Iсая

Розділ 53

1 Хто нашій спасе́нній тій звістці повірив, і над ким відкрива́лось раме́но Господнє?

2 Бо Він виріс перед Ним, мов галу́зка, і мов корінь з сухої землі, — не мав Він прина́ди й не мав пишноти́; і ми Його бачили, та краси́ не було, щоб Його пожада́ти!

3 Він пого́рджений був, Його люди покинули, стра́дник, знайо́мий з хоро́бами, і від Якого обличчя ховали, пого́рджений, і ми не цінува́ли Його.

4 Направду ж Він не́мочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пора́неного, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив.

5 А Він був ране́ний за наші гріхи, за наші прови́ни Він му́чений був, — кара на Ньому була за наш мир, Його ж ра́нами нас уздоро́влено!

6 Усі ми блуди́ли, немов ті овечки, розпоро́шились кожен на власну дорогу, — і на Нього Господь покла́в гріх усіх нас!

7 Він гно́блений був та пони́жуваний, але уст Своїх не відкрива́в. Як ягня був прова́джений Він на зако́лення, й як овечка перед стрижія́ми своїми мовчи́ть, так і Він не відкрива́в Своїх уст.

8 Від у́тиску й су́ду Він за́браний був, і хто збагне́ Його рід? Бо з кра́ю живих Він віді́рваний був, за прови́ни Мого наро́ду на смерть Його да́но.

9 Із злочинцями ви́значили Йому гро́ба Його, та Його поховали в багатого, хоч провини Він не учини́в, і не було в Його у́стах ома́ни.

10 Та зво́лив Господь, щоб поби́ти Його, щоб му́ки завда́но Йому. Якщо ж душу Свою покладе́ Він як жертву за гріх, то побачить насі́ння, і житиме довгії дні, і за́мір Господній рукою Його буде мати пово́дження!

11 Він через му́ки Своєї душі буде бачити плід, та й наси́титься. Справедливий, Мій Слуга, оправдає пізна́нням Своїм багатьох, і їхні гріхи́ понесе́.

12 Тому то дам у́діл Йому між великими, і з поту́жними буде ділити здобич за те, що на смерть віддав душу Свою, і з злочинцями був порахо́ваний, хоч гріх багатьо́х Сам носи́в і заступа́всь за злочинців!

Книга пророка Исаии

Глава 53

1 Кто верил проповеди нашей, и пред кем открывалась мышца Иеговы?

2 Ибо взошел Он, как молодой росток пред Ним, и как отпрыск от корня на сухой земле; ни виду в Нем, ни красоты; ибо мы видели Его, но не было благолепия, и как мы могли возлюбить Его?

3 Ибо Он был презрен и оставлен людьми, страдалец, и знакомый с болезнями; и, как человека, отвращающего от себя взоры, мы презирали, и ни во что ставили Его.

4 Но Он принял на себя наши болезни, и наши страдания на Себе нес; а мы думали о Нем, что Он поражаем, мучим, и наказуем Богом.

5 Но Он изранен был за преступления наши, и избит за беззакония наши; наказания мира нашего на Нем, и от ран Его мы исцелеваем.

6 Все мы блуждали как овцы, совратились всяк на свою дорогу; и Иегова возверг на Него вину всех нас.

7 Он истязуем был, но Он смирил Себя, и не отверзал уст Своих; как агнец веден был на заклание, и как овца, пред стригущими ее безгласная; и не отверзал уст Своих.

8 Из тесноты и суда наконец взят; а род Его... кто помышляет, что Он ссекается с земли живых за преступления народа Моего, приемлет казнь их?

9 И дают ему гроб с беззаконниками, а Он у богатого после смертей своих, потому что Он не делал обид, и не было лукавства в устах Его.

10 Но Иегове угодно было разить Его, Он нанес рану смертельную; когда душа Его совершит жертву очистительную, Он узрит семя, будет продолжать дни, и воля Иеговы рукою Его будет исполняться благоуспешно.

11 После труда души Своей Он вполне увидит распространяющееся ведение Его; многих оправдает Он, Праведник, Раб Мой, и вины их на Себе понесет.

12 Посему Я дам Ему многих в удел, и сильных будет делить как добычу, за то, что Он предал душу Свою на смерть, и считаем был наряду с преступниками, тогда как Он взял на Себя грех многих, и за преступников представил Себя ходатаем.

