Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 14

1 І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одно́го з фарисейських старши́н, щоб хліба спожити, а вони назира́ли за Ним.

2 І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водя́нку.

3 Ісус же озвався й сказав до зако́нників та фарисеїв: „Чи вздоровляти в суботу годи́ться чи ні?“

4 Вони ж мовчали. А Він, доторкну́вшись, уздоровив його та відпустив.

5 І сказав Він до них: „Коли осел або віл котро́гось із вас упаде́ до крини́ці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?“

6 І вони не могли відповісти на це.

7 А як Він спостері́г, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запро́шених притчу:

8 „Коли́ хто покличе тебе на весі́лля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважні́ший за тебе з покли́каних,

9 і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: „Поступи́ся цьому місцем!“ І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє.

10 Але як ти будеш запро́шений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: „При́ятелю, — сідай вище!“ Тоді буде честь тобі перед покли́каними з тобою.

11 Хто́ бо підно́ситься — буде впоко́рений, а хто впокоря́ється — той піднесе́ться“.

12 А тому́, хто Його був покликав, сказав Він: „Коли ти справляєш обід чи вече́рю, не клич дру́зів своїх, ні братів своїх, ані своїх ро́дичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, — і буде взає́мна ві́дплата тобі.

13 Але, як справляєш гости́ну, клич убогих, калік, кривих та сліпих,

14 і бу́деш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, — віддасться ж тобі за воскресі́ння праведних!“

15 Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: „Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!“

16 Він же промовив до нього: „Один чоловік споряди́в був велику вече́рю, і запросив багатьох.

17 І послав він свого раба ча́су вече́рі сказати запро́шеним: „Ідіть, бо вже все нагото́вано“.

18 І зараз усі почали́ відмовлятися. Перший сказав йому: „Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу́ тебе, — вибач мені!“

19 А другий сказав: „Я купив собі п'ять пар волів, — і йду спро́бувати їх. Прошу́ тебе, — вибач мені!“

20 І знов інший сказав: „Одружився ось я, і через те я не мо́жу прибути“.

21 І вернувся той раб і па́нові своєму про все розпо́вів. Розгнівавсь госпо́дар тоді, та й сказав до свого раба: „Піди швидко на вулиці та на завулки міські́, і приведи́ сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих“.

22 І згодом раб повідо́мив: „Пане, сталося так, як звелів ти, та мі́сця є ще“.

23 І сказав пан рабові: „Піди на дороги й на за́городи, та й си́луй прийти, щоб напо́внився дім мій.

24 Кажу́ бо я вам, що жоден із запрошених му́жів тих не покушту́є моєї вечері. Бо багато покли́каних, та ви́браних мало!“

25 Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:

26 „Коли хто прихо́дить до Мене, і не знена́видить свого батька та матері, і дружи́ни й дітей, і братів і сесте́р, а до того й своє́ї душі́, — той не може буть учнем Моїм!

27 І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, — той не може бути учнем Моїм!

28 Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й вида́тків не ви́рахує, — чи має потрібне на ви́конання,

29 щоб, коли покладе він основу, але докінчи́ти не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,

30 говорячи: „Чоловік цей почав будувати, але докінчи́ти не міг“.

31 Або який цар, ідучи́ на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спромо́жен він із десятьма́ тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма́ тисячами проти нього?

32 Коли ж ні, то, як той ще дале́ко, шле посольство до нього та й просить про мир.

33 Так ото й кожен із вас, який не зречеться усьо́го, що має, не може бути учнем Моїм.

34 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?

35 Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, — її геть викидають. Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“

Luke

Chapter 14

1 AND it came to pass when he entered the house of one of the leaders of the Pharisees to eat bread on a sabbath day, they watched him.

2 And there was a man before him, who had dropsy.

3 And Jesus answered and said to the scribes and Pharisees, Is it lawful to heal on the sabbath?

4 But they kept silent. So he took him, and healed him, and let him go.

5 And he said to them, Which one of you, if his son or his ox should fall into a pit on the sabbath day, would not immediately pull and bring him out?

6 And they could not answer him concerning this.

7 And he spoke a parable to those who were invited there, because he saw them choosing places among the front seats.

8 When you are invited of a man to a banquet house, do not go and sit in the front seat; it might be that a more honorable man than you is invited there;

9 And then he who has invited you and him will come, and say to you, Give the place to him; and you will be embarrassed when you get up and take a lower seat.

10 But when you are invited, go and sit at the lower end, so that when he who has invited you comes, he will say to you, My friend, go up and sit higher; and you will have glory before all who sit with you.

11 For whoever exalts himself will be humbled; and whoever humbles himself will be exalted.

12 He also said to him who had invited him, When you give a dinner or a supper, do not invite your friends, nor your brothers, nor your relatives, nor your rich neighbors; they might probally invite you, and you will be repaid for this.

