Єзекiїль

Розділ 36

1 А ти, сину лю́дський, пророкуй на Ізраїлеві го́ри, та й скажеш: Ізраїлеві го́ри, послухайте сло́ва Госпо́днього!

2 Так говорить Госпо́дь Бог: За те, що ворог говорить на вас „Ага́!“ і вічні па́гірки стали вам за спа́дщину,

3 тому́ пророкуй та й скажеш: Так говорить Господь Бог: За те, що пусто́шено й то́птано вас знавко́ла, щоб були ви спа́дком для останку наро́дів, і були ви взяті на кі́нчик язика́ й на балакани́ну наро́ду,

4 тому, Ізраїлеві го́ри, послухайте слова Господа Бога: Так говорить Господь Бог до гір та до згі́р'їв, до рі́чищ та до доли́н, і до спустоші́лих руїн, і до опу́щених міст, що стали за здо́бич та за посміхо́висько для решти тих наро́дів, що навколо.

5 Так говорить Господь Бог: Поправді кажу́, що огнем Своєї ревности говорив Я на решту тих наро́дів та на ввесь Едо́м, що взяли собі Мій Край за спа́док у ра́дості всього серця, у пого́рді душі, щоб ви́гнати його на здо́бич.

6 Тому́ пророкуй на Ізраїлеву землю, та й скажеш до гір, до згір'їв, до рі́чищ та до долин: Так говорить Господь Бог: Ось Я говорив у ре́вності Своїй та в гніві Своїм за те, що ви носили га́ньбу наро́дів.

7 Тому так говорить Господь Бог: Прирікаючи, Я підняв Свою ру́ку, що ті люди, які навколо вас, — вони понесу́ть свою га́ньбу!

8 А ви, Ізраїлеві гори, розпустіть ваше ві́ття, і бу́дете прино́сити плід свій для Мого наро́ду Ізраїля, бо вони збли́зилися, щоб прийти.

9 Бо ось Я прийду́ до вас, і зверну́ся до вас, — і ви бу́дете обро́блені та обсіяні.

10 І розмно́жу на вас люди́ну, увесь Ізраїлів дім, усього його, — і будуть засе́лені ці міста́, а руїни будуть забудо́вані.

11 І розмно́жу на вас люди́ну та скоти́ну, і вони помно́жаться та розпло́дяться, і позасе́люю вас, як за вашої давни́ни, і буду чинити вам краще, як за ваших поча́тків, і ви пізна́єте, що Я — Госпо́дь!

12 I попрова́джу на вас люди́ну, мій наро́д Ізраїлів, і вони пося́дуть тебе, і станеш ти їм на спа́док, і не будеш уже більше позбавля́ти їх дітей.

13 Так говорить Господь Бог: За те, що говорять про вас: Ти їси люди́ну, і позбавляєш наро́д свій дітей,

14 тому́ ти не будеш уже їсти люди́ни, і більше не позбавиш свій наро́д дітей, говорить Господь Бог!

15 І не почуєш уже ти більше га́ньби від пога́н, і нару́ги наро́дів не будеш більше носи́ти, і не вчи́ниш більше, щоб наро́д твій спотика́вся, говорить Госпо́дь Бог“!

16 І було́ мені слово Госпо́днє таке:

17 „Сину лю́дський, Ізраїлів дім — вони жили на землі своїй, та й занечи́стили її своєю дорогою та своїми вчинками, — як нечистість жінки в час нечистоти її стала їхня дорога перед Моїм лицем!

18 І вилив Я гнів Свій на них за ту кров, яку вилили вони на землю, та бовва́нами своїми занечи́стили її.

19 І розсіяв Я їх серед народів, і вони були розпоро́шені по краї́нах. За їхньою дорогою та за їхніми вчинками розсуди́в Я їх.

20 І коли прийшли вони до тих наро́дів, куди поприхо́дили, то знева́жили святе Моє Йме́ння, коли стали до них говорити: „Вони — наро́д Господа, та з землі Його повихо́дили!“

21 І зми́лувався Я над Своїм святим Ім'я́м, що його знева́жив Ізра́їлів дім серед наро́дів, куди вони поприхо́дили.

