Библия - Обещанное Восстановление

Буття

Розділ 19

1 І прибули́ оби́два Анголи́ до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі,

2 та й промовив: „Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й пі́дете на дорогу свою“. А вони відказали: „Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці“.

3 А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного — і їли вони.

4 Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому — від малого аж до старого, увесь наро́д звідусюди оточили той дім.

5 І вони закричали до Лота, і сказали йому: „Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, — щоб нам їх пізнати!“

6 І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою,

7 і сказав: „Браття мої, — не чиніть лихого!

8 Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби. Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого“.

9 А вони закричали: „Іди собі геть!“ І сказали: „Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм!“ І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері.

10 Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули.

11 А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, — від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу.

12 І сказали ті мужі до Лота: „Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, — виведи з цього місця,

13 бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його“.

14 І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: „Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто“. Але в очах зятів він здавався як жартун.

15 А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагля́ли Лота, говорячи: „Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста“.

16 А що він вагався, то ті мужі — через Господню до нього любов — схопили за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом.

17 І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: „Рятуй свою душу, — не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на го́ру, щоб тобі не загинути“.

18 А Лот їм відказав: „Ні ж бо, Господи!

19 Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на го́ру, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру.

20 Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно — маленьке. Нехай сховаюсь я туди, — чи ж воно не маленьке? — і буде жити душа моя“.

21 І відказав Він до нього: „Ось Я прихиливсь до твого проха́ння, щоб не зруйнувати мі́ста, про яке ти казав.

22 Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не при́йдеш туди“. Тому й назвав ім'я́ тому місту: Цоар.

23 Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару.

24 І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню́, від Господа з неба.

25 I поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.

26 А жінка його, Ло́това, озирнулася позад нього, — і стала стовпом соляним!

27 І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім.

28 І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки...

29 І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з сере́дини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот.

30 І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки́ його з ним, бо боявся пробува́ти в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його.

31 І промовила старша молодшій: „Наш ба́тько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі.

32 Ходи, — напіймо свого ба́тька вином, і покладімося з ним. І оживимо наща́дків від нашого батька“.

33 І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...

34 І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: „Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, — і оживимо наща́дків від нашого батька“.

35 І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...

36 І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого.

37 І вродила старша сина, і назвала ім'я́ йому: Моав. Він батько моавів аж до цього дня.

38 А молодша — вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. Він батько сині́в Аммону аж до цього дня.

Бытие

Глава 19

1 Вечером те два Ангела пришли в Содом. Лот сидел у городских ворот и, увидев их, встал, подошёл к ним и пал ниц.

2 «Государи мои, прошу вас, зайдите в дом ко мне, слуге вашему, там сможете омыть ноги и переночевать, а завтра продолжите свой путь», — сказал Лот. «Нет, мы проведём ночь на площади», — ответили они.

3 Однако Лот так упрашивал их зайти к нему в дом, что они согласились и пошли к нему. Он дал им напиться и испёк для них хлеб.

4 В тот же вечер, перед тем как они легли спать, жители Содома пришли к дому Лота со всех концов города и окружили его.

5 Они стали кричать: «Где те двое мужчин, которые пришли к тебе сегодня вечером? Выведи их к нам, чтобы мы познали их».

6 Лот вышел наружу и, прикрыв за собой дверь,

7 сказал жителям города: «Братья, прошу вас, не делайте зла!

8 Послушайте, у меня есть две дочери, не знавшие мужчины, я отдам вам своих дочерей, делайте с ними что хотите, только, прошу вас, не причиняйте зла этим двоим! Они пришли в мой дом, и я обязан защитить их!»

9 Но жители Содома, окружившие дом, ответили: «Уйди с дороги!» Затем они стали говорить между собой: «Этот Лот — пришелец в нашем городе, а ещё пытается учить нас, как нам жить!» Они пригрозили Лоту: «Смотри, тебе достанется от нас ещё хуже, чем им!» — и стали наступать на него, собираясь выломать дверь.

10 Но двое мужчин, которые остановились у Лота, открыли дверь, затащили Лота обратно в дом, а дверь заперли;

11 а тех, кто был снаружи, они ослепили: и молодых и старых, так что они не смогли найти дверь.

