До римлянРозділ 8 |
1 |
2 бо зако́н Духа життя в Христі Ісусі визволив мене від зако́ну гріха й смерти. |
3 Бо що було неможливе для Закону, у чо́му був він безсилий тілом, — Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі, |
4 щоб ви́коналось ви́правдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за Духом. |
5 Бо ті, хто ходить за тілом, ду́мають про тілесне, а хто за Духом — про духовне. |
6 Бо думка тілесна — то смерть, а думка духовна — життя та мир, |
7 думка бо тілесна — ворожне́ча на Бога, бо не ко́риться Законові Божому, та й не може. |
8 І ті, хто хо́дить за тілом, не можуть догодити Богові. |
9 А ви не в тілі, але в Дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його. |
10 А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність. |
11 А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, ожи́вить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас. |
12 Тому́ то, браття, ми не боржники́ тіла, щоб жити за тілом; |
13 бо коли живе́те за тілом, то маєте вмерти, а коли Духом умертвля́єте тілесні вчинки, то бу́дете жити. |
14 Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі; |
15 бо не взяли́ ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа сині́вства, що через Нього кличемо: „Авва, Отче!“ |
16 Сам Цей Дух сві́дчить ра́зом із духом нашим, що ми — діти Божі. |
17 А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки ра́зом із Ним ми терпимо́, щоб разом із Ним і просла́витись. |
18 Бо я ду́маю, що страждання тепе́рішнього ча́су нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас. |
19 Бо чека́ння створі́ння очікує з'я́влення синів Божих, |
20 бо створі́ння покорилось марно́ті не добровільно, але через того, хто скори́в його, в надії, |
21 що й саме створіння ви́зволиться від неволі тління на волю слави синів Божих. |
22 Бо знаємо, що все створі́ння ра́зом зідхає й ра́зом мучиться аж досі. |
23 Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зача́ток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла. |
24 Надією бо ми спасли́ся. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що́ бачить, чому б того й наді́явся? |
25 А коли сподіва́ємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю. |
26 Так само ж і Дух допомагає нам у наших не́мочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимо́вними зідха́ннями. |
27 А Той, Хто досліджує серця́, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих. |
28 І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре. |
29 Бо кого Він передба́чив, тих і призна́чив, щоб були подібні до о́бразу Сина Його, щоб Він був перворі́дним поміж багатьма́ братами. |
30 А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і ви́правдав, а кого ви́правдав, тих і просла́вив. |
31 Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас? |
32 Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, — як же не дав би Він нам із Ним і всього? |
33 Хто оска́ржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує. |
34 Хто ж той, що засу́джує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, — Він право́руч Бога, і Він і заступається за нас. |
35 Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслі́дування, чи голод, чи нагота́, чи небезпека, чи меч? |
36 Як написано: „За Тебе нас цілий день умертвля́ють, нас уважають за овець, прирече́них на зако́лення“. |
37 Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив. |
38 Бо я пересві́дчився, що ні смерть, ні життя, ні анголи́, ні вла́ди, ні тепе́рішнє, ні майбу́тнє, ні сили, |
39 ні вишина́, ні глибина́, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім! |
Послание апостола Павла христианам в РимеГлава 8 |
1 |
2 Закон Духа, дарующий жизнь во Христе Иисусе, освободил тебя от закона греха и смерти. |
3 Что бессилен был сделать Закон (по вине нашей плоти), то Бог совершил по причине греха: Он Сына послал Своего в подобии плоти греховной. Так Он грех осудил в человеке, |
4 дабы всё верное и справедливое, что составляет Закон, исполнилось в нас, живущих по Духу, а не по влечению плоти. |
5 |
6 Помышления плотские — к смерти, устремленья духовные — к жизни и к миру. |
7 Плотский ум Богу враждебен: он закону не покоряется Божьему, да и не может. |
8 Так что люди, живущие у плоти в подчинении, угодить Богу не могут. |
9 |
10 Если же в вас живет Христос, то, хотя, по причине греха, ваше тело и смертно, вы, Духом Божиим в праведность облеченные, живы. |
11 И поскольку живет в вас Дух Того, Кто из мертвых воскресил Иисуса, Воскресивший из мертвых Христа оживит и ваши тела смертные пребывающим в вас Духом Своим. |
12 |
13 вам известно: живущие, как того плоть пожелает, обречены на смерть. Вы же умерщвляете Духом греховные дела тела, и поэтому будете жить. |
14 Все, кто движим Божиим Духом, — все они Бога сыны. |
