Библия - Обещанное Восстановление

Буття

Розділ 27

1 І сталося, що зостарівсь Ісак, і зате́мнились очі йому, і він не бачив. І покликав він старшого сина свого Ісава, і промовив до нього: „Мій сину!“ А той відказав йому: „Ось я!“

2 І промовив до нього Ісак: „Оце я зостарівся, не знаю дня смерти своєї...

3 А тепер візьми знаряддя своє, — сагайдака свого й лука свого, та й вийди на поле, і злови мені здо́бич мисливську.

4 І зготуй мені наїдок смачний, як я люблю́, і принеси мені, і нехай я з'їм, щоб поблагословила тебе душа моя, поки помру“.

5 А Ревека чула, як говорив Ісак до Ісава, сина свого. І пішов Ісав на поле, щоб зловити й принести здобич мисливську.

6 А Ревека сказала Якову, синові своєму, говорячи: „Ось я чула, як твій ба́тько казав до Ісава, брата твого, говорячи:

7 „Принеси но здобич мисливську мені, і зроби мені наїдок смачний, — нехай з'їм, і поблагословлю тебе перед лицем Господнім перед смертю своєю“.

8 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, те, що я розкажу́ тобі.

9 Іди до отари, і візьми мені звідти двоє добрих козлят, а я їх приготую, як наїдок смачний для батька твого, як він любить.

10 І принесеш батькові своєму, і бу́де він їсти, щоб поблагословити тебе перед смертю своєю“.

11 І промовив Яків до Ревеки, матері своєї: „Таж брат мій Ісав — чоловік волохатий, а я — чоловік гладенький!

12 Може обмацає мене батько мій, і я стану в очах його як обманець, і спроваджу на себе прокля́ття, а не благослове́ння“.

13 І сказала йому його мати: „На мені прокляття твоє, сину мій! Тільки послухай слів моїх, та йди принеси мені“.

14 І пішов він, і взяв, і приніс своїй матері. І зробила мати його наїдок смачни́й, як любив його ба́тько.

15 I взяла Ревека гарні вбрання́ свого старшого сина Ісава, що були в домі з нею, і вбрала молодшого сина свого Якова.

16 А шкури козлят наділа на руки йому, і на гладеньку шию його.

17 І дала смачний наїдок та хліб, що вона спорядила, у руку Якова, сина свого.

18 І прибув він до ба́тька свого та й сказав: „Батьку мій!“ А той відказав: „Ось я. Хто ти, мій сину?“

19 А Яків промовив до батька свого: „Я Ісав перворідний. Я зробив, як сказав ти мені. Уставай, сядь і попоїж із здо́бичі мисливської, щоб душа́ твоя поблагословила мене“.

20 І сказав Ісак до сина свого: „Як це ти так швидко знайшов, сину мій?“ А той відказав: „Бо мені допоміг Господь, Бог твій“.

21 І промовив Ісак до Якова: „Підійди но, і нехай я обмацаю тебе, сину мій, чи ти — це син мій Ісав, чи ні“.

22 І підійшов Яків до Ісака, батька свого. А той обмацав його та й сказав: „Голос — голос Яковів, а руки — руки Ісавові“.

23 І не впізнав він його, бо були́ його руки — як руки Ісава, брата його, волохаті, і поблагословив він його.

24 І сказав він: „То ти син мій Ісав?“ А той відказав: „Я“.

25 І промовив Ісак: „Подай же мені, і нехай з'їм з мисливської здо́бичі сина мого, щоб поблагословила тебе душа моя“. І подав він йому, і він їв, і приніс йому вина, і він пив.

26 І промовив до нього Ісак, його батько: „Підійди ж, і поцілуй мене, сину мій!“

27 І він підійшов, і поцілував його. А той понюхав запах вбрання його, і поблагословив його, та й сказав: „Дивись, запах сина мого — немов запах поля, що його Господь благословив!

28 І хай Бог тобі дасть з роси Неба, і з ситости землі, і збіжжя багато й вина молодого!

