Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Iвана

Розділ 8

1 Ісус же на гору Оли́вну пішов.

2 А над ранком прийшов знов у храм, — і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.

3 І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в пере́любі схо́плену жінку, і посере́дині ставлять її,

4 та й говорять Йому: „Оцю жінку, Учителю, зло́влено на гарячому вчинку пере́любу.

5 Мойсей же в Зако́ні звелів нам таких побива́ти камінням. А Ти що гово́риш?“

6 Це ж казали вони, Його споку́шуючи, та щоб мати на Нього оска́рження. А Ісус, нахилившись додо́лу, по землі писав пальцем.

7 А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: „Хто з вас без гріха́, — нехай перший на неї той каменем кине!“

8 І Він знов нахили́вся додо́лу, і писав по землі.

9 А вони, це почувши й сумлінням доко́рені, стали один по одно́му вихо́дити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всере́дині.

10 І підвівся Ісус, і ніко́го, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: „Де́ ж ті, жінко, що тебе оскаржа́ли? Чи ніхто тебе не засудив?“

11 А вона відказала: „Ніхто, Господи“. І сказав їй Ісус: „Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!“

12 І зно́ву Ісус промовляв до них, кажучи: „Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не бу́де ходити у те́мряві той, але́ матиме світло життя“.

13 Фарисеї ж Йому відказали: „Ти Сам сві́дчиш про Себе, — тим свідо́цтво Твоє неправдиве“.

14 Відповів і сказав їм Ісус: „Хоч і сві́дчу про Себе Я Сам, — та правдиве свідо́цтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не ві́даєте, відкіля Я прихо́джу, і куди Я йду.

15 Ви за тілом судите, — Я не суджу́ ніко́го.

16 А коли Я суджу́, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!

17 Та й у вашім Зако́ні написано, що сві́дчення двох чоловіків правдиве.

18 Я Сам свідчу про Себе Самого, і сві́дчить про Мене Отець, що послав Він Мене“.

19 I сказали до Нього вони: „Де Отець Твій?“ Ісус відповів: „Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б“.

20 Ці слова́ Він казав при скарбни́ці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопи́в Його, бо то ще не настала година Його.

21 І сказав Він їм зно́ву: „Я відхо́джу, ви ж шукати Мене бу́дете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете“.

22 А юдеї казали: „Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибу́ти не можете?“

23 І сказав Він до них: „Ви — від до́лу, Я — звисо́ка, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.

24 Тому́ Я сказав вам, що помре́те в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помре́те в своїх гріхах“.

25 А вони запитали Його: „Хто Ти такий?“ І Ісус відказав їм: „Той, Хто споча́тку, як і говорю́ Я до вас.

26 Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю́, що від Нього почув“.

27 Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.

28 Тож Ісус їм сказав: „Коли ви піді́ймете Лю́дського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не ді́ю, але те говорю́, як Отець Мій Мене був навчив.

29 А Той, Хто послав Мене, перебува́є зо Мною; Отець не зоставив Само́го Мене, бо Я за́вжди чиню́, що Йому до вподо́би“.

30 Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.

31 Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: „Як у слові Моїм позоста́нетеся, тоді справді Моїми у́чнями бу́дете,

32 і пізна́єте правду, — а правда вас вільними зробить!“

33 Вони відказали Йому́: „Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були́ ми ніко́ли. То як же Ти кажеш: „Ви станете вільні?“

34 Відповів їм Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха́.

35 І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.

36 Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.

37 Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподі́яти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.

38 Я те говорю́, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в ба́тька свого́“.

39 Сказали вони Йому в відповідь: „Наш отець — Авраам“. Відказав їм Ісус: „Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла́ Авраамові.

40 А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.

41 Ви робите діла батька свого“. Вони ж відказали Йому: „Не родилися ми від пере́любу, — одного ми маєм Отця — то Бога“.

42 А Ісус їм сказав: „Якби Бог був Отець ваш, — ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, — не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.

43 Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви сло́ва Мого.

44 Ваш ба́тько — диявол, і пожадли́вості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогу́б споконві́ку, і в правді не всто́яв, бо правди нема в нім. Як гово́рить неправду, то говорить зо сво́го, — бо він неправдомо́вець і ба́тько неправді.

45 А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу́.

46 Хто з вас може Мені докори́ти за гріх? Коли ж правду кажу́, чом Мені ви не вірите?

47 Хто від Бога, той слухає Божі слова́; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога“.

