CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Матв. 27
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Вiд Матвiя

Розділ 27

1 А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.

2 І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.

3 Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,

4 та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.

5 І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.

6 А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.

7 А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,

8 чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні.

9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,

10 і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.

11 Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“ Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.

12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.

13 Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“

14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.

15 Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.

16 Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.

17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“

18 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.

19 Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.

20 А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.

21 Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“.

22 Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“

23 А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“

24 І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.

25 А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“

26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.

27 Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.

28 І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.

29 І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“

30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.

31 А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.

32 А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.

33 І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,

34 дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.

35 А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.

36 І, посідавши, стерегли́ Його там.

37 І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.

38 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.

39 А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,

40 і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“

41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:

42 „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!

43 Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.

44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.

45 А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!

46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“

47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.

48 А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.

49 Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.

50 А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.

51 І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,

52 і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,

53 а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.

54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“

55 Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.

56 Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.

57 А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.

58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.

59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,

60 і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.

61 Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.

62 А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,

63 і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.

64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.

65 Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.

66 І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.

Matthew

Chapter 27

1 WHEN it was morning, the high priests and the elders of the people took counsel concerning Jesus, how to put him to death.

2 So they bound him, and took him and delivered him to Pilate the governor.

3 Then Judas the traitor, when he saw that Jesus was convicted, repented, and went away and brought back the same thirty pieces of silver to the high priests and the elders.

4 And he said, I have sinned, because I have betrayed innocent blood. But they said to him, What is that to us? You know better.

5 Then he threw the silver in the temple, and departed; and he went and hanged himself.

6 The high priests took the silver and said, It is not lawful to put it in the house of offerings, because it is the price of blood.

7 And they took counsel, and bought with it the potter's field, for a cemetery for strangers.

8 On this account that field was called The field of blood, to this day.

9 Then what was spoken by the prophet was fulfilled, who said, I took the thirty pieces of silver, the costly price which was bargained with the children of Israel.

10 And I gave them for the potter's field, as the Lord commanded me.

11 And Jesus stood before the governor; and the governor asked him and said to him, Are you the King of the Jews? Jesus said to him, You say that.

12 And while the chief priests and elders were accusing him, he gave no answer.

13 Then Pilate said to him, Do you not hear how much they testify against you?

14 But he did not answer him, not even a word; and because of this Pilate marvelled greatly.

15 Now on every feast day it was the custom of the governor to release one prisoner to the people, anyone whom they wanted.

16 They had a well-known prisoner, called Bar-Abbas, who was bound.

17 When they were gathered together, Pilate said to them, Whom do you want me to release to you? Bar-Abbas, or Jesus who is called the Christ?

18 For Pilate knew that because of envy they had delivered him.

19 When the governor was sitting on his judgment seat, his wife sent to him and said to him, Have nothing to do with that righteous man; for today I have suffered a great deal in my dream because of him.

20 But the high priests and the elders urged the people to ask for Bar-Abbas, and to destroy Jesus.

21 And the governor answered and said to them, Which of these two do you want me to release to you? They said, Bar-Abbas.

22 Pilate said to them, What shall I then do with Jesus who is called the Christ? They all said, Let him be crucified.

23 Pilate said to them, What evil has he done? But they cried out the more and said, Let him be crucified.

24 Now when Pilate saw that he was gaining nothing, but that instead confusion was increasing, he took water and washed his hands before the people, and said, I am innocent of the blood of this righteous man; do as you please.

25 All the people then answered and said, Let his blood be on us and on our children.

26 Then he released to them Bar-Abbas, and had Jesus scourged with whips, and delivered to be crucified.

27 Then the soldiers of the governor took Jesus into the Praetorium, and the whole company gathered around him.

28 And they removed his clothes and put on him a scarlet robe.

29 And they wove a crown of thorns and put it on his head, and a reed in his right hand; and they knelt on their knees before him, and they were mocking him and saying, Hail, King of the Jews!

30 And they spat in his face, and took the reed and struck him on his head.

31 And when they had mocked him, they took off the robe from him and put on him his own clothes, and took him away to be crucified.

32 And as they were going out, they found a man of Cyrene, whose name was Simon, whom they compelled to carry his cross.

33 And they came to a place which is called Golgotha, which is interpreted The Skull.

34 And they gave him to drink vinegar mixed with gall; and he tasted it, but he would not drink.

35 And when they had crucified him, they divided his clothes by casting lots.

36 And they were sitting there and watching him.

37 And they placed above his head in writing the reason for his death: THIS IS JESUS THE KING OF THE JEWS.

38 And there were crucified with him two bandits, one on his right and one on his left.

39 And those who passed by blasphemed against him, nodding their heads,

40 And saying, O you who can tear down the temple and build it in three days, deliver yourself, if you are the Son of God, and come down from the cross.

41 The high priests likewise were mocking, together with the scribes, the elders and the Pharisees.

42 And they were saying, He saved others, but he cannot save himself. If he is the King of Israel, let him now come down from the cross, so that we may see and believe in him.