29 Нехай тобі служать наро́ди, і народи нехай тобі кланяються! Будь паном для бра́ттів своїх, і нехай тобі кланяються сини матері твоєї. Хто тебе проклинає — прокля́тий, а хто поблагосло́вить тебе — благослове́нний!“

30 І сталося, як закінчив був Ісак благословляти Якова, і сталося, тільки но вийшов був Яків від обличчя Ісака, батька свого, аж Ісав, його брат, прийшов з полюва́ння свого.

31 І також він приготовив наїдок смачний, і батьку своєму приніс. І сказав він до батька свого: „Нехай встане мій батько, і хай їсть із здобичі мисливської сина свого, щоб душа твоя благословила мене!“

32 І озвався до нього Ісак, його батько: „Хто ти?“ А той відказав: „Я син твій, — твій перворідний Ісав“.

33 І Ісак затремтів тремтінням аж надто великим, та й сказав: „Хто ж тоді той, що мисливську здобич зловив, і до мене приніс, а я попоїв від усього, поки прийшов ти, і я поблагословив його? І він буде благослове́нний!“

34 Як Ісав почув слова́ батька свого, то закричав криком сильним та вельми гірким. І сказав він до батька свого: „Поблагослови мене, — також мене, батьку мій!“

35 А той відказав: „Обманом прийшов був твій брат, та й забрав благослове́ння твоє!“

36 І промовив Ісав: „Тому звалось ім'я́ його: Яків, і він обманив два рази мене: забрав перворідство моє, а це тепер забрав благослове́ння моє“. І сказав він: „Чи ти не заховав для мене благослове́ння?“

37 А Ісак відповів і промовив до Ісава: „Тож я вчинив його паном для тебе, та дав йому всіх братів його за рабів. І я забезпечив його хлібом і молодим вином. А що ж тоді тобі я зроблю́, сину мій?“

38 І сказав Ісав до батька свого: „Чи в тебе одне те благослове́ння, батьку мій? Поблагослови мене, — також мене, батьку мій!“ І підніс Ісав голос свій, та й заплакав...

39 І відповів Ісак, батько його, та й промовив до нього: „Ото буде сади́ба твоя без ситости землі, і без роси небесної згори.

40 І зо свого меча будеш жити, і будеш служити ти брату своєму. Та однако коли постараєшся, то зламаєш ярмо його з шиї своєї...“

41 І знена́видів Ісав Якова через благослове́ння, що поблагословив його батько його. І сказав Ісав у серці своєму: „Нехай наближаться дні жало́би по батьку моєму, — і я вб'ю Якова, брата свого“.

42 І розказано Ревеці слова Ісава, її старшого сина. І послала, і покликала Якова, молодшого сина свого, та й сказала до нього: „Ось Ісав, брат твій, тішиться тим, що уб'є тебе.

43 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, — і встань, і втечи собі до Лавана, брата мого, до Харану.

44 І посидиш у нього кілька ча́су, аж поки відвернеться лютість твого брата,

45 аж поки відвернеться гнів твого брата від тебе, і він забуде, що́ ти зробив був йому. Тоді я пошлю й заберу́ тебе звідти. Чого маю я стратити вас обох одного дня?“

46 І сказала Ревека Ісакові: „Життя мені обридло через дочок Хетових. Коли Яків візьме жінку з дочок Хетових, як ці, з дочок цього Краю, то нащо й жити мені?“

Бытие

Глава 27

1 Когда Исаак состарелся, и притупилось зрение очей его, тогда он призвал старшего сына своего, Исава, и сказал ему: сын мой! Сей ответствовал: вот я.

2 Он продолжал: вот я состарелся; не знаю дня смерти моей;

3 Итак, возьми теперь орудия твои, колчан твой и лук твой, пойди в поле и налови мне дичи,

4 И приготовь мне похлебку, как я люблю, и принеси мне есть, дабы благословила тебя душа моя, прежде нежели я умру.

