Библия - Обещанное Восстановление

Iсая

Розділ 37

1 І сталося, як почув це цар Єзекія, то розде́р свої ша́ти та накрився вере́тою, і ввійшов до Господнього дому,

2 І послав він Еліякима, керівника́ пала́ти, і писаря Шевну, та старши́х із священиків, покритих вере́тами, до пророка Іса́ї, Амосового сина.

3 І сказали вони до нього: „Так сказав Єзекія: Цей день — це день горя й карта́ння та наруги! Бо підійшли́ діти аж до виходу утро́би, та немає сили породи́ти!

4 Може почує Господь, Бог твій, слова великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти принесе́ш молитву за решту, що ще знахо́диться“.

5 І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.

6 І сказав їм Іса́я „Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя.

7 Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, і ве́рнеться до свого кра́ю. І Я вражу́ його́ мечем у його кра́ї!“

8 І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.

9 I він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: „Він вийшов воювати з тобою!“ І почув вій, і послав послів до Єзекії, говорячи:

10 „Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: Нехай не зво́дить тебе Бог твій, на Якого ти наді́єшся, кажучи: Не буде да́ний Єрусалим у руку асирійського царя.

11 Ось ти чув, що́ зробили асирійські царі всім края́м, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урятований?

12 Чи їх урятували боги тих наро́дів, яких понищили батьки мої: Ґозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?

13 Де він, цар Хамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?“

14 І взяв Єзекі́я ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорну́в одно́го листа перед Господнім лицем.

15 І Єзекія молився перед Господнім лицем, говорячи:

16 „Господи Саваоте, Боже Ізраїлів, що сидиш на Херувимах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створи́в небеса́ та землю!

17 Нахили, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй всі слова́ Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога.

18 Справді, Господи, асирійські царі попусто́шили всі народи та їхні краї.

19 І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин лю́дських рук, дерево та камінь, і понищили їх.

20 А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!“

21 І послав Іса́я, Амосів син, до Єзекії, говорячи: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що́ ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.

22 Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Гордує тобою, сміється із тебе діви́ця, сіонська дочка́, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму!

23 Кого лаяв ти та обража́в, і на ко́го пови́щив ти голос та вго́ру підніс свої очі? На Святого Ізраїлевого!

24 Через рабів своїх Господа ти обража́в та казав: Із бе́зліччю своїх колесниць я вийшов на го́ри високі, на бо́ки Лівану, і позру́бую ке́дри високі його, добі́рні його кипари́си, і зберу́сь на вершо́к його височини́, — в гущину́ його са́ду,

25 я копаю та п'ю чужу воду, і стопо́ю своєї ноги́ повису́шую я всі єгипетські рі́ки!

26 Хіба ти не чув, що відда́вна зробив Я оце, що за днів старода́вніх Я це був створив? Тепер же спрова́див Я це, що ти нищиш міста́ поукріплювані, на купу румо́вищ обе́ртаєш їх.

27 А ме́шканці їхні — безсилі, настра́шені та побенте́жені, вони стали, як зі́лля оте польове́, мов трава зелені́юча, як трава на даха́х, як попа́лене збіжжя, яке не доспіло.

28 І сиді́ння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Ме́не обу́рення.

29 За твоє проти Ме́не обу́рення, що горди́ня твоя надійшла до вух Моїх, то на ні́здрі твої Я сере́жку приві́шу, а вуди́ло Моє — в твої у́ста, і тебе поверну́ Я тією дорогою, якою прийшов ти!

30 А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосі́йне, а другого року саморо́сле, а третього року — сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їхній плід.

31 А врято́ване Юдиного дому, що лишилося, пу́стить корі́ння додо́лу, і свого плода́ дасть уго́ру.

32 Бо з Єрусалиму ви́йде позостале, а рештки — з гори Сіон. Ревність Господа Саваота зробить це.

33 Тому так сказав Господь про асирійського царя: Він не вві́йде до міста цього́, і туди він не кине стріли́, і щито́м її не попере́дить, і ва́ла на нього не ви́сипле.

34 Якою дорогою при́йде, то нею й пове́рнеться, у місто ж оце він не вві́йде, — говорить Господь!

35 І це місто Я обороню́ на спасі́ння його ради Себе та ради Давида, Мого раба!“

36 І вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському табо́рі сто й вісімдеся́т і п'ять тисяч. І повставали рано вранці, аж ось — усі тіла́ ме́ртві.

