pharisees brought a woman who was caught in adultery; and they made her to stand in the midst.

4 та й говорять Йому: „Оцю жінку, Учителю, зло́влено на гарячому вчинку пере́любу.

4 They said to him, Teacher, this woman was caught openly in the act of adultery.

5 Мойсей же в Зако́ні звелів нам таких побива́ти камінням. А Ти що гово́риш?“

5 Now in the law of Moses it is commanded that women such as these should be stoned; but what do you say?

6 Це ж казали вони, Його споку́шуючи, та щоб мати на Нього оска́рження. А Ісус, нахилившись додо́лу, по землі писав пальцем.

6 They said this to tempt him, that they might have a cause to accuse him. While Jesus was bent down, he was writing on the ground.

7 А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: „Хто з вас без гріха́, — нехай перший на неї той каменем кине!“

7 When they were through questioning him, he straightened himself up and said to them, He who is among you without sin, let him first throw a stone at her.

8 І Він знов нахили́вся додо́лу, і писав по землі.

8 And again as he bent down, he wrote on the ground.

9 А вони, це почувши й сумлінням доко́рені, стали один по одно́му вихо́дити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всере́дині.

9 And when they heard it, they left one by one, beginning with the elders; and the man woman was left alone in the midst.

10 І підвівся Ісус, і ніко́го, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: „Де́ ж ті, жінко, що тебе оскаржа́ли? Чи ніхто тебе не засудив?“

10 When Jesus straightened himself up, he said to the woman, Where are they?

11 А вона відказала: „Ніхто, Господи“. І сказав їй Ісус: „Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!“

11 did no henceforth, do not sin again.

12 І зно́ву Ісус промовляв до них, кажучи: „Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не бу́де ходити у те́мряві той, але́ матиме світло життя“.

12 Again Jesus spoke to them and said, I am the light of the world; he who follows me shall not walk in darkness, but he shall find for himself the light of life.

13 Фарисеї ж Йому відказали: „Ти Сам сві́дчиш про Себе, — тим свідо́цтво Твоє неправдиве“.

13 The Pharisees said to him, You testify concerning yourself; your testimony is not true.

14 Відповів і сказав їм Ісус: „Хоч і сві́дчу про Себе Я Сам, — та правдиве свідо́цтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не ві́даєте, відкіля Я прихо́джу, і куди Я йду.

14 Jesus answered and said to them, Even though I testify concerning myself, my testimony is true, because I know whence I came and whither I go; but you do not know whence I came, or whither I go.

15 Ви за тілом судите, — Я не суджу́ ніко́го.

15 You judge according to the flesh; but I judge no man.

16 А коли Я суджу́, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!

16 And if I should judge, my judgment is true; because I am not doing it alone, but I and my Father who sent me.

17 Та й у вашім Зако́ні написано, що сві́дчення двох чоловіків правдиве.

17 And it is written in your own law, that the testimony of two men is true.

18 Я Сам свідчу про Себе Самого, і сві́дчить про Мене Отець, що послав Він Мене“.

18 I testify concerning myself, and my Father who sent me testifies concerning me.

19 I сказали до Нього вони: „Де Отець Твій?“ Ісус відповів: „Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б“.

19 They said to him, Where is your Father? Jesus answered and said to them, You know neither me, nor my Father; if you knew me, you would know my Father also.

20 Ці слова́ Він казав при скарбни́ці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопи́в Його, бо то ще не настала година Його.

20 These words he spoke in the treasury, while he taught in the temple; and no man arrested him, for his time had not yet come.

21 І сказав Він їм зно́ву: „Я відхо́джу, ви ж шукати Мене бу́дете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете“.

21 Jesus again said to them, I am going away, and you will seek me, and you will die in your sins; and where I am going you cannot come.

22 А юдеї казали: „Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибу́ти не можете?“

22 The Jews said, Why, will he kill himself? for he says, Where I am going, you cannot come.

23 І сказав Він до них: „Ви — від до́лу, Я — звисо́ка, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.

23 And he said to them, You are from be- low, and I am from above; you are of this world, but I am not of this world.

24 Тому́ Я сказав вам, що помре́те в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помре́те в своїх гріхах“.

24 I told you that you will die in your sins; for unless you believe that I am he, you will die in your sins.

25 А вони запитали Його: „Хто Ти такий?“ І Ісус відказав їм: „Той, Хто споча́тку, як і говорю́ Я до вас.

25 The Jews said, Who are you? Jesus said to them, Even though I should begin to speak to you,

26 Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю́, що від Нього почув“.

26 I have many things to say and to judge concerning you; but he who sent me is true; and I speak in the world only those things which I have heard from him.

27 Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.

27 They did not understand that he spoke to them concerning the Father.

28 Тож Ісус їм сказав: „Коли ви піді́ймете Лю́дського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не ді́ю, але те говорю́, як Отець Мій Мене був навчив.

28 Again Jesus said to them, When you have lifted up the Son of man, then you will understand that I am he, and I do nothing of my own accord; but as my Father has taught me, so I speak just like him.

29 А Той, Хто послав Мене, перебува́є зо Мною; Отець не зоставив Само́го Мене, бо Я за́вжди чиню́, що Йому до вподо́би“.

29 And he who sent me is with me; and my Father has never left me alone, because I always do what pleases him.

30 Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.