5 Ревекка слышала, как Исаак говорил сие сыну своему Исаву. И когда Исав пошел в поле достать и принесть дичи,

6 Тогда Ревекка сказала сыну своему Иакову: вот я слышала, как отец твой говорил брату твоему Исаву:

7 Принеси мне дичи, и приготовь мне похлебку; я поем, и благословлю тебя пред лицем Иеговы, пред смертью моею.

8 Теперь, сын мой, послушайся слов моих в том, что я прикажу тебе.

9 Поди в стадо мелкого скота, возьми мне оттуда два козленка хороших; и я приготовлю из них отцу твоему похлебку, как он любит.

10 А ты понеси отцу твоему, чтобы он ел, чтобы благословил тебя пред смертью своею.

11 Но Иаков сказал Ревекке, матери своей: Исав, брат мой, весь в волосах, а у меня тело гладко;

12 Может статься, ощупает меня отец мой; тогда я буду в глазах его обманщиком, и наведу на себя проклятие, а не благословение.

13 На сие мать отвечала ему: на мне пусть будет проклятие твое, сын мой, только послушайся слов моих, и поди, принеси мне.

14 Тогда он пошел, и взял, и принес матери своей; и мать его сделала похлебку, как любил отец его.

15 И взяла Ревекка богатую одежду старшего сына своего Исава, бывшую у ней в доме, и одела в нее младшего сына своего Иакова;

16 А руки его и гладкую шею его обложила кожею козлят.

17 И дала приготовленную ею похлебку и хлеб в руки Иакову, сыну своему.

18 Он вошел к отцу своему, и сказал: батюшка! Отец же сказал: я; кто ты, сын мой?

19 Тогда Иаков сказал отцу своему: я Исав, первенец твой; я сделал, как ты сказал мне; встань, сядь, и ешь, что я изловил, дабы благословила меня душа твоя.

20 Исаак спросил сына своего: что так скоро нашел ты, сын мой? Он отвечал: потому что Иегова Бог твой послал мне навстречу.

21 Потом Исаак сказал Иакову: подойди, я ощупаю тебя, сын мой, ты ли сын мой Исав, или нет?

22 Иаков подошел к Исааку, отцу своему; а сей ощупал его, и сказал: голос, голос Иакова, а руки, руки Исавовы.

23 И не узнал его, потому что руки его были, как руки Исава, брата его, в волосах; и благословил его.

24 Спросил вновь: ты ли сын мой Исав? Он отвечал: я.

25 Потом Исаак сказал: подай мне, я поем, что изловил ты, сын мой, дабы благословила тебя душа моя. Иаков подал ему, и он ел; принес ему и вина, и он пил.

26 Наконец Исаак, отец его, сказал ему: подойди, поцелуй меня, сын мой.

27 Он подошел и поцеловал его. И ощутил Исаак запах от одежды его, и благословил его, говоря: вот, запах от сына моего, как запах от поля, которое благословил Иегова.

28 Итак, да даст тебе Бог росу с небес, и тука земли, и множество хлеба и вина.

29 Да покорствуют тебе народы, и да поклонятся тебе племена; будь господин над братьями твоими, и да поклонятся тебе сыны матери твоей; проклинающие тебя - прокляты; благословляющие тебя - благословенны!

30 Как скоро совершил Исаак благословение над Иаковом; и как только вышел Иаков от лица Исаака, отца своего, тотчас Исав, брат его, пришел с ловли своей.

31 Приготовил и он похлебку, и принес отцу своему, и сказал отцу своему: встань, батюшка; поешь, что изловил сын твой, дабы благословила меня душа твоя.

32 Но Исаак, отец его, сказал ему: кто ты? Он отвечал: я сын твой, первенец твой, Исав.

33 Тогда Исаак вострепетал весьма великим трепетом, и сказал: кто ж это, который достал дичи и принес мне, и я ел все, прежде нежели ты пришел, и я благословил его? Он и будет благословен!

34 Исав, выслушав слова отца своего, поднял громкий и весьма жалостный вопль, и сказал отцу своему: родитель мой! благослови и меня!

35 Но он сказал: брат твой пришел с хитростью и взял благословение твое.