22 Тому́ скажи до Ізраїлевого дому: Так говорить Госпо́дь Бог: Не для вас Я роблю́ це, Ізраїлів доме, а тільки для святого Свого Йме́ння, яке ви знева́жили серед народів, куди ви поприхо́дили.

23 І освячу́ Я велике Ім'я́ Своє́, знева́жене серед народів, що ви знева́жили серед них, і пізнають ті люди, що Я — Госпо́дь, — говорить Господь Бог, — коли Я покажу́ Свою святість серед вас на їхніх оча́х.

24 І візьму́ вас із тих народів, і позбираю вас зо всіх країв, і приведу́ вас до вашої землі.

25 І покроплю́ вас чистою водою, — і станете чисті; зо всіх ваших нечисто́т і зо всіх ваших бовва́нів очи́щу вас.

26 І дам вам нове́ серце, і ново́го духа дам у ваше нутро́, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті.

27 І духа Свого́ дам Я до вашого нутра́, і зроблю́ Я те, що уста́вами Моїми будете ходити, а постано́ви Мої будете стерегти́ та вико́нувати.

28 І ви будете сидіти в краю́, якого Я дав вашим батька́м, і будете Мені наро́дом, а Я буду вам Богом!

29 І спасу́ вас від усіх ваших нечисто́т, і покличу збіжжя, і помно́жу його, і не дам на вас голоду.

30 І намно́жу плід де́рева та врожай поля, щоб ви більше не набиралися со́рому через голод між наро́дами.

31 І згадаєте ви про ваші доро́ги лихі та про ваші вчинки, що не добрі, і будете бри́дитися самих себе за свої провини та за гидо́ти свої.

32 Не для вас Я це роби́тиму, — говорить Госпо́дь Бог, — нехай буде це вам відо́ме! Зашарі́йтеся та посоромтеся ваших доріг, Ізраїлів до́ме!

33 Так говорить Господь Бог: Того дня, коли Я очи́щу вас зо всіх ваших провин, то позасе́люю ці міста́, і будуть забудо́вані руїни.

34 А спусто́шена земля буде обро́блювана за те, що була́ спусто́шенням на оча́х кожного перехожого.

35 І скажуть: Цей опустоші́лий край став як той еде́нський садо́к, а ці міста, пова́лені й попусто́шені та поруйно́вані, тепер укрі́плені та заме́шкані!

36 І пізнають наро́ди, які зостануться навколо вас, що Я, Господь, забудував поруйно́ване, засадив спустоші́ле. Я, Господь, говорив це — і зробив!

37 Так говорить Господь Бог: Ще на це прихилю́ся до Ізраїлевого дому, щоб зробити їм: помно́жу їх, як лю́дську ота́ру!

38 Як освя́чена ота́ра, як отара Єрусалиму в його свята, такі будуть ці поруйно́вані міста́, повні отари лю́дської, — і пізнають вони, що Я — Госпо́дь!“

Ezekiel

Chapter 36

1 ALSO, you Son of man, prophesy concerning the mountains of Israel, and say to the mountains of Israel, Hear the word of the LORD;

2 Thus says the LORD God: Because the enemy has said against you. Aha, the ancient high places are ours for a possession;

3 Therefore prophesy and say, Thus says the LORD God: Because you have been reproached and made desolate and blasphemed from all those who are round about you; and you have become an inheritance to the rest of the nations, and you became the subject of gossip and of mocking among the nations;

4 Therefore, O mountains of Israel, hear the word of the LORD God: Thus says the LORD God to the mountains and to the hills and to the streams and to the valleys, to the desolate wastes and to the cities that are deserted, which became a prey and a mockery among the rest of the people round about;

5 Therefore, thus says the LORD God: Surely in the fire of my indignation have I spoken against the rest of the nations and against all Edom, because they partitioned my land to themselves for an inheritance; and with the joy of their heart they have reproached the people that they might carry them captive and plunder them.

6 Prophesy therefore concerning the land of Israel and say to the mountains and to the hills, to the streams and to the valleys, Thus says the LORD God: Behold, I have spoken in my indignation and in my fury, because you have borne the shame of the nations;

7 Therefore thus says the LORD God: I have lifted up my hand against the nations that are round about you, so that they may bear their shame.