48 Відізвались юдеї й сказали Йому́: „Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самаряни́н і де́мона маєш?“

49 Ісус відповів: „Не маю Я де́мона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажа́єте.

50 Не шукаю ж Я власної слави, — є Такий, Хто шукає та судить.

51 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто слово Моє берегти́ме, не побачить той смерти повік!

52 І сказали до Нього юдеї: „Тепер ми дізнались, що де́мона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.

53 Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Само́го Себе?“

54 Ісус відповів: „Як Я сла́влю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.

55 І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу́, що не знаю Його, — буду неправдомо́вець, подібний до вас. Та Я знаю Його, — і слово Його зберігаю.

56 Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, — і він бачив, і тішився“.

57 А юдеї ж до Нього сказали: „Ти й п'ятидесяти́ ро́ків не маєш іще, — і Авраама Ти бачив?“

58 Ісус їм відказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Перш, ніж був Авраам, — Я є“.

59 І схопи́ли каміння вони, щоб кинути на Нього. Та схова́вся Ісус, і з храму пішов.

Евангелие от Иоанна

Глава 8

1 А Иисус пошел на Оливковую гору.

2 Рано утром Он опять был в храме. Вокруг Него собралось много людей, и Он сел и стал их учить.

3 Учители Закона и фарисеи привели женщину, уличенную в супружеской измене. Они поставили ее перед народом

4 и сказали Иисусу: — Учитель, мы поймали эту женщину на месте преступления, она изменила мужу!

5 Моисей повелевает в Законе побивать таких камнями. А Ты что скажешь?

6 Они спросили это, чтобы найти повод уловить Иисуса в чем-либо и обвинить Его. Иисус склонился и писал пальцем на земле.

7 Они упрямо продолжали Его спрашивать. Тогда Иисус выпрямился и сказал: — Кто из вас без греха, пусть первым бросит в нее камень.

8 И Он опять, склонившись, продолжал писать на земле.

9 Тогда они начали по одному уходить, начиная с самых старших. В конце концов остались только Иисус и женщина.

10 Иисус выпрямился и спросил: — Женщина, где твои обвинители? Разве никто не осудил тебя?

11 — Никто, Господин, — ответила она. — И Я тебя не осуждаю, — сказал Иисус. — Иди и больше не греши.

12 Когда Иисус вновь заговорил с народом, Он сказал: — Я свет миру. Тот, кто идет за Мной, не будет ходить во тьме, но будет иметь свет жизни.

13 Фарисеи тогда сказали Ему: — Но ведь Ты Сам свидетельствуешь о Себе, значит, Твое свидетельство недействительно.

14 Иисус ответил: — Даже если Я и Сам свидетельствую о Себе, Мое свидетельство истинно, потому что Я знаю, откуда Я пришел и куда Я иду. Вы же не имеете никакого понятия ни о том, откуда Я пришел, ни о том, куда Я иду.

15 Вы судите по человеческим меркам, Я же не сужу никого.

16 Но если Я и сужу, Мой суд справедлив, потому что Я не один, со Мной Отец, Который послал Меня.

17 В вашем же Законе написано, что когда свидетельствуют двое, то их свидетельство имеет силу.

18 О Себе свидетельствую Я Сам и Мой Отец, Который послал Меня.

19 Они тогда спросили: — Где же Твой Отец? Иисус ответил: — Вы не знаете ни Меня, ни Моего Отца. Если бы вы знали Меня, вы бы знали и Моего Отца.

20 Он сказал это, когда учил в храме, там, где собирали пожертвования. Никто, однако, не схватил Его, потому что Его время еще не настало.

21 Иисус сказал им еще раз: — Я ухожу, и вы будете искать Меня, и умрете во грехе вашем. Туда, куда Я иду, вы не сможете прийти.

22 Иудеи стали тогда спрашивать: — Он что, собирается покончить с Собой? Может, это Он имеет в виду, когда говорит: «Туда, куда Я иду, вы не сможете прийти»?

23 Иисус продолжал: — Вы отсюда, с земли, а Я пришел свыше. Вы принадлежите этому миру, а Я этому миру не принадлежу.

24 Поэтому Я сказал вам, что вы умрете в ваших грехах. Если вы не поверите, что Я Тот, за Кого Себя выдаю, вы действительно умрете в ваших грехах.

25 — Кто же Ты такой? — спросили они. — Я вам с самого начала говорю, кто Я такой, — ответил Иисус.

26 — У Меня есть много чего сказать о вас и много в чем обвинить вас, но Тот, Кто послал Меня, говорит истину, и то, что Я слышал от Него, Я говорю миру.