36 Тогда Исав сказал: не даром дали ему имя: Иаков; он запнул меня уже два раза; он взял первородство мое, и вот, теперь взял благословение мое. И говорил: неужели ты не оставил мне благословения?

37 Исаак сказал в ответ Исаву: вот я поставил его господином над тобою, и всех братьев его отдал ему в рабы; и снабдил его хлебом и вином: что же я сделаю тебе, сын мой?

38 Но Исав сказал отцу своему: неужели, батюшка, одно это у тебя благословение? благослови и меня, батюшка! И поднял Исав вопль, и стал плакать.

39 Тогда ответствовал ему Исаак, отец его, и сказал ему: вот, будет в местах обитания твоего тук земли, и роса небесная свыше;

40 Но ты будешь жить мечем твоим, и будешь рабом брату твоему; но будет время, что ты, воспротивясь, свергнешь иго его с выи твоей.

41 И возненавидел Исав Иакова за благословение, которым благословил его отец его; и сказал Исав в сердце своем: скоро придут дни плача по отце моем, тогда я убью Иакова, брата моего.

42 Когда Ревекке пересказаны были слова Исава, старшего сына ее; то она послала, и призвала младшего сына своего Иакова, и сказала ему: вот, Исав, брат твой, грозит убить тебя.

43 Итак, сын мой, послушайся слов моих, встань, беги к Лавану, брату моему, в Харран;

44 И поживи у него несколько времени, пока утолится ярость брата твоего,

45 Пока пройдет гнев брата твоего на тебя, и он позабудет, что ты сделал ему. Тогда я пошлю, и возьму тебя оттуда. Ибо для чего мне в один день лишиться обоих вас?

46 Потом Ревекка сказала Исааку: мне жизнь скучна от дочерей Хеттейских; если Иаков возьмет жену из дочерей Хеттейских, каковы эти, из дочерей этой земли, то что мне и в жизни?

