Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Матвiя

Розділ 27

1 А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.

2 І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.

3 Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,

4 та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.

5 І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.

6 А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.

7 А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,

8 чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні.

9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,

10 і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.

11 Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“ Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.

12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.

13 Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“

14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.

15 Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.

16 Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.

17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“

18 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.

19 Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.

20 А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.

21 Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“.

22 Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“

23 А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“

24 І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.

25 А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“

26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.

27 Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.

28 І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.

29 І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“

30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.

31 А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.

32 А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.

33 І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,

34 дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.

35 А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.

36 І, посідавши, стерегли́ Його там.

37 І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.

38 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.

39 А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,

40 і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“

41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:

42 „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!

43 Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.

44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.

45 А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!

46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“

47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.

48 А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.

49 Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.

50 А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.

51 І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,

52 і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,

53 а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.

54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“

55 Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.

56 Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.

57 А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.

58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.

59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,

60 і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.

61 Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.

62 А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,

63 і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.

64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.

65 Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.

66 І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.

Евангелие от Матфея

Глава 27

1 А когда наступило утро, все первосвященники и старейшины народные, собравшись, постановили предать Иисуса смерти.

2 И связав Его, отвели и передали Пилату, правителю.

3 Тогда Иуда, предавший Его, увидев, что Он осужден, раскаялся и возвратил тридцать сребреников первосвященникам и старейшинам,

4 говоря: согрешил я, предав кровь невинную. Они же сказали: какое нам дело? Смотри сам.

5 И бросив сребреники в храме, он ушел и повесился.

6 Первосвященники же, взяв сребреники, сказали: нельзя вложить их в храмовую казну, так как это цена крови.

7 И приняв решение, купили на них поле горшечника, как место погребения для чужестранцев.

8 Потому и называется поле то Полем Крови до сего дня.

9 Тогда исполнилось сказанное чрез Иеремию пророка: и взяли тридцать сребреников, цену Оцененного, Которого оценили сыны Израилевы,

10 и дали их за поле горшечника, как повелел мне Господь.

11 Иисус же был поставлен перед правителем. И спросил Его правитель: Ты Царь Иудейский? Иисус же сказал: ты говоришь.

12 И на обвинение Его первосвященниками и старейшинами Он ничего не ответил.

13 Тогда говорит Ему Пилат: не слышишь, сколько против Тебя свидетельствуют?

14 И Он не ответил ему ни на одно слово, так что правитель весьма удивлялся.

15 На праздник же имел правитель обычай отпускать в угоду народу одного узника, которого они хотели.

16 Был тогда у них узник известный, по имени Варавва.

17 Поэтому, когда они собрались, Пилат им сказал: кого хотите, чтобы я отпустил вам: Варавву, или Иисуса, называемого Христом?

18 Ибо он знал, что предали Его из зависти.

19 И когда он сидел на судейском месте, жена его послала ему сказать: не делай ничего Праведнику Тому! Я сегодня в сновидении много пострадала из-за Него.

20 Между тем первосвященники и старейшины убедили народ потребовать Варавву и погубить Иисуса.

21 И ответил им правитель: кого из двоих хотите, чтобы я отпустил вам? Они сказали: Варавву.

22 Говорит им Пилат: что же мне делать с Иисусом, называемым Христом? Говорят все: да будет распят!

23 Он сказал: какое же зло Он сделал? Но они еще сильнее кричали: да будет распят!

24 Увидев же, что ничто не помогает, но даже начинается возмущение, Пилат взял воды, умыл руки перед народом и сказал: невиновен я в крови Праведника Этого, смотрите сами.

25 И весь народ ответил: кровь Его на нас и на детях наших.

26 Тогда он отпустил им Варавву, Иисуса же по бичевании предал на распятие.

27 Тогда воины правителя, взяв Иисуса в преторию, собрали вокруг Него всю когорту

28 и, раздев Его, надели на Него плащ алый;

29 и сплетя венец из терния, возложили на голову Его и вложили трость в правую руку Его и, преклонив перед Ним колени, надругались над Ним, говоря: да здравствует Царь Иудейский!

