CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Бут. 19
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Буття

Розділ 19

1 І прибули́ оби́два Анголи́ до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі,

2 та й промовив: „Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й пі́дете на дорогу свою“. А вони відказали: „Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці“.

3 А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного — і їли вони.

4 Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому — від малого аж до старого, увесь наро́д звідусюди оточили той дім.

5 І вони закричали до Лота, і сказали йому: „Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, — щоб нам їх пізнати!“

6 І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою,

7 і сказав: „Браття мої, — не чиніть лихого!

8 Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби. Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого“.

9 А вони закричали: „Іди собі геть!“ І сказали: „Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм!“ І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері.

10 Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули.

11 А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, — від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу.

12 І сказали ті мужі до Лота: „Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, — виведи з цього місця,

13 бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його“.

14 І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: „Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто“. Але в очах зятів він здавався як жартун.

15 А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагля́ли Лота, говорячи: „Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста“.

16 А що він вагався, то ті мужі — через Господню до нього любов — схопили за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом.

17 І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: „Рятуй свою душу, — не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на го́ру, щоб тобі не загинути“.

18 А Лот їм відказав: „Ні ж бо, Господи!

19 Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на го́ру, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру.

20 Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно — маленьке. Нехай сховаюсь я туди, — чи ж воно не маленьке? — і буде жити душа моя“.

21 І відказав Він до нього: „Ось Я прихиливсь до твого проха́ння, щоб не зруйнувати мі́ста, про яке ти казав.

22 Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не при́йдеш туди“. Тому й назвав ім'я́ тому місту: Цоар.

23 Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару.

24 І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню́, від Господа з неба.

25 I поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.

26 А жінка його, Ло́това, озирнулася позад нього, — і стала стовпом соляним!

27 І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім.

28 І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки...

29 І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з сере́дини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот.

30 І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки́ його з ним, бо боявся пробува́ти в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його.

31 І промовила старша молодшій: „Наш ба́тько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі.

32 Ходи, — напіймо свого ба́тька вином, і покладімося з ним. І оживимо наща́дків від нашого батька“.

33 І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...

34 І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: „Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, — і оживимо наща́дків від нашого батька“.

35 І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...

36 І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого.

37 І вродила старша сина, і назвала ім'я́ йому: Моав. Він батько моавів аж до цього дня.

38 А молодша — вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. Він батько сині́в Аммону аж до цього дня.

Genesis

Chapter 19

1 AND there came two angels to Sodom in the evening; and Lot was sitting at the gate of Sodom; and Lot saw them and rose up to meet them; and he bowed himself with his face toward the ground;

2 And he said, My lords, turn aside, I pray you, into your servant's house and spend the night and wash your feet; then rise up early in the morning and go on your way. And they said, No, we will spend the night in the street.

3 But Lot urged them greatly; and they turned in to him and entered into his house; and he made them a feast and baked unleavened cakes and they ate.

4 But before they lay down, the men of the city, that is, the men of Sodom, surrounded the house, both young and old, all the people of the town;

5 And they called to Lot and said to him, Where are the men who came to you tonight? Bring them out to us that we may know them.

6 And Lot went out at the door to them; and he shut the door after him.

7 And Lot said to them, I pray you, my brethren, do not so wickedly.

8 Behold now, I have two daughters who have, not known man; let me bring them out to you, and do to them whatever you please; only to these men do nothing; for they have come under the protection of my roof.

9 And they said, Get away. And they said again, This fellow came to sojourn among us, and now he tries to judge us; and they said to Lot, Now we will deal worse with you than with them. Then Lot fought desperately with them, and they drew near to break the door.

10 But the men put forth their hands and pulled Lot into the house to them and locked the door.

11 And they smote the men that were at the door of the house with blindness, from the least to the greatest, so that they became tired trying in vain to find the door.

12 And the men said to Lot, What are you doing in this place? Now, your sons-in-law, your sons, your daughters, and whatsoever you have in this city, take them out of this place;

13 For we will destroy this place, because the cry of the oppressed has come before the LORD; and the LORD has sent us to destroy it.

14 Then Lot went out and spoke to his sons-in-law who married his daughters, and said, Arise, get out of this place; for the LORD will destroy it. But his sons-in-law thought he was joking.

15 And when the morning dawned, the angels urged Lot, saying, Arise, take your wife and your two daughters who are not given in marriage, lest you be engulfed in the sins of the city.

16 But Lot lingered; then the angels held his hand, the hand of his wife, and the hands of his two daughters, because the LORD pitied him; and they took him out and set him outside the city.

17 And it came to pass when they had brought them out of the city, they said to Lot: Now escape for your life; do not look back nor stop anywhere in the plain, but flee to the mountain lest you be consumed.

