Библия - Обещанное Восстановление

Неемія

Розділ 13

1 Того дня читане було з Мойсеєвої книги вголос наро́ду, і було зна́йдене написане в ній, що Аммоні́тянин та Моаві́тянин не вві́йде до Божої громади, і так бу́де аж навіки,

2 бо вони не стріли були Ізраїлевих синів хлібом та водою, і найняли́ були на нього Валаама прокля́сти його, та Бог наш обернув те прокляття на благослове́ння.

3 І сталося, як почули вони Зако́н, то відділили від Ізраїля все чуже.

4 А перед тим священик Ел'яшів, призна́чений до комори дому нашого Бога, близьки́й Товійїн,

5 то зробив йому велику комору, а туди давали колись жертву хлі́бну, ла́дан, і по́суд, і десятину збіжжя, молоде вино та оливу, призначені за́повіддю для Левитів, і співаків, і придве́рних, і священичі прине́сення.

6 А за ввесь цей час не був я в Єрусалимі, бо в тридцять другому році Артаксе́ркса, царя вавилонського, я прийшов був до царя, та по певному ча́сі ви́просився я від царя.

7 І прийшов я до Єрусалиму, і розглянувся в тому злі, що зробив Єл'яшів Товійї, ро́блячи йому комору на подві́р'ях Божого дому.

8 І було мені дуже зле, й я всі домашні Товійїні речі повикида́в геть із комори.

9 І я сказав, і очи́стили комори, а я вернув туди по́суд Божого дому, хлі́бну жертву та ла́дан.

10 І дові́дався я, що левитські ча́стки не давалися, а вони повтікали кожен на поле своє, ті Левити та співаки́, що робили свою працю.

11 І докоряв я заступникам та й сказав: „Чого опу́щений дім Божий?“ І зібрав я їх, і поставив їх на їхніх місця́х.

12 І вся Юдея прино́сила десятину збіжжя, і молодого вина, і оливи до скарбни́ць.

13 І настанови́в я над скарбни́цями священика Шелемію й книжника Садока та Педаю з Левитів, а на їхню руку — Ханана, сина Заккура, сина Маттаніїного, бо вони були уважа́ні за вірних. І на них покладено — діли́ти частки для їхніх братів.

14 Пам'ятай же мене, Боже, за це, і не зітри́ моїх добродійств, які я зробив у Божому домі та в сторо́жах!

15 Тими днями бачив я в Юдеї таких, що топта́ли в суботу чави́ла, і носи́ли снопи́, і нав'ю́чували на ослів вино, виноград, і фіґі, і всілякий тяга́р, і ве́зли до Єрусалиму суботнього дня. І я при свідках остеріг їх того дня, коли вони продавали живність.

16 А тиряни ме́шкали в ньому, і постача́ли рибу й усе на про́даж, і продавали в суботу Юдиним синам та в Єрусалимі.

17 I докоряв я Юдиним шляхе́тним та й сказав їм: „Що́ це за річ, яку ви робите, і безчестите суботній день?

18 Чи ж не так робили ваші батьки, а наш Бог спровадив усе це зло на нас та на це місто? А ви побі́льшуєте жар гніву на Ізраїля зневажа́нням суботи“.

19 І бувало, як падала вечерова тінь на єрусалимські брами перед суботою, то я наказував, — і були зами́кувані брами. І звелів я, щоб не відчиняли їх, а тільки аж по суботі. А біля брам я поставив слуг своїх, — щоб тяга́р не входив суботнього дня!

20 І ночували крамарі́ та продавці всього продажного раз і два поза Єрусалимом.

21 І остеріг я їх при свідках та й сказав їм: „Чого ви ночуєте навпроти муру? Якщо ви повто́рите це, я простягну́ руку на вас!“ Від того ча́су вони не прихо́дили в суботу.

22 І сказав я Левитам, щоб вони очи́стилися й прихо́дили стерегти брами, щоб освятити суботній день. Також це запам'ятай мені, Боже мій, і змилуйся надо мною за великістю милости Твоєї!

23 Тими днями бачив я також юдеїв, що брали собі за жіно́к ашдо́дянок, аммоні́тянок, моаві́тянок.

24 А їхні сини говорили наполовину по-ашдо́дському, і не вміли говорити по-юдейському, а говорили мовою того чи того наро́ду.

