Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Iвана

Розділ 8

1 Ісус же на гору Оли́вну пішов.

2 А над ранком прийшов знов у храм, — і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.

3 І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в пере́любі схо́плену жінку, і посере́дині ставлять її,

4 та й говорять Йому: „Оцю жінку, Учителю, зло́влено на гарячому вчинку пере́любу.

5 Мойсей же в Зако́ні звелів нам таких побива́ти камінням. А Ти що гово́риш?“

6 Це ж казали вони, Його споку́шуючи, та щоб мати на Нього оска́рження. А Ісус, нахилившись додо́лу, по землі писав пальцем.

7 А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: „Хто з вас без гріха́, — нехай перший на неї той каменем кине!“

8 І Він знов нахили́вся додо́лу, і писав по землі.

9 А вони, це почувши й сумлінням доко́рені, стали один по одно́му вихо́дити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всере́дині.

10 І підвівся Ісус, і ніко́го, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: „Де́ ж ті, жінко, що тебе оскаржа́ли? Чи ніхто тебе не засудив?“

11 А вона відказала: „Ніхто, Господи“. І сказав їй Ісус: „Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!“

12 І зно́ву Ісус промовляв до них, кажучи: „Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не бу́де ходити у те́мряві той, але́ матиме світло життя“.

13 Фарисеї ж Йому відказали: „Ти Сам сві́дчиш про Себе, — тим свідо́цтво Твоє неправдиве“.

14 Відповів і сказав їм Ісус: „Хоч і сві́дчу про Себе Я Сам, — та правдиве свідо́цтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не ві́даєте, відкіля Я прихо́джу, і куди Я йду.

15 Ви за тілом судите, — Я не суджу́ ніко́го.

16 А коли Я суджу́, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!

17 Та й у вашім Зако́ні написано, що сві́дчення двох чоловіків правдиве.

18 Я Сам свідчу про Себе Самого, і сві́дчить про Мене Отець, що послав Він Мене“.

19 I сказали до Нього вони: „Де Отець Твій?“ Ісус відповів: „Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б“.

20 Ці слова́ Він казав при скарбни́ці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопи́в Його, бо то ще не настала година Його.

21 І сказав Він їм зно́ву: „Я відхо́джу, ви ж шукати Мене бу́дете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете“.

22 А юдеї казали: „Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибу́ти не можете?“

23 І сказав Він до них: „Ви — від до́лу, Я — звисо́ка, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.

24 Тому́ Я сказав вам, що помре́те в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помре́те в своїх гріхах“.

25 А вони запитали Його: „Хто Ти такий?“ І Ісус відказав їм: „Той, Хто споча́тку, як і говорю́ Я до вас.

26 Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю́, що від Нього почув“.

27 Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.

28 Тож Ісус їм сказав: „Коли ви піді́ймете Лю́дського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не ді́ю, але те говорю́, як Отець Мій Мене був навчив.

29 А Той, Хто послав Мене, перебува́є зо Мною; Отець не зоставив Само́го Мене, бо Я за́вжди чиню́, що Йому до вподо́би“.

30 Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.

31 Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: „Як у слові Моїм позоста́нетеся, тоді справді Моїми у́чнями бу́дете,

32 і пізна́єте правду, — а правда вас вільними зробить!“

33 Вони відказали Йому́: „Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були́ ми ніко́ли. То як же Ти кажеш: „Ви станете вільні?“

34 Відповів їм Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха́.

35 І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.

36 Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.

37 Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподі́яти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.

38 Я те говорю́, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в ба́тька свого́“.

39 Сказали вони Йому в відповідь: „Наш отець — Авраам“. Відказав їм Ісус: „Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла́ Авраамові.

40 А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.

41 Ви робите діла батька свого“. Вони ж відказали Йому: „Не родилися ми від пере́любу, — одного ми маєм Отця — то Бога“.

42 А Ісус їм сказав: „Якби Бог був Отець ваш, — ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, — не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.

43 Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви сло́ва Мого.

44 Ваш ба́тько — диявол, і пожадли́вості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогу́б споконві́ку, і в правді не всто́яв, бо правди нема в нім. Як гово́рить неправду, то говорить зо сво́го, — бо він неправдомо́вець і ба́тько неправді.

45 А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу́.

46 Хто з вас може Мені докори́ти за гріх? Коли ж правду кажу́, чом Мені ви не вірите?

47 Хто від Бога, той слухає Божі слова́; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога“.

