Библия - Обещанное Восстановление

Буття

Розділ 31

1 І почув був Яків слова Лаванових синів, що казали: „Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того, що було в батька нашого, зробив собі всю оцю честь“.

2 І побачив Яків Лаванове обличчя, а ото — він тепер інший до нього, як був учора, позавчора.

3 І промовив Господь до Якова: „Вернися до кра́ю батьків своїх, і до місця твого наро́дження. А Я бу́ду з тобою“.

4 І послав Яків, і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї,

5 та й промовив до них: „Я бачив обличчя вашого батька, що він тепер інший до мене, як був учора й позавчора. Та Бог батька мого був зо мною.

6 А ви знаєте, що всією силою своєю я служив вашому ба́тькові.

7 І ба́тько ваш сміявся з мене, і десять раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле.

8 Коли він говорив був отак: „Крапчасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози крапчасті. А коли скаже так: „Пасасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози пасасті.

9 І відня́в Бог худобу вашого батька, та й дав мені.

10 І сталося в час, коли отара злучувалася, звів був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на кіз, були пасасті, крапчасті й рябі.

11 І сказав мені Ангол у сні: „Якове!“ А я відказав: „Ось я!“

12 Він промовив: „Зведи свої очі й побач: усі козли, що спинаються на овечок та на кіз, — пасасті, крапчасті й рябі, бо Я бачив усе, що Лаван виробляє тобі.

13 Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там пам'ятника, і Мені склав там обі́тницю. Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого наро́дження“.

14 І відповіла Рахіль та Лія, та й сказали йому: „Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька?

15 Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді поже́р наше срібло.

16 Бож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, — воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі“.

17 І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди.

18 І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської.

19 А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав.

20 І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає.

21 І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори.

22 А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік.

23 І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґілеядській.

24 І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.

25 І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській.

26 І промовив Лаван до Якова: „Що́ ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча!

27 Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами.

28 І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив!

29 Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але́ Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.

30 А тепер справді пі́деш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але на́що ти покрав моїх богів?“

31 А Яков відповів і сказав до Лавана: „Тому, що боявся, бо я ду́мав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок!

32 При кому ж ти зна́йдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, що́ твого́ в мене, і візьми собі“. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала.

33 І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов. І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного.

34 А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них. І обмацав Лаван усього намета, — і нічого не знайшов.

35 А вона сказала до батька свого: „Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче“. І перешукав він, — та божків не знайшов.

36 І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном. І відповів Яків, і сказав до Лавана: „Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною,

37 що ти обмацав усі мої речі? Що́ ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, — і нехай вони розсудять поміж нами двома.

38 Я вже двадцять літ із тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв.

39 Розшарпаного диким звірем я не прино́сив до тебе, — я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що́ було вкрадене вдень, і що́ було вкрадене вночі.

40 Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі па́морозь, а мій сон мандрував від моїх очей.

41 Таке мені двадцять літ у твоїм домі... Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату!

42 Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні́!... Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, — і виказав це вчора вночі“.

43 І відповів Лаван і сказав до Якова: „До́чки — дочки мої, а діти — мої діти, а отара — моя отара, і все, що́ ти бачиш — то моє. А дочкам моїм, що́ зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх?

44 А тепер ходи, — я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою“.

45 І взяв Яків каменя, і поставив його за пам'ятника.

46 І сказав Яків браттям своїм: „Назбирайте каміння“. І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі.

47 І назвав її Лаван: Еґар-Сагадута, а Яків її назвав: Ґал-Ед.

48 І промовив Лаван: „Ця могила — свідок між мною й між тобою сьогодні", тому то й названо ймення її: Ґал-Ед

49 і Міцпа, бо сказав: „Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від о́дного.

50 Коли ти будеш кри́вдити дочо́к моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не люди́на з нами, а дивися — Бог свідок між мною й між тобою!“

51 А Яків сказав до Лавана: „Ось ця могила, й ось той пам'ятник, якого поставив я між собою й між тобою.

