НееміяРозділ 13 |
1 |
2 бо вони не стріли були Ізраїлевих синів хлібом та водою, і найняли́ були на нього Валаама прокля́сти його, та Бог наш обернув те прокляття на благослове́ння. |
3 І сталося, як почули вони Зако́н, то відділили від Ізраїля все чуже. |
4 А перед тим священик Ел'яшів, призна́чений до комори дому нашого Бога, близьки́й Товійїн, |
5 то зробив йому велику комору, а туди давали колись жертву хлі́бну, ла́дан, і по́суд, і десятину збіжжя, молоде вино та оливу, призначені за́повіддю для Левитів, і співаків, і придве́рних, і священичі прине́сення. |
6 А за ввесь цей час не був я в Єрусалимі, бо в тридцять другому році Артаксе́ркса, царя вавилонського, я прийшов був до царя, та по певному ча́сі ви́просився я від царя. |
7 І прийшов я до Єрусалиму, і розглянувся в тому злі, що зробив Єл'яшів Товійї, ро́блячи йому комору на подві́р'ях Божого дому. |
8 І було мені дуже зле, й я всі домашні Товійїні речі повикида́в геть із комори. |
9 І я сказав, і очи́стили комори, а я вернув туди по́суд Божого дому, хлі́бну жертву та ла́дан. |
10 І дові́дався я, що левитські ча́стки не давалися, а вони повтікали кожен на поле своє, ті Левити та співаки́, що робили свою працю. |
11 І докоряв я заступникам та й сказав: „Чого опу́щений дім Божий?“ І зібрав я їх, і поставив їх на їхніх місця́х. |
12 І вся Юдея прино́сила десятину збіжжя, і молодого вина, і оливи до скарбни́ць. |
13 І настанови́в я над скарбни́цями священика Шелемію й книжника Садока та Педаю з Левитів, а на їхню руку — Ханана, сина Заккура, сина Маттаніїного, бо вони були уважа́ні за вірних. І на них покладено — діли́ти частки для їхніх братів. |
14 Пам'ятай же мене, Боже, за це, і не зітри́ моїх добродійств, які я зробив у Божому домі та в сторо́жах! |
15 Тими днями бачив я в Юдеї таких, що топта́ли в суботу чави́ла, і носи́ли снопи́, і нав'ю́чували на ослів вино, виноград, і фіґі, і всілякий тяга́р, і ве́зли до Єрусалиму суботнього дня. І я при свідках остеріг їх того дня, коли вони продавали живність. |
16 А тиряни ме́шкали в ньому, і постача́ли рибу й усе на про́даж, і продавали в суботу Юдиним синам та в Єрусалимі. |
17 I докоряв я Юдиним шляхе́тним та й сказав їм: „Що́ це за річ, яку ви робите, і безчестите суботній день? |
18 Чи ж не так робили ваші батьки, а наш Бог спровадив усе це зло на нас та на це місто? А ви побі́льшуєте жар гніву на Ізраїля зневажа́нням суботи“. |
19 І бувало, як падала вечерова тінь на єрусалимські брами перед суботою, то я наказував, — і були зами́кувані брами. І звелів я, щоб не відчиняли їх, а тільки аж по суботі. А біля брам я поставив слуг своїх, — щоб тяга́р не входив суботнього дня! |
20 І ночували крамарі́ та продавці всього продажного раз і два поза Єрусалимом. |
21 І остеріг я їх при свідках та й сказав їм: „Чого ви ночуєте навпроти муру? Якщо ви повто́рите це, я простягну́ руку на вас!“ Від того ча́су вони не прихо́дили в суботу. |
22 І сказав я Левитам, щоб вони очи́стилися й прихо́дили стерегти брами, щоб освятити суботній день. Також це запам'ятай мені, Боже мій, і змилуйся надо мною за великістю милости Твоєї! |
23 Тими днями бачив я також юдеїв, що брали собі за жіно́к ашдо́дянок, аммоні́тянок, моаві́тянок. |
24 А їхні сини говорили наполовину по-ашдо́дському, і не вміли говорити по-юдейському, а говорили мовою того чи того наро́ду. |
25 І докоряв я їм, і проклинав їх, і бив декого з них, і рвав їм волосся, і заприсягав їх Богом, ка́жучи: „Не давайте ваших дочо́к їхнім синам, і не беріть їхніх дочо́к для ваших синів та для вас. |
26 Чи ж не цим згрішив був Соломон, Ізраїлів цар, — а між багатьма́ наро́дами не було такого царя, як він, і був уподо́баний Богові своєму, і Бог настанови́в його царем над усім Ізраїлем, — і його ввели́ в гріх ті чужі жінки́? |
27 І тому́ чи ж чуте було́ таке, щоб чинити все це велике лихо на спроневі́рення проти нашого Бога, щоб брати чужих жіно́к?“ |
