CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Бут. 31
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Буття

Розділ 31

1 І почув був Яків слова Лаванових синів, що казали: „Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того, що було в батька нашого, зробив собі всю оцю честь“.

2 І побачив Яків Лаванове обличчя, а ото — він тепер інший до нього, як був учора, позавчора.

3 І промовив Господь до Якова: „Вернися до кра́ю батьків своїх, і до місця твого наро́дження. А Я бу́ду з тобою“.

4 І послав Яків, і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї,

5 та й промовив до них: „Я бачив обличчя вашого батька, що він тепер інший до мене, як був учора й позавчора. Та Бог батька мого був зо мною.

6 А ви знаєте, що всією силою своєю я служив вашому ба́тькові.

7 І ба́тько ваш сміявся з мене, і десять раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле.

8 Коли він говорив був отак: „Крапчасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози крапчасті. А коли скаже так: „Пасасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози пасасті.

9 І відня́в Бог худобу вашого батька, та й дав мені.

10 І сталося в час, коли отара злучувалася, звів був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на кіз, були пасасті, крапчасті й рябі.

11 І сказав мені Ангол у сні: „Якове!“ А я відказав: „Ось я!“

12 Він промовив: „Зведи свої очі й побач: усі козли, що спинаються на овечок та на кіз, — пасасті, крапчасті й рябі, бо Я бачив усе, що Лаван виробляє тобі.

13 Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там пам'ятника, і Мені склав там обі́тницю. Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого наро́дження“.

14 І відповіла Рахіль та Лія, та й сказали йому: „Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька?

15 Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді поже́р наше срібло.

16 Бож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, — воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі“.

17 І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди.

18 І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської.

19 А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав.

20 І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає.

21 І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори.

22 А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік.

23 І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґілеядській.

24 І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.

25 І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській.

26 І промовив Лаван до Якова: „Що́ ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча!

27 Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами.

28 І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив!

29 Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але́ Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.

30 А тепер справді пі́деш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але на́що ти покрав моїх богів?“

31 А Яков відповів і сказав до Лавана: „Тому, що боявся, бо я ду́мав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок!

32 При кому ж ти зна́йдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, що́ твого́ в мене, і візьми собі“. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала.

33 І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов. І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного.

34 А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них. І обмацав Лаван усього намета, — і нічого не знайшов.

35 А вона сказала до батька свого: „Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче“. І перешукав він, — та божків не знайшов.

36 І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном. І відповів Яків, і сказав до Лавана: „Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною,

37 що ти обмацав усі мої речі? Що́ ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, — і нехай вони розсудять поміж нами двома.

38 Я вже двадцять літ із тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв.

39 Розшарпаного диким звірем я не прино́сив до тебе, — я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що́ було вкрадене вдень, і що́ було вкрадене вночі.

40 Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі па́морозь, а мій сон мандрував від моїх очей.

41 Таке мені двадцять літ у твоїм домі... Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату!

42 Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні́!... Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, — і виказав це вчора вночі“.

43 І відповів Лаван і сказав до Якова: „До́чки — дочки мої, а діти — мої діти, а отара — моя отара, і все, що́ ти бачиш — то моє. А дочкам моїм, що́ зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх?

44 А тепер ходи, — я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою“.

45 І взяв Яків каменя, і поставив його за пам'ятника.

46 І сказав Яків браттям своїм: „Назбирайте каміння“. І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі.

47 І назвав її Лаван: Еґар-Сагадута, а Яків її назвав: Ґал-Ед.

48 І промовив Лаван: „Ця могила — свідок між мною й між тобою сьогодні", тому то й названо ймення її: Ґал-Ед

49 і Міцпа, бо сказав: „Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від о́дного.

50 Коли ти будеш кри́вдити дочо́к моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не люди́на з нами, а дивися — Бог свідок між мною й між тобою!“

51 А Яків сказав до Лавана: „Ось ця могила, й ось той пам'ятник, якого поставив я між собою й між тобою.

52 Свідок ця могила, і свідок цей пам'ятник, що я не перейду́ цієї могили до тебе, і ти не пере́йдеш до мене цієї могили та цього пам'ятника на зле.

53 Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька“. І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак.