43 He trusted in God; let him save him now, if he is pleased with him; for he said, I am God's Son.

44 The bandits also, who were crucified with him were reproaching him.

45 Now from the sixth hour, there was darkness over all the land, until the ninth hour.

46 And about the ninth hour, Jesus cried out with a loud voice and said, Eli, Eli, lmana shabachthani! which means, My God, my God, for this I was kept! *

47 Some of the men who were standing by, when they heard it, said, This man has called for Elijah.

48 And immediately one of them ran and took a sponge and filled it with vinegar, and put it on a reed, and gave him to drink.

49 But the rest said, Hush, let us see if Elijah will come to save him.

50 But Jesus again cried out with a loud voice, and gave up his breath.

51 And immediately the door curtains of the temple were rent in two, from the top to the bottom; and the earth quaked, and the rocks split;

52 And the tombs were opened; and the bodies of a great many saints who were sleeping in death rose up,

53 And they went out; and after his resurrection, they entered into the holy city, and appeared to a great many.

54 When the centurion and those who were with him watching Jesus, saw the earthquake and all that happened, they were very much frightened, and they said, Truly this man was the Son of God.

55 There were also many women there, who were looking from afar, those who had followed Jesus from Galilee, and who used to minister to him.

56 One of them was Mary of Magdala; and Mary the mother of James and Joses, and the mother of the sons of Zebedee.

57 When evening came, there came a rich man of Arimathaea, whose name was Joseph, who was also a disciple of Jesus.

58 He went to Pilate and asked for the body of Jesus. And Pilate commanded that the body should be given to him.

59 So Joseph took the body, and wrapped it in a shroud of fine linen,

60 And laid it in his own new tomb which was hewn in a rock; and they rolled a large stone, and placed it against the door of the tomb, and went away.

61 And there were there Mary of Magdala and the other Mary, who were sitting opposite the tomb.

62 The next day, which is after Friday, the high priests and the Pharisees together came to Pilate,

63 And they said to him, Our lord, we have just remembered that that deceiver used to say when he was alive, After three days I will rise again.

64 Now, therefore, command that precautions be taken at the tomb for three days. It is probable that his disciples may come and steal him at night, and then say to the people, He has risen from the dead; and the last deception will be worse than the first.

65 Pilate said to them, You have guards; go and take precautions as best you know.

66 So they went and kept a watch at the tomb, and together with the guards they sealed the stone.

Вiд Матвiя

Розділ 27

Matthew

Chapter 27

1 А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.

1 WHEN it was morning, the high priests and the elders of the people took counsel concerning Jesus, how to put him to death.

2 І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.

2 So they bound him, and took him and delivered him to Pilate the governor.

3 Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,

3 Then Judas the traitor, when he saw that Jesus was convicted, repented, and went away and brought back the same thirty pieces of silver to the high priests and the elders.

4 та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.

4 And he said, I have sinned, because I have betrayed innocent blood. But they said to him, What is that to us? You know better.

5 І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.

5 Then he threw the silver in the temple, and departed; and he went and hanged himself.

6 А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.

6 The high priests took the silver and said, It is not lawful to put it in the house of offerings, because it is the price of blood.

7 А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,

7 And they took counsel, and bought with it the potter's field, for a cemetery for strangers.

8 чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні.

8 On this account that field was called The field of blood, to this day.

9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,

9 Then what was spoken by the prophet was fulfilled, who said, I took the thirty pieces of silver, the costly price which was bargained with the children of Israel.

10 і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.

10 And I gave them for the potter's field, as the Lord commanded me.

11 Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“ Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.

11 And Jesus stood before the governor; and the governor asked him and said to him, Are you the King of the Jews? Jesus said to him, You say that.

12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.

12 And while the chief priests and elders were accusing him, he gave no answer.

13 Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“

13 Then Pilate said to him, Do you not hear how much they testify against you?

14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.

14 But he did not answer him, not even a word; and because of this Pilate marvelled greatly.

15 Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.

15 Now on every feast day it was the custom of the governor to release one prisoner to the people, anyone whom they wanted.

16 Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.

16 They had a well-known prisoner, called Bar-Abbas, who was bound.

17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“

17 When they were gathered together, Pilate said to them, Whom do you want me to release to you? Bar-Abbas, or Jesus who is called the Christ?

18 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.

18 For Pilate knew that because of envy they had delivered him.

19 Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.

19 When the governor was sitting on his judgment seat, his wife sent to him and said to him, Have nothing to do with that righteous man; for today I have suffered a great deal in my dream because of him.

20 А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.

20 But the high priests and the elders urged the people to ask for Bar-Abbas, and to destroy Jesus.

21 Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“.

21 And the governor answered and said to them, Which of these two do you want me to release to you? They said, Bar-Abbas.