28 А один із синів Йояди, сина Ел'яшіва, великого священика, був зятем хоронянина Санваллата, — і я вигнав його від себе! |
29 Запам'ята́й же їм, Боже мій, за спля́млення свяще́нства та заповіту свяще́ничого та леви́тського! |
30 І очистив я їх від усього чужого, і встановив че́рги для священиків та для Левитів, кожного в службі їх, |
31 і для пожертви дров в озна́чених часа́х, і для первопло́дів. Запам'ятай же мене, Боже мій, на добро́!“ |
NehemiahChapter 13 |
1 ON that day, when the book of the law of Moses was being read in the audience of the people, therein was found written that the Ammonites and the Moabites should never enter the congregation of the LORD for ever, |
2 Because they did not meet the children of Israel with bread and water, but hired Baalam to curse them; but our God turned his curses into blessings. |
3 Now when they had heard the words of the law, they separated from Israel all the mixed multitude. |
4 And before this, Eliasbib the priest had come and built there for himself a large court, |
5 Where they had formerly put the meal offerings, the frankincense, and the vessels containing the tithes of grain, the wine, and the oil, which were commanded to be given to the Levites and the singers and the porters, and the offerings for the priests. |
6 But while these things took place I was not in Jerusalem; for in the thirty-second year of Artakhshist king of Babylon, I came to the king, and after certain days, I asked leave of the king; |
7 And I came to Jerusalem, and understood the evil that Eliashib did for Tobiah in preparing for him a chamber in the court of the house of the LORD. |
8 And it grieved me exceedingly; so I threw all the household stuff of Tobiah out into the street, outside the court. |
9 Then I commanded, and they cleansed the court; and I brought back thither the vessels of the house of the LORD, with the meal offerings and the frankincense. |
10 And I learned that the portions of the Levites had not been given them and that the Levites and the singers and they that did the work had fled every one to his field. |
11 Then I contended with the chiefs, and said to them, Why is the house of the LORD forsaken? And I gathered them together and set them in their place. |
12 Then all the Jews brought the tithe of the grain and the wine and the oil to the storehouses. |
13 And I appointed in charge of the storehouses, Shelemiah the priest and Zadok the scribe and of the Levites, Peraiah; and with them was Hanan the son of Zaccur, the son of Mattaniah; for they were counted faithful, and they were chosen by lot to be leaders over their brethren. |
14 Remember me, O my God, concerning this, and do not wipe out my good deeds that I have done for the house of my God and for the rites thereof. |
15 In those days I saw in Judah highways filled with traffic on the sabbath, and men bringing burdens loaded on asses; and also wine, grapes, figs, and all manner of burdens which they brought into Jerusalem on the sabbath day; and I testified against them that they might not sell game. |
16 And not to bring fish, neither to sell on the sabbath to the children of Judah and in Jerusalem. |
17 Then I contended with the chiefs of Judah and said to them, Why are you doing this evil thing and profaning the sabbath day? |
18 Your fathers did likewise, and God brought all this misfortune upon us and upon this city, yet you bring more wrath and anger upon Israel by profaning the sabbath. |
19 Now when the gates of Jerusalem were opened before the sabbath, I commanded that the gates should be shut, and charged that they should not be opened till after the sabbath; and I set some of my servants at the gates, that there should be no burden brought in on the sabbath day. |
20 So the merchants and the sellers of all kinds of merchandise lodged outside Jerusalem once or twice. |