Iсая

Розділ 53

Книга пророка Исаии

Глава 53

1 Хто нашій спасе́нній тій звістці повірив, і над ким відкрива́лось раме́но Господнє?

1 Кто верил проповеди нашей, и пред кем открывалась мышца Иеговы?

2 Бо Він виріс перед Ним, мов галу́зка, і мов корінь з сухої землі, — не мав Він прина́ди й не мав пишноти́; і ми Його бачили, та краси́ не було, щоб Його пожада́ти!

2 Ибо взошел Он, как молодой росток пред Ним, и как отпрыск от корня на сухой земле; ни виду в Нем, ни красоты; ибо мы видели Его, но не было благолепия, и как мы могли возлюбить Его?

3 Він пого́рджений був, Його люди покинули, стра́дник, знайо́мий з хоро́бами, і від Якого обличчя ховали, пого́рджений, і ми не цінува́ли Його.

3 Ибо Он был презрен и оставлен людьми, страдалец, и знакомый с болезнями; и, как человека, отвращающего от себя взоры, мы презирали, и ни во что ставили Его.

4 Направду ж Він не́мочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пора́неного, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив.

4 Но Он принял на себя наши болезни, и наши страдания на Себе нес; а мы думали о Нем, что Он поражаем, мучим, и наказуем Богом.

5 А Він був ране́ний за наші гріхи, за наші прови́ни Він му́чений був, — кара на Ньому була за наш мир, Його ж ра́нами нас уздоро́влено!

5 Но Он изранен был за преступления наши, и избит за беззакония наши; наказания мира нашего на Нем, и от ран Его мы исцелеваем.

6 Усі ми блуди́ли, немов ті овечки, розпоро́шились кожен на власну дорогу, — і на Нього Господь покла́в гріх усіх нас!

6 Все мы блуждали как овцы, совратились всяк на свою дорогу; и Иегова возверг на Него вину всех нас.

7 Він гно́блений був та пони́жуваний, але уст Своїх не відкрива́в. Як ягня був прова́джений Він на зако́лення, й як овечка перед стрижія́ми своїми мовчи́ть, так і Він не відкрива́в Своїх уст.

7 Он истязуем был, но Он смирил Себя, и не отверзал уст Своих; как агнец веден был на заклание, и как овца, пред стригущими ее безгласная; и не отверзал уст Своих.

8 Від у́тиску й су́ду Він за́браний був, і хто збагне́ Його рід? Бо з кра́ю живих Він віді́рваний був, за прови́ни Мого наро́ду на смерть Його да́но.

8 Из тесноты и суда наконец взят; а род Его... кто помышляет, что Он ссекается с земли живых за преступления народа Моего, приемлет казнь их?

9 Із злочинцями ви́значили Йому гро́ба Його, та Його поховали в багатого, хоч провини Він не учини́в, і не було в Його у́стах ома́ни.

9 И дают ему гроб с беззаконниками, а Он у богатого после смертей своих, потому что Он не делал обид, и не было лукавства в устах Его.

10 Та зво́лив Господь, щоб поби́ти Його, щоб му́ки завда́но Йому. Якщо ж душу Свою покладе́ Він як жертву за гріх, то побачить насі́ння, і житиме довгії дні, і за́мір Господній рукою Його буде мати пово́дження!

10 Но Иегове угодно было разить Его, Он нанес рану смертельную; когда душа Его совершит жертву очистительную, Он узрит семя, будет продолжать дни, и воля Иеговы рукою Его будет исполняться благоуспешно.

11 Він через му́ки Своєї душі буде бачити плід, та й наси́титься. Справедливий, Мій Слуга, оправдає пізна́нням Своїм багатьох, і їхні гріхи́ понесе́.

11 После труда души Своей Он вполне увидит распространяющееся ведение Его; многих оправдает Он, Праведник, Раб Мой, и вины их на Себе понесет.

12 Тому то дам у́діл Йому між великими, і з поту́жними буде ділити здобич за те, що на смерть віддав душу Свою, і з злочинцями був порахо́ваний, хоч гріх багатьо́х Сам носи́в і заступа́всь за злочинців!

12 Посему Я дам Ему многих в удел, и сильных будет делить как добычу, за то, что Он предал душу Свою на смерть, и считаем был наряду с преступниками, тогда как Он взял на Себя грех многих, и за преступников представил Себя ходатаем.