27 Они не поняли, что Он говорил им об Отце.

28 Тогда Иисус сказал: — Когда вы вознесете Сына Человеческого, тогда и узнаете, что Я Тот, за Кого Себя выдаю, и что от Себя Я не делаю ничего, а говорю то, чему Отец научил Меня.

29 Пославший Меня всегда со Мной, Он Меня одного не оставляет, потому что Я делаю то, что угодно Ему.

30 После этих слов многие поверили в Него.

31 Иисус сказал иудеям, поверившим в Него: — Если вы будете верны Моему учению, то вы действительно Мои ученики.

32 Вы тогда узнаете истину, и истина сделает вас свободными.

33 Они ответили: — Мы потомки Авраама и никогда не были никому рабами. Как это мы можем «стать свободными»?

34 Иисус ответил: — Говорю вам истину: каждый, кто грешит, — раб греха.

35 Раб не всегда будет жить в семье, а сын в ней живет всегда.

36 Поэтому если Сын вас освободит, вы будете действительно свободными.

37 Я знаю, что вы потомки Авраама, но вы готовы убить Меня, потому что вы не принимаете Моего учения.

38 Я говорю вам о том, что Я видел у Отца, а вы делаете то, что вы услышали от вашего отца.

39 — Наш отец — Авраам, — ответили они. — Если бы вы были детьми Авраама, — ответил Иисус, — вы бы делали дела Авраама,

40 но вы стремитесь убить Меня, Человека, говорящего вам истину, — истину, которую Я слышал от Бога. Авраам так не делал.

41 Вы делаете то, что делал ваш отец. — Мы не какие-нибудь незаконнорожденные, — говорили они, — у нас один Отец — Сам Бог.

42 Иисус сказал им: — Если бы Бог был вашим Отцом, то вы любили бы Меня, потому что Я пришел от Бога, и вот Я здесь. Я пришел не Сам от Себя, Меня послал Он.

43 Почему вы не понимаете того, о чем Я вам говорю? Да потому, что вы не можете даже слышать слова Моего.

44 Вы принадлежите вашему отцу, дьяволу, и хотите исполнить желания вашего отца. Он от начала был человекоубийцей и не устоял в истине, потому что в нем нет никакой истины. Когда он лжет, то делает то, что ему свойственно, потому что он лжец и отец лжи.

45 Но Я говорю вам истину, и поэтому вы Мне не верите!

46 Может ли кто-либо из вас уличить Меня во грехе? Если же Я говорю истину, то почему вы Мне не верите?

47 Тот, кто принадлежит Богу, слышит, что Бог говорит. Вы не слышите Меня потому, что вы не принадлежите Богу.

48 Бывшие там иудеи стали говорить Иисусу: — Ну разве мы не правы, когда говорим, что Ты самарянин, и притом в Тебе демон!

49 — Я не одержим, — ответил Иисус, — Я чту Моего Отца, а вы бесчестите Меня.

50 Я не ищу славы Себе, но есть Тот, Кто ищет ее для Меня, пусть Он и судит.

51 Говорю вам истину: кто соблюдает слово Мое, тот никогда не увидит смерти.

52 Тогда иудеи закричали: — Теперь мы точно знаем, что Ты одержим демоном! Авраам умер, и все пророки умерли, а Ты говоришь, что кто исполняет Твое слово, тот никогда не умрет.

53 Неужели Ты больше нашего отца Авраама, который умер? И пророки умерли. А кем Ты Себя считаешь?

54 Иисус ответил: — Если Я славлю Самого Себя, то слава эта ничего не значит. Меня прославляет Мой Отец, Которого вы называете своим Богом,

55 хотя вы Его и не знаете. Но Я Его знаю, и если бы Я сказал, что не знаю Его, то был бы таким же лжецом, как и вы. Но Я знаю Его и исполняю Его слово.

56 Ваш отец Авраам радовался при мысли, что увидит Мой день, и он его увидел и был счастлив.

57 — Да Тебе нет и пятидесяти лет, — говорили Ему иудеи, — и Ты видел Авраама?

58 Иисус сказал: — Говорю вам истину, еще до того, как Авраам родился, Я ЕСТЬ!

59 Тогда они схватили камни, чтобы бросить в Него, но Иисус скрылся и вышел из храма.