48 Відізвались юдеї й сказали Йому́: „Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самаряни́н і де́мона маєш?“

49 Ісус відповів: „Не маю Я де́мона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажа́єте.

50 Не шукаю ж Я власної слави, — є Такий, Хто шукає та судить.

51 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто слово Моє берегти́ме, не побачить той смерти повік!

52 І сказали до Нього юдеї: „Тепер ми дізнались, що де́мона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.

53 Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Само́го Себе?“

54 Ісус відповів: „Як Я сла́влю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.

55 І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу́, що не знаю Його, — буду неправдомо́вець, подібний до вас. Та Я знаю Його, — і слово Його зберігаю.

56 Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, — і він бачив, і тішився“.

57 А юдеї ж до Нього сказали: „Ти й п'ятидесяти́ ро́ків не маєш іще, — і Авраама Ти бачив?“

58 Ісус їм відказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Перш, ніж був Авраам, — Я є“.

59 І схопи́ли каміння вони, щоб кинути на Нього. Та схова́вся Ісус, і з храму пішов.

Евангелие по Иоанну

Глава 8

1 Иисус же отправился на Масличную гору.

2 На рассвете, однако, снова пришел Он в Храм. Вскоре собрался вокруг Него весь народ; тогда Он сел и стал учить.

3 Тут привели к Нему книжники и фарисеи женщину, уличенную в прелюбодеянии. Поставили они ее на виду у всех

4 и сказали Иисусу: «Учитель, эту женщину застигли на месте преступления: она изменяла мужу.

5 Моисей повелел нам побивать таких камнями, так записано в Законе. А что Ты скажешь нам?»

6 Они говорили это, чтобы поймать Его на чем-нибудь и обвинить. Иисус склонился и стал писать что-то на земле пальцем.

7 Но от Него продолжали добиваться ответа. Тогда Он выпрямился и сказал им: «Пусть тот из вас, кто без греха, первым бросит в нее камень».

8 И снова склонился и продолжал писать на земле.

9 Услышав такое, стали они расходиться один за другим: самые старшие ушли первыми. В конце концов остались только Иисус и женщина, так и стоявшая там, где поставили ее обвинители.

10 «Женщина, где они? — подняв голову, спросил Он. — Никто не осудил тебя?»

11 «Никто, Господин», — ответила она. «Не осуждаю и Я тебя, — сказал Иисус. — Ступай домой [и] больше не греши отныне».]]

12 И снова обратился Иисус к народу: «Я — свет миру. Кто за Мною пойдет, не будет уже блуждать во тьме — свет жизни будет у него».

13 На это фарисеи ответили: «Ты Сам о Себе свидетельствуешь. Не имеет Твое свидетельство никакой силы».

14 «Нет, — возразил Иисус. — Хоть и Сам Я свидетельствую о Себе, свидетельство Мое верно, ибо знаю, откуда пришел Я и куда иду, а вы этого не знаете.

15 Вы по меркам мирским судите, Я же вообще никого не сужу.

16 Если же и сужу — праведен суд Мой, потому что не один Я: со Мной пославший Меня Отец.

17 А ведь в Законе вашем написано: „Если два свидетеля говорят одно и то же, имеет силу сказанное ими“.

18 Так и со Мной: свидетельствую о Себе Я Сам, и свидетельствует обо Мне пославший Меня Отец».

19 «А где Отец Твой?» — спросили они Его. «Вы не знаете ни Меня, — отозвался Иисус, — ни Отца Моего, Если бы знали вы Меня, то знали бы и Отца моего».

20 Сказал Он это возле сокровищницы, когда учил в Храме. И никто не посмел схватить Его, потому что не настал еще час Его.

21 И опять сказал Он им: «Ухожу Я. Будете искать Меня, но умрете в грехе своем. Куда Я иду, туда не прийти вам».

22 Иудеи же недоумевали: «Уж не покончить ли с Собой Он собирается, если говорит: „Куда Я иду, туда не прийти вам“?»

23 Но Он продолжал: «От земли вы и от того, что здесь, внизу; Я же — свыше. Вы от мира сего, а Я не от мира сего.

24 Потому и сказал вам: умрете вы в грехах своих. Ведь если не поверите, что Тот Я, Кем Себя называю, то и вправду в грехах своих умрете».

25 «Так кто же Ты?» — спросили они тогда. «Об этом и говорю Я вам с самого начала, — ответил Иисус. —

26 Многое еще мог бы сказать о вас, за многое мог бы осудить, но лишь то говорю миру сему, что услышал от Пославшего Меня, а Он верен и истинен».