Буття Розділ 27	Бытие Глава 27
1 І сталося, що зостарівсь Ісак, і зате́мнились очі йому, і він не бачив. І покликав він старшого сина свого Ісава, і промовив до нього: „Мій сину!“ А той відказав йому: „Ось я!“	1 Когда Исаак состарелся, и притупилось зрение очей его, тогда он призвал старшего сына своего, Исава, и сказал ему: сын мой! Сей ответствовал: вот я.
2 І промовив до нього Ісак: „Оце я зостарівся, не знаю дня смерти своєї...	2 Он продолжал: вот я состарелся; не знаю дня смерти моей;
3 А тепер візьми знаряддя своє, — сагайдака свого й лука свого, та й вийди на поле, і злови мені здо́бич мисливську.	3 Итак, возьми теперь орудия твои, колчан твой и лук твой, пойди в поле и налови мне дичи,
4 І зготуй мені наїдок смачний, як я люблю́, і принеси мені, і нехай я з'їм, щоб поблагословила тебе душа моя, поки помру“.	4 И приготовь мне похлебку, как я люблю, и принеси мне есть, дабы благословила тебя душа моя, прежде нежели я умру.
5 А Ревека чула, як говорив Ісак до Ісава, сина свого. І пішов Ісав на поле, щоб зловити й принести здобич мисливську.	5 Ревекка слышала, как Исаак говорил сие сыну своему Исаву. И когда Исав пошел в поле достать и принесть дичи,
6 А Ревека сказала Якову, синові своєму, говорячи: „Ось я чула, як твій ба́тько казав до Ісава, брата твого, говорячи:	6 Тогда Ревекка сказала сыну своему Иакову: вот я слышала, как отец твой говорил брату твоему Исаву:
7 „Принеси но здобич мисливську мені, і зроби мені наїдок смачний, — нехай з'їм, і поблагословлю тебе перед лицем Господнім перед смертю своєю“.	7 Принеси мне дичи, и приготовь мне похлебку; я поем, и благословлю тебя пред лицем Иеговы, пред смертью моею.
8 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, те, що я розкажу́ тобі.	8 Теперь, сын мой, послушайся слов моих в том, что я прикажу тебе.
9 Іди до отари, і візьми мені звідти двоє добрих козлят, а я їх приготую, як наїдок смачний для батька твого, як він любить.	9 Поди в стадо мелкого скота, возьми мне оттуда два козленка хороших; и я приготовлю из них отцу твоему похлебку, как он любит.
10 І принесеш батькові своєму, і бу́де він їсти, щоб поблагословити тебе перед смертю своєю“.	10 А ты понеси отцу твоему, чтобы он ел, чтобы благословил тебя пред смертью своею.
11 І промовив Яків до Ревеки, матері своєї: „Таж брат мій Ісав — чоловік волохатий, а я — чоловік гладенький!	11 Но Иаков сказал Ревекке, матери своей: Исав, брат мой, весь в волосах, а у меня тело гладко;
12 Може обмацає мене батько мій, і я стану в очах його як обманець, і спроваджу на себе прокля́ття, а не благослове́ння“.	12 Может статься, ощупает меня отец мой; тогда я буду в глазах его обманщиком, и наведу на себя проклятие, а не благословение.
13 І сказала йому його мати: „На мені прокляття твоє, сину мій! Тільки послухай слів моїх, та йди принеси мені“.	13 На сие мать отвечала ему: на мне пусть будет проклятие твое, сын мой, только послушайся слов моих, и поди, принеси мне.
14 І пішов він, і взяв, і приніс своїй матері. І зробила мати його наїдок смачни́й, як любив його ба́тько.	14 Тогда он пошел, и взял, и принес матери своей; и мать его сделала похлебку, как любил отец его.
15 I взяла Ревека гарні вбрання́ свого старшого сина Ісава, що були в домі з нею, і вбрала молодшого сина свого Якова.	15 И взяла Ревекка богатую одежду старшего сына своего Исава, бывшую у ней в доме, и одела в нее младшего сына своего Иакова;
16 А шкури козлят наділа на руки йому, і на гладеньку шию його.	16 А руки его и гладкую шею его обложила кожею козлят.
17 І дала смачний наїдок та хліб, що вона спорядила, у руку Якова, сина свого.	17 И дала приготовленную ею похлебку и хлеб в руки Иакову, сыну своему.
18 І прибув він до ба́тька свого та й сказав: „Батьку мій!“ А той відказав: „Ось я. Хто ти, мій сину?“	18 Он вошел к отцу своему, и сказал: батюшка! Отец же сказал: я; кто ты, сын мой?