Вiд Iвана Розділ 8	Евангелие от Иоанна Глава 8
1 Ісус же на гору Оли́вну пішов.	1 А Иисус пошел на Оливковую гору.
2 А над ранком прийшов знов у храм, — і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.	2 Рано утром Он опять был в храме. Вокруг Него собралось много людей, и Он сел и стал их учить.
3 І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в пере́любі схо́плену жінку, і посере́дині ставлять її,	3 Учители Закона и фарисеи привели женщину, уличенную в супружеской измене. Они поставили ее перед народом
4 та й говорять Йому: „Оцю жінку, Учителю, зло́влено на гарячому вчинку пере́любу.	4 и сказали Иисусу: — Учитель, мы поймали эту женщину на месте преступления, она изменила мужу!
5 Мойсей же в Зако́ні звелів нам таких побива́ти камінням. А Ти що гово́риш?“	5 Моисей повелевает в Законе побивать таких камнями. А Ты что скажешь?
6 Це ж казали вони, Його споку́шуючи, та щоб мати на Нього оска́рження. А Ісус, нахилившись додо́лу, по землі писав пальцем.	6 Они спросили это, чтобы найти повод уловить Иисуса в чем-либо и обвинить Его. Иисус склонился и писал пальцем на земле.
7 А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: „Хто з вас без гріха́, — нехай перший на неї той каменем кине!“	7 Они упрямо продолжали Его спрашивать. Тогда Иисус выпрямился и сказал: — Кто из вас без греха, пусть первым бросит в нее камень.
8 І Він знов нахили́вся додо́лу, і писав по землі.	8 И Он опять, склонившись, продолжал писать на земле.
9 А вони, це почувши й сумлінням доко́рені, стали один по одно́му вихо́дити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всере́дині.	9 Тогда они начали по одному уходить, начиная с самых старших. В конце концов остались только Иисус и женщина.
10 І підвівся Ісус, і ніко́го, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: „Де́ ж ті, жінко, що тебе оскаржа́ли? Чи ніхто тебе не засудив?“	10 Иисус выпрямился и спросил: — Женщина, где твои обвинители? Разве никто не осудил тебя?
11 А вона відказала: „Ніхто, Господи“. І сказав їй Ісус: „Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!“	11 — Никто, Господин, — ответила она. — И Я тебя не осуждаю, — сказал Иисус. — Иди и больше не греши.
12 І зно́ву Ісус промовляв до них, кажучи: „Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не бу́де ходити у те́мряві той, але́ матиме світло життя“.	12 Когда Иисус вновь заговорил с народом, Он сказал: — Я свет миру. Тот, кто идет за Мной, не будет ходить во тьме, но будет иметь свет жизни.
13 Фарисеї ж Йому відказали: „Ти Сам сві́дчиш про Себе, — тим свідо́цтво Твоє неправдиве“.	13 Фарисеи тогда сказали Ему: — Но ведь Ты Сам свидетельствуешь о Себе, значит, Твое свидетельство недействительно.
14 Відповів і сказав їм Ісус: „Хоч і сві́дчу про Себе Я Сам, — та правдиве свідо́цтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не ві́даєте, відкіля Я прихо́джу, і куди Я йду.	14 Иисус ответил: — Даже если Я и Сам свидетельствую о Себе, Мое свидетельство истинно, потому что Я знаю, откуда Я пришел и куда Я иду. Вы же не имеете никакого понятия ни о том, откуда Я пришел, ни о том, куда Я иду.
15 Ви за тілом судите, — Я не суджу́ ніко́го.	15 Вы судите по человеческим меркам, Я же не сужу никого.
16 А коли Я суджу́, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!	16 Но если Я и сужу, Мой суд справедлив, потому что Я не один, со Мной Отец, Который послал Меня.
17 Та й у вашім Зако́ні написано, що сві́дчення двох чоловіків правдиве.	17 В вашем же Законе написано, что когда свидетельствуют двое, то их свидетельство имеет силу.
18 Я Сам свідчу про Себе Самого, і сві́дчить про Мене Отець, що послав Він Мене“.	18 О Себе свидетельствую Я Сам и Мой Отец, Который послал Меня.
19 I сказали до Нього вони: „Де Отець Твій?“ Ісус відповів: „Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б“.	19 Они тогда спросили: — Где же Твой Отец? Иисус ответил: — Вы не знаете ни Меня, ни Моего Отца. Если бы вы знали Меня, вы бы знали и Моего Отца.
20 Ці слова́ Він казав при скарбни́ці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопи́в Його, бо то ще не настала година Його.	20 Он сказал это, когда учил в храме, там, где собирали пожертвования. Никто, однако, не схватил Его, потому что Его время еще не настало.