25 І докоряв я їм, і проклинав їх, і бив декого з них, і рвав їм волосся, і заприсягав їх Богом, ка́жучи: „Не давайте ваших дочо́к їхнім синам, і не беріть їхніх дочо́к для ваших синів та для вас.

26 Чи ж не цим згрішив був Соломон, Ізраїлів цар, — а між багатьма́ наро́дами не було такого царя, як він, і був уподо́баний Богові своєму, і Бог настанови́в його царем над усім Ізраїлем, — і його ввели́ в гріх ті чужі жінки́?

27 І тому́ чи ж чуте було́ таке, щоб чинити все це велике лихо на спроневі́рення проти нашого Бога, щоб брати чужих жіно́к?“

28 А один із синів Йояди, сина Ел'яшіва, великого священика, був зятем хоронянина Санваллата, — і я вигнав його від себе!

29 Запам'ята́й же їм, Боже мій, за спля́млення свяще́нства та заповіту свяще́ничого та леви́тського!

30 І очистив я їх від усього чужого, і встановив че́рги для священиків та для Левитів, кожного в службі їх,

31 і для пожертви дров в озна́чених часа́х, і для первопло́дів. Запам'ятай же мене, Боже мій, на добро́!“

Книга Неемии

Глава 13

1 В тот день читана была книга Моисеева вслух народа, и найдено написанное в ней: Аммонитянин и Моавитянин не может войти в общество Божие вовеки,

2 Потому что они не встретили сынов Израиля с хлебом и водою, и наняли против него Валаама, чтобы проклять его, но Бог наш обратил проклятие в благословение.

3 Услышав сей закон, они отделили все разноплеменное от Израиля.

4 А прежде того священник Елиашив, приставленный к комнатам дома Бога нашего, близкий родственник Товия,

5 Отделал для него большую комнату, в которую прежде клали хлебное приношение, ливан и сосуды, и десятину хлеба, вина и деревянного масла, положенное законом для левитов, певцов и привратников, и приносимое в дар священникам.

6 Когда все это происходило, я не был в Иерусалиме, потому что в тридцать втором году Вавилонского царя Артахшасты я ходил к царю, и по прошествии нескольких дней опять выпросился у царя.

7 Когда я пришел в Иерусалим и узнал о худом деле, которое сделал Елиашив для Товия, отделав для него комнату на дворах дома Божия;

8 Тогда мне было весьма неприятно, и я выбросил все домашние вещи Товиины вон из комнаты,

9 И сказал, чтоб очистили комнаты, и велел опять внести туда сосуды дома Божия, хлебное приношение и ливан.

10 Еще узнал я, что положенное левитам не отдается, и что левиты и певцы, делавшие свое дело разбежались, каждый на свое поле.

11 Я сделал за это выговор начальствующим и сказал: зачем оставлен дом Божий пуст? И я собрал их, и поставил их на места их.

12 И все Иудеи стали приносить десятину хлеба, вина и деревянного масла в кладовые.

13 И приставил я к кладовым Шелемию священника, и Цадока книжника, и Федаию из левитов, и при них Ханана, сына Закхурова, сына Матфании, потому что они считались верными. И на них возложено раздавать участки братьям своим.

14 Помяни меня, Боже мой, сим, и не изгладь дел усердия моего, которые я сделал для дома Бога моего и для служения при нем!

15 В те дни я увидел в Иудее, что в субботу выдавливают вино в точилах, возят снопы, и навьючивают ослов вином, виноградом, смоквами и всяким грузом, и отвозят в субботний день в Иерусалим. И дал я им наставление в тот день, когда они продавали съестное.

16 И Тиряне жили в ней, и привозили рыбу и всякий товар, и продавали в субботу жителям Иудеи и Иерусалима.

17 И я сделал выговор знатнейшим из Иудеев и сказал им: зачем вы делаете такое зло и оскверняете день субботний?

18 Не так ли поступали отцы ваши, и за то Бог наш навел на нас и на город сей все сие бедствие? А вы увеличиваете гнев Его на Израиля, оскверняя субботу.