8 But you, O mountains of Israel, you shall shoot forth your grass and yield your fruit to my people Israel; for they are ready to come.

9 For, behold, I will turn to you, and you shall be tilled and sown;

10 And I will multiply men upon you, all the house of Israel, even all of it; and the cities shall be inhabited, and the ruined places shall be rebuilt.

11 And I will multiply upon you man and beast, and they shall be great and multiply; and I will settle you as in former days, and will do good to you as I did from the beginning; and you shall know that I am the LORD.

12 Yea, I will cause men to walk upon you, even my people Israel; and they shall possess you, and you shall be their inheritance, and you shall no longer bereave them of men.

13 Thus says the LORD God: Because they say to you, You are a land which devours her people and is bereaved of her inhabitants;

14 Therefore, from henceforth you shall devour men no more, neither shall you be bereaved of your people any more, says the LORD God.

15 Neither will I cause you to bear the shame of the nations any more, nor shall you bear the reproach of the people any more, nor shall you be bereaved of your people any more, says the LORD God.

16 Moreover the word of the LORD came to me, saying.

17 Son of man, when the house of Israel dwelt in their own land, they defiled it by their evil ways and by their doings; their way was before me like the uncleanness of a menstruous woman.

18 Wherefore I poured out my fury upon them for the blood which they had shed in the land and for the idols with which they had polluted it,

19 And I scattered them among the nations and dispersed them through the countries; according to their ways and according to their evil doings I judged them.

20 And when they went to live among the Gentiles, wherever they went, they profaned my holy name; and the Gentiles said to them, These are the people of the LORD, and now they are gone out of his land.

21 But I had pity for my holy name, which the house of Israel had profaned among the Gentiles, whither they went.

22 Therefore say to the house of Israel, Thus says the LORD God: It is not for your sake, O house of Israel, that I am doing this; but for my holy name's sake, which you have profaned among the Gentiles, whither you went.

23 So that I may sanctify my great name, which has been profaned among the Gentiles, which you have caused to be profaned among them; and the Gentiles shall know that I am the LORD, says the LORD God, when my name shall be sanctified in you before their eyes.

24 For I will take you from among the nations and gather you out of all the countries and will bring you into your own land.

25 Then I will sprinkle clean water upon you, and I shall purify you from all your filthiness and from all your idols.

26 A new heart will I give you, a new spirit will I put within you; and I will remove the heart of stone out of your flesh, and I will give you a heart of flesh.

27 And I will put my spirit within you and cause you to walk in my commandments, and you shall keep my judgments and do them.

28 And you shall dwell in the land which I gave to your fathers; and you shall be my people, and I will be your God.

29 I will also save you from all your uncleannesses; and I will call for the grain, and will increase it, and will not bring famine upon you.

30 And I will multiply the fruit of the trees and the produce of the field, that you may no more bear the reproach famine among the nations.

31 Then you shall remember your own evil ways and your contemptible doings, and you shall loathe yourselves in your own sight for your iniquities and abominations.

32 But you must know, it is not for your sake that I am doing these things, says the LORD God; now be ashamed and refrain from your evil ways, that you may not die, O house of Israel.

33 Thus says the LORD God: On the day that I shall cleanse you from all your iniquities, I will also cause the cities to be inhabited and the ruined places rebuilt.

34 And the desolate land shall be tilled, that was a desolation in the sight of all that passed by.

35 And they shall say, This land that was desolate is become like the garden of Eden; and the ruined and demolished cities are now become fenced, and are inhabited.

36 Then the Gentiles that are left around about you shall know that I the LORD am rebuilding the mined cities and planting that which was desolate; I the LORD have spoken it, and I will do it.

37 Thus says the LORD God: Moreover in this shall I avenge the house of Israel, to do these things for them; and I will increase them with men like a flock.

38 As the holy flock, as the flock comes into Jerusalem at the time of her solemn feasts, so shall the ruined cities be filled with flocks of men; and they shall know that I am the LORD.