18 And Lot said to them, I beseech you, my lords,

19 Behold now, your servant has found mercy in your sight, and great is the favor which you have shown to me in saving my life; but I cannot escape to the mountain, lest evil overtake me and I die;

20 Behold now, this town is near to flee to, and it is a little one. Oh, let me escape there, and behold, because it is a little one my life will be spared.

21 And he said to him, See, I have granted you this thing also that I will not overthrow the city of which you have spoken.

22 Make haste and escape there; for I cannot do anything till you enter into it. Therefore the name of the city was called Zoar.

23 The sun was risen upon the earth when Lot entered into Zoar.

24 Then the LORD rained upon Sodom and upon Gomorrah brimstone and fire from the presence of the LORD out of heaven;

25 And he overthrew those cities and all the plain and all the inhabitants of the region and that which grew on the ground.

26 But his wife looked back from behind him and she became a pillar of salt.

27 And Abraham rose up early in the morning and went to the place where he had stood before the LORD;

28 And he looked toward Sodom and Gomorrah and toward all the region of the plain, and beheld, 1o, the smoke of the country went up like the smoke of a furnace.

29 And it came to pass when God destroyed the cities of the plain that God remembered Abraham and sent Lot out of the midst of the devastated region, when he overthrew the cities wherein Lot dwelt.

30 And Lot went up out of Zoar and dwelt in the mountain, and his two daughters were with him; for he was afraid to live in Zoar; and he dwelt in a cave, both he and his two daughters.

31 And the first-born said to the younger, Behold our father is old and there is not a man in the land to take us for wives after the manner of all the earth:

32 Come, let us make our father drink wine and we will lie with him so that we may raise an offspring from our father.

33 And they made their father drink wine that night; and the first-born went in and lay with her father; and he did not know when she lay down, nor when she arose.

34 And it came to pass on the next day, the first-born said to the younger, Behold. I lay last night with my father; let us make him drink wine tonight also: and then you go in and lie with him so that we may raise offspring from our father.

35 So they made their father drink wine that night also; and the younger went in and lay with him; and he did not know when she lay down, nor when she arose.

36 Thus were both the daughters of Lot with child by their father.

37 And the first-born bore a son and called his name Moab; he is the father of the Moabites to this day.

38 And the younger also bore a son and called his name Bar-ammi; he is the father of the Ammonites to this day.

Буття

Розділ 19

Genesis

Chapter 19

1 І прибули́ оби́два Анголи́ до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі,

1 AND there came two angels to Sodom in the evening; and Lot was sitting at the gate of Sodom; and Lot saw them and rose up to meet them; and he bowed himself with his face toward the ground;

2 та й промовив: „Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й пі́дете на дорогу свою“. А вони відказали: „Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці“.

2 And he said, My lords, turn aside, I pray you, into your servant's house and spend the night and wash your feet; then rise up early in the morning and go on your way. And they said, No, we will spend the night in the street.

3 А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного — і їли вони.

3 But Lot urged them greatly; and they turned in to him and entered into his house; and he made them a feast and baked unleavened cakes and they ate.

4 Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому — від малого аж до старого, увесь наро́д звідусюди оточили той дім.

4 But before they lay down, the men of the city, that is, the men of Sodom, surrounded the house, both young and old, all the people of the town;

5 І вони закричали до Лота, і сказали йому: „Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, — щоб нам їх пізнати!“

5 And they called to Lot and said to him, Where are the men who came to you tonight? Bring them out to us that we may know them.

6 І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою,

6 And Lot went out at the door to them; and he shut the door after him.

7 і сказав: „Браття мої, — не чиніть лихого!

7 And Lot said to them, I pray you, my brethren, do not so wickedly.

8 Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби. Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого“.

8 Behold now, I have two daughters who have, not known man; let me bring them out to you, and do to them whatever you please; only to these men do nothing; for they have come under the protection of my roof.

9 А вони закричали: „Іди собі геть!“ І сказали: „Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм!“ І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері.

9 And they said, Get away. And they said again, This fellow came to sojourn among us, and now he tries to judge us; and they said to Lot, Now we will deal worse with you than with them. Then Lot fought desperately with them, and they drew near to break the door.

10 Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули.

10 But the men put forth their hands and pulled Lot into the house to them and locked the door.

11 А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, — від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу.

11 And they smote the men that were at the door of the house with blindness, from the least to the greatest, so that they became tired trying in vain to find the door.

12 І сказали ті мужі до Лота: „Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, — виведи з цього місця,

12 And the men said to Lot, What are you doing in this place? Now, your sons-in-law, your sons, your daughters, and whatsoever you have in this city, take them out of this place;

13 бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його“.