19 После сего, когда смеркалось у ворот Иерусалимских перед субботою, я велел запирать двери, и сказал, чтоб не отпирали их до утра после субботы. И слуг моих я ставил у ворот, чтоб никакая ноша не проходила в день субботний.

20 Торговцы и продавцы всякого товара ночевали за Иерусалимом раз и два.

21 Но я сделал им увещание и сказал им: зачем вы ночуете возле стены? если сделаете это в другой раз, я руку наложу на вас. С того времени они не приходили в субботу.

22 И сказал я левитам, чтоб они были очищены и пришли содержать стражу у ворот, для освящения дня субботы. И сие напомни мне, Боже мой, и пощади меня, по великой милости Твоей!

23 Еще в те дни я видел, что Иудеи берут в сожительство жен из Азотянок, Аммонитянок и Моавитянок.

24 И оттого сыновья их в половину говорят по-азотски и не умеют говорить по-иудейски. Тоже и о языке других народов.

25 Я делал им за сие выговор, и клял их, и некоторых из мужей бил, рвал у них волоса, и велел им клясться Богом, что они не будут отдавать дочерей своих за сыновей их, и не будут брать дочерей их за сыновей своих и за себя.

26 Не из-за них ли, говорил я, грешил Соломон, царь Израилев? У многочисленных народов не было такового царя, как он. Он был любим Богом своим, и Бог поставил его царем над всеми Израильтянами, и однакож чужеземные жены ввели в грех и его.

27 И как же нам слышать о вас, что вы делаете все сие великое зло, грешите пред Богом нашим, принимая в сожительство чужеземных жен?

28 И из сыновей Иоиады, сына великого священника Елиашива, один был зятем Санваллата Хоронаимца. Я прогнал его от себя.

29 Напомни им, Боже мой, что они опорочили священство и завет священнический и левитский.

30 Таким образом я очистил их от всего чужеземного; и священников и левитов поставил на страже каждого к своему делу.

31 И сделал распоряжения о доставке дров в назначенные времена и о начатках. Вспомни обо мне, Боже мой, во благо мне!