21 Then I testified against them and said to them, Why do you not enter by the gate of the wall while the sun is still high? Now if you refuse to obey this command, I will punish you. From that time forth they did not enter on the sabbath. |
22 And I commanded the Levites that they should cleanse themselves and that the guards and the porters should come and keep the gates to sanctify the sabbath day. O my God, remember me concerning this also, and spare me according to the abundance of thy mercy. |
23 In those days I also saw Jews who had married foreign wives of Ashdod, of Ammon, and of Moab; |
24 And their children spoke half in the language of Ashdod and in the other half they could not intelligently speak in the Jewish language, but according to the language of each people. |
25 And I contended with them and cursed them and smote some of them and buried them and made the others swear by God, saying, You shall not give your daughters to their sons, nor take of their daughters to your sons or for yourselves. |
26 Solomon king of Israel sinned by these things. Yet among many nations there was no king like him, who was beloved by his God, and God made him king over all Israel; nevertheless even him did foreign women cause to sin. |
27 And this thing was reported to you, and yet you committed this great evil, to transgress against our God in marrying foreign wives. |
28 And one of the sons of Jehoiadah, the son of Eliashib the high priest, was son-in-law to Sanballat the Horonite; therefore I chased him from me. |
29 Remember me, O my God, concerning the rest of the priesthood and concerning the rest of the priests and the Levites; |
30 Thus I cleansed them from all the Gentiles and appointed them over their duties, both the priests and the Levites, every one in his work; |
31 And for the gift offerings and the holy things in their appointed times, and for their feasts and for the first fruits. Remember me, O my God, for good. |
НееміяРозділ 13 |
NehemiahChapter 13 |
1 |
1 ON that day, when the book of the law of Moses was being read in the audience of the people, therein was found written that the Ammonites and the Moabites should never enter the congregation of the LORD for ever, |
2 бо вони не стріли були Ізраїлевих синів хлібом та водою, і найняли́ були на нього Валаама прокля́сти його, та Бог наш обернув те прокляття на благослове́ння. |
2 Because they did not meet the children of Israel with bread and water, but hired Baalam to curse them; but our God turned his curses into blessings. |
3 І сталося, як почули вони Зако́н, то відділили від Ізраїля все чуже. |
3 Now when they had heard the words of the law, they separated from Israel all the mixed multitude. |
4 А перед тим священик Ел'яшів, призна́чений до комори дому нашого Бога, близьки́й Товійїн, |
4 And before this, Eliasbib the priest had come and built there for himself a large court, |
5 то зробив йому велику комору, а туди давали колись жертву хлі́бну, ла́дан, і по́суд, і десятину збіжжя, молоде вино та оливу, призначені за́повіддю для Левитів, і співаків, і придве́рних, і священичі прине́сення. |
5 Where they had formerly put the meal offerings, the frankincense, and the vessels containing the tithes of grain, the wine, and the oil, which were commanded to be given to the Levites and the singers and the porters, and the offerings for the priests. |
6 А за ввесь цей час не був я в Єрусалимі, бо в тридцять другому році Артаксе́ркса, царя вавилонського, я прийшов був до царя, та по певному ча́сі ви́просився я від царя. |
6 But while these things took place I was not in Jerusalem; for in the thirty-second year of Artakhshist king of Babylon, I came to the king, and after certain days, I asked leave of the king; |
7 І прийшов я до Єрусалиму, і розглянувся в тому злі, що зробив Єл'яшів Товійї, ро́блячи йому комору на подві́р'ях Божого дому. |