13 For we will destroy this place, because the cry of the oppressed has come before the LORD; and the LORD has sent us to destroy it.

14 І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: „Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто“. Але в очах зятів він здавався як жартун.

14 Then Lot went out and spoke to his sons-in-law who married his daughters, and said, Arise, get out of this place; for the LORD will destroy it. But his sons-in-law thought he was joking.

15 А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагля́ли Лота, говорячи: „Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста“.

15 And when the morning dawned, the angels urged Lot, saying, Arise, take your wife and your two daughters who are not given in marriage, lest you be engulfed in the sins of the city.

16 А що він вагався, то ті мужі — через Господню до нього любов — схопили за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом.

16 But Lot lingered; then the angels held his hand, the hand of his wife, and the hands of his two daughters, because the LORD pitied him; and they took him out and set him outside the city.

17 І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: „Рятуй свою душу, — не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на го́ру, щоб тобі не загинути“.

17 And it came to pass when they had brought them out of the city, they said to Lot: Now escape for your life; do not look back nor stop anywhere in the plain, but flee to the mountain lest you be consumed.

18 А Лот їм відказав: „Ні ж бо, Господи!

18 And Lot said to them, I beseech you, my lords,

19 Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на го́ру, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру.

19 Behold now, your servant has found mercy in your sight, and great is the favor which you have shown to me in saving my life; but I cannot escape to the mountain, lest evil overtake me and I die;

20 Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно — маленьке. Нехай сховаюсь я туди, — чи ж воно не маленьке? — і буде жити душа моя“.

20 Behold now, this town is near to flee to, and it is a little one. Oh, let me escape there, and behold, because it is a little one my life will be spared.

21 І відказав Він до нього: „Ось Я прихиливсь до твого проха́ння, щоб не зруйнувати мі́ста, про яке ти казав.

21 And he said to him, See, I have granted you this thing also that I will not overthrow the city of which you have spoken.

22 Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не при́йдеш туди“. Тому й назвав ім'я́ тому місту: Цоар.

22 Make haste and escape there; for I cannot do anything till you enter into it. Therefore the name of the city was called Zoar.

23 Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару.

23 The sun was risen upon the earth when Lot entered into Zoar.

24 І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню́, від Господа з неба.

24 Then the LORD rained upon Sodom and upon Gomorrah brimstone and fire from the presence of the LORD out of heaven;

25 I поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.

25 And he overthrew those cities and all the plain and all the inhabitants of the region and that which grew on the ground.

26 А жінка його, Ло́това, озирнулася позад нього, — і стала стовпом соляним!

26 But his wife looked back from behind him and she became a pillar of salt.

27 І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім.

27 And Abraham rose up early in the morning and went to the place where he had stood before the LORD;

28 І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки...

28 And he looked toward Sodom and Gomorrah and toward all the region of the plain, and beheld, 1o, the smoke of the country went up like the smoke of a furnace.

29 І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з сере́дини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот.

29 And it came to pass when God destroyed the cities of the plain that God remembered Abraham and sent Lot out of the midst of the devastated region, when he overthrew the cities wherein Lot dwelt.

30 І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки́ його з ним, бо боявся пробува́ти в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його.

30 And Lot went up out of Zoar and dwelt in the mountain, and his two daughters were with him; for he was afraid to live in Zoar; and he dwelt in a cave, both he and his two daughters.

31 І промовила старша молодшій: „Наш ба́тько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі.

31 And the first-born said to the younger, Behold our father is old and there is not a man in the land to take us for wives after the manner of all the earth:

32 Ходи, — напіймо свого ба́тька вином, і покладімося з ним. І оживимо наща́дків від нашого батька“.

32 Come, let us make our father drink wine and we will lie with him so that we may raise an offspring from our father.

33 І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...

33 And they made their father drink wine that night; and the first-born went in and lay with her father; and he did not know when she lay down, nor when she arose.

34 І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: „Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, — і оживимо наща́дків від нашого батька“.

34 And it came to pass on the next day, the first-born said to the younger, Behold. I lay last night with my father; let us make him drink wine tonight also: and then you go in and lie with him so that we may raise offspring from our father.

35 І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...

35 So they made their father drink wine that night also; and the younger went in and lay with him; and he did not know when she lay down, nor when she arose.

36 І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого.

36 Thus were both the daughters of Lot with child by their father.

37 І вродила старша сина, і назвала ім'я́ йому: Моав. Він батько моавів аж до цього дня.

37 And the first-born bore a son and called his name Moab; he is the father of the Moabites to this day.

38 А молодша — вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. Він батько сині́в Аммону аж до цього дня.

38 And the younger also bore a son and called his name Bar-ammi; he is the father of the Ammonites to this day.