52 Свідок ця могила, і свідок цей пам'ятник, що я не перейду́ цієї могили до тебе, і ти не пере́йдеш до мене цієї могили та цього пам'ятника на зле.

53 Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька“. І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак.

54 І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб і ночували на горі.

Бытие

Глава 31

1 Иаков услышал, как сыновья Лавана говорили: «Иаков забрал все, чем владел наш отец, и скопил себе богатство за счет нашего отца».

2 И Иаков заметил, что Лаван относится к нему не так, как раньше.

3 Господь сказал Иакову: — Возвращайся в землю отцов, к своей родне, и Я буду с тобой.

4 Иаков послал сказать Рахили и Лии, чтобы они вышли в поле, где были его отары.

5 Он сказал им: — Я вижу, что ваш отец относится ко мне не так, как прежде, но Бог моего отца со мной.

6 Вы знаете, что я работал на вашего отца изо всех сил,

7 а ваш отец обманывал меня, десять раз меняя мою плату. Но Бог не дал меня ему в обиду.

8 Если он говорил: «Платой твоей будут крапчатые», то весь скот рождал крапчатых, а если он говорил: «Платой твоей будут пестрые», то весь скот рождал пестрых.

9 Так Бог забрал скот у вашего отца и отдал мне.

10 Однажды, в то время, когда спаривается скот, мне приснился сон: я поднял взгляд и увидел, что козлы, покрывавшие коз, были пестрыми, крапчатыми или пятнистыми.

11 Ангел Бога сказал мне во сне: «Иаков». Я ответил: «Я здесь».

12 Он сказал: «Взгляни, и ты увидишь: все козлы, покрывающие скот, — пестрые, крапчатые или пятнистые, потому что Я увидел как обошелся с тобой Лаван.

13 Я — Бог Вефиля, где ты возлил масло на памятник и поклялся Мне; оставь же немедленно эту землю и возвращайся в землю, где ты родился».

14 Рахиль и Лия ответили: — Да есть ли у нас еще доля в наследстве отца?

15 Разве не видно, что он считает нас за чужих? Он продал нас и истратил то, что за нас выручил.

16 Конечно же, все богатство, которое Бог забрал у отца, принадлежит нам и нашим детям, так что поступай, как велит тебе Бог.

17 Иаков посадил детей и жен на верблюдов,

18 погнал весь скот впереди себя, и взяв все добро, которое он скопил в Паддан-Араме, отправился в путь к своему отцу Исааку в землю Ханаана.

19 Когда Лаван ушел стричь овец, Рахиль украла его божков.

20 А Иаков обманул арамея Лавана, не известив его о своем уходе.

21 Он бежал со всем своим имуществом и, перейдя реку, направился к нагорьям Галаада.

22 На третий день Лавану сообщили, что Иаков бежал.

23 Взяв с собой родственников, он погнался за Иаковом и через семь дней настиг его в нагорьях Галаада.

24 Но ночью Бог явился арамею Лавану во сне и сказал ему: «Берегись, не говори ничего Иакову, ни хорошего, ни плохого».

25 Лаван догнал Иакова. Иаков уже поставил шатер в нагорьях Галаада, и Лаван с родней тоже стали там лагерем.

26 Лаван сказал Иакову: — Что ты сделал? Ты обманул меня и увел моих дочерей, как пленников на войне.

27 Почему ты убежал тайком? Почему ты не сказал мне, чтобы я мог проводить тебя с радостью и с песнями, под музыку бубна и арфы?

28 Ты не дал мне даже поцеловать на прощание внуков и дочерей. Ты поступил безрассудно.

29 В моих силах причинить тебе зло, но прошлой ночью Бог твоего отца сказал мне: «Берегись, не говори Иакову ничего, ни хорошего, ни плохого».

30 Допустим, ты ушел, потому что тебе не терпелось вернуться в отцовский дом, но зачем ты украл моих божков?