22 Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“

22 Pilate said to them, What shall I then do with Jesus who is called the Christ? They all said, Let him be crucified.

23 А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“

23 Pilate said to them, What evil has he done? But they cried out the more and said, Let him be crucified.

24 І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.

24 Now when Pilate saw that he was gaining nothing, but that instead confusion was increasing, he took water and washed his hands before the people, and said, I am innocent of the blood of this righteous man; do as you please.

25 А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“

25 All the people then answered and said, Let his blood be on us and on our children.

26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.

26 Then he released to them Bar-Abbas, and had Jesus scourged with whips, and delivered to be crucified.

27 Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.

27 Then the soldiers of the governor took Jesus into the Praetorium, and the whole company gathered around him.

28 І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.

28 And they removed his clothes and put on him a scarlet robe.

29 І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“

29 And they wove a crown of thorns and put it on his head, and a reed in his right hand; and they knelt on their knees before him, and they were mocking him and saying, Hail, King of the Jews!

30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.

30 And they spat in his face, and took the reed and struck him on his head.

31 А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.

31 And when they had mocked him, they took off the robe from him and put on him his own clothes, and took him away to be crucified.

32 А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.

32 And as they were going out, they found a man of Cyrene, whose name was Simon, whom they compelled to carry his cross.

33 І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,

33 And they came to a place which is called Golgotha, which is interpreted The Skull.

34 дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.

34 And they gave him to drink vinegar mixed with gall; and he tasted it, but he would not drink.

35 А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.

35 And when they had crucified him, they divided his clothes by casting lots.

36 І, посідавши, стерегли́ Його там.

36 And they were sitting there and watching him.

37 І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.

37 And they placed above his head in writing the reason for his death: THIS IS JESUS THE KING OF THE JEWS.

38 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.

38 And there were crucified with him two bandits, one on his right and one on his left.

39 А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,

39 And those who passed by blasphemed against him, nodding their heads,

40 і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“

40 And saying, O you who can tear down the temple and build it in three days, deliver yourself, if you are the Son of God, and come down from the cross.

41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:

41 The high priests likewise were mocking, together with the scribes, the elders and the Pharisees.

42 „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!

42 And they were saying, He saved others, but he cannot save himself. If he is the King of Israel, let him now come down from the cross, so that we may see and believe in him.

43 Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.

43 He trusted in God; let him save him now, if he is pleased with him; for he said, I am God's Son.

44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.

44 The bandits also, who were crucified with him were reproaching him.

45 А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!

45 Now from the sixth hour, there was darkness over all the land, until the ninth hour.

46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“

46 And about the ninth hour, Jesus cried out with a loud voice and said, Eli, Eli, lmana shabachthani! which means, My God, my God, for this I was kept! *

47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.

47 Some of the men who were standing by, when they heard it, said, This man has called for Elijah.

48 А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.

48 And immediately one of them ran and took a sponge and filled it with vinegar, and put it on a reed, and gave him to drink.

49 Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.

49 But the rest said, Hush, let us see if Elijah will come to save him.

50 А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.

50 But Jesus again cried out with a loud voice, and gave up his breath.

51 І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,

51 And immediately the door curtains of the temple were rent in two, from the top to the bottom; and the earth quaked, and the rocks split;

52 і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,

52 And the tombs were opened; and the bodies of a great many saints who were sleeping in death rose up,

53 а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.

53 And they went out; and after his resurrection, they entered into the holy city, and appeared to a great many.

54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“

54 When the centurion and those who were with him watching Jesus, saw the earthquake and all that happened, they were very much frightened, and they said, Truly this man was the Son of God.

55 Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.

55 There were also many women there, who were looking from afar, those who had followed Jesus from Galilee, and who used to minister to him.

56 Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.

56 One of them was Mary of Magdala; and Mary the mother of James and Joses, and the mother of the sons of Zebedee.

57 А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.

57 When evening came, there came a rich man of Arimathaea, whose name was Joseph, who was also a disciple of Jesus.

58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.

58 He went to Pilate and asked for the body of Jesus. And Pilate commanded that the body should be given to him.

59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,

59 So Joseph took the body, and wrapped it in a shroud of fine linen,

60 і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.

60 And laid it in his own new tomb which was hewn in a rock; and they rolled a large stone, and placed it against the door of the tomb, and went away.

61 Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.

61 And there were there Mary of Magdala and the other Mary, who were sitting opposite the tomb.

62 А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,

62 The next day, which is after Friday, the high priests and the Pharisees together came to Pilate,

63 і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.

63 And they said to him, Our lord, we have just remembered that that deceiver used to say when he was alive, After three days I will rise again.

64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.

64 Now, therefore, command that precautions be taken at the tomb for three days. It is probable that his disciples may come and steal him at night, and then say to the people, He has risen from the dead; and the last deception will be worse than the first.

65 Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.

65 Pilate said to them, You have guards; go and take precautions as best you know.

66 І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.

66 So they went and kept a watch at the tomb, and together with the guards they sealed the stone.