ЧислаРозділ 30 |
|
1 |
|
2 І Промовляв Мойсей до голів племе́н Ізраїлевих синів, говорячи: „Оце та річ, що Господь наказав: |
|
3 Коли хто складає обі́тницю для Господа або присягне́ прися́гу заректи́ заро́ка на душу свою, хай той не порушить свого слова, — нехай зробить усе, як вийшло було з його уст. |
|
4 А жінка, коли складає обітницю для Господа, і зарече́ заро́ка в домі свого батька в своїй мо́лодості, |
|
5 і почує її батько обітницю її та заро́ка, що зарекла́ на свою душу, та буде мовчати їй ба́тько її, то будуть важні всі обі́тниці її, і буде важний кожен зарі́к її, що вона зарекла́ на ду́шу свою́. |
|
6 А якщо батько її заборонить їй того дня, коли був почув, усі обі́тниці її та заро́ки її, що зарекла́ на свою душу, то не будуть вони важні́, а Госпо́дь пробачить їй, бо її ба́тько заборонив їй. |
|
7 А якщо буде вона замі́жня, а обі́тниці її на ній або мова уст її, що зарекла́ на душу свою, |
|
8 і почує її чоловік, і буде мовчати їй того дня, коли почує, то будуть важні́ обі́тниці її, і заро́ки її, що зарекла́ на свою душу, будуть важні́. |
|
9 А якщо того дня, коли чоловік її почув, він заборонить їй і унева́жнить обі́тниці її, що на ній, і мову уст її, що зарекла́ на свою душу, то Господь пробачить їй. |
|
10 А обі́тниця вдови та розве́деної, усе, що зарекла́ на свою душу, буде важне́ на ній. |
|
11 А якщо вона обі́тувала в домі свого чоловіка, або зарекла́ заро́ка на свою душу прися́гою, |
|
12 а чоловік її чув та змо́вчав їй, не заборонив їй, то будуть важні́ всі обі́тниці її, і кожен зарі́к, що зарекла́ на свою душу, буде важни́й. |
|
13 А якщо справді унева́жнить їх чоловік її того дня, коли він почує, то все, що вийшло з її уст для її обітниць та для заро́ків душі її, не буде важне́, — її чоловік унева́жнив їх, і Господь про́стить їй. |
|
14 Кожна обі́тниця й кожна прися́га заро́ку впокоря́ти свою душу, — чоловік її зробить важно́ю, або́ чоловік її унева́жнить її. |
|
15 А якщо чоловік її, замо́вчуючи, буде мовча́ти їй з дня на день, то зробить важни́ми всі її обі́тниці, або всі її заро́ки, що на ній; зробив їх важни́ми, бо він мовчав їй того дня, коли був почув. |
|
16 А якщо справді унева́жнить він їх по то́му, як був почув, то понесе він гріх її. |
|
17 Оце постанови, що Господь наказав був Мойсеєві, у цій справі між чоловіком та його жінкою, між ба́тьком та його дочкою в її мо́лодості в домі батька свого“. |
ЧислаГлава 30 |
|
1 |
|
2 |
|
3 «Если человек даст обет Господу или свяжет себя зароком, то пусть не нарушает своего слова, но выполняет все, что сказал. |
|
4 Если молодая девушка, которая еще живет в доме отца, даст обет Господу или свяжет себя зароком, |
|
5 а ее отец услышит про обет или зарок, но ничего ей не скажет, то все ее обеты и всякий зарок, которым она связала себя, останутся в силе. |
|
6 Но если, услышав об этом, отец запретит ей, то ни один из ее обетов или зароков, которыми она связала себя, не останется в силе; Господь простит ей, потому что ей запретил отец. |
|
7 |
|
8 а ее муж услышит об этом, но услышав, ничего ей не скажет, то ее обеты и зароки, которыми она связала себя, останутся в силе. |
|
9 Но если, услышав об этом, муж запретит ей, то он отменит обет или опрометчивое слово ее уст, которыми она связала себя, и Господь простит ей. |
|
10 |
|
11 |
|
12 а муж услышит об этом, но услышав, ничего ей не скажет и не запретит, то все ее обеты и зароки, которыми она связала себя, останутся в силе. |
|
13 Но если, услышав о них, муж отменит их, то ни один из обетов или зароков, которые сошли с ее уст, не останется в силе: муж отменил их, и Господь простит ей. |
|
14 Муж может подтвердить или отменить любой ее обет или зарок смирять себя. |
|
15 Но если муж день за днем не будет ей ничего говорить, то он этим подтвердит все обеты и зароки, которыми она себя связала. Он подтверждает их когда ничего не говорит ей, слыша о них. |
|
16 Если он отменит их через некоторое время после того, как услышит о них, то он будет в ответе за ее вину». |