27 Они не поняли, что об Отце Он им говорил.

28 Поэтому Он прибавил: «Когда вы поднимете высоко Сына Человеческого, узнаете, что воистину Тот Я, Кем Себя называю; что Сам по Себе ничего не делаю Я и только то говорю, чему научил Меня Отец.

29 И Кто послал Меня, Он со Мною — не оставил Он Меня одного, ибо Я то всегда делаю, что Ему угодно».

30 Многие иудеи уверовали в Него, когда говорил Он это.

31 Этим уверовавшим сказал Иисус: «Если останетесь верными слову Моему, вы воистину ученики Мои,

32 познаете вы тогда истину, и сделает она вас свободными».

33 «Мы потомки Авраама, — отвечали они, — и ничьими рабами не были никогда! Как можешь говорить нам: „Станете свободными“?»

34 «Верьте, верьте Мне, — настаивал Иисус. — Всякий, кто грешит, — раб греха.

35 А раб не остается в доме навсегда, лишь сын навсегда в нем остается.

36 Но если освободит вас Сын, станете действительно свободными.

37 Знаю, что вы потомки Авраама, но и вы же готовы убить Меня, потому что закрыты вы для слов Моих.

38 Я о том веду речь, что видел у Отца; а вы делаете то, чему у своего отца научились».

39 «Наш отец — Авраам!» — говорили они. На это Иисус возразил: «Будь вы и в самом деле детьми Авраама, вы бы и поступали подобно Аврааму.

40 А вы хотите убить Меня, Того, Который поведал вам истину, услышанную от Бога. Авраам такого не делал.

41 Так что вы то делаете, что настоящий ваш отец делал!» «Мы не внебрачные какие-нибудь дети! — запротестовали они. — И один у нас Отец — Бог!»

42 Иисус сказал им: «Если бы и вправду вашим Отцом был Бог, вы бы любили Меня, Я ведь от Бога пришел и теперь Я здесь, не от Себя Самого Я пришел — Он послал Меня.

43 Но вы не понимаете того, что Я говорю. Почему? Да потому, что не хотите внять словам Моим!

44 От дьявола вы, и он ваш отец: его желания исполняете вы охотно. Убийца он от начала жизни на земле. С истиной нет у него ничего общего — чужда она ему. Говоря ложь, он делает то, что ему свойственно, потому что по сути своей он лжец и отец лжи.

45 Я же истину говорю, потому и не верите Мне.

46 Но обвинит ли кто из вас Меня в грехе? Если же истину говорю, почему не верите Мне?

47 Кто от Бога, тот каждому слову Божию внимает. А вы не от Бога, потому и не внемлете».

48 «Разве не правду говорим мы, что Ты самаритянин и что бес вселился в Тебя?» — наступали они.

49 «Нет, — ответил Иисус, — не одержимый Я. Я чту Отца Своего, а вы бесчестите Меня.

50 Но не ищу Я славы для Себя: есть о ней Заботящийся. Это Тот, Кто всем Судья.

51 Верьте, слово Мое соблюдающий никогда не умрет».

52 «Теперь мы окончательно уверились, что бес в Тебя вселился, — возликовали иудеи. — И Авраам умер, и пророки, а Ты говоришь: „Соблюдающий слово Мое никогда не умрет“.

53 Неужели Ты больше отца нашего Авраама? Умер он, умерли и пророки. За кого же Ты Себя выдаешь?»

54 Вот что сказал им на это Иисус: «Если бы Сам Я искал славы для Себя, ничего бы не стоила слава Моя. Ею Отец Мой Меня венчает, Тот, о Ком говорите вы: „Это — наш Бог“.

55 Но вы не знали Его никогда, а Я знаю. Если же сказал бы, что не знаю Его, стал бы, как вы, лжецом. Но знаю Его Я и слово Его исполняю.

56 Авраам, отец ваш, ликовал при одной только мысли, что увидит день Мой. И увидел его — и возрадовался».

57 «Тебе нет и пятидесяти, — не поверили иудеи, — а ты видел Авраама?»

58 Иисус подтвердил: «Истину говорю вам: прежде, чем Авраам родился, Я был уже и Я ЕСМЬ».

59 Тогда схватили они камни, чтобы побить Его. Но Иисус скрылся, удалившись из Храма.