12 Затем те двое мужчин спросили Лота: «Есть ли ещё кто-либо из членов твоего семейства среди живущих в этом городе? Есть ли у тебя тут зятья, сыновья, дочери или кто-нибудь ещё, кто принадлежит твоей семье? Если есть, то ты должен сказать им, чтобы они сейчас же уходили.

13 Мы уничтожим этот город, потому что Господь слышал, что он переполнен злом, и послал нас разрушить его».

14 Лот пошёл и предупредил всех своих зятьёв, кто был женат на его дочерях. «Поскорее уходите из этого города, — сказал Лот, — так как Господь вскоре разрушит его». Но они все подумали, что Лот шутит.

15 На рассвете следующего дня Ангелы стали торопить Лота. «Люди, живущие в этом городе, будут наказаны, — сказали они, — возьми свою жену и дочерей и уходите отсюда, чтобы не погибнуть вместе с остальными людьми».

16 Но Лот всё ещё не торопился. Тогда эти двое, по милости Господней, взяли Лота, его жену и двух дочерей за руки и вывели их вместе невредимыми за пределы Содома.

17 Когда они вышли из города, один из Ангелов сказал: «Теперь бегите, спасайте свою жизнь! Не оглядывайтесь на город! Не останавливайтесь нигде в долине, а бегите в горы. Если остановитесь, то погибнете вместе со всеми людьми, живущими в Содоме!»

18 Но Лот начал умолять тех Ангелов: «Владыки, прошу вас, не вынуждайте меня бежать так далеко!

19 Вы были так милостивы ко мне, слуге вашему, что спасли меня, но я не могу бежать в горы. Что если я не успею и что-нибудь случится? Я погибну!

20 Тут неподалёку есть небольшой городок, позвольте мне бежать туда. Добравшись до этого города, я спасу свою жизнь».

21 Ангел сказал Лоту: «Хорошо, в угоду тебе я не уничтожу этот городок,

22 только беги туда поскорее, а то я не могу уничтожить Содом, пока ты не будешь там находиться в безопасности». (Тот город назывался Сигор, так как он очень мал).

23 Солнце уже взошло, когда Лот вошёл в Сигор.

24 В это самое время Господь начал разрушение Содома и Гоморры, послав с неба огонь и горящую серу.

25 Господь разрушил эти города, уничтожил всю долину, все растения и всех людей, живших в этих городах.

26 Когда они убегали, жена Лота оглянулась назад и превратилась в соляной столб.

27 Рано утром того же дня Авраам поднялся и пошёл на то место, где стоял перед Господом.

28 Посмотрев вниз, на землю в долине, Авраам увидел, что с земли поднимается густой дым, словно дым великого пожара.

29 Но, когда Бог разрушал города в долине, Он вспомнил об Аврааме и, прежде чем разрушить их, вывел оттуда жившего в городах долины Лота.

30 Лот побоялся оставаться в Сигоре и поэтому ушёл вместе со своими дочерьми в горы, где они и поселились в одной из пещер.

31 Однажды старшая дочь сказала младшей: «Повсюду на земле мужчины и женщины вступают в брак. Но наш отец стар, мужчин же здесь нет, и не от кого нам иметь детей.

32 Давай напоим отца вином, и, когда он опьянеет, ляжем с ним и от отца сохраним наш род».

33 В ту же ночь обе девушки пошли к отцу, напоили его вином, и старшая дочь легла с отцом, а Лот даже не знал, когда она легла в постель и когда встала.

34 На следующий день старшая дочь сказала младшей: «Вчера ночью я легла с отцом, так давай сегодня снова напоим его вином, и тогда ты сможешь лечь с ним. Мы от отца будем иметь детей и так продолжим наш род».

35 В ту же ночь обе девушки напоили отца вином, а потом младшая дочь легла с ним, и снова Лот не знал, когда она легла в постель и когда встала.

36 Обе дочери Лота забеременели от отца.

37 Старшая дочь родила сына и назвала его Моавом ; он — отец живущих поныне моавитян.

38 Младшая дочь также родила сына и назвала его Бен-Амми ; он — предок живущих поныне аммонитян.