31 Иаков ответил Лавану: — Я боялся, потому что думал, что ты силой отнимешь у меня твоих дочерей.

32 Если же ты найдешь у кого-нибудь здесь своих божков, тому не жить. В присутствии родни смотри сам, есть ли у меня что-нибудь твое, и если есть, то забирай обратно. Иаков не знал, что божков украла Рахиль.

33 Лаван вошел в шатер Иакова, в шатер Лии и в шатер двух служанок, но ничего не нашел. После шатра Лии он вошел в шатер Рахили.

34 Рахиль же взяла домашних божков, положила их в верблюжье седло и села на них. Лаван обыскал весь шатер, но ничего не нашел.

35 Рахиль сказала отцу: — Не гневайся, мой господин: я не могу встать перед тобой, потому что у меня то, что обычно бывает у женщин. Как он ни искал, он не смог найти божков.

36 Иаков был вне себя от гнева и стал выговаривать Лавану: — В чем мое преступление? — спросил он. — Какой грех я совершил, что ты пустился за мной в погоню?

37 Ты обыскал все мое добро — что ты нашел из своего имущества? Положи, что нашел, перед твоей и моей родней, и пусть они нас рассудят.

38 Двадцать лет я прожил у тебя: твои овцы и козы не выкидывали, баранов из твоих стад я не ел.

39 Растерзанных диким зверем я не приносил к тебе, но сам возмещал убытки; ты же требовал с меня платы за все, что было украдено, днем ли это случилось или ночью.

40 Вот каково мне было: зной палил меня днем, холод терзал меня ночью, и сон бежал от моих глаз.

41 Таковы были те двадцать лет, что я жил в твоем доме. Я работал на тебя четырнадцать лет за двух твоих дочерей и шесть лет за скот, а ты десять раз менял мою плату.

42 Если бы не был со мной Бог моего отца, Бог Авраама, Тот, Кого боялся Исаак, то ты, конечно, отослал бы меня с пустыми руками. Но Бог увидел мои лишения и труд моих рук и рассудил нас прошлой ночью.

43 Лаван ответил Иакову: — Эти дочери — мои дочери, дети — мои дети, и стада — мои стада; все, что ты видишь, все мое. Но что же я могу теперь сделать с моими дочерьми или с детьми, которых они родили?

44 Давай же заключим договор, ты и я, и пусть он будет свидетельством между нами.

45 Иаков взял камень и поставил его памятным знаком.

46 Он сказал своей родне: — Наберите камней. Они набрали камней, сложили их грудой и сели возле нее за трапезу.

47 Лаван назвал ее Иегар-Сагадута, а Иаков — Гал-Эд.

48 Лаван сказал: — Эта насыпь — свидетельство между тобой и мной сегодня. Вот почему ее назвали Гал-Эд,

49 а также Мицпа, ведь он сказал: — Пусть Господь смотрит за тобой и мной, когда мы будем вдали друг от друга.

50 Если ты будешь плохо обходиться с моими дочерьми или возьмешь себе других жен, кроме моих дочерей, — даже если никого с нами нет, помни, что Бог — Свидетель между тобой и мной.

51 Еще Лаван сказал Иакову: — Вот груда камней и памятный столб, который я поставил между тобой и мной.

52 Эти камни — свидетельство, и этот памятный столб — во свидетельство того, что я не перейду за эту груду камней на твою сторону, чтобы причинить тебе зло, и ты не перейдешь за этот памятный знак и груду камней на мою сторону, чтобы причинить мне зло.

53 Пусть Бог Авраама и Бог Нахора, Бог их отца, судит между нами. И Иаков поклялся Тем, Которого боялся его отец Исаак.