Вiд Iвана Розділ 8	Евангелие по Иоанну Глава 8
1 Ісус же на гору Оли́вну пішов.	1 Иисус же отправился на Масличную гору.
2 А над ранком прийшов знов у храм, — і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.	2 На рассвете, однако, снова пришел Он в Храм. Вскоре собрался вокруг Него весь народ; тогда Он сел и стал учить.
3 І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в пере́любі схо́плену жінку, і посере́дині ставлять її,	3 Тут привели к Нему книжники и фарисеи женщину, уличенную в прелюбодеянии. Поставили они ее на виду у всех
4 та й говорять Йому: „Оцю жінку, Учителю, зло́влено на гарячому вчинку пере́любу.	4 и сказали Иисусу: «Учитель, эту женщину застигли на месте преступления: она изменяла мужу.
5 Мойсей же в Зако́ні звелів нам таких побива́ти камінням. А Ти що гово́риш?“	5 Моисей повелел нам побивать таких камнями, так записано в Законе. А что Ты скажешь нам?»
6 Це ж казали вони, Його споку́шуючи, та щоб мати на Нього оска́рження. А Ісус, нахилившись додо́лу, по землі писав пальцем.	6 Они говорили это, чтобы поймать Его на чем-нибудь и обвинить. Иисус склонился и стал писать что-то на земле пальцем.
7 А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: „Хто з вас без гріха́, — нехай перший на неї той каменем кине!“	7 Но от Него продолжали добиваться ответа. Тогда Он выпрямился и сказал им: «Пусть тот из вас, кто без греха, первым бросит в нее камень».
8 І Він знов нахили́вся додо́лу, і писав по землі.	8 И снова склонился и продолжал писать на земле.
9 А вони, це почувши й сумлінням доко́рені, стали один по одно́му вихо́дити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всере́дині.	9 Услышав такое, стали они расходиться один за другим: самые старшие ушли первыми. В конце концов остались только Иисус и женщина, так и стоявшая там, где поставили ее обвинители.
10 І підвівся Ісус, і ніко́го, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: „Де́ ж ті, жінко, що тебе оскаржа́ли? Чи ніхто тебе не засудив?“	10 «Женщина, где они? — подняв голову, спросил Он. — Никто не осудил тебя?»
11 А вона відказала: „Ніхто, Господи“. І сказав їй Ісус: „Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!“	11 «Никто, Господин», — ответила она. «Не осуждаю и Я тебя, — сказал Иисус. — Ступай домой [и] больше не греши отныне».]]
12 І зно́ву Ісус промовляв до них, кажучи: „Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не бу́де ходити у те́мряві той, але́ матиме світло життя“.	12 И снова обратился Иисус к народу: «Я — свет миру. Кто за Мною пойдет, не будет уже блуждать во тьме — свет жизни будет у него».
13 Фарисеї ж Йому відказали: „Ти Сам сві́дчиш про Себе, — тим свідо́цтво Твоє неправдиве“.	13 На это фарисеи ответили: «Ты Сам о Себе свидетельствуешь. Не имеет Твое свидетельство никакой силы».
14 Відповів і сказав їм Ісус: „Хоч і сві́дчу про Себе Я Сам, — та правдиве свідо́цтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не ві́даєте, відкіля Я прихо́джу, і куди Я йду.	14 «Нет, — возразил Иисус. — Хоть и Сам Я свидетельствую о Себе, свидетельство Мое верно, ибо знаю, откуда пришел Я и куда иду, а вы этого не знаете.
15 Ви за тілом судите, — Я не суджу́ ніко́го.	15 Вы по меркам мирским судите, Я же вообще никого не сужу.
16 А коли Я суджу́, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!	16 Если же и сужу — праведен суд Мой, потому что не один Я: со Мной пославший Меня Отец.
17 Та й у вашім Зако́ні написано, що сві́дчення двох чоловіків правдиве.	17 А ведь в Законе вашем написано: „Если два свидетеля говорят одно и то же, имеет силу сказанное ими“.
18 Я Сам свідчу про Себе Самого, і сві́дчить про Мене Отець, що послав Він Мене“.	18 Так и со Мной: свидетельствую о Себе Я Сам, и свидетельствует обо Мне пославший Меня Отец».
19 I сказали до Нього вони: „Де Отець Твій?“ Ісус відповів: „Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б“.	19 «А где Отец Твой?» — спросили они Его. «Вы не знаете ни Меня, — отозвался Иисус, — ни Отца Моего, Если бы знали вы Меня, то знали бы и Отца моего».
20 Ці слова́ Він казав при скарбни́ці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопи́в Його, бо то ще не настала година Його.	20 Сказал Он это возле сокровищницы, когда учил в Храме. И никто не посмел схватить Его, потому что не настал еще час Его.