30 И оплевав Его, взяли трость и били Его по голове.

31 И когда надругались над Ним, сняли с Него плащ, и одели Его в одежды Его, и отвели Его на распятие.

32 Выходя же встретили они Киринеянина, по имени Симона; его и заставили взять крест Его.

33 И придя на место, называемое Голгофа, что значит Лобное место,

34 дали Ему пить вина, смешанного с желчью; и отведав, Он не захотел пить.

35 Распяв же Его, они разделили между собой одежды Его, бросая жребий;

36 и, сидя, стерегли Его там.

37 И поставили над головой Его надпись с обозначением вины Его: Это — Иисус, Царь Иудейский.

38 Тогда распинают с Ним двух разбойников: одного справа, и другого слева.

39 А прохожие хулили Его, кивая головами своими

40 и говоря: Разрушающий храм и в три дня Воздвигающий! Спаси Себя Самого, если Ты Сын Божий, и сойди с креста.

41 Подобным образом и первосвященники, издеваясь вместе с книжниками и старейшинами, говорили:

42 других спас, Себя Самого не может спасти! Он Царь Израилев, пусть сойдет теперь с креста, и уверуем в Него;

43 Он возложил упование на Бога; пусть избавит Его теперь, если Он угоден Ему. Ибо сказал Он: «Я Божий Сын».

44 Также и разбойники, распятые с Ним, поносили Его.

45 От шестого же часа тьма наступила по всей земле до часа девятого.

46 А около девятого часа возопил Иисус громким голосом: Или, Или! лема савахфани? то есть: Боже Мой, Боже Мой! Для чего Ты Меня оставил?

47 Некоторые же из стоявших там, услышав, сказали: Илию зовет Он.

48 И тотчас побежал один из них, взял губку, наполнил уксусом и, наткнув на трость, давал Ему пить.

49 Прочие же сказали: оставь; посмотрим, придет ли Илия, чтобы спасти Его.

50 Иисус же снова возопил громким голосом и отдал дух.

51 И вот, завеса храма разорвалась сверху донизу надвое; и земля потряслась; и камни расселись;

52 и гробницы открылись; и многие тела усопших святых восстали;

53 и выйдя из гробниц по восстании Его, вошли они в святой город и явились многим.

54 Сотник же и вместе с ним стерегущие Иисуса, увидев землетрясение и всё происходящее, устрашились сильно, говоря: воистину был Он Божий Сын.

55 И много женщин смотрело издали. Они последовали за Иисусом из Галилеи, служа Ему;

56 между ними были Мария Магдалина и Мария, мать Иакова и Иосифа, и мать сыновей Зеведеевых.

57 С наступлением же вечера пришел богатый человек из Аримафеи, именем Иосиф, который и сам был учеником Иисуса;

58 явившись к Пилату, он попросил тело Иисуса. Тогда Пилат повелел его выдать.

59 И взяв тело, Иосиф обернул его в чистое полотно

60 и положил в новой своей гробнице, которую он высек в скале, и, привалив большой камень ко входу гробницы, ушел.

61 А Мария Магдалина и другая Мария сидели там напротив гробницы.

62 На другой же день, который приходится после пятницы, собрались первосвященники и фарисеи к Пилату

63 и сказали: господин, мы вспомнили, что обманщик тот сказал, еще будучи в живых: «через три дня восстану».

64 Повели поэтому охранять гробницу до третьего дня, чтобы ученики придя не украли Его, и не сказали бы народу: «восстал из мертвых»; и будет последний обман хуже первого.

65 Сказал им Пилат: имеете стражу; идите, охраняйте, как знаете.

66 И они пошли и охраняли гробницу, запечатав камень и приставив стражу.