Неемія Розділ 13	Книга Неемии Глава 13
1 Того дня читане було з Мойсеєвої книги вголос наро́ду, і було зна́йдене написане в ній, що Аммоні́тянин та Моаві́тянин не вві́йде до Божої громади, і так бу́де аж навіки,	1 В тот день читана была книга Моисеева вслух народа, и найдено написанное в ней: Аммонитянин и Моавитянин не может войти в общество Божие вовеки,
2 бо вони не стріли були Ізраїлевих синів хлібом та водою, і найняли́ були на нього Валаама прокля́сти його, та Бог наш обернув те прокляття на благослове́ння.	2 Потому что они не встретили сынов Израиля с хлебом и водою, и наняли против него Валаама, чтобы проклять его, но Бог наш обратил проклятие в благословение.
3 І сталося, як почули вони Зако́н, то відділили від Ізраїля все чуже.	3 Услышав сей закон, они отделили все разноплеменное от Израиля.
4 А перед тим священик Ел'яшів, призна́чений до комори дому нашого Бога, близьки́й Товійїн,	4 А прежде того священник Елиашив, приставленный к комнатам дома Бога нашего, близкий родственник Товия,
5 то зробив йому велику комору, а туди давали колись жертву хлі́бну, ла́дан, і по́суд, і десятину збіжжя, молоде вино та оливу, призначені за́повіддю для Левитів, і співаків, і придве́рних, і священичі прине́сення.	5 Отделал для него большую комнату, в которую прежде клали хлебное приношение, ливан и сосуды, и десятину хлеба, вина и деревянного масла, положенное законом для левитов, певцов и привратников, и приносимое в дар священникам.
6 А за ввесь цей час не був я в Єрусалимі, бо в тридцять другому році Артаксе́ркса, царя вавилонського, я прийшов був до царя, та по певному ча́сі ви́просився я від царя.	6 Когда все это происходило, я не был в Иерусалиме, потому что в тридцать втором году Вавилонского царя Артахшасты я ходил к царю, и по прошествии нескольких дней опять выпросился у царя.
7 І прийшов я до Єрусалиму, і розглянувся в тому злі, що зробив Єл'яшів Товійї, ро́блячи йому комору на подві́р'ях Божого дому.	7 Когда я пришел в Иерусалим и узнал о худом деле, которое сделал Елиашив для Товия, отделав для него комнату на дворах дома Божия;
8 І було мені дуже зле, й я всі домашні Товійїні речі повикида́в геть із комори.	8 Тогда мне было весьма неприятно, и я выбросил все домашние вещи Товиины вон из комнаты,
9 І я сказав, і очи́стили комори, а я вернув туди по́суд Божого дому, хлі́бну жертву та ла́дан.	9 И сказал, чтоб очистили комнаты, и велел опять внести туда сосуды дома Божия, хлебное приношение и ливан.
10 І дові́дався я, що левитські ча́стки не давалися, а вони повтікали кожен на поле своє, ті Левити та співаки́, що робили свою працю.	10 Еще узнал я, что положенное левитам не отдается, и что левиты и певцы, делавшие свое дело разбежались, каждый на свое поле.
11 І докоряв я заступникам та й сказав: „Чого опу́щений дім Божий?“ І зібрав я їх, і поставив їх на їхніх місця́х.	11 Я сделал за это выговор начальствующим и сказал: зачем оставлен дом Божий пуст? И я собрал их, и поставил их на места их.
12 І вся Юдея прино́сила десятину збіжжя, і молодого вина, і оливи до скарбни́ць.	12 И все Иудеи стали приносить десятину хлеба, вина и деревянного масла в кладовые.
13 І настанови́в я над скарбни́цями священика Шелемію й книжника Садока та Педаю з Левитів, а на їхню руку — Ханана, сина Заккура, сина Маттаніїного, бо вони були уважа́ні за вірних. І на них покладено — діли́ти частки для їхніх братів.	13 И приставил я к кладовым Шелемию священника, и Цадока книжника, и Федаию из левитов, и при них Ханана, сына Закхурова, сына Матфании, потому что они считались верными. И на них возложено раздавать участки братьям своим.
14 Пам'ятай же мене, Боже, за це, і не зітри́ моїх добродійств, які я зробив у Божому домі та в сторо́жах!	14 Помяни меня, Боже мой, сим, и не изгладь дел усердия моего, которые я сделал для дома Бога моего и для служения при нем!
15 Тими днями бачив я в Юдеї таких, що топта́ли в суботу чави́ла, і носи́ли снопи́, і нав'ю́чували на ослів вино, виноград, і фіґі, і всілякий тяга́р, і ве́зли до Єрусалиму суботнього дня. І я при свідках остеріг їх того дня, коли вони продавали живність.	15 В те дни я увидел в Иудее, что в субботу выдавливают вино в точилах, возят снопы, и навьючивают ослов вином, виноградом, смоквами и всяким грузом, и отвозят в субботний день в Иерусалим. И дал я им наставление в тот день, когда они продавали съестное.
16 А тиряни ме́шкали в ньому, і постача́ли рибу й усе на про́даж, і продавали в суботу Юдиним синам та в Єрусалимі.	16 И Тиряне жили в ней, и привозили рыбу и всякий товар, и продавали в субботу жителям Иудеи и Иерусалима.