|
17 |
ЧислаРозділ 30 |
ЧислаГлава 30 |
|
1 |
1 |
|
2 І Промовляв Мойсей до голів племе́н Ізраїлевих синів, говорячи: „Оце та річ, що Господь наказав: |
2 |
|
3 Коли хто складає обі́тницю для Господа або присягне́ прися́гу заректи́ заро́ка на душу свою, хай той не порушить свого слова, — нехай зробить усе, як вийшло було з його уст. |
3 «Если человек даст обет Господу или свяжет себя зароком, то пусть не нарушает своего слова, но выполняет все, что сказал. |
|
4 А жінка, коли складає обітницю для Господа, і зарече́ заро́ка в домі свого батька в своїй мо́лодості, |
4 Если молодая девушка, которая еще живет в доме отца, даст обет Господу или свяжет себя зароком, |
|
5 і почує її батько обітницю її та заро́ка, що зарекла́ на свою душу, та буде мовчати їй ба́тько її, то будуть важні всі обі́тниці її, і буде важний кожен зарі́к її, що вона зарекла́ на ду́шу свою́. |
5 а ее отец услышит про обет или зарок, но ничего ей не скажет, то все ее обеты и всякий зарок, которым она связала себя, останутся в силе. |
|
6 А якщо батько її заборонить їй того дня, коли був почув, усі обі́тниці її та заро́ки її, що зарекла́ на свою душу, то не будуть вони важні́, а Госпо́дь пробачить їй, бо її ба́тько заборонив їй. |
6 Но если, услышав об этом, отец запретит ей, то ни один из ее обетов или зароков, которыми она связала себя, не останется в силе; Господь простит ей, потому что ей запретил отец. |
|
7 А якщо буде вона замі́жня, а обі́тниці її на ній або мова уст її, що зарекла́ на душу свою, |
7 |
|
8 і почує її чоловік, і буде мовчати їй того дня, коли почує, то будуть важні́ обі́тниці її, і заро́ки її, що зарекла́ на свою душу, будуть важні́. |
8 а ее муж услышит об этом, но услышав, ничего ей не скажет, то ее обеты и зароки, которыми она связала себя, останутся в силе. |
|
9 А якщо того дня, коли чоловік її почув, він заборонить їй і унева́жнить обі́тниці її, що на ній, і мову уст її, що зарекла́ на свою душу, то Господь пробачить їй. |
9 Но если, услышав об этом, муж запретит ей, то он отменит обет или опрометчивое слово ее уст, которыми она связала себя, и Господь простит ей. |
|
10 А обі́тниця вдови та розве́деної, усе, що зарекла́ на свою душу, буде важне́ на ній. |
10 |
|
11 А якщо вона обі́тувала в домі свого чоловіка, або зарекла́ заро́ка на свою душу прися́гою, |
11 |
|
12 а чоловік її чув та змо́вчав їй, не заборонив їй, то будуть важні́ всі обі́тниці її, і кожен зарі́к, що зарекла́ на свою душу, буде важни́й. |
12 а муж услышит об этом, но услышав, ничего ей не скажет и не запретит, то все ее обеты и зароки, которыми она связала себя, останутся в силе. |
|
13 А якщо справді унева́жнить їх чоловік її того дня, коли він почує, то все, що вийшло з її уст для її обітниць та для заро́ків душі її, не буде важне́, — її чоловік унева́жнив їх, і Господь про́стить їй. |
13 Но если, услышав о них, муж отменит их, то ни один из обетов или зароков, которые сошли с ее уст, не останется в силе: муж отменил их, и Господь простит ей. |
|
14 Кожна обі́тниця й кожна прися́га заро́ку впокоря́ти свою душу, — чоловік її зробить важно́ю, або́ чоловік її унева́жнить її. |
14 Муж может подтвердить или отменить любой ее обет или зарок смирять себя. |
|
15 А якщо чоловік її, замо́вчуючи, буде мовча́ти їй з дня на день, то зробить важни́ми всі її обі́тниці, або всі її заро́ки, що на ній; зробив їх важни́ми, бо він мовчав їй того дня, коли був почув. |
15 Но если муж день за днем не будет ей ничего говорить, то он этим подтвердит все обеты и зароки, которыми она себя связала. Он подтверждает их когда ничего не говорит ей, слыша о них. |
|
16 А якщо справді унева́жнить він їх по то́му, як був почув, то понесе він гріх її. |
16 Если он отменит их через некоторое время после того, как услышит о них, то он будет в ответе за ее вину». |
|
17 Оце постанови, що Господь наказав був Мойсеєві, у цій справі між чоловіком та його жінкою, між ба́тьком та його дочкою в її мо́лодості в домі батька свого“. |
17 |