Єзекiїль

Розділ 36

Ezekiel

Chapter 36

1 А ти, сину лю́дський, пророкуй на Ізраїлеві го́ри, та й скажеш: Ізраїлеві го́ри, послухайте сло́ва Госпо́днього!

1 ALSO, you Son of man, prophesy concerning the mountains of Israel, and say to the mountains of Israel, Hear the word of the LORD;

2 Так говорить Госпо́дь Бог: За те, що ворог говорить на вас „Ага́!“ і вічні па́гірки стали вам за спа́дщину,

2 Thus says the LORD God: Because the enemy has said against you. Aha, the ancient high places are ours for a possession;

3 тому́ пророкуй та й скажеш: Так говорить Господь Бог: За те, що пусто́шено й то́птано вас знавко́ла, щоб були ви спа́дком для останку наро́дів, і були ви взяті на кі́нчик язика́ й на балакани́ну наро́ду,

3 Therefore prophesy and say, Thus says the LORD God: Because you have been reproached and made desolate and blasphemed from all those who are round about you; and you have become an inheritance to the rest of the nations, and you became the subject of gossip and of mocking among the nations;

4 тому, Ізраїлеві го́ри, послухайте слова Господа Бога: Так говорить Господь Бог до гір та до згі́р'їв, до рі́чищ та до доли́н, і до спустоші́лих руїн, і до опу́щених міст, що стали за здо́бич та за посміхо́висько для решти тих наро́дів, що навколо.

4 Therefore, O mountains of Israel, hear the word of the LORD God: Thus says the LORD God to the mountains and to the hills and to the streams and to the valleys, to the desolate wastes and to the cities that are deserted, which became a prey and a mockery among the rest of the people round about;

5 Так говорить Господь Бог: Поправді кажу́, що огнем Своєї ревности говорив Я на решту тих наро́дів та на ввесь Едо́м, що взяли собі Мій Край за спа́док у ра́дості всього серця, у пого́рді душі, щоб ви́гнати його на здо́бич.

5 Therefore, thus says the LORD God: Surely in the fire of my indignation have I spoken against the rest of the nations and against all Edom, because they partitioned my land to themselves for an inheritance; and with the joy of their heart they have reproached the people that they might carry them captive and plunder them.

6 Тому́ пророкуй на Ізраїлеву землю, та й скажеш до гір, до згір'їв, до рі́чищ та до долин: Так говорить Господь Бог: Ось Я говорив у ре́вності Своїй та в гніві Своїм за те, що ви носили га́ньбу наро́дів.

6 Prophesy therefore concerning the land of Israel and say to the mountains and to the hills, to the streams and to the valleys, Thus says the LORD God: Behold, I have spoken in my indignation and in my fury, because you have borne the shame of the nations;

7 Тому так говорить Господь Бог: Прирікаючи, Я підняв Свою ру́ку, що ті люди, які навколо вас, — вони понесу́ть свою га́ньбу!

7 Therefore thus says the LORD God: I have lifted up my hand against the nations that are round about you, so that they may bear their shame.

8 А ви, Ізраїлеві гори, розпустіть ваше ві́ття, і бу́дете прино́сити плід свій для Мого наро́ду Ізраїля, бо вони збли́зилися, щоб прийти.

8 But you, O mountains of Israel, you shall shoot forth your grass and yield your fruit to my people Israel; for they are ready to come.

9 Бо ось Я прийду́ до вас, і зверну́ся до вас, — і ви бу́дете обро́блені та обсіяні.

9 For, behold, I will turn to you, and you shall be tilled and sown;

10 І розмно́жу на вас люди́ну, увесь Ізраїлів дім, усього його, — і будуть засе́лені ці міста́, а руїни будуть забудо́вані.

10 And I will multiply men upon you, all the house of Israel, even all of it; and the cities shall be inhabited, and the ruined places shall be rebuilt.

11 І розмно́жу на вас люди́ну та скоти́ну, і вони помно́жаться та розпло́дяться, і позасе́люю вас, як за вашої давни́ни, і буду чинити вам краще, як за ваших поча́тків, і ви пізна́єте, що Я — Госпо́дь!