Буття Розділ 19	Бытие Глава 19
1 І прибули́ оби́два Анголи́ до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі,	1 Вечером те два Ангела пришли в Содом. Лот сидел у городских ворот и, увидев их, встал, подошёл к ним и пал ниц.
2 та й промовив: „Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й пі́дете на дорогу свою“. А вони відказали: „Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці“.	2 «Государи мои, прошу вас, зайдите в дом ко мне, слуге вашему, там сможете омыть ноги и переночевать, а завтра продолжите свой путь», — сказал Лот. «Нет, мы проведём ночь на площади», — ответили они.
3 А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного — і їли вони.	3 Однако Лот так упрашивал их зайти к нему в дом, что они согласились и пошли к нему. Он дал им напиться и испёк для них хлеб.
4 Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому — від малого аж до старого, увесь наро́д звідусюди оточили той дім.	4 В тот же вечер, перед тем как они легли спать, жители Содома пришли к дому Лота со всех концов города и окружили его.
5 І вони закричали до Лота, і сказали йому: „Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, — щоб нам їх пізнати!“	5 Они стали кричать: «Где те двое мужчин, которые пришли к тебе сегодня вечером? Выведи их к нам, чтобы мы познали их».
6 І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою,	6 Лот вышел наружу и, прикрыв за собой дверь,
7 і сказав: „Браття мої, — не чиніть лихого!	7 сказал жителям города: «Братья, прошу вас, не делайте зла!
8 Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби. Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого“.	8 Послушайте, у меня есть две дочери, не знавшие мужчины, я отдам вам своих дочерей, делайте с ними что хотите, только, прошу вас, не причиняйте зла этим двоим! Они пришли в мой дом, и я обязан защитить их!»
9 А вони закричали: „Іди собі геть!“ І сказали: „Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм!“ І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері.	9 Но жители Содома, окружившие дом, ответили: «Уйди с дороги!» Затем они стали говорить между собой: «Этот Лот — пришелец в нашем городе, а ещё пытается учить нас, как нам жить!» Они пригрозили Лоту: «Смотри, тебе достанется от нас ещё хуже, чем им!» — и стали наступать на него, собираясь выломать дверь.
10 Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули.	10 Но двое мужчин, которые остановились у Лота, открыли дверь, затащили Лота обратно в дом, а дверь заперли;
11 А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, — від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу.	11 а тех, кто был снаружи, они ослепили: и молодых и старых, так что они не смогли найти дверь.
12 І сказали ті мужі до Лота: „Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, — виведи з цього місця,	12 Затем те двое мужчин спросили Лота: «Есть ли ещё кто-либо из членов твоего семейства среди живущих в этом городе? Есть ли у тебя тут зятья, сыновья, дочери или кто-нибудь ещё, кто принадлежит твоей семье? Если есть, то ты должен сказать им, чтобы они сейчас же уходили.
13 бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його“.	13 Мы уничтожим этот город, потому что Господь слышал, что он переполнен злом, и послал нас разрушить его».
14 І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: „Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто“. Але в очах зятів він здавався як жартун.	14 Лот пошёл и предупредил всех своих зятьёв, кто был женат на его дочерях. «Поскорее уходите из этого города, — сказал Лот, — так как Господь вскоре разрушит его». Но они все подумали, что Лот шутит.
15 А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагля́ли Лота, говорячи: „Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста“.	15 На рассвете следующего дня Ангелы стали торопить Лота. «Люди, живущие в этом городе, будут наказаны, — сказали они, — возьми свою жену и дочерей и уходите отсюда, чтобы не погибнуть вместе с остальными людьми».
16 А що він вагався, то ті мужі — через Господню до нього любов — схопили за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом.	16 Но Лот всё ещё не торопился. Тогда эти двое, по милости Господней, взяли Лота, его жену и двух дочерей за руки и вывели их вместе невредимыми за пределы Содома.
17 І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: „Рятуй свою душу, — не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на го́ру, щоб тобі не загинути“.	17 Когда они вышли из города, один из Ангелов сказал: «Теперь бегите, спасайте свою жизнь! Не оглядывайтесь на город! Не останавливайтесь нигде в долине, а бегите в горы. Если остановитесь, то погибнете вместе со всеми людьми, живущими в Содоме!»