54 Он принес жертву там в нагорье и пригласил родственников разделить трапезу. Они поели и переночевали там,

Буття Розділ 31	Бытие Глава 31
1 І почув був Яків слова Лаванових синів, що казали: „Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того, що було в батька нашого, зробив собі всю оцю честь“.	1 Иаков услышал, как сыновья Лавана говорили: «Иаков забрал все, чем владел наш отец, и скопил себе богатство за счет нашего отца».
2 І побачив Яків Лаванове обличчя, а ото — він тепер інший до нього, як був учора, позавчора.	2 И Иаков заметил, что Лаван относится к нему не так, как раньше.
3 І промовив Господь до Якова: „Вернися до кра́ю батьків своїх, і до місця твого наро́дження. А Я бу́ду з тобою“.	3 Господь сказал Иакову: — Возвращайся в землю отцов, к своей родне, и Я буду с тобой.
4 І послав Яків, і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї,	4 Иаков послал сказать Рахили и Лии, чтобы они вышли в поле, где были его отары.
5 та й промовив до них: „Я бачив обличчя вашого батька, що він тепер інший до мене, як був учора й позавчора. Та Бог батька мого був зо мною.	5 Он сказал им: — Я вижу, что ваш отец относится ко мне не так, как прежде, но Бог моего отца со мной.
6 А ви знаєте, що всією силою своєю я служив вашому ба́тькові.	6 Вы знаете, что я работал на вашего отца изо всех сил,
7 І ба́тько ваш сміявся з мене, і десять раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле.	7 а ваш отец обманывал меня, десять раз меняя мою плату. Но Бог не дал меня ему в обиду.
8 Коли він говорив був отак: „Крапчасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози крапчасті. А коли скаже так: „Пасасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози пасасті.	8 Если он говорил: «Платой твоей будут крапчатые», то весь скот рождал крапчатых, а если он говорил: «Платой твоей будут пестрые», то весь скот рождал пестрых.
9 І відня́в Бог худобу вашого батька, та й дав мені.	9 Так Бог забрал скот у вашего отца и отдал мне.
10 І сталося в час, коли отара злучувалася, звів був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на кіз, були пасасті, крапчасті й рябі.	10 Однажды, в то время, когда спаривается скот, мне приснился сон: я поднял взгляд и увидел, что козлы, покрывавшие коз, были пестрыми, крапчатыми или пятнистыми.
11 І сказав мені Ангол у сні: „Якове!“ А я відказав: „Ось я!“	11 Ангел Бога сказал мне во сне: «Иаков». Я ответил: «Я здесь».
12 Він промовив: „Зведи свої очі й побач: усі козли, що спинаються на овечок та на кіз, — пасасті, крапчасті й рябі, бо Я бачив усе, що Лаван виробляє тобі.	12 Он сказал: «Взгляни, и ты увидишь: все козлы, покрывающие скот, — пестрые, крапчатые или пятнистые, потому что Я увидел как обошелся с тобой Лаван.
13 Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там пам'ятника, і Мені склав там обі́тницю. Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого наро́дження“.	13 Я — Бог Вефиля, где ты возлил масло на памятник и поклялся Мне; оставь же немедленно эту землю и возвращайся в землю, где ты родился».
14 І відповіла Рахіль та Лія, та й сказали йому: „Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька?	14 Рахиль и Лия ответили: — Да есть ли у нас еще доля в наследстве отца?
15 Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді поже́р наше срібло.	15 Разве не видно, что он считает нас за чужих? Он продал нас и истратил то, что за нас выручил.
16 Бож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, — воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі“.	16 Конечно же, все богатство, которое Бог забрал у отца, принадлежит нам и нашим детям, так что поступай, как велит тебе Бог.
17 І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди.	17 Иаков посадил детей и жен на верблюдов,
18 І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської.	18 погнал весь скот впереди себя, и взяв все добро, которое он скопил в Паддан-Араме, отправился в путь к своему отцу Исааку в землю Ханаана.
19 А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав.	19 Когда Лаван ушел стричь овец, Рахиль украла его божков.
