До филип'янРозділ 2 |
1 |
2 то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! |
3 Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе. |
4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших. |
5 Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі! |
6 Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним, |
7 але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на, |
8 Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної. |
9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́, |
10 щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних, |
11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця! |
12 |
13 Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю. |
14 Робіть усе без наріка́ння та сумніву, |
15 щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі, |
16 додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо. |
17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́. |
18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною! |
19 |
20 Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас. |
21 Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового. |
22 Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії. |
23 Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною. |
24 Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас. |
25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй, |
26 бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в. |
27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав. |
28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був. |
29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких, |
30 бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене. |
Послание апостола Павла христианам в ФилиппахГлава 2 |
1 |
2 сделайте мою радость полной: держитесь одного образа мыслей, дорожите взаимной любовью и сердцем и умом будьте едины. |
3 Не делайте ничего из духа соперничества или тщеславия, но в смирении каждый почитай другого выше себя; |
4 заботьтесь не только о своем, но [и] о благе других. |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 ведь это Сам Бог для исполнения Своего благого намерения дает вам и желание, и силу действовать. |
14 |
15 чтобы невинными вам быть и сердцем чистыми, чтобы и впредь непорочными детьми Божьими сиять вам, как звездам во вселенной, в этом бесчестном и растленном мире, |
16 предлагая погибающим слово жизни. Тогда смогу я в день Христов гордиться тем, что усилия мои и труд мой не были напрасны. |
17 Но если на жертву вашу и на служение веры вашей предстоит пролиться и моей крови как жертвенному возлиянию, то и этому я радуюсь и разделяю эту радость свою со всеми вами. |
18 И вы также радуйтесь и разделите со мной эту радость. |
19 |
20 Нет у меня здесь никого, кто, разделяя мои чувства, столь же искренно заботился бы о вас: |
21 все преследуют свои цели, но не ту, что у Иисуса Христа. |
22 Испытанная же верность Тимофея вам известна: как сын с отцом служил он вместе со мной делу благовестия. |
23 Поэтому и надеюсь я именно его послать незамедлительно, как только прояснится мое положение; |
24 впрочем, и сам я скоро приду — уверенность моя в Господе. |
25 |
26 Он истосковался по всем вам и не находил себе покоя, узнав, что вы прослышали о его болезни. |
27 Да он и правда был смертельно болен, но Бог миловал его, и не только его, но и меня, чтобы не прибавилась мне к одной печали еще и другая. |
28 Так что поспешил я послать Эпафродита, чтобы и вы, увидев его снова, могли порадоваться и чтобы я меньше беспокоился. |
29 Примите же его как брата в Господе: радостно, сердечно. Почитайте таких, как он. |
30 Ведь он, ревнуя о деле Христовом, был близок к смерти, он жизнью рисковал, чтобы своим служением мне восполнить ваше отсутствие. |
До филип'янРозділ 2 |
Послание апостола Павла христианам в ФилиппахГлава 2 |
1 |
1 |
2 то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! |
2 сделайте мою радость полной: держитесь одного образа мыслей, дорожите взаимной любовью и сердцем и умом будьте едины. |
3 Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе. |
3 Не делайте ничего из духа соперничества или тщеславия, но в смирении каждый почитай другого выше себя; |
4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших. |
4 заботьтесь не только о своем, но [и] о благе других. |
5 Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі! |
5 |
6 Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним, |
6 |
7 але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на, |
7 |
8 Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної. |
8 |
9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́, |
9 |
10 щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних, |
10 |
11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця! |
11 |
12 |
12 |
13 Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю. |
13 ведь это Сам Бог для исполнения Своего благого намерения дает вам и желание, и силу действовать. |
14 Робіть усе без наріка́ння та сумніву, |
14 |
15 щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі, |
15 чтобы невинными вам быть и сердцем чистыми, чтобы и впредь непорочными детьми Божьими сиять вам, как звездам во вселенной, в этом бесчестном и растленном мире, |
16 додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо. |
16 предлагая погибающим слово жизни. Тогда смогу я в день Христов гордиться тем, что усилия мои и труд мой не были напрасны. |
17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́. |
17 Но если на жертву вашу и на служение веры вашей предстоит пролиться и моей крови как жертвенному возлиянию, то и этому я радуюсь и разделяю эту радость свою со всеми вами. |
18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною! |
18 И вы также радуйтесь и разделите со мной эту радость. |
19 |
19 |
20 Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас. |
20 Нет у меня здесь никого, кто, разделяя мои чувства, столь же искренно заботился бы о вас: |
21 Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового. |
21 все преследуют свои цели, но не ту, что у Иисуса Христа. |
22 Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії. |
22 Испытанная же верность Тимофея вам известна: как сын с отцом служил он вместе со мной делу благовестия. |
23 Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною. |
23 Поэтому и надеюсь я именно его послать незамедлительно, как только прояснится мое положение; |
24 Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас. |
24 впрочем, и сам я скоро приду — уверенность моя в Господе. |
25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй, |
25 |
26 бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в. |
26 Он истосковался по всем вам и не находил себе покоя, узнав, что вы прослышали о его болезни. |
27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав. |
27 Да он и правда был смертельно болен, но Бог миловал его, и не только его, но и меня, чтобы не прибавилась мне к одной печали еще и другая. |
28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був. |
28 Так что поспешил я послать Эпафродита, чтобы и вы, увидев его снова, могли порадоваться и чтобы я меньше беспокоился. |
29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких, |
29 Примите же его как брата в Господе: радостно, сердечно. Почитайте таких, как он. |
30 бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене. |
30 Ведь он, ревнуя о деле Христовом, был близок к смерти, он жизнью рисковал, чтобы своим служением мне восполнить ваше отсутствие. |