37 А Санхері́в, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся, й осівся в Ніневі́ї.

38 І сталося, коли він молився в домі Нісхора, свого бога, то сини його Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до кра́ю Арарат. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.

Книга пророка Исайи

Глава 37

1 Услышав эти слова, царь Езекия разодрал на себе одежды и, облачившись в рубище, пошел в Храм ГОСПОДЕНЬ.

2 А смотрителя дворца Эльякима, сына Хилкияху, с писцом Шевной и со старшими священниками, он отправил в рубищах к пророку Исайе, сыну Амоца.

3 Передали они Исайе: «Так говорит Езекия: „Настал этот день — день беды, кары и позора! Пришло время младенцам на свет появиться, но нет у матерей сил родить!

4 Быть может, ГОСПОДЬ, Бог твой, выслушает слова военачальника, которого господин его, ассирийский царь, послал, дабы хулить Бога Живого; и ГОСПОДЬ, Бог твой, воздаст за слова, которые Он слышал! Помолись же о тех, кто еще остался в живых“».

5 Когда слуги царя Езекии пришли к Исайе,

6 он сказал им: «Передайте господину своему то, что говорит ГОСПОДЬ: „Да не пугают тебя услышанные тобой слова, которыми поносили Меня слуги царя ассирийского.

7 Я нашлю на него дух, который овладеет им, он получит весть и вернется в свою страну, а там он падет от меча по воле Моей“».

8 Военачальник же Синаххериба вернулся к ассирийскому царю своему, когда тот осаждал Ливну, вернулся, поскольку ему сообщили, что царь уже покинул Лахиш.

9 А царю сообщили, что на него идет войной Тирхака, царь Куша. Услышав это, он снова послал гонцов к Езекии.

10 Вот что велел он им передать царю иудейскому, Езекии: «Да не обманет тебя Бог твой, на Которого надеешься, обещая тебе, что, мол, не будет Иерусалим предан в руки ассирийского царя.

11 Ведь ты же сам слышал, что сделали ассирийские цари с другими странами — предали они их заклятию, на уничтожение обрекли. А ты надеешься уцелеть?

12 Уберегли ли боги те народы, которые были уничтожены предками моими, — Гозан, Харан и Рецеф, или сыновей Эдена, что жили в Телассаре?

13 Где теперь царь Хамата и царь Арпада, где цари города Сефарваима, Хены или Иввы?»

14 Взял Езекия это послание из рук гонцов, прочитал его и пошел с ним в Храм ГОСПОДЕНЬ. Развернул Езекия свиток тот перед ГОСПОДОМ

15 и так молился Ему:

16 «ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израилев, над херувимами восседающий! Ты один над всеми царствами земли, Ты небо и землю сотворил!

17 Внемли, ГОСПОДИ, и услышь, открой, ГОСПОДИ, очи Твои и узри! Услышь слова Синаххериба, который послал своих людей поносить Тебя, Живого Бога.

18 Ведь и вправду, ГОСПОДИ, обратили в развалины цари ассирийские все страны и земли их опустошили,

19 побросали богов их в огонь и уничтожили их. (Но ведь то не боги были, а творение рук человеческих — лишь дерево и камень.)

20 Но Ты, ГОСПОДИ, Боже наш, спаси нас от рук его, и тогда узнают все царства на земле, что один Ты — ГОСПОДЬ».

21 А Исайя, сын Амоца, послал передать Езекии такие слова ГОСПОДА, Бога Израиля: «Ты взывал ко Мне о Синаххерибе, ассирийском царе,

22 и вот что изрек о нем ГОСПОДЬ: „Смеется над тобой, презирает тебя дева, дочь Сиона, качает головой тебе вслед дочь Иерусалима!

23 Кого поносил ты, Кого хулил, на Кого голос возвысил, на Кого смотрел свысока? На Святого Бога Израиля?

24 Через слуг своих ты Владыку поносил, хвастался: „Множеством колесниц своих я горы покорил, добрался и до дальних отрогов Ливана, срубил высокие кедры его и лучшие кипарисы, добрался до вершин удаленных и до цветущего леса его;

25 копал я колодцы в чужой стране и воду из них пил; стопами ног своих осушал все египетские реки“.

26 Но разве не слышал ты, что издавна Я это сотворил, издревле замыслил, а ныне свершил? Потому и обращаешь ты городские твердыни в груды развалин.