20 І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає.	20 А Иаков обманул арамея Лавана, не известив его о своем уходе.
21 І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори.	21 Он бежал со всем своим имуществом и, перейдя реку, направился к нагорьям Галаада.
22 А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік.	22 На третий день Лавану сообщили, что Иаков бежал.
23 І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґілеядській.	23 Взяв с собой родственников, он погнался за Иаковом и через семь дней настиг его в нагорьях Галаада.
24 І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.	24 Но ночью Бог явился арамею Лавану во сне и сказал ему: «Берегись, не говори ничего Иакову, ни хорошего, ни плохого».
25 І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській.	25 Лаван догнал Иакова. Иаков уже поставил шатер в нагорьях Галаада, и Лаван с родней тоже стали там лагерем.
26 І промовив Лаван до Якова: „Що́ ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча!	26 Лаван сказал Иакову: — Что ты сделал? Ты обманул меня и увел моих дочерей, как пленников на войне.
27 Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами.	27 Почему ты убежал тайком? Почему ты не сказал мне, чтобы я мог проводить тебя с радостью и с песнями, под музыку бубна и арфы?
28 І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив!	28 Ты не дал мне даже поцеловать на прощание внуков и дочерей. Ты поступил безрассудно.
29 Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але́ Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.	29 В моих силах причинить тебе зло, но прошлой ночью Бог твоего отца сказал мне: «Берегись, не говори Иакову ничего, ни хорошего, ни плохого».
30 А тепер справді пі́деш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але на́що ти покрав моїх богів?“	30 Допустим, ты ушел, потому что тебе не терпелось вернуться в отцовский дом, но зачем ты украл моих божков?
31 А Яков відповів і сказав до Лавана: „Тому, що боявся, бо я ду́мав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок!	31 Иаков ответил Лавану: — Я боялся, потому что думал, что ты силой отнимешь у меня твоих дочерей.
32 При кому ж ти зна́йдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, що́ твого́ в мене, і візьми собі“. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала.	32 Если же ты найдешь у кого-нибудь здесь своих божков, тому не жить. В присутствии родни смотри сам, есть ли у меня что-нибудь твое, и если есть, то забирай обратно. Иаков не знал, что божков украла Рахиль.
33 І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов. І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного.	33 Лаван вошел в шатер Иакова, в шатер Лии и в шатер двух служанок, но ничего не нашел. После шатра Лии он вошел в шатер Рахили.
34 А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них. І обмацав Лаван усього намета, — і нічого не знайшов.	34 Рахиль же взяла домашних божков, положила их в верблюжье седло и села на них. Лаван обыскал весь шатер, но ничего не нашел.
35 А вона сказала до батька свого: „Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче“. І перешукав він, — та божків не знайшов.	35 Рахиль сказала отцу: — Не гневайся, мой господин: я не могу встать перед тобой, потому что у меня то, что обычно бывает у женщин. Как он ни искал, он не смог найти божков.
36 І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном. І відповів Яків, і сказав до Лавана: „Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною,	36 Иаков был вне себя от гнева и стал выговаривать Лавану: — В чем мое преступление? — спросил он. — Какой грех я совершил, что ты пустился за мной в погоню?
37 що ти обмацав усі мої речі? Що́ ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, — і нехай вони розсудять поміж нами двома.	37 Ты обыскал все мое добро — что ты нашел из своего имущества? Положи, что нашел, перед твоей и моей родней, и пусть они нас рассудят.
38 Я вже двадцять літ із тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв.	38 Двадцать лет я прожил у тебя: твои овцы и козы не выкидывали, баранов из твоих стад я не ел.