54 І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб і ночували на горі.

Genesis

Chapter 31

1 AND Jacob heard the words of Laban's sons, saying, Jacob has taken away all that was our father's; and of that which was our father's has he acquired all of this wealth.

2 And Jacob saw that Laban's countenance toward him was not as it had been yesterday and the day before.

3 And the LORD said to Jacob, Return to the land of your fathers, and to your kindred; and I will be with you.

4 So Jacob sent and called Rachel and Leah to the field to his flock,

5 And said to them, I see that your father's countenance toward me is not as it has been yesterday and the day before; but the God of my father has been with me.

6 And you know that I have worked for your father with all my strength.

7 And yet your father has deceived me, and changed my wages ten times; but God has not permitted him to hurt me.

8 If he said thus, The speckled shall be your wages, then all the flock bore speckled; and if he said thus, The spotted shall be your wages; then all the flock bore spotted.

9 Thus God has selected some of your father's cattle, and given them to me.

10 And it came to pass at the time when the sheep conceive, I lifted up my eyes and saw in a dream, and, behold, the rams that leaped upon the sheep were speckled, spotted, and striped.

11 And the angel of God said to me in a dream, Jacob; and I said, Here am I.

12 Then he said, Lift up now your eyes, and see; all the rams that leap upon the sheep are speckled, spotted, and ringstreaked; for I have seen all that Laban has done to you.

13 I am the God of Beth-el, the place where you anointed a pillar to me, and where you vowed a vow to me; now arise, get out from this land, and return to the land of your kindred.

14 And Rachel and Leah answered and said to him, We have no portion or inheritance in our father's house.

15 Behold, we are counted by him as strangers, for he has sold us, and has squandered also our money.

16 For all the riches which God has selected from our father belong to us and our children; now then, whatever God has said to you, do it.

17 Then Jacob rose up and set his sons and his wives on camels;

18 And he carried away all his cattle and all his wealth which he had gained in Padan-aram, to go to Isaac his father in the land of Canaan.

19 Now Laban went to shear his sheep; and Rachel stole the images that belonged to her father.

20 And Jacob deceived Laban, the Aramean, in that he did not tell him that he was going.

21 So he fled with all that he had; and he rose up, and crossed the river, and set his face toward mount Gilead.

22 And it was told Laban on the third day that Jacob had fled.

23 And he took his brethren with him, and pursued after him seven days journey; and they overtook him on mount Gilead.

24 And God came to Laban, the Aramean, in a dream by night, and said to him, Take heed that you speak not to Jacob either good or bad.

25 Then Laban overtook Jacob. Now Jacob had pitched his tent on the mount; and Laban with his brethren encamped on mount Gilead.

26 And Laban said to Jacob, What have I clone to you, that you have deceived me and carried away my daughters as though they were captives taken with the sword?

27 Why did you flee secretly, and deceive me; and did not tell me, for I would have sent you away with joy and songs, and with harp and tambourine?

28 And you did not permit me to give a farewell kiss to my sons and my daughters? Now you have done foolishly in so doing.

29 I could have done you harm, but the God of your fathers said to me last evening, Take heed that you speak not to Jacob either good or bad.

30 And now you are on your way, because you longed for your father's house; yet why did you steal my gods?

31 And Jacob answered and said to Laban. Because I was afraid; for I said, Perhaps you would take your daughters from me by force.

32 With whomsoever you find your gods, he shall not live; moreover, in the presence of our brethren point out whatever I have that belongs to you, and take it for yourself. For Jacob did not know that Rachel had stolen them.

33 And Laban went into Jacob's tent and into Leah's tent and into the tent of the two maidservants; but he did not find the gods. So he went out of Leah's tent into Rachel's tent.

34 Now Rachel had taken the images, and put them in the camel's saddle bag, and sat upon them. And Laban had searched all the tent, but did not find them.

35 And Rachel said to her father, Let it not displease my lord that I cannot rise up before you; for I am with child. Nevertheless he searched, but did not find the images.

36 And Jacob was displeased, and argued with Laban; and Jacob answered and said to Laban, What is my trespass? and what is my fault, that you have hotly pursued after me?

37 Behold you have searched all my baggage, and what have you found of all your household articles? Put it here before my brethren and your brethren, that they may judge between us both.