19 А Яків промовив до батька свого: „Я Ісав перворідний. Я зробив, як сказав ти мені. Уставай, сядь і попоїж із здо́бичі мисливської, щоб душа́ твоя поблагословила мене“.	19 Тогда Иаков сказал отцу своему: я Исав, первенец твой; я сделал, как ты сказал мне; встань, сядь, и ешь, что я изловил, дабы благословила меня душа твоя.
20 І сказав Ісак до сина свого: „Як це ти так швидко знайшов, сину мій?“ А той відказав: „Бо мені допоміг Господь, Бог твій“.	20 Исаак спросил сына своего: что так скоро нашел ты, сын мой? Он отвечал: потому что Иегова Бог твой послал мне навстречу.
21 І промовив Ісак до Якова: „Підійди но, і нехай я обмацаю тебе, сину мій, чи ти — це син мій Ісав, чи ні“.	21 Потом Исаак сказал Иакову: подойди, я ощупаю тебя, сын мой, ты ли сын мой Исав, или нет?
22 І підійшов Яків до Ісака, батька свого. А той обмацав його та й сказав: „Голос — голос Яковів, а руки — руки Ісавові“.	22 Иаков подошел к Исааку, отцу своему; а сей ощупал его, и сказал: голос, голос Иакова, а руки, руки Исавовы.
23 І не впізнав він його, бо були́ його руки — як руки Ісава, брата його, волохаті, і поблагословив він його.	23 И не узнал его, потому что руки его были, как руки Исава, брата его, в волосах; и благословил его.
24 І сказав він: „То ти син мій Ісав?“ А той відказав: „Я“.	24 Спросил вновь: ты ли сын мой Исав? Он отвечал: я.
25 І промовив Ісак: „Подай же мені, і нехай з'їм з мисливської здо́бичі сина мого, щоб поблагословила тебе душа моя“. І подав він йому, і він їв, і приніс йому вина, і він пив.	25 Потом Исаак сказал: подай мне, я поем, что изловил ты, сын мой, дабы благословила тебя душа моя. Иаков подал ему, и он ел; принес ему и вина, и он пил.
26 І промовив до нього Ісак, його батько: „Підійди ж, і поцілуй мене, сину мій!“	26 Наконец Исаак, отец его, сказал ему: подойди, поцелуй меня, сын мой.
27 І він підійшов, і поцілував його. А той понюхав запах вбрання його, і поблагословив його, та й сказав: „Дивись, запах сина мого — немов запах поля, що його Господь благословив!	27 Он подошел и поцеловал его. И ощутил Исаак запах от одежды его, и благословил его, говоря: вот, запах от сына моего, как запах от поля, которое благословил Иегова.
28 І хай Бог тобі дасть з роси Неба, і з ситости землі, і збіжжя багато й вина молодого!	28 Итак, да даст тебе Бог росу с небес, и тука земли, и множество хлеба и вина.
29 Нехай тобі служать наро́ди, і народи нехай тобі кланяються! Будь паном для бра́ттів своїх, і нехай тобі кланяються сини матері твоєї. Хто тебе проклинає — прокля́тий, а хто поблагосло́вить тебе — благослове́нний!“	29 Да покорствуют тебе народы, и да поклонятся тебе племена; будь господин над братьями твоими, и да поклонятся тебе сыны матери твоей; проклинающие тебя - прокляты; благословляющие тебя - благословенны!
30 І сталося, як закінчив був Ісак благословляти Якова, і сталося, тільки но вийшов був Яків від обличчя Ісака, батька свого, аж Ісав, його брат, прийшов з полюва́ння свого.	30 Как скоро совершил Исаак благословение над Иаковом; и как только вышел Иаков от лица Исаака, отца своего, тотчас Исав, брат его, пришел с ловли своей.
31 І також він приготовив наїдок смачний, і батьку своєму приніс. І сказав він до батька свого: „Нехай встане мій батько, і хай їсть із здобичі мисливської сина свого, щоб душа твоя благословила мене!“	31 Приготовил и он похлебку, и принес отцу своему, и сказал отцу своему: встань, батюшка; поешь, что изловил сын твой, дабы благословила меня душа твоя.
32 І озвався до нього Ісак, його батько: „Хто ти?“ А той відказав: „Я син твій, — твій перворідний Ісав“.	32 Но Исаак, отец его, сказал ему: кто ты? Он отвечал: я сын твой, первенец твой, Исав.
33 І Ісак затремтів тремтінням аж надто великим, та й сказав: „Хто ж тоді той, що мисливську здобич зловив, і до мене приніс, а я попоїв від усього, поки прийшов ти, і я поблагословив його? І він буде благослове́нний!“	33 Тогда Исаак вострепетал весьма великим трепетом, и сказал: кто ж это, который достал дичи и принес мне, и я ел все, прежде нежели ты пришел, и я благословил его? Он и будет благословен!