15 Ибо Дух сей, Который вы обрели, это вовсе не рабства дух. Не к страху вернулись вы, а приняли усыновления Дух, Которым каждый из нас взывает: «Авва! Отец мой!» |
16 Сам этот Дух в согласии с собственным нашим духом говорит нам, что мы Божии дети, |
17 а если мы дети Его, то наследники, и наследники Бога, стало быть, сонаследники Христа, конечно, если с Ним мы страдаем, чтобы нам разделить и славу Его. |
18 |
19 С нетерпением ждет всё творение, что в славе той явит Бог Своих сыновей. |
20 Ибо не по желанию своему творение суете покорилось, а по воле Того, Кто ей участь такую определил с уверенностью, |
21 что в конце всё живое Его творение избавлено будет от рабства у тленья и получит свободу великую, в которой пребудут все Божии дети. |
22 |
23 И не только оно, но и мы, кому дан Дух как первые плоды грядущей жатвы, стонем в душе и томительно ждем усыновления, ждем освобождения от смерти. |
24 В этой самой надежде и были мы спасены. Не на то в надежде, что уже могли мы видеть (иначе незачем было бы нам надеяться: никому нет нужды надеяться на то, что он уже видит), |
25 но в надежде на то, чего видеть не можем, нам приходится ждать терпеливо. |
26 |
27 Тот же, Кто испытует наши сердца, знает, конечно, помышления Духа: ведь по воле Божией просит Дух за Божьих людей. |
28 |
29 Ибо тем, кого Бог знал, когда их еще не было, положил Он быть воплощением образа Сына Его, дабы старшим Тот был между многими братьями. |
30 И кому такое предопределил Бог, того и призвал Он; кого же призвал, тех оправдал; и кого Он оправдал, тех и прославил. |
31 |
32 Если Он и Сына не пощадил Своего и отдал Его ради всех нас на смерть, разве Он не дарует нам вместе с Ним и всё остальное? |
33 Кто сможет избранников Божиих обвинять? Не Бог же, Который оправдывает? |
34 Кто их осудит? Не Христос [Иисус] же, Который умер, и более, Который был воскрешен и ныне пребывает по правую руку Бога и ходатайствует за нас? |
35 Сможет ли что отлучить нас от Христа, от любви Его отлучить: бедствия или притеснения и гонения, голод ли, нагота иль опасность и меч? |
36 Как в Писании сказано: |
37 |
38 И я верую твердо, что ни смерть, ни жизнь, ни ангелы, ни демоны, ни настоящее, ни будущее, ни темные силы вселенские, |
39 ни мир вышний, ни бездна — ничто из всего сотворенного не сможет отлучить нас от Божьей любви, явленной нам во Христе Иисусе, Господе нашем. |
До римлянРозділ 8 |
Послание апостола Павла христианам в РимеГлава 8 |
1 |
1 |
2 бо зако́н Духа життя в Христі Ісусі визволив мене від зако́ну гріха й смерти. |
2 Закон Духа, дарующий жизнь во Христе Иисусе, освободил тебя от закона греха и смерти. |
3 Бо що було неможливе для Закону, у чо́му був він безсилий тілом, — Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі, |
3 Что бессилен был сделать Закон (по вине нашей плоти), то Бог совершил по причине греха: Он Сына послал Своего в подобии плоти греховной. Так Он грех осудил в человеке, |
4 щоб ви́коналось ви́правдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за Духом. |
4 дабы всё верное и справедливое, что составляет Закон, исполнилось в нас, живущих по Духу, а не по влечению плоти. |
5 Бо ті, хто ходить за тілом, ду́мають про тілесне, а хто за Духом — про духовне. |
5 |
6 Бо думка тілесна — то смерть, а думка духовна — життя та мир, |
6 Помышления плотские — к смерти, устремленья духовные — к жизни и к миру. |
7 думка бо тілесна — ворожне́ча на Бога, бо не ко́риться Законові Божому, та й не може. |
7 Плотский ум Богу враждебен: он закону не покоряется Божьему, да и не может. |
8 І ті, хто хо́дить за тілом, не можуть догодити Богові. |
8 Так что люди, живущие у плоти в подчинении, угодить Богу не могут. |
9 А ви не в тілі, але в Дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його. |
9 |
10 А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність. |
10 Если же в вас живет Христос, то, хотя, по причине греха, ваше тело и смертно, вы, Духом Божиим в праведность облеченные, живы. |
11 А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, ожи́вить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас. |
11 И поскольку живет в вас Дух Того, Кто из мертвых воскресил Иисуса, Воскресивший из мертвых Христа оживит и ваши тела смертные пребывающим в вас Духом Своим. |
12 Тому́ то, браття, ми не боржники́ тіла, щоб жити за тілом; |
12 |
13 бо коли живе́те за тілом, то маєте вмерти, а коли Духом умертвля́єте тілесні вчинки, то бу́дете жити. |
13 вам известно: живущие, как того плоть пожелает, обречены на смерть. Вы же умерщвляете Духом греховные дела тела, и поэтому будете жить. |
14 Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі; |
14 Все, кто движим Божиим Духом, — все они Бога сыны. |
15 бо не взяли́ ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа сині́вства, що через Нього кличемо: „Авва, Отче!“ |
