Єзекiїль

Розділ 9

1 І кликнув Він в уші мої сильним голосом, кажучи: „Набли́зьте кара́телів міста, і кожен нехай має в своїй руці свої нищівні́ знаря́ддя“.

2 І ось прийшли шість чоловіка з дороги горі́шньої брами, що зве́рнена на пі́вніч, і кожен мав у своїй руці свої знаря́ддя розбива́ння, а серед них один чоловік був одя́гнений в льняне́, а пи́сарський калама́р був при сте́гнах його. І вони прийшли, і стали при мідяно́му же́ртівнику.

3 А слава Ізраїлевого Бога підняла́ся з-над Херуви́ма, що була над ним, до порога дому. І закли́кав Він чоловіка, одя́гненого в льняне́, що пи́сарський калама́р був при сте́гнах його.

4 І сказав Господь до нього: „Перейди сере́диною міста, сере́диною Єрусалиму, і зроби зна́ка на чо́лах людей, що зідхають та стогнуть над усіма́ тими гидо́тами, що робляться в його сере́дині“.

5 А до інших Він сказав при мені: „Ходіть за ним у місті, і вбивайте; нехай ваше око не має милосердя, і ви не зми́луйтеся!

6 Старо́го, юнака, і ді́вчину, і дітей та жінок позабива́йте доще́нту, а до кожної люди́ни, що на ній цей знак, не піді́йдете; а зачне́те від Моєї святині“. І зачали́ вони від тих старих людей, що були перед домом.

7 І сказав Він до них: „Занечи́стіть цей дім, і напо́вніть подві́р'я тру́пами, і вийдіть!“ І вони повихо́дили, і вбивали в місті.

8 І сталося, коли вони вбивали, то я позостався, і впав на своє обличчя, і кли́кав та казав: „О Господи, Боже, чи Ти ви́губиш увесь останок Ізраїлів, виливаючи гнів Свій на Єрусалим?“

9 І сказав Він до мене: „Провина дому Ізраїля й Юди дуже-дуже велика, і земля напо́внена душогу́бствами, а місто повне кривди. Бо вони кажуть: Господь покинув цей Край, і Господь не бачить.

10 І також Я, — не змилосе́рдиться око Моє, і не змилуюсь Я, їхню доро́гу Я дам на їхню голову!“

11 І ось чоловік, одя́гнений в льняне́, що калама́р був при сте́гнах його, приніс відповідь, кажучи: „Я зробив, як мені наказав Ти!“

Книга пророка Иезекииля

Глава 9

1 Потом я услышал, как Он взывает громким голосом: — Подойдите сюда те, кому поручено наказать город, каждый с оружием в руках.

2 Я увидел шестерых мужчин, идущих со стороны верхних ворот, что смотрят на север, каждый был со смертоносным оружием в руке. С ними был некто, одетый в льняную одежду, с письменными принадлежностями на поясе. Они вошли и встали возле бронзового жертвенника.

3 И слава Бога Израилева поднялась с херувима, на котором она покоилась, и перенеслась к порогу дома. Господь позвал человека, одетого в льняную одежду, у которого на поясе были письменные принадлежности,

4 и сказал ему: — Пройди через город, через Иерусалим, и поставь знак на лбах у тех, кто стонет и сетует из-за мерзостей, которые в нем творятся.

5 Я слышал, как Он сказал другим: — Ступайте через город вслед за ним и убивайте без жалости и сострадания.

6 Истребляйте стариков, юношей и девушек, женщин и детей, но не прикасайтесь к тем, на ком знак. Начните с Моего святилища. Они начали со старейшин, которые находились перед домом.

7 И Он сказал им: — Оскверните дом и наполните дворы убитыми. Идите! Они вышли и начали убивать людей по всему городу.

8 Когда они их убивали, я, оставшись один, пал ниц и закричал: — О Владыка Господи! Неужели Ты погубишь всех, кто остался от Израиля, изливая ярость на Иерусалим?

9 Он ответил мне: — Грех дома Израиля и Иуды неимоверно велик; страна залита кровью, и город объят насилием. Они говорят: «Господь бросил страну; Господь не видит».

10 За это и Я не взгляну на них с жалостью и не пощажу, но обрушу им на головы то, что они заслужили.

11 Тут человек, одетый в льняную одежду, у которого на поясе были письменные принадлежности, вернулся и доложил: — Я сделал, как Ты мне повелел.