27 Бессильны жители их, в замешательстве они и в смятении, уподобились траве полевой, зелени, траве, что на крышах растет и засыхает прежде, чем колос даст.

28 На месте ли ты стоишь, уходишь иль возвращаешься — всё это Я знаю, как знаю и то, что ты весь в ярости против Меня.

29 За гнев твой против Меня, за дерзость, которая достигла слуха Моего, — продену тебе кольцо в нос, в рот тебе вложу удила и отправлю тебя назад той же дорогой“.

30 Тебе же, Езекия, будет такое знамение: в этот год только то ешьте, что само родится, и на следующий — самородный хлеб, а уж на третий год и сейте, и жните; виноградники вновь разбивайте и плоды с них ешьте.

31 Снова пустит тогда уцелевший остаток дома Иуды глубоко свои корни — крона его принесет плоды обильные.

32 Ведь из Иерусалима выйдет остаток, с горы Сион — уцелевшие. Безраздельной любовью к народу Своему ГОСПОДЬ Воинств свершит это».

33 Потому говорит ГОСПОДЬ про царя ассирийского: «Не войти ему в город сей, стрелами не достать, со щитами не приблизиться, вала у стен его не насыпать.

34 По какой дороге пришел он, по той ему и возвратиться, а в город этот ему не войти, — так говорит ГОСПОДЬ, —

35 ибо Я сохраню этот город, сберегу его ради Себя и ради слуги Моего Давида».

36 Тогда выступил ангел ГОСПОДЕНЬ и сразил в ассирийском лагере сто восемьдесят пять тысяч человек — к рассвету все были мертвы, всюду лежали трупы!

37 И тогда Синаххериб, ассирийский царь, отступил и возвратился в Ниневию, где и остался.

38 Однажды, когда совершал он поклонение в капище своего бога Нисроха, сыновья его Адраммелех и Сарецер сразили его мечом, а сами бежали в страну Урарту. Править стал после него сын его Асархаддон.