13 But when you give a reception, invite the poor, the maimed, the lame and the blind;

14 And you will be blessed; for they have nothing to repay you; for you will be repaid at the resurrection of the righteous.

15 When one of the guests heard these things, he said to him, Blessed is he who will eat bread in the kingdom of God.

16 Jesus said to him, A man gave a great supper, and invited many.

17 And he sent his servant at supper time to tell those who were invited, Behold, everything is made ready for you, come.

18 One and all, they began to make excuse. The first said to him, I have bought a field, and I am forced to go and see it; I beg you to excuse me for being called away.

19 Another said, I have bought five yoke of oxen, and I am just going to examine them; I beg you, excuse me for being called away.

20 Another said, I have just taken a wife, and therefore I cannot come.

21 And the servant came and told his master these things. Then the master of the house was angry, and said to his servant, Go out quickly to the streets and lanes of the city, and bring in here the poor, the afflicted, the maimed and the blind.

22 And the servant said, My Lord, it has been done as you commanded, and yet there is more room.

23 Then the master said to his servant, Go out to the highways and hedges, and urge them to come in so that my house may be filled.

24 For I say to you, that not one of those men who were invited shall taste of my supper.

25 And while many people were going with him, he turned and said to them,

26 He who comes to me and does not put aside his father, and his mother, and his brothers, and his sisters, and his wife, and his children, and even his own life, he cannot be a disciple to me.

27 And he who does not take up his cross and follow me, cannot be a disciple to me.

28 For which of you, who wishes to build a tower, does not at first sit down and consider its cost, to see if he has enough to finish it?

29 Lest after he has laid the foundation, he is not able to finish it, and all who see it will mock him,

30 Saying, This man began to build, but he was not able to finish.

31 Or which king, who goes to war to fight against a king equal to him, would not at first reason, whether he is able with ten thousand to meet the one who is coming against him with twenty thousand?