39 Розшарпаного диким звірем я не прино́сив до тебе, — я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що́ було вкрадене вдень, і що́ було вкрадене вночі.	39 Растерзанных диким зверем я не приносил к тебе, но сам возмещал убытки; ты же требовал с меня платы за все, что было украдено, днем ли это случилось или ночью.
40 Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі па́морозь, а мій сон мандрував від моїх очей.	40 Вот каково мне было: зной палил меня днем, холод терзал меня ночью, и сон бежал от моих глаз.
41 Таке мені двадцять літ у твоїм домі... Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату!	41 Таковы были те двадцать лет, что я жил в твоем доме. Я работал на тебя четырнадцать лет за двух твоих дочерей и шесть лет за скот, а ты десять раз менял мою плату.
42 Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні́!... Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, — і виказав це вчора вночі“.	42 Если бы не был со мной Бог моего отца, Бог Авраама, Тот, Кого боялся Исаак, то ты, конечно, отослал бы меня с пустыми руками. Но Бог увидел мои лишения и труд моих рук и рассудил нас прошлой ночью.
43 І відповів Лаван і сказав до Якова: „До́чки — дочки мої, а діти — мої діти, а отара — моя отара, і все, що́ ти бачиш — то моє. А дочкам моїм, що́ зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх?	43 Лаван ответил Иакову: — Эти дочери — мои дочери, дети — мои дети, и стада — мои стада; все, что ты видишь, все мое. Но что же я могу теперь сделать с моими дочерьми или с детьми, которых они родили?
44 А тепер ходи, — я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою“.	44 Давай же заключим договор, ты и я, и пусть он будет свидетельством между нами.
45 І взяв Яків каменя, і поставив його за пам'ятника.	45 Иаков взял камень и поставил его памятным знаком.
46 І сказав Яків браттям своїм: „Назбирайте каміння“. І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі.	46 Он сказал своей родне: — Наберите камней. Они набрали камней, сложили их грудой и сели возле нее за трапезу.
47 І назвав її Лаван: Еґар-Сагадута, а Яків її назвав: Ґал-Ед.	47 Лаван назвал ее Иегар-Сагадута, а Иаков — Гал-Эд.
48 І промовив Лаван: „Ця могила — свідок між мною й між тобою сьогодні", тому то й названо ймення її: Ґал-Ед	48 Лаван сказал: — Эта насыпь — свидетельство между тобой и мной сегодня. Вот почему ее назвали Гал-Эд,
49 і Міцпа, бо сказав: „Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від о́дного.	49 а также Мицпа, ведь он сказал: — Пусть Господь смотрит за тобой и мной, когда мы будем вдали друг от друга.
50 Коли ти будеш кри́вдити дочо́к моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не люди́на з нами, а дивися — Бог свідок між мною й між тобою!“	50 Если ты будешь плохо обходиться с моими дочерьми или возьмешь себе других жен, кроме моих дочерей, — даже если никого с нами нет, помни, что Бог — Свидетель между тобой и мной.
51 А Яків сказав до Лавана: „Ось ця могила, й ось той пам'ятник, якого поставив я між собою й між тобою.	51 Еще Лаван сказал Иакову: — Вот груда камней и памятный столб, который я поставил между тобой и мной.
52 Свідок ця могила, і свідок цей пам'ятник, що я не перейду́ цієї могили до тебе, і ти не пере́йдеш до мене цієї могили та цього пам'ятника на зле.	52 Эти камни — свидетельство, и этот памятный столб — во свидетельство того, что я не перейду за эту груду камней на твою сторону, чтобы причинить тебе зло, и ты не перейдешь за этот памятный знак и груду камней на мою сторону, чтобы причинить мне зло.
53 Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька“. І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак.	53 Пусть Бог Авраама и Бог Нахора, Бог их отца, судит между нами. И Иаков поклялся Тем, Которого боялся его отец Исаак.
54 І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб і ночували на горі.	54 Он принес жертву там в нагорье и пригласил родственников разделить трапезу. Они поели и переночевали там,

Старий
завіт

Новий
завіт

Буття

Розділ 31

Бытие

Глава 31

Буття

Розділ 31

Бытие

Глава 31

Старий завіт

Новий завіт

Буття

Розділ 31

Бытие

Глава 31

Буття

Розділ 31

Бытие

Глава 31

Старий
завіт

Новий
завіт