11 And I will multiply upon you man and beast, and they shall be great and multiply; and I will settle you as in former days, and will do good to you as I did from the beginning; and you shall know that I am the LORD.

12 I попрова́джу на вас люди́ну, мій наро́д Ізраїлів, і вони пося́дуть тебе, і станеш ти їм на спа́док, і не будеш уже більше позбавля́ти їх дітей.

12 Yea, I will cause men to walk upon you, even my people Israel; and they shall possess you, and you shall be their inheritance, and you shall no longer bereave them of men.

13 Так говорить Господь Бог: За те, що говорять про вас: Ти їси люди́ну, і позбавляєш наро́д свій дітей,

13 Thus says the LORD God: Because they say to you, You are a land which devours her people and is bereaved of her inhabitants;

14 тому́ ти не будеш уже їсти люди́ни, і більше не позбавиш свій наро́д дітей, говорить Господь Бог!

14 Therefore, from henceforth you shall devour men no more, neither shall you be bereaved of your people any more, says the LORD God.

15 І не почуєш уже ти більше га́ньби від пога́н, і нару́ги наро́дів не будеш більше носи́ти, і не вчи́ниш більше, щоб наро́д твій спотика́вся, говорить Госпо́дь Бог“!

15 Neither will I cause you to bear the shame of the nations any more, nor shall you bear the reproach of the people any more, nor shall you be bereaved of your people any more, says the LORD God.

16 І було́ мені слово Госпо́днє таке:

16 Moreover the word of the LORD came to me, saying.

17 „Сину лю́дський, Ізраїлів дім — вони жили на землі своїй, та й занечи́стили її своєю дорогою та своїми вчинками, — як нечистість жінки в час нечистоти її стала їхня дорога перед Моїм лицем!

17 Son of man, when the house of Israel dwelt in their own land, they defiled it by their evil ways and by their doings; their way was before me like the uncleanness of a menstruous woman.

18 І вилив Я гнів Свій на них за ту кров, яку вилили вони на землю, та бовва́нами своїми занечи́стили її.

18 Wherefore I poured out my fury upon them for the blood which they had shed in the land and for the idols with which they had polluted it,

19 І розсіяв Я їх серед народів, і вони були розпоро́шені по краї́нах. За їхньою дорогою та за їхніми вчинками розсуди́в Я їх.

19 And I scattered them among the nations and dispersed them through the countries; according to their ways and according to their evil doings I judged them.

20 І коли прийшли вони до тих наро́дів, куди поприхо́дили, то знева́жили святе Моє Йме́ння, коли стали до них говорити: „Вони — наро́д Господа, та з землі Його повихо́дили!“

20 And when they went to live among the Gentiles, wherever they went, they profaned my holy name; and the Gentiles said to them, These are the people of the LORD, and now they are gone out of his land.

21 І зми́лувався Я над Своїм святим Ім'я́м, що його знева́жив Ізра́їлів дім серед наро́дів, куди вони поприхо́дили.

21 But I had pity for my holy name, which the house of Israel had profaned among the Gentiles, whither they went.

22 Тому́ скажи до Ізраїлевого дому: Так говорить Госпо́дь Бог: Не для вас Я роблю́ це, Ізраїлів доме, а тільки для святого Свого Йме́ння, яке ви знева́жили серед народів, куди ви поприхо́дили.

22 Therefore say to the house of Israel, Thus says the LORD God: It is not for your sake, O house of Israel, that I am doing this; but for my holy name's sake, which you have profaned among the Gentiles, whither you went.

23 І освячу́ Я велике Ім'я́ Своє́, знева́жене серед народів, що ви знева́жили серед них, і пізнають ті люди, що Я — Госпо́дь, — говорить Господь Бог, — коли Я покажу́ Свою святість серед вас на їхніх оча́х.

23 So that I may sanctify my great name, which has been profaned among the Gentiles, which you have caused to be profaned among them; and the Gentiles shall know that I am the LORD, says the LORD God, when my name shall be sanctified in you before their eyes.

24 І візьму́ вас із тих народів, і позбираю вас зо всіх країв, і приведу́ вас до вашої землі.