21 І сказав Він їм зно́ву: „Я відхо́джу, ви ж шукати Мене бу́дете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете“.	21 Иисус сказал им еще раз: — Я ухожу, и вы будете искать Меня, и умрете во грехе вашем. Туда, куда Я иду, вы не сможете прийти.
22 А юдеї казали: „Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибу́ти не можете?“	22 Иудеи стали тогда спрашивать: — Он что, собирается покончить с Собой? Может, это Он имеет в виду, когда говорит: «Туда, куда Я иду, вы не сможете прийти»?
23 І сказав Він до них: „Ви — від до́лу, Я — звисо́ка, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.	23 Иисус продолжал: — Вы отсюда, с земли, а Я пришел свыше. Вы принадлежите этому миру, а Я этому миру не принадлежу.
24 Тому́ Я сказав вам, що помре́те в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помре́те в своїх гріхах“.	24 Поэтому Я сказал вам, что вы умрете в ваших грехах. Если вы не поверите, что Я Тот, за Кого Себя выдаю, вы действительно умрете в ваших грехах.
25 А вони запитали Його: „Хто Ти такий?“ І Ісус відказав їм: „Той, Хто споча́тку, як і говорю́ Я до вас.	25 — Кто же Ты такой? — спросили они. — Я вам с самого начала говорю, кто Я такой, — ответил Иисус.
26 Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю́, що від Нього почув“.	26 — У Меня есть много чего сказать о вас и много в чем обвинить вас, но Тот, Кто послал Меня, говорит истину, и то, что Я слышал от Него, Я говорю миру.
27 Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.	27 Они не поняли, что Он говорил им об Отце.
28 Тож Ісус їм сказав: „Коли ви піді́ймете Лю́дського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не ді́ю, але те говорю́, як Отець Мій Мене був навчив.	28 Тогда Иисус сказал: — Когда вы вознесете Сына Человеческого, тогда и узнаете, что Я Тот, за Кого Себя выдаю, и что от Себя Я не делаю ничего, а говорю то, чему Отец научил Меня.
29 А Той, Хто послав Мене, перебува́є зо Мною; Отець не зоставив Само́го Мене, бо Я за́вжди чиню́, що Йому до вподо́би“.	29 Пославший Меня всегда со Мной, Он Меня одного не оставляет, потому что Я делаю то, что угодно Ему.
30 Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.	30 После этих слов многие поверили в Него.
31 Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: „Як у слові Моїм позоста́нетеся, тоді справді Моїми у́чнями бу́дете,	31 Иисус сказал иудеям, поверившим в Него: — Если вы будете верны Моему учению, то вы действительно Мои ученики.
32 і пізна́єте правду, — а правда вас вільними зробить!“	32 Вы тогда узнаете истину, и истина сделает вас свободными.
33 Вони відказали Йому́: „Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були́ ми ніко́ли. То як же Ти кажеш: „Ви станете вільні?“	33 Они ответили: — Мы потомки Авраама и никогда не были никому рабами. Как это мы можем «стать свободными»?
34 Відповів їм Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха́.	34 Иисус ответил: — Говорю вам истину: каждый, кто грешит, — раб греха.
35 І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.	35 Раб не всегда будет жить в семье, а сын в ней живет всегда.
36 Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.	36 Поэтому если Сын вас освободит, вы будете действительно свободными.
37 Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподі́яти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.	37 Я знаю, что вы потомки Авраама, но вы готовы убить Меня, потому что вы не принимаете Моего учения.
38 Я те говорю́, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в ба́тька свого́“.	38 Я говорю вам о том, что Я видел у Отца, а вы делаете то, что вы услышали от вашего отца.
39 Сказали вони Йому в відповідь: „Наш отець — Авраам“. Відказав їм Ісус: „Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла́ Авраамові.	39 — Наш отец — Авраам, — ответили они. — Если бы вы были детьми Авраама, — ответил Иисус, — вы бы делали дела Авраама,
40 А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.	40 но вы стремитесь убить Меня, Человека, говорящего вам истину, — истину, которую Я слышал от Бога. Авраам так не делал.
41 Ви робите діла батька свого“. Вони ж відказали Йому: „Не родилися ми від пере́любу, — одного ми маєм Отця — то Бога“.	41 Вы делаете то, что делал ваш отец. — Мы не какие-нибудь незаконнорожденные, — говорили они, — у нас один Отец — Сам Бог.