Iсая Розділ 37	Книга пророка Исайи Глава 37
1 І сталося, як почув це цар Єзекія, то розде́р свої ша́ти та накрився вере́тою, і ввійшов до Господнього дому,	1 Услышав эти слова, царь Езекия разодрал на себе одежды и, облачившись в рубище, пошел в Храм ГОСПОДЕНЬ.
2 І послав він Еліякима, керівника́ пала́ти, і писаря Шевну, та старши́х із священиків, покритих вере́тами, до пророка Іса́ї, Амосового сина.	2 А смотрителя дворца Эльякима, сына Хилкияху, с писцом Шевной и со старшими священниками, он отправил в рубищах к пророку Исайе, сыну Амоца.
3 І сказали вони до нього: „Так сказав Єзекія: Цей день — це день горя й карта́ння та наруги! Бо підійшли́ діти аж до виходу утро́би, та немає сили породи́ти!	3 Передали они Исайе: «Так говорит Езекия: „Настал этот день — день беды, кары и позора! Пришло время младенцам на свет появиться, но нет у матерей сил родить!
4 Може почує Господь, Бог твій, слова великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти принесе́ш молитву за решту, що ще знахо́диться“.	4 Быть может, ГОСПОДЬ, Бог твой, выслушает слова военачальника, которого господин его, ассирийский царь, послал, дабы хулить Бога Живого; и ГОСПОДЬ, Бог твой, воздаст за слова, которые Он слышал! Помолись же о тех, кто еще остался в живых“».
5 І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.	5 Когда слуги царя Езекии пришли к Исайе,
6 І сказав їм Іса́я „Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя.	6 он сказал им: «Передайте господину своему то, что говорит ГОСПОДЬ: „Да не пугают тебя услышанные тобой слова, которыми поносили Меня слуги царя ассирийского.
7 Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, і ве́рнеться до свого кра́ю. І Я вражу́ його́ мечем у його кра́ї!“	7 Я нашлю на него дух, который овладеет им, он получит весть и вернется в свою страну, а там он падет от меча по воле Моей“».
8 І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.	8 Военачальник же Синаххериба вернулся к ассирийскому царю своему, когда тот осаждал Ливну, вернулся, поскольку ему сообщили, что царь уже покинул Лахиш.
9 I він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: „Він вийшов воювати з тобою!“ І почув вій, і послав послів до Єзекії, говорячи:	9 А царю сообщили, что на него идет войной Тирхака, царь Куша. Услышав это, он снова послал гонцов к Езекии.
10 „Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: Нехай не зво́дить тебе Бог твій, на Якого ти наді́єшся, кажучи: Не буде да́ний Єрусалим у руку асирійського царя.	10 Вот что велел он им передать царю иудейскому, Езекии: «Да не обманет тебя Бог твой, на Которого надеешься, обещая тебе, что, мол, не будет Иерусалим предан в руки ассирийского царя.
11 Ось ти чув, що́ зробили асирійські царі всім края́м, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урятований?	11 Ведь ты же сам слышал, что сделали ассирийские цари с другими странами — предали они их заклятию, на уничтожение обрекли. А ты надеешься уцелеть?
12 Чи їх урятували боги тих наро́дів, яких понищили батьки мої: Ґозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?	12 Уберегли ли боги те народы, которые были уничтожены предками моими, — Гозан, Харан и Рецеф, или сыновей Эдена, что жили в Телассаре?
13 Де він, цар Хамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?“	13 Где теперь царь Хамата и царь Арпада, где цари города Сефарваима, Хены или Иввы?»
14 І взяв Єзекі́я ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорну́в одно́го листа перед Господнім лицем.	14 Взял Езекия это послание из рук гонцов, прочитал его и пошел с ним в Храм ГОСПОДЕНЬ. Развернул Езекия свиток тот перед ГОСПОДОМ
15 І Єзекія молився перед Господнім лицем, говорячи:	15 и так молился Ему:
16 „Господи Саваоте, Боже Ізраїлів, що сидиш на Херувимах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створи́в небеса́ та землю!	16 «ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израилев, над херувимами восседающий! Ты один над всеми царствами земли, Ты небо и землю сотворил!
17 Нахили, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй всі слова́ Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога.	17 Внемли, ГОСПОДИ, и услышь, открой, ГОСПОДИ, очи Твои и узри! Услышь слова Синаххериба, который послал своих людей поносить Тебя, Живого Бога.
18 Справді, Господи, асирійські царі попусто́шили всі народи та їхні краї.	18 Ведь и вправду, ГОСПОДИ, обратили в развалины цари ассирийские все страны и земли их опустошили,
19 І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин лю́дських рук, дерево та камінь, і понищили їх.	19 побросали богов их в огонь и уничтожили их. (Но ведь то не боги были, а творение рук человеческих — лишь дерево и камень.)
20 А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!“	20 Но Ты, ГОСПОДИ, Боже наш, спаси нас от рук его, и тогда узнают все царства на земле, что один Ты — ГОСПОДЬ».
21 І послав Іса́я, Амосів син, до Єзекії, говорячи: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що́ ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.	21 А Исайя, сын Амоца, послал передать Езекии такие слова ГОСПОДА, Бога Израиля: «Ты взывал ко Мне о Синаххерибе, ассирийском царе,