38 Behold, I have been with you for the past twenty years; your ewes and your she goats have not cast their young, and I have not eaten of the rams of your flock.

39 That which was torn by wild beasts I never brought to you; I bore the loss of it; of my hand you did require it; likewise that which was stolen by the day or by the night.

40 Thus by day I was scorched by the heat, and at night suffered from cold; and my sleep departed from my eyes.

41 Behold, I have been twenty years in your house; I served you fourteen years for your two daughters, and six years for your flock; and you have changed my wages ten times.

42 And if it had not been for the God of my father, the God of Abraham, and your regard for Isaac, which have been on my side, surely you would have sent me away now empty. God saw my toil and the labor of my hands, and rebuked you last evening.

43 Then Laban answered and said to Jacob, These daughters are my daughters, and these children are my children, and the flocks are my flocks. and all that you see is mine; and what can I do this day for these my daughters, or for their children whom they have borne?

44 Now therefore come then, let us make a covenant, I and you; and let it be for a witness between me and you.

45 So Jacob took a stone and set it up for a pillar.

46 And Jacob said to his brethren. Gather stones; and they took stones, and made a heap; and they did eat there upon the heap.

47 And Laban called it Jegar-sahadutha (the Pillar of Witness); but Jacob called it Galead (Gilead).

48 And Laban said, This heap is a witness between me and you this day. Therefore he called its name Galead.

49 And a watchtower; for he said. Let the LORD watch between me and you, because we are parting one from another.

50 If you despise my daughters, or if you shall take other wives besides my daughters, now no man is with us; see, God only is witness between me and you.

51 And Laban said to Jacob, Behold this heap, and behold this pillar, which I have set between me and you;

52 This heap is a witness, and this pillar is a witness, that I will not pass over this pillar against you, and that you also shall not pass over this pillar against me or this heap for harm.

53 The God of Abraham and the God of Nahor and the God of our forefathers judge between us. And Jacob swore by the reverence of his father Isaac.

54 Then Jacob offered a sacrifice on the mountain, and invited his brethren to eat bread; and they did eat food, and spent the night on the mountain.

Буття

Розділ 31

Genesis

Chapter 31

1 І почув був Яків слова Лаванових синів, що казали: „Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того, що було в батька нашого, зробив собі всю оцю честь“.

1 AND Jacob heard the words of Laban's sons, saying, Jacob has taken away all that was our father's; and of that which was our father's has he acquired all of this wealth.

2 І побачив Яків Лаванове обличчя, а ото — він тепер інший до нього, як був учора, позавчора.

2 And Jacob saw that Laban's countenance toward him was not as it had been yesterday and the day before.

3 І промовив Господь до Якова: „Вернися до кра́ю батьків своїх, і до місця твого наро́дження. А Я бу́ду з тобою“.

3 And the LORD said to Jacob, Return to the land of your fathers, and to your kindred; and I will be with you.

4 І послав Яків, і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї,

4 So Jacob sent and called Rachel and Leah to the field to his flock,

5 та й промовив до них: „Я бачив обличчя вашого батька, що він тепер інший до мене, як був учора й позавчора. Та Бог батька мого був зо мною.

5 And said to them, I see that your father's countenance toward me is not as it has been yesterday and the day before; but the God of my father has been with me.

6 А ви знаєте, що всією силою своєю я служив вашому ба́тькові.

6 And you know that I have worked for your father with all my strength.

7 І ба́тько ваш сміявся з мене, і десять раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле.

7 And yet your father has deceived me, and changed my wages ten times; but God has not permitted him to hurt me.

8 Коли він говорив був отак: „Крапчасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози крапчасті. А коли скаже так: „Пасасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози пасасті.

8 If he said thus, The speckled shall be your wages, then all the flock bore speckled; and if he said thus, The spotted shall be your wages; then all the flock bore spotted.

9 І відня́в Бог худобу вашого батька, та й дав мені.

9 Thus God has selected some of your father's cattle, and given them to me.

10 І сталося в час, коли отара злучувалася, звів був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на кіз, були пасасті, крапчасті й рябі.

10 And it came to pass at the time when the sheep conceive, I lifted up my eyes and saw in a dream, and, behold, the rams that leaped upon the sheep were speckled, spotted, and striped.