32 And if not, while he is far away from him, sends envoys and seeks peace.

33 So every man of you, who would not leave all his possessions, cannot be a disciple to me.

34 Salt is good; but if the salt lose its savor, with what can it be salted?

35 It is good neither for the ground nor for fertilizing; but it is thrown out. He who has ears to hear let him hear.

Вiд Луки Розділ 14	Luke Chapter 14
1 І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одно́го з фарисейських старши́н, щоб хліба спожити, а вони назира́ли за Ним.	1 AND it came to pass when he entered the house of one of the leaders of the Pharisees to eat bread on a sabbath day, they watched him.
2 І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водя́нку.	2 And there was a man before him, who had dropsy.
3 Ісус же озвався й сказав до зако́нників та фарисеїв: „Чи вздоровляти в суботу годи́ться чи ні?“	3 And Jesus answered and said to the scribes and Pharisees, Is it lawful to heal on the sabbath?
4 Вони ж мовчали. А Він, доторкну́вшись, уздоровив його та відпустив.	4 But they kept silent. So he took him, and healed him, and let him go.
5 І сказав Він до них: „Коли осел або віл котро́гось із вас упаде́ до крини́ці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?“	5 And he said to them, Which one of you, if his son or his ox should fall into a pit on the sabbath day, would not immediately pull and bring him out?
6 І вони не могли відповісти на це.	6 And they could not answer him concerning this.
7 А як Він спостері́г, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запро́шених притчу:	7 And he spoke a parable to those who were invited there, because he saw them choosing places among the front seats.
8 „Коли́ хто покличе тебе на весі́лля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважні́ший за тебе з покли́каних,	8 When you are invited of a man to a banquet house, do not go and sit in the front seat; it might be that a more honorable man than you is invited there;
9 і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: „Поступи́ся цьому місцем!“ І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє.	9 And then he who has invited you and him will come, and say to you, Give the place to him; and you will be embarrassed when you get up and take a lower seat.
10 Але як ти будеш запро́шений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: „При́ятелю, — сідай вище!“ Тоді буде честь тобі перед покли́каними з тобою.	10 But when you are invited, go and sit at the lower end, so that when he who has invited you comes, he will say to you, My friend, go up and sit higher; and you will have glory before all who sit with you.
11 Хто́ бо підно́ситься — буде впоко́рений, а хто впокоря́ється — той піднесе́ться“.	11 For whoever exalts himself will be humbled; and whoever humbles himself will be exalted.
12 А тому́, хто Його був покликав, сказав Він: „Коли ти справляєш обід чи вече́рю, не клич дру́зів своїх, ні братів своїх, ані своїх ро́дичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, — і буде взає́мна ві́дплата тобі.	12 He also said to him who had invited him, When you give a dinner or a supper, do not invite your friends, nor your brothers, nor your relatives, nor your rich neighbors; they might probally invite you, and you will be repaid for this.
13 Але, як справляєш гости́ну, клич убогих, калік, кривих та сліпих,	13 But when you give a reception, invite the poor, the maimed, the lame and the blind;
14 і бу́деш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, — віддасться ж тобі за воскресі́ння праведних!“	14 And you will be blessed; for they have nothing to repay you; for you will be repaid at the resurrection of the righteous.
15 Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: „Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!“	15 When one of the guests heard these things, he said to him, Blessed is he who will eat bread in the kingdom of God.
16 Він же промовив до нього: „Один чоловік споряди́в був велику вече́рю, і запросив багатьох.	16 Jesus said to him, A man gave a great supper, and invited many.
17 І послав він свого раба ча́су вече́рі сказати запро́шеним: „Ідіть, бо вже все нагото́вано“.	17 And he sent his servant at supper time to tell those who were invited, Behold, everything is made ready for you, come.
18 І зараз усі почали́ відмовлятися. Перший сказав йому: „Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу́ тебе, — вибач мені!“	18 One and all, they began to make excuse. The first said to him, I have bought a field, and I am forced to go and see it; I beg you to excuse me for being called away.
19 А другий сказав: „Я купив собі п'ять пар волів, — і йду спро́бувати їх. Прошу́ тебе, — вибач мені!“	19 Another said, I have bought five yoke of oxen, and I am just going to examine them; I beg you, excuse me for being called away.
20 І знов інший сказав: „Одружився ось я, і через те я не мо́жу прибути“.	20 Another said, I have just taken a wife, and therefore I cannot come.
21 І вернувся той раб і па́нові своєму про все розпо́вів. Розгнівавсь госпо́дар тоді, та й сказав до свого раба: „Піди швидко на вулиці та на завулки міські́, і приведи́ сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих“.	21 And the servant came and told his master these things. Then the master of the house was angry, and said to his servant, Go out quickly to the streets and lanes of the city, and bring in here the poor, the afflicted, the maimed and the blind.
22 І згодом раб повідо́мив: „Пане, сталося так, як звелів ти, та мі́сця є ще“.	22 And the servant said, My Lord, it has been done as you commanded, and yet there is more room.
23 І сказав пан рабові: „Піди на дороги й на за́городи, та й си́луй прийти, щоб напо́внився дім мій.	23 Then the master said to his servant, Go out to the highways and hedges, and urge them to come in so that my house may be filled.
24 Кажу́ бо я вам, що жоден із запрошених му́жів тих не покушту́є моєї вечері. Бо багато покли́каних, та ви́браних мало!“	24 For I say to you, that not one of those men who were invited shall taste of my supper.
25 Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:	25 And while many people were going with him, he turned and said to them,
26 „Коли хто прихо́дить до Мене, і не знена́видить свого батька та матері, і дружи́ни й дітей, і братів і сесте́р, а до того й своє́ї душі́, — той не може буть учнем Моїм!	26 He who comes to me and does not put aside his father, and his mother, and his brothers, and his sisters, and his wife, and his children, and even his own life, he cannot be a disciple to me.
27 І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, — той не може бути учнем Моїм!	27 And he who does not take up his cross and follow me, cannot be a disciple to me.
28 Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й вида́тків не ви́рахує, — чи має потрібне на ви́конання,	28 For which of you, who wishes to build a tower, does not at first sit down and consider its cost, to see if he has enough to finish it?
29 щоб, коли покладе він основу, але докінчи́ти не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,	29 Lest after he has laid the foundation, he is not able to finish it, and all who see it will mock him,
30 говорячи: „Чоловік цей почав будувати, але докінчи́ти не міг“.	30 Saying, This man began to build, but he was not able to finish.
31 Або який цар, ідучи́ на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спромо́жен він із десятьма́ тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма́ тисячами проти нього?	31 Or which king, who goes to war to fight against a king equal to him, would not at first reason, whether he is able with ten thousand to meet the one who is coming against him with twenty thousand?
32 Коли ж ні, то, як той ще дале́ко, шле посольство до нього та й просить про мир.	32 And if not, while he is far away from him, sends envoys and seeks peace.
33 Так ото й кожен із вас, який не зречеться усьо́го, що має, не може бути учнем Моїм.	33 So every man of you, who would not leave all his possessions, cannot be a disciple to me.
34 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?	34 Salt is good; but if the salt lose its savor, with what can it be salted?
35 Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, — її геть викидають. Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“	35 It is good neither for the ground nor for fertilizing; but it is thrown out. He who has ears to hear let him hear.

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 14

Luke

Chapter 14

Вiд Луки

Розділ 14

Luke

Chapter 14

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 14

Luke

Chapter 14

Вiд Луки

Розділ 14

Luke

Chapter 14

Старий
завіт

Новий
завіт