18 А Лот їм відказав: „Ні ж бо, Господи!	18 Но Лот начал умолять тех Ангелов: «Владыки, прошу вас, не вынуждайте меня бежать так далеко!
19 Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на го́ру, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру.	19 Вы были так милостивы ко мне, слуге вашему, что спасли меня, но я не могу бежать в горы. Что если я не успею и что-нибудь случится? Я погибну!
20 Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно — маленьке. Нехай сховаюсь я туди, — чи ж воно не маленьке? — і буде жити душа моя“.	20 Тут неподалёку есть небольшой городок, позвольте мне бежать туда. Добравшись до этого города, я спасу свою жизнь».
21 І відказав Він до нього: „Ось Я прихиливсь до твого проха́ння, щоб не зруйнувати мі́ста, про яке ти казав.	21 Ангел сказал Лоту: «Хорошо, в угоду тебе я не уничтожу этот городок,
22 Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не при́йдеш туди“. Тому й назвав ім'я́ тому місту: Цоар.	22 только беги туда поскорее, а то я не могу уничтожить Содом, пока ты не будешь там находиться в безопасности». (Тот город назывался Сигор, так как он очень мал).
23 Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару.	23 Солнце уже взошло, когда Лот вошёл в Сигор.
24 І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню́, від Господа з неба.	24 В это самое время Господь начал разрушение Содома и Гоморры, послав с неба огонь и горящую серу.
25 I поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.	25 Господь разрушил эти города, уничтожил всю долину, все растения и всех людей, живших в этих городах.
26 А жінка його, Ло́това, озирнулася позад нього, — і стала стовпом соляним!	26 Когда они убегали, жена Лота оглянулась назад и превратилась в соляной столб.
27 І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім.	27 Рано утром того же дня Авраам поднялся и пошёл на то место, где стоял перед Господом.
28 І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки...	28 Посмотрев вниз, на землю в долине, Авраам увидел, что с земли поднимается густой дым, словно дым великого пожара.
29 І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з сере́дини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот.	29 Но, когда Бог разрушал города в долине, Он вспомнил об Аврааме и, прежде чем разрушить их, вывел оттуда жившего в городах долины Лота.
30 І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки́ його з ним, бо боявся пробува́ти в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його.	30 Лот побоялся оставаться в Сигоре и поэтому ушёл вместе со своими дочерьми в горы, где они и поселились в одной из пещер.
31 І промовила старша молодшій: „Наш ба́тько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі.	31 Однажды старшая дочь сказала младшей: «Повсюду на земле мужчины и женщины вступают в брак. Но наш отец стар, мужчин же здесь нет, и не от кого нам иметь детей.
32 Ходи, — напіймо свого ба́тька вином, і покладімося з ним. І оживимо наща́дків від нашого батька“.	32 Давай напоим отца вином, и, когда он опьянеет, ляжем с ним и от отца сохраним наш род».
33 І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...	33 В ту же ночь обе девушки пошли к отцу, напоили его вином, и старшая дочь легла с отцом, а Лот даже не знал, когда она легла в постель и когда встала.
34 І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: „Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, — і оживимо наща́дків від нашого батька“.	34 На следующий день старшая дочь сказала младшей: «Вчера ночью я легла с отцом, так давай сегодня снова напоим его вином, и тогда ты сможешь лечь с ним. Мы от отца будем иметь детей и так продолжим наш род».
35 І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...	35 В ту же ночь обе девушки напоили отца вином, а потом младшая дочь легла с ним, и снова Лот не знал, когда она легла в постель и когда встала.
36 І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого.	36 Обе дочери Лота забеременели от отца.
37 І вродила старша сина, і назвала ім'я́ йому: Моав. Він батько моавів аж до цього дня.	37 Старшая дочь родила сына и назвала его Моавом ; он — отец живущих поныне моавитян.
38 А молодша — вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. Він батько сині́в Аммону аж до цього дня.	38 Младшая дочь также родила сына и назвала его Бен-Амми ; он — предок живущих поныне аммонитян.

Старий
завіт

Новий
завіт

Буття

Розділ 19

Бытие

Глава 19

Буття

Розділ 19

Бытие

Глава 19

Старий завіт

Новий завіт

Буття

Розділ 19

Бытие

Глава 19

Буття

Розділ 19

Бытие

Глава 19

Старий
завіт

Новий
завіт