Вiд Матвiя Розділ 27	Евангелие от Матфея Глава 27
1 А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.	1 А когда наступило утро, все первосвященники и старейшины народные, собравшись, постановили предать Иисуса смерти.
2 І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.	2 И связав Его, отвели и передали Пилату, правителю.
3 Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,	3 Тогда Иуда, предавший Его, увидев, что Он осужден, раскаялся и возвратил тридцать сребреников первосвященникам и старейшинам,
4 та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.	4 говоря: согрешил я, предав кровь невинную. Они же сказали: какое нам дело? Смотри сам.
5 І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.	5 И бросив сребреники в храме, он ушел и повесился.
6 А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.	6 Первосвященники же, взяв сребреники, сказали: нельзя вложить их в храмовую казну, так как это цена крови.
7 А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,	7 И приняв решение, купили на них поле горшечника, как место погребения для чужестранцев.
8 чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні.	8 Потому и называется поле то Полем Крови до сего дня.
9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,	9 Тогда исполнилось сказанное чрез Иеремию пророка: и взяли тридцать сребреников, цену Оцененного, Которого оценили сыны Израилевы,
10 і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.	10 и дали их за поле горшечника, как повелел мне Господь.
11 Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“ Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.	11 Иисус же был поставлен перед правителем. И спросил Его правитель: Ты Царь Иудейский? Иисус же сказал: ты говоришь.
12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.	12 И на обвинение Его первосвященниками и старейшинами Он ничего не ответил.
13 Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“	13 Тогда говорит Ему Пилат: не слышишь, сколько против Тебя свидетельствуют?
14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.	14 И Он не ответил ему ни на одно слово, так что правитель весьма удивлялся.
15 Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.	15 На праздник же имел правитель обычай отпускать в угоду народу одного узника, которого они хотели.
16 Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.	16 Был тогда у них узник известный, по имени Варавва.
17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“	17 Поэтому, когда они собрались, Пилат им сказал: кого хотите, чтобы я отпустил вам: Варавву, или Иисуса, называемого Христом?
18 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.	18 Ибо он знал, что предали Его из зависти.
19 Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.	19 И когда он сидел на судейском месте, жена его послала ему сказать: не делай ничего Праведнику Тому! Я сегодня в сновидении много пострадала из-за Него.
20 А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.	20 Между тем первосвященники и старейшины убедили народ потребовать Варавву и погубить Иисуса.
21 Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“.	21 И ответил им правитель: кого из двоих хотите, чтобы я отпустил вам? Они сказали: Варавву.
22 Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“	22 Говорит им Пилат: что же мне делать с Иисусом, называемым Христом? Говорят все: да будет распят!
23 А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“	23 Он сказал: какое же зло Он сделал? Но они еще сильнее кричали: да будет распят!
24 І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.	24 Увидев же, что ничто не помогает, но даже начинается возмущение, Пилат взял воды, умыл руки перед народом и сказал: невиновен я в крови Праведника Этого, смотрите сами.
25 А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“	25 И весь народ ответил: кровь Его на нас и на детях наших.
26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.	26 Тогда он отпустил им Варавву, Иисуса же по бичевании предал на распятие.
27 Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.	27 Тогда воины правителя, взяв Иисуса в преторию, собрали вокруг Него всю когорту
28 І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.	28 и, раздев Его, надели на Него плащ алый;
29 І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“	29 и сплетя венец из терния, возложили на голову Его и вложили трость в правую руку Его и, преклонив перед Ним колени, надругались над Ним, говоря: да здравствует Царь Иудейский!
30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.	30 И оплевав Его, взяли трость и били Его по голове.
31 А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.	31 И когда надругались над Ним, сняли с Него плащ, и одели Его в одежды Его, и отвели Его на распятие.
32 А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.	32 Выходя же встретили они Киринеянина, по имени Симона; его и заставили взять крест Его.
33 І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,	33 И придя на место, называемое Голгофа, что значит Лобное место,