15 Ибо Дух сей, Который вы обрели, это вовсе не рабства дух. Не к страху вернулись вы, а приняли усыновления Дух, Которым каждый из нас взывает: «Авва! Отец мой!» |
16 Сам Цей Дух сві́дчить ра́зом із духом нашим, що ми — діти Божі. |
16 Сам этот Дух в согласии с собственным нашим духом говорит нам, что мы Божии дети, |
17 А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки ра́зом із Ним ми терпимо́, щоб разом із Ним і просла́витись. |
17 а если мы дети Его, то наследники, и наследники Бога, стало быть, сонаследники Христа, конечно, если с Ним мы страдаем, чтобы нам разделить и славу Его. |
18 Бо я ду́маю, що страждання тепе́рішнього ча́су нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас. |
18 |
19 Бо чека́ння створі́ння очікує з'я́влення синів Божих, |
19 С нетерпением ждет всё творение, что в славе той явит Бог Своих сыновей. |
20 бо створі́ння покорилось марно́ті не добровільно, але через того, хто скори́в його, в надії, |
20 Ибо не по желанию своему творение суете покорилось, а по воле Того, Кто ей участь такую определил с уверенностью, |
21 що й саме створіння ви́зволиться від неволі тління на волю слави синів Божих. |
21 что в конце всё живое Его творение избавлено будет от рабства у тленья и получит свободу великую, в которой пребудут все Божии дети. |
22 Бо знаємо, що все створі́ння ра́зом зідхає й ра́зом мучиться аж досі. |
22 |
23 Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зача́ток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла. |
23 И не только оно, но и мы, кому дан Дух как первые плоды грядущей жатвы, стонем в душе и томительно ждем усыновления, ждем освобождения от смерти. |
24 Надією бо ми спасли́ся. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що́ бачить, чому б того й наді́явся? |
24 В этой самой надежде и были мы спасены. Не на то в надежде, что уже могли мы видеть (иначе незачем было бы нам надеяться: никому нет нужды надеяться на то, что он уже видит), |
25 А коли сподіва́ємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю. |
25 но в надежде на то, чего видеть не можем, нам приходится ждать терпеливо. |
26 Так само ж і Дух допомагає нам у наших не́мочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимо́вними зідха́ннями. |
26 |
27 А Той, Хто досліджує серця́, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих. |
27 Тот же, Кто испытует наши сердца, знает, конечно, помышления Духа: ведь по воле Божией просит Дух за Божьих людей. |
28 І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре. |
28 |
29 Бо кого Він передба́чив, тих і призна́чив, щоб були подібні до о́бразу Сина Його, щоб Він був перворі́дним поміж багатьма́ братами. |
29 Ибо тем, кого Бог знал, когда их еще не было, положил Он быть воплощением образа Сына Его, дабы старшим Тот был между многими братьями. |
30 А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і ви́правдав, а кого ви́правдав, тих і просла́вив. |
30 И кому такое предопределил Бог, того и призвал Он; кого же призвал, тех оправдал; и кого Он оправдал, тех и прославил. |
31 Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас? |
31 |
32 Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, — як же не дав би Він нам із Ним і всього? |
32 Если Он и Сына не пощадил Своего и отдал Его ради всех нас на смерть, разве Он не дарует нам вместе с Ним и всё остальное? |
33 Хто оска́ржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує. |
33 Кто сможет избранников Божиих обвинять? Не Бог же, Который оправдывает? |
34 Хто ж той, що засу́джує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, — Він право́руч Бога, і Він і заступається за нас. |
34 Кто их осудит? Не Христос [Иисус] же, Который умер, и более, Который был воскрешен и ныне пребывает по правую руку Бога и ходатайствует за нас? |
35 Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслі́дування, чи голод, чи нагота́, чи небезпека, чи меч? |
35 Сможет ли что отлучить нас от Христа, от любви Его отлучить: бедствия или притеснения и гонения, голод ли, нагота иль опасность и меч? |
36 Як написано: „За Тебе нас цілий день умертвля́ють, нас уважають за овець, прирече́них на зако́лення“. |
36 Как в Писании сказано: |
37 Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив. |
37 |
38 Бо я пересві́дчився, що ні смерть, ні життя, ні анголи́, ні вла́ди, ні тепе́рішнє, ні майбу́тнє, ні сили, |
38 И я верую твердо, что ни смерть, ни жизнь, ни ангелы, ни демоны, ни настоящее, ни будущее, ни темные силы вселенские, |
39 ні вишина́, ні глибина́, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім! |
39 ни мир вышний, ни бездна — ничто из всего сотворенного не сможет отлучить нас от Божьей любви, явленной нам во Христе Иисусе, Господе нашем. |