34 Як Ісав почув слова́ батька свого, то закричав криком сильним та вельми гірким. І сказав він до батька свого: „Поблагослови мене, — також мене, батьку мій!“	34 Исав, выслушав слова отца своего, поднял громкий и весьма жалостный вопль, и сказал отцу своему: родитель мой! благослови и меня!
35 А той відказав: „Обманом прийшов був твій брат, та й забрав благослове́ння твоє!“	35 Но он сказал: брат твой пришел с хитростью и взял благословение твое.
36 І промовив Ісав: „Тому звалось ім'я́ його: Яків, і він обманив два рази мене: забрав перворідство моє, а це тепер забрав благослове́ння моє“. І сказав він: „Чи ти не заховав для мене благослове́ння?“	36 Тогда Исав сказал: не даром дали ему имя: Иаков; он запнул меня уже два раза; он взял первородство мое, и вот, теперь взял благословение мое. И говорил: неужели ты не оставил мне благословения?
37 А Ісак відповів і промовив до Ісава: „Тож я вчинив його паном для тебе, та дав йому всіх братів його за рабів. І я забезпечив його хлібом і молодим вином. А що ж тоді тобі я зроблю́, сину мій?“	37 Исаак сказал в ответ Исаву: вот я поставил его господином над тобою, и всех братьев его отдал ему в рабы; и снабдил его хлебом и вином: что же я сделаю тебе, сын мой?
38 І сказав Ісав до батька свого: „Чи в тебе одне те благослове́ння, батьку мій? Поблагослови мене, — також мене, батьку мій!“ І підніс Ісав голос свій, та й заплакав...	38 Но Исав сказал отцу своему: неужели, батюшка, одно это у тебя благословение? благослови и меня, батюшка! И поднял Исав вопль, и стал плакать.
39 І відповів Ісак, батько його, та й промовив до нього: „Ото буде сади́ба твоя без ситости землі, і без роси небесної згори.	39 Тогда ответствовал ему Исаак, отец его, и сказал ему: вот, будет в местах обитания твоего тук земли, и роса небесная свыше;
40 І зо свого меча будеш жити, і будеш служити ти брату своєму. Та однако коли постараєшся, то зламаєш ярмо його з шиї своєї...“	40 Но ты будешь жить мечем твоим, и будешь рабом брату твоему; но будет время, что ты, воспротивясь, свергнешь иго его с выи твоей.
41 І знена́видів Ісав Якова через благослове́ння, що поблагословив його батько його. І сказав Ісав у серці своєму: „Нехай наближаться дні жало́би по батьку моєму, — і я вб'ю Якова, брата свого“.	41 И возненавидел Исав Иакова за благословение, которым благословил его отец его; и сказал Исав в сердце своем: скоро придут дни плача по отце моем, тогда я убью Иакова, брата моего.
42 І розказано Ревеці слова Ісава, її старшого сина. І послала, і покликала Якова, молодшого сина свого, та й сказала до нього: „Ось Ісав, брат твій, тішиться тим, що уб'є тебе.	42 Когда Ревекке пересказаны были слова Исава, старшего сына ее; то она послала, и призвала младшего сына своего Иакова, и сказала ему: вот, Исав, брат твой, грозит убить тебя.
43 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, — і встань, і втечи собі до Лавана, брата мого, до Харану.	43 Итак, сын мой, послушайся слов моих, встань, беги к Лавану, брату моему, в Харран;
44 І посидиш у нього кілька ча́су, аж поки відвернеться лютість твого брата,	44 И поживи у него несколько времени, пока утолится ярость брата твоего,
45 аж поки відвернеться гнів твого брата від тебе, і він забуде, що́ ти зробив був йому. Тоді я пошлю й заберу́ тебе звідти. Чого маю я стратити вас обох одного дня?“	45 Пока пройдет гнев брата твоего на тебя, и он позабудет, что ты сделал ему. Тогда я пошлю, и возьму тебя оттуда. Ибо для чего мне в один день лишиться обоих вас?
46 І сказала Ревека Ісакові: „Життя мені обридло через дочок Хетових. Коли Яків візьме жінку з дочок Хетових, як ці, з дочок цього Краю, то нащо й жити мені?“	46 Потом Ревекка сказала Исааку: мне жизнь скучна от дочерей Хеттейских; если Иаков возьмет жену из дочерей Хеттейских, каковы эти, из дочерей этой земли, то что мне и в жизни?

Старий
завіт

Новий
завіт

Буття

Розділ 27

Бытие

Глава 27

Буття

Розділ 27

Бытие

Глава 27

Старий завіт

Новий завіт

Буття

Розділ 27

Бытие

Глава 27

Буття

Розділ 27

Бытие

Глава 27

Старий
завіт

Новий
завіт