42 А Ісус їм сказав: „Якби Бог був Отець ваш, — ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, — не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.	42 Иисус сказал им: — Если бы Бог был вашим Отцом, то вы любили бы Меня, потому что Я пришел от Бога, и вот Я здесь. Я пришел не Сам от Себя, Меня послал Он.
43 Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви сло́ва Мого.	43 Почему вы не понимаете того, о чем Я вам говорю? Да потому, что вы не можете даже слышать слова Моего.
44 Ваш ба́тько — диявол, і пожадли́вості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогу́б споконві́ку, і в правді не всто́яв, бо правди нема в нім. Як гово́рить неправду, то говорить зо сво́го, — бо він неправдомо́вець і ба́тько неправді.	44 Вы принадлежите вашему отцу, дьяволу, и хотите исполнить желания вашего отца. Он от начала был человекоубийцей и не устоял в истине, потому что в нем нет никакой истины. Когда он лжет, то делает то, что ему свойственно, потому что он лжец и отец лжи.
45 А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу́.	45 Но Я говорю вам истину, и поэтому вы Мне не верите!
46 Хто з вас може Мені докори́ти за гріх? Коли ж правду кажу́, чом Мені ви не вірите?	46 Может ли кто-либо из вас уличить Меня во грехе? Если же Я говорю истину, то почему вы Мне не верите?
47 Хто від Бога, той слухає Божі слова́; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога“.	47 Тот, кто принадлежит Богу, слышит, что Бог говорит. Вы не слышите Меня потому, что вы не принадлежите Богу.
48 Відізвались юдеї й сказали Йому́: „Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самаряни́н і де́мона маєш?“	48 Бывшие там иудеи стали говорить Иисусу: — Ну разве мы не правы, когда говорим, что Ты самарянин, и притом в Тебе демон!
49 Ісус відповів: „Не маю Я де́мона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажа́єте.	49 — Я не одержим, — ответил Иисус, — Я чту Моего Отца, а вы бесчестите Меня.
50 Не шукаю ж Я власної слави, — є Такий, Хто шукає та судить.	50 Я не ищу славы Себе, но есть Тот, Кто ищет ее для Меня, пусть Он и судит.
51 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто слово Моє берегти́ме, не побачить той смерти повік!	51 Говорю вам истину: кто соблюдает слово Мое, тот никогда не увидит смерти.
52 І сказали до Нього юдеї: „Тепер ми дізнались, що де́мона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.	52 Тогда иудеи закричали: — Теперь мы точно знаем, что Ты одержим демоном! Авраам умер, и все пророки умерли, а Ты говоришь, что кто исполняет Твое слово, тот никогда не умрет.
53 Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Само́го Себе?“	53 Неужели Ты больше нашего отца Авраама, который умер? И пророки умерли. А кем Ты Себя считаешь?
54 Ісус відповів: „Як Я сла́влю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.	54 Иисус ответил: — Если Я славлю Самого Себя, то слава эта ничего не значит. Меня прославляет Мой Отец, Которого вы называете своим Богом,
55 І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу́, що не знаю Його, — буду неправдомо́вець, подібний до вас. Та Я знаю Його, — і слово Його зберігаю.	55 хотя вы Его и не знаете. Но Я Его знаю, и если бы Я сказал, что не знаю Его, то был бы таким же лжецом, как и вы. Но Я знаю Его и исполняю Его слово.
56 Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, — і він бачив, і тішився“.	56 Ваш отец Авраам радовался при мысли, что увидит Мой день, и он его увидел и был счастлив.
57 А юдеї ж до Нього сказали: „Ти й п'ятидесяти́ ро́ків не маєш іще, — і Авраама Ти бачив?“	57 — Да Тебе нет и пятидесяти лет, — говорили Ему иудеи, — и Ты видел Авраама?
58 Ісус їм відказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Перш, ніж був Авраам, — Я є“.	58 Иисус сказал: — Говорю вам истину, еще до того, как Авраам родился, Я ЕСТЬ!
59 І схопи́ли каміння вони, щоб кинути на Нього. Та схова́вся Ісус, і з храму пішов.	59 Тогда они схватили камни, чтобы бросить в Него, но Иисус скрылся и вышел из храма.

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Iвана

Розділ 8

Евангелие от Иоанна

Глава 8

Вiд Iвана

Розділ 8

Евангелие от Иоанна

Глава 8

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Iвана

Розділ 8

Евангелие от Иоанна

Глава 8

Вiд Iвана

Розділ 8

Евангелие от Иоанна

Глава 8

Старий
завіт

Новий
завіт