21 І сказав Він їм зно́ву: „Я відхо́джу, ви ж шукати Мене бу́дете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете“.	21 И опять сказал Он им: «Ухожу Я. Будете искать Меня, но умрете в грехе своем. Куда Я иду, туда не прийти вам».
22 А юдеї казали: „Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибу́ти не можете?“	22 Иудеи же недоумевали: «Уж не покончить ли с Собой Он собирается, если говорит: „Куда Я иду, туда не прийти вам“?»
23 І сказав Він до них: „Ви — від до́лу, Я — звисо́ка, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.	23 Но Он продолжал: «От земли вы и от того, что здесь, внизу; Я же — свыше. Вы от мира сего, а Я не от мира сего.
24 Тому́ Я сказав вам, що помре́те в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помре́те в своїх гріхах“.	24 Потому и сказал вам: умрете вы в грехах своих. Ведь если не поверите, что Тот Я, Кем Себя называю, то и вправду в грехах своих умрете».
25 А вони запитали Його: „Хто Ти такий?“ І Ісус відказав їм: „Той, Хто споча́тку, як і говорю́ Я до вас.	25 «Так кто же Ты?» — спросили они тогда. «Об этом и говорю Я вам с самого начала, — ответил Иисус. —
26 Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю́, що від Нього почув“.	26 Многое еще мог бы сказать о вас, за многое мог бы осудить, но лишь то говорю миру сему, что услышал от Пославшего Меня, а Он верен и истинен».
27 Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.	27 Они не поняли, что об Отце Он им говорил.
28 Тож Ісус їм сказав: „Коли ви піді́ймете Лю́дського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не ді́ю, але те говорю́, як Отець Мій Мене був навчив.	28 Поэтому Он прибавил: «Когда вы поднимете высоко Сына Человеческого, узнаете, что воистину Тот Я, Кем Себя называю; что Сам по Себе ничего не делаю Я и только то говорю, чему научил Меня Отец.
29 А Той, Хто послав Мене, перебува́є зо Мною; Отець не зоставив Само́го Мене, бо Я за́вжди чиню́, що Йому до вподо́би“.	29 И Кто послал Меня, Он со Мною — не оставил Он Меня одного, ибо Я то всегда делаю, что Ему угодно».
30 Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.	30 Многие иудеи уверовали в Него, когда говорил Он это.
31 Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: „Як у слові Моїм позоста́нетеся, тоді справді Моїми у́чнями бу́дете,	31 Этим уверовавшим сказал Иисус: «Если останетесь верными слову Моему, вы воистину ученики Мои,
32 і пізна́єте правду, — а правда вас вільними зробить!“	32 познаете вы тогда истину, и сделает она вас свободными».
33 Вони відказали Йому́: „Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були́ ми ніко́ли. То як же Ти кажеш: „Ви станете вільні?“	33 «Мы потомки Авраама, — отвечали они, — и ничьими рабами не были никогда! Как можешь говорить нам: „Станете свободными“?»
34 Відповів їм Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха́.	34 «Верьте, верьте Мне, — настаивал Иисус. — Всякий, кто грешит, — раб греха.
35 І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.	35 А раб не остается в доме навсегда, лишь сын навсегда в нем остается.
36 Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.	36 Но если освободит вас Сын, станете действительно свободными.
37 Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподі́яти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.	37 Знаю, что вы потомки Авраама, но и вы же готовы убить Меня, потому что закрыты вы для слов Моих.
38 Я те говорю́, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в ба́тька свого́“.	38 Я о том веду речь, что видел у Отца; а вы делаете то, чему у своего отца научились».
39 Сказали вони Йому в відповідь: „Наш отець — Авраам“. Відказав їм Ісус: „Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла́ Авраамові.	39 «Наш отец — Авраам!» — говорили они. На это Иисус возразил: «Будь вы и в самом деле детьми Авраама, вы бы и поступали подобно Аврааму.
40 А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.	40 А вы хотите убить Меня, Того, Который поведал вам истину, услышанную от Бога. Авраам такого не делал.
41 Ви робите діла батька свого“. Вони ж відказали Йому: „Не родилися ми від пере́любу, — одного ми маєм Отця — то Бога“.	41 Так что вы то делаете, что настоящий ваш отец делал!» «Мы не внебрачные какие-нибудь дети! — запротестовали они. — И один у нас Отец — Бог!»