22 Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Гордує тобою, сміється із тебе діви́ця, сіонська дочка́, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму!	22 и вот что изрек о нем ГОСПОДЬ: „Смеется над тобой, презирает тебя дева, дочь Сиона, качает головой тебе вслед дочь Иерусалима!
23 Кого лаяв ти та обража́в, і на ко́го пови́щив ти голос та вго́ру підніс свої очі? На Святого Ізраїлевого!	23 Кого поносил ты, Кого хулил, на Кого голос возвысил, на Кого смотрел свысока? На Святого Бога Израиля?
24 Через рабів своїх Господа ти обража́в та казав: Із бе́зліччю своїх колесниць я вийшов на го́ри високі, на бо́ки Лівану, і позру́бую ке́дри високі його, добі́рні його кипари́си, і зберу́сь на вершо́к його височини́, — в гущину́ його са́ду,	24 Через слуг своих ты Владыку поносил, хвастался: „Множеством колесниц своих я горы покорил, добрался и до дальних отрогов Ливана, срубил высокие кедры его и лучшие кипарисы, добрался до вершин удаленных и до цветущего леса его;
25 я копаю та п'ю чужу воду, і стопо́ю своєї ноги́ повису́шую я всі єгипетські рі́ки!	25 копал я колодцы в чужой стране и воду из них пил; стопами ног своих осушал все египетские реки“.
26 Хіба ти не чув, що відда́вна зробив Я оце, що за днів старода́вніх Я це був створив? Тепер же спрова́див Я це, що ти нищиш міста́ поукріплювані, на купу румо́вищ обе́ртаєш їх.	26 Но разве не слышал ты, что издавна Я это сотворил, издревле замыслил, а ныне свершил? Потому и обращаешь ты городские твердыни в груды развалин.
27 А ме́шканці їхні — безсилі, настра́шені та побенте́жені, вони стали, як зі́лля оте польове́, мов трава зелені́юча, як трава на даха́х, як попа́лене збіжжя, яке не доспіло.	27 Бессильны жители их, в замешательстве они и в смятении, уподобились траве полевой, зелени, траве, что на крышах растет и засыхает прежде, чем колос даст.
28 І сиді́ння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Ме́не обу́рення.	28 На месте ли ты стоишь, уходишь иль возвращаешься — всё это Я знаю, как знаю и то, что ты весь в ярости против Меня.
29 За твоє проти Ме́не обу́рення, що горди́ня твоя надійшла до вух Моїх, то на ні́здрі твої Я сере́жку приві́шу, а вуди́ло Моє — в твої у́ста, і тебе поверну́ Я тією дорогою, якою прийшов ти!	29 За гнев твой против Меня, за дерзость, которая достигла слуха Моего, — продену тебе кольцо в нос, в рот тебе вложу удила и отправлю тебя назад той же дорогой“.
30 А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосі́йне, а другого року саморо́сле, а третього року — сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їхній плід.	30 Тебе же, Езекия, будет такое знамение: в этот год только то ешьте, что само родится, и на следующий — самородный хлеб, а уж на третий год и сейте, и жните; виноградники вновь разбивайте и плоды с них ешьте.
31 А врято́ване Юдиного дому, що лишилося, пу́стить корі́ння додо́лу, і свого плода́ дасть уго́ру.	31 Снова пустит тогда уцелевший остаток дома Иуды глубоко свои корни — крона его принесет плоды обильные.
32 Бо з Єрусалиму ви́йде позостале, а рештки — з гори Сіон. Ревність Господа Саваота зробить це.	32 Ведь из Иерусалима выйдет остаток, с горы Сион — уцелевшие. Безраздельной любовью к народу Своему ГОСПОДЬ Воинств свершит это».
33 Тому так сказав Господь про асирійського царя: Він не вві́йде до міста цього́, і туди він не кине стріли́, і щито́м її не попере́дить, і ва́ла на нього не ви́сипле.	33 Потому говорит ГОСПОДЬ про царя ассирийского: «Не войти ему в город сей, стрелами не достать, со щитами не приблизиться, вала у стен его не насыпать.
34 Якою дорогою при́йде, то нею й пове́рнеться, у місто ж оце він не вві́йде, — говорить Господь!	34 По какой дороге пришел он, по той ему и возвратиться, а в город этот ему не войти, — так говорит ГОСПОДЬ, —
35 І це місто Я обороню́ на спасі́ння його ради Себе та ради Давида, Мого раба!“	35 ибо Я сохраню этот город, сберегу его ради Себя и ради слуги Моего Давида».
36 І вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському табо́рі сто й вісімдеся́т і п'ять тисяч. І повставали рано вранці, аж ось — усі тіла́ ме́ртві.	36 Тогда выступил ангел ГОСПОДЕНЬ и сразил в ассирийском лагере сто восемьдесят пять тысяч человек — к рассвету все были мертвы, всюду лежали трупы!
37 А Санхері́в, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся, й осівся в Ніневі́ї.	37 И тогда Синаххериб, ассирийский царь, отступил и возвратился в Ниневию, где и остался.
38 І сталося, коли він молився в домі Нісхора, свого бога, то сини його Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до кра́ю Арарат. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.	38 Однажды, когда совершал он поклонение в капище своего бога Нисроха, сыновья его Адраммелех и Сарецер сразили его мечом, а сами бежали в страну Урарту. Править стал после него сын его Асархаддон.

Старий
завіт

Новий
завіт

Iсая

Розділ 37

Книга пророка Исайи

Глава 37

Iсая

Розділ 37

Книга пророка Исайи

Глава 37

Старий завіт

Новий завіт

Iсая

Розділ 37

Книга пророка Исайи

Глава 37

Iсая

Розділ 37

Книга пророка Исайи

Глава 37

Старий
завіт

Новий
завіт