7 And I came to Jerusalem, and understood the evil that Eliashib did for Tobiah in preparing for him a chamber in the court of the house of the LORD. |
8 І було мені дуже зле, й я всі домашні Товійїні речі повикида́в геть із комори. |
8 And it grieved me exceedingly; so I threw all the household stuff of Tobiah out into the street, outside the court. |
9 І я сказав, і очи́стили комори, а я вернув туди по́суд Божого дому, хлі́бну жертву та ла́дан. |
9 Then I commanded, and they cleansed the court; and I brought back thither the vessels of the house of the LORD, with the meal offerings and the frankincense. |
10 І дові́дався я, що левитські ча́стки не давалися, а вони повтікали кожен на поле своє, ті Левити та співаки́, що робили свою працю. |
10 And I learned that the portions of the Levites had not been given them and that the Levites and the singers and they that did the work had fled every one to his field. |
11 І докоряв я заступникам та й сказав: „Чого опу́щений дім Божий?“ І зібрав я їх, і поставив їх на їхніх місця́х. |
11 Then I contended with the chiefs, and said to them, Why is the house of the LORD forsaken? And I gathered them together and set them in their place. |
12 І вся Юдея прино́сила десятину збіжжя, і молодого вина, і оливи до скарбни́ць. |
12 Then all the Jews brought the tithe of the grain and the wine and the oil to the storehouses. |
13 І настанови́в я над скарбни́цями священика Шелемію й книжника Садока та Педаю з Левитів, а на їхню руку — Ханана, сина Заккура, сина Маттаніїного, бо вони були уважа́ні за вірних. І на них покладено — діли́ти частки для їхніх братів. |
13 And I appointed in charge of the storehouses, Shelemiah the priest and Zadok the scribe and of the Levites, Peraiah; and with them was Hanan the son of Zaccur, the son of Mattaniah; for they were counted faithful, and they were chosen by lot to be leaders over their brethren. |
14 Пам'ятай же мене, Боже, за це, і не зітри́ моїх добродійств, які я зробив у Божому домі та в сторо́жах! |
14 Remember me, O my God, concerning this, and do not wipe out my good deeds that I have done for the house of my God and for the rites thereof. |
15 Тими днями бачив я в Юдеї таких, що топта́ли в суботу чави́ла, і носи́ли снопи́, і нав'ю́чували на ослів вино, виноград, і фіґі, і всілякий тяга́р, і ве́зли до Єрусалиму суботнього дня. І я при свідках остеріг їх того дня, коли вони продавали живність. |
15 In those days I saw in Judah highways filled with traffic on the sabbath, and men bringing burdens loaded on asses; and also wine, grapes, figs, and all manner of burdens which they brought into Jerusalem on the sabbath day; and I testified against them that they might not sell game. |
16 А тиряни ме́шкали в ньому, і постача́ли рибу й усе на про́даж, і продавали в суботу Юдиним синам та в Єрусалимі. |
16 And not to bring fish, neither to sell on the sabbath to the children of Judah and in Jerusalem. |
17 I докоряв я Юдиним шляхе́тним та й сказав їм: „Що́ це за річ, яку ви робите, і безчестите суботній день? |
17 Then I contended with the chiefs of Judah and said to them, Why are you doing this evil thing and profaning the sabbath day? |
18 Чи ж не так робили ваші батьки, а наш Бог спровадив усе це зло на нас та на це місто? А ви побі́льшуєте жар гніву на Ізраїля зневажа́нням суботи“. |
18 Your fathers did likewise, and God brought all this misfortune upon us and upon this city, yet you bring more wrath and anger upon Israel by profaning the sabbath. |
19 І бувало, як падала вечерова тінь на єрусалимські брами перед суботою, то я наказував, — і були зами́кувані брами. І звелів я, щоб не відчиняли їх, а тільки аж по суботі. А біля брам я поставив слуг своїх, — щоб тяга́р не входив суботнього дня! |
19 Now when the gates of Jerusalem were opened before the sabbath, I commanded that the gates should be shut, and charged that they should not be opened till after the sabbath; and I set some of my servants at the gates, that there should be no burden brought in on the sabbath day. |