24 For I will take you from among the nations and gather you out of all the countries and will bring you into your own land.

25 І покроплю́ вас чистою водою, — і станете чисті; зо всіх ваших нечисто́т і зо всіх ваших бовва́нів очи́щу вас.

25 Then I will sprinkle clean water upon you, and I shall purify you from all your filthiness and from all your idols.

26 І дам вам нове́ серце, і ново́го духа дам у ваше нутро́, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті.

26 A new heart will I give you, a new spirit will I put within you; and I will remove the heart of stone out of your flesh, and I will give you a heart of flesh.

27 І духа Свого́ дам Я до вашого нутра́, і зроблю́ Я те, що уста́вами Моїми будете ходити, а постано́ви Мої будете стерегти́ та вико́нувати.

27 And I will put my spirit within you and cause you to walk in my commandments, and you shall keep my judgments and do them.

28 І ви будете сидіти в краю́, якого Я дав вашим батька́м, і будете Мені наро́дом, а Я буду вам Богом!

28 And you shall dwell in the land which I gave to your fathers; and you shall be my people, and I will be your God.

29 І спасу́ вас від усіх ваших нечисто́т, і покличу збіжжя, і помно́жу його, і не дам на вас голоду.

29 I will also save you from all your uncleannesses; and I will call for the grain, and will increase it, and will not bring famine upon you.

30 І намно́жу плід де́рева та врожай поля, щоб ви більше не набиралися со́рому через голод між наро́дами.

30 And I will multiply the fruit of the trees and the produce of the field, that you may no more bear the reproach famine among the nations.

31 І згадаєте ви про ваші доро́ги лихі та про ваші вчинки, що не добрі, і будете бри́дитися самих себе за свої провини та за гидо́ти свої.

31 Then you shall remember your own evil ways and your contemptible doings, and you shall loathe yourselves in your own sight for your iniquities and abominations.

32 Не для вас Я це роби́тиму, — говорить Госпо́дь Бог, — нехай буде це вам відо́ме! Зашарі́йтеся та посоромтеся ваших доріг, Ізраїлів до́ме!

32 But you must know, it is not for your sake that I am doing these things, says the LORD God; now be ashamed and refrain from your evil ways, that you may not die, O house of Israel.

33 Так говорить Господь Бог: Того дня, коли Я очи́щу вас зо всіх ваших провин, то позасе́люю ці міста́, і будуть забудо́вані руїни.

33 Thus says the LORD God: On the day that I shall cleanse you from all your iniquities, I will also cause the cities to be inhabited and the ruined places rebuilt.

34 А спусто́шена земля буде обро́блювана за те, що була́ спусто́шенням на оча́х кожного перехожого.

34 And the desolate land shall be tilled, that was a desolation in the sight of all that passed by.

35 І скажуть: Цей опустоші́лий край став як той еде́нський садо́к, а ці міста, пова́лені й попусто́шені та поруйно́вані, тепер укрі́плені та заме́шкані!

35 And they shall say, This land that was desolate is become like the garden of Eden; and the ruined and demolished cities are now become fenced, and are inhabited.

36 І пізнають наро́ди, які зостануться навколо вас, що Я, Господь, забудував поруйно́ване, засадив спустоші́ле. Я, Господь, говорив це — і зробив!

36 Then the Gentiles that are left around about you shall know that I the LORD am rebuilding the mined cities and planting that which was desolate; I the LORD have spoken it, and I will do it.

37 Так говорить Господь Бог: Ще на це прихилю́ся до Ізраїлевого дому, щоб зробити їм: помно́жу їх, як лю́дську ота́ру!

37 Thus says the LORD God: Moreover in this shall I avenge the house of Israel, to do these things for them; and I will increase them with men like a flock.

38 Як освя́чена ота́ра, як отара Єрусалиму в його свята, такі будуть ці поруйно́вані міста́, повні отари лю́дської, — і пізнають вони, що Я — Госпо́дь!“

38 As the holy flock, as the flock comes into Jerusalem at the time of her solemn feasts, so shall the ruined cities be filled with flocks of men; and they shall know that I am the LORD.