42 А Ісус їм сказав: „Якби Бог був Отець ваш, — ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, — не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.	42 Иисус сказал им: «Если бы и вправду вашим Отцом был Бог, вы бы любили Меня, Я ведь от Бога пришел и теперь Я здесь, не от Себя Самого Я пришел — Он послал Меня.
43 Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви сло́ва Мого.	43 Но вы не понимаете того, что Я говорю. Почему? Да потому, что не хотите внять словам Моим!
44 Ваш ба́тько — диявол, і пожадли́вості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогу́б споконві́ку, і в правді не всто́яв, бо правди нема в нім. Як гово́рить неправду, то говорить зо сво́го, — бо він неправдомо́вець і ба́тько неправді.	44 От дьявола вы, и он ваш отец: его желания исполняете вы охотно. Убийца он от начала жизни на земле. С истиной нет у него ничего общего — чужда она ему. Говоря ложь, он делает то, что ему свойственно, потому что по сути своей он лжец и отец лжи.
45 А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу́.	45 Я же истину говорю, потому и не верите Мне.
46 Хто з вас може Мені докори́ти за гріх? Коли ж правду кажу́, чом Мені ви не вірите?	46 Но обвинит ли кто из вас Меня в грехе? Если же истину говорю, почему не верите Мне?
47 Хто від Бога, той слухає Божі слова́; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога“.	47 Кто от Бога, тот каждому слову Божию внимает. А вы не от Бога, потому и не внемлете».
48 Відізвались юдеї й сказали Йому́: „Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самаряни́н і де́мона маєш?“	48 «Разве не правду говорим мы, что Ты самаритянин и что бес вселился в Тебя?» — наступали они.
49 Ісус відповів: „Не маю Я де́мона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажа́єте.	49 «Нет, — ответил Иисус, — не одержимый Я. Я чту Отца Своего, а вы бесчестите Меня.
50 Не шукаю ж Я власної слави, — є Такий, Хто шукає та судить.	50 Но не ищу Я славы для Себя: есть о ней Заботящийся. Это Тот, Кто всем Судья.
51 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто слово Моє берегти́ме, не побачить той смерти повік!	51 Верьте, слово Мое соблюдающий никогда не умрет».
52 І сказали до Нього юдеї: „Тепер ми дізнались, що де́мона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.	52 «Теперь мы окончательно уверились, что бес в Тебя вселился, — возликовали иудеи. — И Авраам умер, и пророки, а Ты говоришь: „Соблюдающий слово Мое никогда не умрет“.
53 Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Само́го Себе?“	53 Неужели Ты больше отца нашего Авраама? Умер он, умерли и пророки. За кого же Ты Себя выдаешь?»
54 Ісус відповів: „Як Я сла́влю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.	54 Вот что сказал им на это Иисус: «Если бы Сам Я искал славы для Себя, ничего бы не стоила слава Моя. Ею Отец Мой Меня венчает, Тот, о Ком говорите вы: „Это — наш Бог“.
55 І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу́, що не знаю Його, — буду неправдомо́вець, подібний до вас. Та Я знаю Його, — і слово Його зберігаю.	55 Но вы не знали Его никогда, а Я знаю. Если же сказал бы, что не знаю Его, стал бы, как вы, лжецом. Но знаю Его Я и слово Его исполняю.
56 Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, — і він бачив, і тішився“.	56 Авраам, отец ваш, ликовал при одной только мысли, что увидит день Мой. И увидел его — и возрадовался».
57 А юдеї ж до Нього сказали: „Ти й п'ятидесяти́ ро́ків не маєш іще, — і Авраама Ти бачив?“	57 «Тебе нет и пятидесяти, — не поверили иудеи, — а ты видел Авраама?»
58 Ісус їм відказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Перш, ніж був Авраам, — Я є“.	58 Иисус подтвердил: «Истину говорю вам: прежде, чем Авраам родился, Я был уже и Я ЕСМЬ».
59 І схопи́ли каміння вони, щоб кинути на Нього. Та схова́вся Ісус, і з храму пішов.	59 Тогда схватили они камни, чтобы побить Его. Но Иисус скрылся, удалившись из Храма.

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Iвана

Розділ 8

Евангелие по Иоанну

Глава 8

Вiд Iвана

Розділ 8

Евангелие по Иоанну

Глава 8

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Iвана

Розділ 8

Евангелие по Иоанну

Глава 8

Вiд Iвана

Розділ 8

Евангелие по Иоанну

Глава 8

Старий
завіт

Новий
завіт