34 дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.	34 дали Ему пить вина, смешанного с желчью; и отведав, Он не захотел пить.
35 А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.	35 Распяв же Его, они разделили между собой одежды Его, бросая жребий;
36 І, посідавши, стерегли́ Його там.	36 и, сидя, стерегли Его там.
37 І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.	37 И поставили над головой Его надпись с обозначением вины Его: Это — Иисус, Царь Иудейский.
38 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.	38 Тогда распинают с Ним двух разбойников: одного справа, и другого слева.
39 А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,	39 А прохожие хулили Его, кивая головами своими
40 і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“	40 и говоря: Разрушающий храм и в три дня Воздвигающий! Спаси Себя Самого, если Ты Сын Божий, и сойди с креста.
41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:	41 Подобным образом и первосвященники, издеваясь вместе с книжниками и старейшинами, говорили:
42 „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!	42 других спас, Себя Самого не может спасти! Он Царь Израилев, пусть сойдет теперь с креста, и уверуем в Него;
43 Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.	43 Он возложил упование на Бога; пусть избавит Его теперь, если Он угоден Ему. Ибо сказал Он: «Я Божий Сын».
44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.	44 Также и разбойники, распятые с Ним, поносили Его.
45 А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!	45 От шестого же часа тьма наступила по всей земле до часа девятого.
46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“	46 А около девятого часа возопил Иисус громким голосом: Или, Или! лема савахфани? то есть: Боже Мой, Боже Мой! Для чего Ты Меня оставил?
47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.	47 Некоторые же из стоявших там, услышав, сказали: Илию зовет Он.
48 А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.	48 И тотчас побежал один из них, взял губку, наполнил уксусом и, наткнув на трость, давал Ему пить.
49 Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.	49 Прочие же сказали: оставь; посмотрим, придет ли Илия, чтобы спасти Его.
50 А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.	50 Иисус же снова возопил громким голосом и отдал дух.
51 І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,	51 И вот, завеса храма разорвалась сверху донизу надвое; и земля потряслась; и камни расселись;
52 і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,	52 и гробницы открылись; и многие тела усопших святых восстали;
53 а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.	53 и выйдя из гробниц по восстании Его, вошли они в святой город и явились многим.
54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“	54 Сотник же и вместе с ним стерегущие Иисуса, увидев землетрясение и всё происходящее, устрашились сильно, говоря: воистину был Он Божий Сын.
55 Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.	55 И много женщин смотрело издали. Они последовали за Иисусом из Галилеи, служа Ему;
56 Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.	56 между ними были Мария Магдалина и Мария, мать Иакова и Иосифа, и мать сыновей Зеведеевых.
57 А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.	57 С наступлением же вечера пришел богатый человек из Аримафеи, именем Иосиф, который и сам был учеником Иисуса;
58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.	58 явившись к Пилату, он попросил тело Иисуса. Тогда Пилат повелел его выдать.
59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,	59 И взяв тело, Иосиф обернул его в чистое полотно
60 і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.	60 и положил в новой своей гробнице, которую он высек в скале, и, привалив большой камень ко входу гробницы, ушел.
61 Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.	61 А Мария Магдалина и другая Мария сидели там напротив гробницы.
62 А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,	62 На другой же день, который приходится после пятницы, собрались первосвященники и фарисеи к Пилату
63 і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.	63 и сказали: господин, мы вспомнили, что обманщик тот сказал, еще будучи в живых: «через три дня восстану».
64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.	64 Повели поэтому охранять гробницу до третьего дня, чтобы ученики придя не украли Его, и не сказали бы народу: «восстал из мертвых»; и будет последний обман хуже первого.
65 Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.	65 Сказал им Пилат: имеете стражу; идите, охраняйте, как знаете.
66 І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.	66 И они пошли и охраняли гробницу, запечатав камень и приставив стражу.

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Матвiя

Розділ 27

Евангелие от Матфея

Глава 27

Вiд Матвiя

Розділ 27

Евангелие от Матфея

Глава 27

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Матвiя

Розділ 27

Евангелие от Матфея

Глава 27

Вiд Матвiя

Розділ 27

Евангелие от Матфея

Глава 27

Старий
завіт

Новий
завіт