Єзекiїль

Розділ 9

Книга пророка Иезекииля

Глава 9

1 І кликнув Він в уші мої сильним голосом, кажучи: „Набли́зьте кара́телів міста, і кожен нехай має в своїй руці свої нищівні́ знаря́ддя“.

1 Потом я услышал, как Он взывает громким голосом: — Подойдите сюда те, кому поручено наказать город, каждый с оружием в руках.

2 І ось прийшли шість чоловіка з дороги горі́шньої брами, що зве́рнена на пі́вніч, і кожен мав у своїй руці свої знаря́ддя розбива́ння, а серед них один чоловік був одя́гнений в льняне́, а пи́сарський калама́р був при сте́гнах його. І вони прийшли, і стали при мідяно́му же́ртівнику.

2 Я увидел шестерых мужчин, идущих со стороны верхних ворот, что смотрят на север, каждый был со смертоносным оружием в руке. С ними был некто, одетый в льняную одежду, с письменными принадлежностями на поясе. Они вошли и встали возле бронзового жертвенника.

3 А слава Ізраїлевого Бога підняла́ся з-над Херуви́ма, що була над ним, до порога дому. І закли́кав Він чоловіка, одя́гненого в льняне́, що пи́сарський калама́р був при сте́гнах його.

3 И слава Бога Израилева поднялась с херувима, на котором она покоилась, и перенеслась к порогу дома. Господь позвал человека, одетого в льняную одежду, у которого на поясе были письменные принадлежности,

4 І сказав Господь до нього: „Перейди сере́диною міста, сере́диною Єрусалиму, і зроби зна́ка на чо́лах людей, що зідхають та стогнуть над усіма́ тими гидо́тами, що робляться в його сере́дині“.

4 и сказал ему: — Пройди через город, через Иерусалим, и поставь знак на лбах у тех, кто стонет и сетует из-за мерзостей, которые в нем творятся.

5 А до інших Він сказав при мені: „Ходіть за ним у місті, і вбивайте; нехай ваше око не має милосердя, і ви не зми́луйтеся!

5 Я слышал, как Он сказал другим: — Ступайте через город вслед за ним и убивайте без жалости и сострадания.

6 Старо́го, юнака, і ді́вчину, і дітей та жінок позабива́йте доще́нту, а до кожної люди́ни, що на ній цей знак, не піді́йдете; а зачне́те від Моєї святині“. І зачали́ вони від тих старих людей, що були перед домом.

6 Истребляйте стариков, юношей и девушек, женщин и детей, но не прикасайтесь к тем, на ком знак. Начните с Моего святилища. Они начали со старейшин, которые находились перед домом.

7 І сказав Він до них: „Занечи́стіть цей дім, і напо́вніть подві́р'я тру́пами, і вийдіть!“ І вони повихо́дили, і вбивали в місті.

7 И Он сказал им: — Оскверните дом и наполните дворы убитыми. Идите! Они вышли и начали убивать людей по всему городу.

8 І сталося, коли вони вбивали, то я позостався, і впав на своє обличчя, і кли́кав та казав: „О Господи, Боже, чи Ти ви́губиш увесь останок Ізраїлів, виливаючи гнів Свій на Єрусалим?“

8 Когда они их убивали, я, оставшись один, пал ниц и закричал: — О Владыка Господи! Неужели Ты погубишь всех, кто остался от Израиля, изливая ярость на Иерусалим?

9 І сказав Він до мене: „Провина дому Ізраїля й Юди дуже-дуже велика, і земля напо́внена душогу́бствами, а місто повне кривди. Бо вони кажуть: Господь покинув цей Край, і Господь не бачить.

9 Он ответил мне: — Грех дома Израиля и Иуды неимоверно велик; страна залита кровью, и город объят насилием. Они говорят: «Господь бросил страну; Господь не видит».

10 І також Я, — не змилосе́рдиться око Моє, і не змилуюсь Я, їхню доро́гу Я дам на їхню голову!“

10 За это и Я не взгляну на них с жалостью и не пощажу, но обрушу им на головы то, что они заслужили.

11 І ось чоловік, одя́гнений в льняне́, що калама́р був при сте́гнах його, приніс відповідь, кажучи: „Я зробив, як мені наказав Ти!“

11 Тут человек, одетый в льняную одежду, у которого на поясе были письменные принадлежности, вернулся и доложил: — Я сделал, как Ты мне повелел.