Библия - Обещанное Восстановление

Йов

Розділ 20

1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:

2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!

3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —

5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?

6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,

7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:

9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...

10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.

11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!

12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,

13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —

14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!

15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.

16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!

17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.

18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.

19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:

22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!

23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.

24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.

25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!

26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.

27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —

28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.

29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“

Книга Иова

Глава 20

1 И начал Софар Наамитянин, и сказал:

2 Итак, мои соображения дадут мне слова для ответа, и именно по причине волнения, произведенного во мне.

3 Выслушал я упрек, обидный для меня, и дух ума моего будет ответствовать за меня.

4 Разве не знаешь, что так от века, с того времени, как человек поставлен на земле;

5 Что веселие беззаконных кратковременно, и радость лицемера мгновенна?

6 Хотя бы величие его до небес возрасло, и голова его касалась облака;

7 В конец пропадет, как кал его; видевшие его скажут: где он?

8 Улетит, как сон, и не найдут его; и будет прогнан, как ночное видение.

9 Око смотрело на него, и не увидит его; и место его уже не усмотрит его.

10 Нищие будут мучить сынов его, и руки его расплатятся за неправду его.

11 Кости его наполнены тайными грехами его; и все это ляжет с ним в землю.

12 Если зло сладко для его рта, если таит он его под языком своим,

13 Бережет его, и не бросает его, а держит его в устах своих;

14 То пища его превратится во внутренности его, желчью аспидов сделается в утробе его.

15 Глотал имение, но изблюет его; Бог изгонит его из чрева его.

16 Сосал змииный яд; умертвит его язык ехидны.

17 Не видеть ему ручьев, струящихся рек меда и молока.

18 Трудом нажитое отдаст, и не проглотит; по мере имения его расплата его, и не порадуется. {Ин. сколько у него есть имения, все выдает на воздаяние, а сам не порадуется.}

19 Поелику он угнетал, оставлял бедных, грабил домы, а не строил их;

20 Поелику не знал покоя в сердце своем, чего только желал, тому уже не давал уйти;

21 Ничего не оставалось от обжорства его: потому счастье его и не может быть твердо.

22 В полноте изобилия его станет тесно ему; всякая рука обиженного поднимется на него.

23 Будет чем наполниться утробе его; Он пошлет на него жар гнева Своего, и сим одождит на него, в пищу ему.

24 Убежит ли от железного оружия, пронзит его лук медный;

25 Вынет, но стрела прошла сквозь тело, и сверкающая чрез желчь его; он отходит, нашли на него ужасы.

26 Всякая тьма таилась в сокровищницах его; будет пожирать его огонь, которого не раздувают, и съест оставшееся в шатре его.

27 Небеса обнажат пороки его, и земля против него восстанет.

28 Исчезнет изобилие дома его, все расплывется в день гнева его.

29 Вот доля беззаконному человеку от Бога; и участь, изреченная ему Всемогущим.

Йов Розділ 20	Книга Иова Глава 20
1 І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:	1 И начал Софар Наамитянин, и сказал:
2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!	2 Итак, мои соображения дадут мне слова для ответа, и именно по причине волнения, произведенного во мне.
3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.	3 Выслушал я упрек, обидный для меня, и дух ума моего будет ответствовать за меня.
4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —	4 Разве не знаешь, что так от века, с того времени, как человек поставлен на земле;
5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?	5 Что веселие беззаконных кратковременно, и радость лицемера мгновенна?
6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,	6 Хотя бы величие его до небес возрасло, и голова его касалась облака;
7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?	7 В конец пропадет, как кал его; видевшие его скажут: где он?
8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:	8 Улетит, как сон, и не найдут его; и будет прогнан, как ночное видение.
9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...	9 Око смотрело на него, и не увидит его; и место его уже не усмотрит его.
10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.	10 Нищие будут мучить сынов его, и руки его расплатятся за неправду его.
11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!	11 Кости его наполнены тайными грехами его; и все это ляжет с ним в землю.
12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,	12 Если зло сладко для его рта, если таит он его под языком своим,
13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —	13 Бережет его, и не бросает его, а держит его в устах своих;
14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!	14 То пища его превратится во внутренности его, желчью аспидов сделается в утробе его.
15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.	15 Глотал имение, но изблюет его; Бог изгонит его из чрева его.
16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!	16 Сосал змииный яд; умертвит его язык ехидны.
17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.	17 Не видеть ему ручьев, струящихся рек меда и молока.
18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.	18 Трудом нажитое отдаст, и не проглотит; по мере имения его расплата его, и не порадуется. {Ин. сколько у него есть имения, все выдает на воздаяние, а сам не порадуется.}
19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!	19 Поелику он угнетал, оставлял бедных, грабил домы, а не строил их;
20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.	20 Поелику не знал покоя в сердце своем, чего только желал, тому уже не давал уйти;
21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:	21 Ничего не оставалось от обжорства его: потому счастье его и не может быть твердо.
22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!	22 В полноте изобилия его станет тесно ему; всякая рука обиженного поднимется на него.
23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.	23 Будет чем наполниться утробе его; Он пошлет на него жар гнева Своего, и сим одождит на него, в пищу ему.
24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.	24 Убежит ли от железного оружия, пронзит его лук медный;
25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!	25 Вынет, но стрела прошла сквозь тело, и сверкающая чрез желчь его; он отходит, нашли на него ужасы.
26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.	26 Всякая тьма таилась в сокровищницах его; будет пожирать его огонь, которого не раздувают, и съест оставшееся в шатре его.
27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —	27 Небеса обнажат пороки его, и земля против него восстанет.
28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.	28 Исчезнет изобилие дома его, все расплывется в день гнева его.
29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“	29 Вот доля беззаконному человеку от Бога; и участь, изреченная ему Всемогущим.

Старий
завіт

Новий
завіт

Йов

Розділ 20

Книга Иова

Глава 20

Йов

Розділ 20

Книга Иова

Глава 20

Старий завіт

Новий завіт

Йов

Розділ 20

Книга Иова

Глава 20

Йов

Розділ 20

Книга Иова

Глава 20

Старий
завіт

Новий
завіт