20 І ночували крамарі́ та продавці всього продажного раз і два поза Єрусалимом. |
20 So the merchants and the sellers of all kinds of merchandise lodged outside Jerusalem once or twice. |
21 І остеріг я їх при свідках та й сказав їм: „Чого ви ночуєте навпроти муру? Якщо ви повто́рите це, я простягну́ руку на вас!“ Від того ча́су вони не прихо́дили в суботу. |
21 Then I testified against them and said to them, Why do you not enter by the gate of the wall while the sun is still high? Now if you refuse to obey this command, I will punish you. From that time forth they did not enter on the sabbath. |
22 І сказав я Левитам, щоб вони очи́стилися й прихо́дили стерегти брами, щоб освятити суботній день. Також це запам'ятай мені, Боже мій, і змилуйся надо мною за великістю милости Твоєї! |
22 And I commanded the Levites that they should cleanse themselves and that the guards and the porters should come and keep the gates to sanctify the sabbath day. O my God, remember me concerning this also, and spare me according to the abundance of thy mercy. |
23 Тими днями бачив я також юдеїв, що брали собі за жіно́к ашдо́дянок, аммоні́тянок, моаві́тянок. |
23 In those days I also saw Jews who had married foreign wives of Ashdod, of Ammon, and of Moab; |
24 А їхні сини говорили наполовину по-ашдо́дському, і не вміли говорити по-юдейському, а говорили мовою того чи того наро́ду. |
24 And their children spoke half in the language of Ashdod and in the other half they could not intelligently speak in the Jewish language, but according to the language of each people. |
25 І докоряв я їм, і проклинав їх, і бив декого з них, і рвав їм волосся, і заприсягав їх Богом, ка́жучи: „Не давайте ваших дочо́к їхнім синам, і не беріть їхніх дочо́к для ваших синів та для вас. |
25 And I contended with them and cursed them and smote some of them and buried them and made the others swear by God, saying, You shall not give your daughters to their sons, nor take of their daughters to your sons or for yourselves. |
26 Чи ж не цим згрішив був Соломон, Ізраїлів цар, — а між багатьма́ наро́дами не було такого царя, як він, і був уподо́баний Богові своєму, і Бог настанови́в його царем над усім Ізраїлем, — і його ввели́ в гріх ті чужі жінки́? |
26 Solomon king of Israel sinned by these things. Yet among many nations there was no king like him, who was beloved by his God, and God made him king over all Israel; nevertheless even him did foreign women cause to sin. |
27 І тому́ чи ж чуте було́ таке, щоб чинити все це велике лихо на спроневі́рення проти нашого Бога, щоб брати чужих жіно́к?“ |
27 And this thing was reported to you, and yet you committed this great evil, to transgress against our God in marrying foreign wives. |
28 А один із синів Йояди, сина Ел'яшіва, великого священика, був зятем хоронянина Санваллата, — і я вигнав його від себе! |
28 And one of the sons of Jehoiadah, the son of Eliashib the high priest, was son-in-law to Sanballat the Horonite; therefore I chased him from me. |
29 Запам'ята́й же їм, Боже мій, за спля́млення свяще́нства та заповіту свяще́ничого та леви́тського! |
29 Remember me, O my God, concerning the rest of the priesthood and concerning the rest of the priests and the Levites; |
30 І очистив я їх від усього чужого, і встановив че́рги для священиків та для Левитів, кожного в службі їх, |
30 Thus I cleansed them from all the Gentiles and appointed them over their duties, both the priests and the Levites, every one in his work; |
31 і для пожертви дров в озна́чених часа́х, і для первопло́дів. Запам'ятай же мене, Боже мій, на добро́!“ |
31 And for the gift offerings and the holy things in their appointed times, and for their feasts and for the first fruits. Remember me, O my God, for good. |