11 І сказав мені Ангол у сні: „Якове!“ А я відказав: „Ось я!“

11 And the angel of God said to me in a dream, Jacob; and I said, Here am I.

12 Він промовив: „Зведи свої очі й побач: усі козли, що спинаються на овечок та на кіз, — пасасті, крапчасті й рябі, бо Я бачив усе, що Лаван виробляє тобі.

12 Then he said, Lift up now your eyes, and see; all the rams that leap upon the sheep are speckled, spotted, and ringstreaked; for I have seen all that Laban has done to you.

13 Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там пам'ятника, і Мені склав там обі́тницю. Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого наро́дження“.

13 I am the God of Beth-el, the place where you anointed a pillar to me, and where you vowed a vow to me; now arise, get out from this land, and return to the land of your kindred.

14 І відповіла Рахіль та Лія, та й сказали йому: „Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька?

14 And Rachel and Leah answered and said to him, We have no portion or inheritance in our father's house.

15 Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді поже́р наше срібло.

15 Behold, we are counted by him as strangers, for he has sold us, and has squandered also our money.

16 Бож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, — воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі“.

16 For all the riches which God has selected from our father belong to us and our children; now then, whatever God has said to you, do it.

17 І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди.

17 Then Jacob rose up and set his sons and his wives on camels;

18 І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської.

18 And he carried away all his cattle and all his wealth which he had gained in Padan-aram, to go to Isaac his father in the land of Canaan.

19 А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав.

19 Now Laban went to shear his sheep; and Rachel stole the images that belonged to her father.

20 І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає.

20 And Jacob deceived Laban, the Aramean, in that he did not tell him that he was going.

21 І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори.

21 So he fled with all that he had; and he rose up, and crossed the river, and set his face toward mount Gilead.

22 А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік.

22 And it was told Laban on the third day that Jacob had fled.

23 І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґілеядській.

23 And he took his brethren with him, and pursued after him seven days journey; and they overtook him on mount Gilead.

24 І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.

24 And God came to Laban, the Aramean, in a dream by night, and said to him, Take heed that you speak not to Jacob either good or bad.

25 І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській.

25 Then Laban overtook Jacob. Now Jacob had pitched his tent on the mount; and Laban with his brethren encamped on mount Gilead.

26 І промовив Лаван до Якова: „Що́ ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча!

26 And Laban said to Jacob, What have I clone to you, that you have deceived me and carried away my daughters as though they were captives taken with the sword?

27 Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами.

27 Why did you flee secretly, and deceive me; and did not tell me, for I would have sent you away with joy and songs, and with harp and tambourine?

28 І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив!

28 And you did not permit me to give a farewell kiss to my sons and my daughters? Now you have done foolishly in so doing.

29 Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але́ Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.

29 I could have done you harm, but the God of your fathers said to me last evening, Take heed that you speak not to Jacob either good or bad.

30 А тепер справді пі́деш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але на́що ти покрав моїх богів?“

30 And now you are on your way, because you longed for your father's house; yet why did you steal my gods?

31 А Яков відповів і сказав до Лавана: „Тому, що боявся, бо я ду́мав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок!

31 And Jacob answered and said to Laban. Because I was afraid; for I said, Perhaps you would take your daughters from me by force.

32 При кому ж ти зна́йдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, що́ твого́ в мене, і візьми собі“. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала.

32 With whomsoever you find your gods, he shall not live; moreover, in the presence of our brethren point out whatever I have that belongs to you, and take it for yourself. For Jacob did not know that Rachel had stolen them.

33 І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов. І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного.

33 And Laban went into Jacob's tent and into Leah's tent and into the tent of the two maidservants; but he did not find the gods. So he went out of Leah's tent into Rachel's tent.

34 А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них. І обмацав Лаван усього намета, — і нічого не знайшов.

34 Now Rachel had taken the images, and put them in the camel's saddle bag, and sat upon them. And Laban had searched all the tent, but did not find them.

35 А вона сказала до батька свого: „Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче“. І перешукав він, — та божків не знайшов.

35 And Rachel said to her father, Let it not displease my lord that I cannot rise up before you; for I am with child. Nevertheless he searched, but did not find the images.