17 I докоряв я Юдиним шляхе́тним та й сказав їм: „Що́ це за річ, яку ви робите, і безчестите суботній день?	17 И я сделал выговор знатнейшим из Иудеев и сказал им: зачем вы делаете такое зло и оскверняете день субботний?
18 Чи ж не так робили ваші батьки, а наш Бог спровадив усе це зло на нас та на це місто? А ви побі́льшуєте жар гніву на Ізраїля зневажа́нням суботи“.	18 Не так ли поступали отцы ваши, и за то Бог наш навел на нас и на город сей все сие бедствие? А вы увеличиваете гнев Его на Израиля, оскверняя субботу.
19 І бувало, як падала вечерова тінь на єрусалимські брами перед суботою, то я наказував, — і були зами́кувані брами. І звелів я, щоб не відчиняли їх, а тільки аж по суботі. А біля брам я поставив слуг своїх, — щоб тяга́р не входив суботнього дня!	19 После сего, когда смеркалось у ворот Иерусалимских перед субботою, я велел запирать двери, и сказал, чтоб не отпирали их до утра после субботы. И слуг моих я ставил у ворот, чтоб никакая ноша не проходила в день субботний.
20 І ночували крамарі́ та продавці всього продажного раз і два поза Єрусалимом.	20 Торговцы и продавцы всякого товара ночевали за Иерусалимом раз и два.
21 І остеріг я їх при свідках та й сказав їм: „Чого ви ночуєте навпроти муру? Якщо ви повто́рите це, я простягну́ руку на вас!“ Від того ча́су вони не прихо́дили в суботу.	21 Но я сделал им увещание и сказал им: зачем вы ночуете возле стены? если сделаете это в другой раз, я руку наложу на вас. С того времени они не приходили в субботу.
22 І сказав я Левитам, щоб вони очи́стилися й прихо́дили стерегти брами, щоб освятити суботній день. Також це запам'ятай мені, Боже мій, і змилуйся надо мною за великістю милости Твоєї!	22 И сказал я левитам, чтоб они были очищены и пришли содержать стражу у ворот, для освящения дня субботы. И сие напомни мне, Боже мой, и пощади меня, по великой милости Твоей!
23 Тими днями бачив я також юдеїв, що брали собі за жіно́к ашдо́дянок, аммоні́тянок, моаві́тянок.	23 Еще в те дни я видел, что Иудеи берут в сожительство жен из Азотянок, Аммонитянок и Моавитянок.
24 А їхні сини говорили наполовину по-ашдо́дському, і не вміли говорити по-юдейському, а говорили мовою того чи того наро́ду.	24 И оттого сыновья их в половину говорят по-азотски и не умеют говорить по-иудейски. Тоже и о языке других народов.
25 І докоряв я їм, і проклинав їх, і бив декого з них, і рвав їм волосся, і заприсягав їх Богом, ка́жучи: „Не давайте ваших дочо́к їхнім синам, і не беріть їхніх дочо́к для ваших синів та для вас.	25 Я делал им за сие выговор, и клял их, и некоторых из мужей бил, рвал у них волоса, и велел им клясться Богом, что они не будут отдавать дочерей своих за сыновей их, и не будут брать дочерей их за сыновей своих и за себя.
26 Чи ж не цим згрішив був Соломон, Ізраїлів цар, — а між багатьма́ наро́дами не було такого царя, як він, і був уподо́баний Богові своєму, і Бог настанови́в його царем над усім Ізраїлем, — і його ввели́ в гріх ті чужі жінки́?	26 Не из-за них ли, говорил я, грешил Соломон, царь Израилев? У многочисленных народов не было такового царя, как он. Он был любим Богом своим, и Бог поставил его царем над всеми Израильтянами, и однакож чужеземные жены ввели в грех и его.
27 І тому́ чи ж чуте було́ таке, щоб чинити все це велике лихо на спроневі́рення проти нашого Бога, щоб брати чужих жіно́к?“	27 И как же нам слышать о вас, что вы делаете все сие великое зло, грешите пред Богом нашим, принимая в сожительство чужеземных жен?
28 А один із синів Йояди, сина Ел'яшіва, великого священика, був зятем хоронянина Санваллата, — і я вигнав його від себе!	28 И из сыновей Иоиады, сына великого священника Елиашива, один был зятем Санваллата Хоронаимца. Я прогнал его от себя.
29 Запам'ята́й же їм, Боже мій, за спля́млення свяще́нства та заповіту свяще́ничого та леви́тського!	29 Напомни им, Боже мой, что они опорочили священство и завет священнический и левитский.
30 І очистив я їх від усього чужого, і встановив че́рги для священиків та для Левитів, кожного в службі їх,	30 Таким образом я очистил их от всего чужеземного; и священников и левитов поставил на страже каждого к своему делу.
31 і для пожертви дров в озна́чених часа́х, і для первопло́дів. Запам'ятай же мене, Боже мій, на добро́!“	31 И сделал распоряжения о доставке дров в назначенные времена и о начатках. Вспомни обо мне, Боже мой, во благо мне!

Старий
завіт

Новий
завіт

Неемія

Розділ 13

Книга Неемии

Глава 13

Неемія

Розділ 13

Книга Неемии

Глава 13

Старий завіт

Новий завіт

Неемія

Розділ 13

Книга Неемии

Глава 13

Неемія

Розділ 13

Книга Неемии

Глава 13

Старий
завіт

Новий
завіт