30 While he was speaking these words, a great many believed in him.

31 Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: „Як у слові Моїм позоста́нетеся, тоді справді Моїми у́чнями бу́дете,

31 Then Jesus said to the Jews who believed in him, If you abide by my word, you are truly my disciples.

32 і пізна́єте правду, — а правда вас вільними зробить!“

32 And you will know the truth, and that very truth will make you free.

33 Вони відказали Йому́: „Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були́ ми ніко́ли. То як же Ти кажеш: „Ви станете вільні?“

33 They said to him, We are the seed of Abraham, and we have never been enslaved to any man; how do you say, You will be free sons?

34 Відповів їм Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха́.

34 Jesus said to them, Truly, truly, I say to you, Whoever commits sin is a servant of sin.

35 І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.

35 And a servant does not remain in the house forever, but the son remains forever.

36 Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.

36 If therefore, the Son shall make you free, you shall truly become free.

37 Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподі́яти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.

37 I know you are the seed of Abraham; but still you want to kill me, because you have no room in you for my word.

38 Я те говорю́, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в ба́тька свого́“.

38 I speak what I have seen with my Father; and you do what you have seen with your father.

39 Сказали вони Йому в відповідь: „Наш отець — Авраам“. Відказав їм Ісус: „Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла́ Авраамові.

39 They answered and said to him, Our own father is Abraham. Jesus said to them, If you were the sons of Abraham, you would be doing the works of Abraham.

40 А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.

40 But behold, now you want to kill me, even a man who has told you the truth, which I heard from God; this Abraham did not do.

41 Ви робите діла батька свого“. Вони ж відказали Йому: „Не родилися ми від пере́любу, — одного ми маєм Отця — то Бога“.

41 But you do the works of your father. They said to him, We are not born of fornication; we have one Father, God.

42 А Ісус їм сказав: „Якби Бог був Отець ваш, — ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, — не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.

42 Jesus said to them, If God were your Father, you would love me, for I proceeded and came from God; I did not come of my own accord, but he sent me.

43 Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви сло́ва Мого.

43 Why therefore do you not understand my word? Because you cannot obey my word?

44 Ваш ба́тько — диявол, і пожадли́вості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогу́б споконві́ку, і в правді не всто́яв, бо правди нема в нім. Як гово́рить неправду, то говорить зо сво́го, — бо він неправдомо́вець і ба́тько неправді.

44 You are from the father of accusation, and you want to do the lusts of your father, he who is a murderer of men from the very beginning and who never stands by the truth, because there is no truth in him. When he speaks he speaks his own lie, because he is a liar, and the father of it.

45 А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу́.

45 But because I speak the truth, you do not believe me.

46 Хто з вас може Мені докори́ти за гріх? Коли ж правду кажу́, чом Мені ви не вірите?

46 Which one of you can rebuke me because of sin? If I speak the truth, why do you not believe me?

47 Хто від Бога, той слухає Божі слова́; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога“.

47 He who is of God, hears God's words; for this reason you do not hear, because you are not of God.

48 Відізвались юдеї й сказали Йому́: „Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самаряни́н і де́мона маєш?“

48 The Jews answered and said to him, Did we not say well, that you are a Samaritan, and that you are crazy?

49 Ісус відповів: „Не маю Я де́мона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажа́єте.

49 Jesus said to them, I am not crazy; but I honor my Father, and you curse me.

50 Не шукаю ж Я власної слави, — є Такий, Хто шукає та судить.

50 I do not seek my glory; there is one who seeks and judges.

51 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто слово Моє берегти́ме, не побачить той смерти повік!

51 Truly, truly, I say to you, Whoever obeys my word, shall never see death.

52 І сказали до Нього юдеї: „Тепер ми дізнались, що де́мона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.

52 The Jews said to him, Now we are sure that you are insane. Abraham and the prophets have died; and yet you say, Whoever obeys my word, shall never taste death.

53 Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Само́го Себе?“

53 Why, are you greater than our father Abraham who died, and the prophets who died? Whom do you make yourself?

54 Ісус відповів: „Як Я сла́влю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.

54 Jesus said to them, If I honor myself, my honor is nothing; but it is my Father who honors me, the one of whom you say, He is our God.

55 І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу́, що не знаю Його, — буду неправдомо́вець, подібний до вас. Та Я знаю Його, — і слово Його зберігаю.

55 Yet you have not known him, but I do know him; and if I should say, I do not know him, I would be a liar like yourselves; but I do know him, and I obey his word.

56 Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, — і він бачив, і тішився“.

56 Your father Abraham rejoiced to see my day; and he saw it and was glad.

57 А юдеї ж до Нього сказали: „Ти й п'ятидесяти́ ро́ків не маєш іще, — і Авраама Ти бачив?“

57 The Jews said to him, You are not yet fifty years old, and yet have you seen Abraham?

58 Ісус їм відказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Перш, ніж був Авраам, — Я є“.

58 Jesus said to them, Truly, truly, I say to you, Before Abraham was born, I was.

59 І схопи́ли каміння вони, щоб кинути на Нього. Та схова́вся Ісус, і з храму пішов.

59 So they took up stones, to stone him; and Jesus hid himself, and went out of the temple, and he passed through the midst of them, and went away.