36 І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном. І відповів Яків, і сказав до Лавана: „Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною,

36 And Jacob was displeased, and argued with Laban; and Jacob answered and said to Laban, What is my trespass? and what is my fault, that you have hotly pursued after me?

37 що ти обмацав усі мої речі? Що́ ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, — і нехай вони розсудять поміж нами двома.

37 Behold you have searched all my baggage, and what have you found of all your household articles? Put it here before my brethren and your brethren, that they may judge between us both.

38 Я вже двадцять літ із тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв.

38 Behold, I have been with you for the past twenty years; your ewes and your she goats have not cast their young, and I have not eaten of the rams of your flock.

39 Розшарпаного диким звірем я не прино́сив до тебе, — я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що́ було вкрадене вдень, і що́ було вкрадене вночі.

39 That which was torn by wild beasts I never brought to you; I bore the loss of it; of my hand you did require it; likewise that which was stolen by the day or by the night.

40 Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі па́морозь, а мій сон мандрував від моїх очей.

40 Thus by day I was scorched by the heat, and at night suffered from cold; and my sleep departed from my eyes.

41 Таке мені двадцять літ у твоїм домі... Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату!

41 Behold, I have been twenty years in your house; I served you fourteen years for your two daughters, and six years for your flock; and you have changed my wages ten times.

42 Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні́!... Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, — і виказав це вчора вночі“.

42 And if it had not been for the God of my father, the God of Abraham, and your regard for Isaac, which have been on my side, surely you would have sent me away now empty. God saw my toil and the labor of my hands, and rebuked you last evening.

43 І відповів Лаван і сказав до Якова: „До́чки — дочки мої, а діти — мої діти, а отара — моя отара, і все, що́ ти бачиш — то моє. А дочкам моїм, що́ зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх?

43 Then Laban answered and said to Jacob, These daughters are my daughters, and these children are my children, and the flocks are my flocks. and all that you see is mine; and what can I do this day for these my daughters, or for their children whom they have borne?

44 А тепер ходи, — я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою“.

44 Now therefore come then, let us make a covenant, I and you; and let it be for a witness between me and you.

45 І взяв Яків каменя, і поставив його за пам'ятника.

45 So Jacob took a stone and set it up for a pillar.

46 І сказав Яків браттям своїм: „Назбирайте каміння“. І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі.

46 And Jacob said to his brethren. Gather stones; and they took stones, and made a heap; and they did eat there upon the heap.

47 І назвав її Лаван: Еґар-Сагадута, а Яків її назвав: Ґал-Ед.

47 And Laban called it Jegar-sahadutha (the Pillar of Witness); but Jacob called it Galead (Gilead).

48 І промовив Лаван: „Ця могила — свідок між мною й між тобою сьогодні", тому то й названо ймення її: Ґал-Ед

48 And Laban said, This heap is a witness between me and you this day. Therefore he called its name Galead.

49 і Міцпа, бо сказав: „Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від о́дного.

49 And a watchtower; for he said. Let the LORD watch between me and you, because we are parting one from another.

50 Коли ти будеш кри́вдити дочо́к моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не люди́на з нами, а дивися — Бог свідок між мною й між тобою!“

50 If you despise my daughters, or if you shall take other wives besides my daughters, now no man is with us; see, God only is witness between me and you.

51 А Яків сказав до Лавана: „Ось ця могила, й ось той пам'ятник, якого поставив я між собою й між тобою.

51 And Laban said to Jacob, Behold this heap, and behold this pillar, which I have set between me and you;

52 Свідок ця могила, і свідок цей пам'ятник, що я не перейду́ цієї могили до тебе, і ти не пере́йдеш до мене цієї могили та цього пам'ятника на зле.

52 This heap is a witness, and this pillar is a witness, that I will not pass over this pillar against you, and that you also shall not pass over this pillar against me or this heap for harm.

53 Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька“. І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак.

53 The God of Abraham and the God of Nahor and the God of our forefathers judge between us. And Jacob swore by the reverence of his father Isaac.

54 І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб і ночували на горі.

54 Then Jacob offered a sacrifice on the mountain, and invited his brethren to eat bread; and they did eat food, and spent the night on the mountain.