Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 1

1 Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,

2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,

3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,

4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.

5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.

6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.

7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.

8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,

9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.

10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.

11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.

12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.

13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.

14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.

15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.

16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.

17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.

18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.

19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.

20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“

21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.

22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.

23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.

24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:

25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“

26 А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,

27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.

28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“

29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.

30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!

31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.

32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.

33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.

34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“

35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!

36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“

38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.

39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.

40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.

41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,

42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!

43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!

45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“

46 А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,

47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,

49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,

50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!

51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!

52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,

53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!

54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,

55 як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“

56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.

57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.

58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.

59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.

60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“

61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“

62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?

63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.

64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!

65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.

66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.

67 Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,

70 як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,

71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,

74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,

77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,

78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,

79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“

80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.

Евангелие от Луки

Глава 1

1 Многие уже пытались описать события, происшедшие среди нас,

2 рассказанные нам очевидцами, с самого начала видевшими происходившее и служившими Богу, провозглашая слово Его.

3 Тщательно изучив всё от начала и до конца, я решил записать для тебя, достопочтенный Феофил, последовательное изложение всех событий,

4 чтобы ты был уверен в достоверности того, чему учили тебя.

5 Во времена, когда Ирод был правителем Иудеи, жил священник по имени Захария, который принадлежал к роду священника Авии. Его жена была из рода Аарона. Её звали Елизаветой.

6 Захария и Елизавета были праведны перед Богом и беспрекословно повиновались всем заповедям и уставам Господним.

7 Но у них не было детей, потому что Елизавета была бесплодна и они оба были уже в преклонных годах.

8 Однажды, когда пришло время роду Захарии служить в храме, он должен был исполнять обязанности священника перед Богом.

9 По обычаю священнослужители бросали жребий, чтобы решить, кому было необходимо войти в храм Господний и сжигать там благовонное курение. Жребий пал на Захарию.

10 В то время как он кадил, множество народа стояло снаружи и молилось.

11 Тогда явился Захарии Ангел Господний. Он стоял справа от алтаря, на котором курилось благовоние.

12 Увидев Ангела, Захария растерялся и очень испугался.

13 Ангел же сказал ему: «Не бойся, Захария! Твоя молитва услышана: твоя жена Елизавета родит тебе сына, и ты назовёшь его Иоанном.

14 Он принесёт тебе радость и счастье. Многие будут рады его рождению,

15 так как Иоанн будет велик перед Господом. Он не будет пить вина и крепких напитков и ещё с утробы матери своей будет исполнен Святого Духа.

16 Иоанн вернёт многих израильтян к Господу, их Богу.

17 Исполненный такого же могущества и силы духа, как и Илия, он будет предвестником Господа, примиряя отцов с детьми, обращая на путь истинный тех, кто не повинуется велениям Божьим, чтобы подготовить народ к приходу Господа».

18 Тогда Захария сказал Ангелу: «Как я узнаю, что это правда? Ведь я стар, и жена моя стара».

19 В ответ Ангел сказал ему: «Я — Гавриил, предстоящий перед Богом. Я послан говорить с тобой и сообщить тебе эту Добрую Весть.

20 Но знай, ты будешь нем и не сможешь говорить до того самого дня, пока не свершится это, так как ты не поверил моим словам, которые исполнятся в назначенное время».

21 Люди, стоявшие снаружи, ждали появления Захарии и удивлялись, почему он так долго не выходит из храма.

22 А выйдя, он не смог говорить с ними, и тогда они поняли, что в храме ему было видение. Захария объяснялся знака ми и оставался нем.

23 Дни его службы подошли к концу, и Захария вернулся домой.

24 Спустя некоторое время его жена, Елизавета, зачала и скрывалась от всех пять месяцев, говоря:

25 «Наконец Господь смилостивился надо мной, сняв с меня позор перед людьми».

26 Когда Елизавета была на шестом месяце, Ангел Гавриил был послан Богом в город Назарет, в Галилее,

27 к девственнице, обручённой с человеком по имени Иосиф. Иосиф был из рода Давида, имя же девственницы было Мария.

28 Гавриил пришёл к ней и сказал: «Приветствую тебя! Господь с тобой! Ты благословенна».

29 Но она была смущена этими словами и думала, что бы это приветствие могло значить.

30 И Ангел сказал ей: «Не бойся, Мария! Ты обрела милость Божью.

31 Слушай! Ты зачнёшь и родишь сына, и назовёшь Его Иисусом.

32 Он будет велик, и будут Его называть Сыном Всевышнего. Господь Бог даст Ему престол Давида, отца Его.

33 Он вовеки будет править народом Иакова, и Его царству не будет конца».

34 Мария спросила у Ангела: «Как же будет это, если я не замужем?»

35 Ангел ответил ей: «Святой Дух спустится на тебя, и власть Всевышнего осенит тебя. Поэтому дитя, которое родится, будет носить имя Сына Божьего.

36 Твоя родственница Елизавета, хоть и стара, тоже зачала сына. Все считали её бесплодной, но вот уже шесть месяцев, как она беременна.

37 Для Бога нет ничего невозможного».

38 Мария сказала: «Я — слуга Господа. Пусть сбудется со мной то, что ты сказал». И Ангел удалился.

39 Тогда Мария собралась и незамедлительно пошла в город, находившийся в горах Иудеи.

40 Войдя в дом Захарии, она приветствовала Елизавету.

41 Когда Елизавета услышала голос Марии, случилось так, что ребёнок в ней забился, и она исполнилась Святого Духа.

42 Елизавета воскликнула: «Нет другой женщины, более благословенной, чем ты! Благословен Ребёнок, Которого ты носишь!

43 Мать Господа моего пришла ко мне! За что мне выпало такое счастье?

44 Вот, когда я услышала твой голос, ребёнок забился во мне, ликуя.

45 Благословенна поверившая, что свершится сказанное ей Господом».

46 Мария сказала:

47 «Хвалу воздаёт Господу душа моя, и ликует дух мой о Боге, Спасителе моём,

48 так как обратил Он взгляд на ничтожную слугу свою. Отныне благословенной будут называть меня люди,

49 потому что Всемогущий, да святится имя Его, сотворил для меня великое.

50 Из поколения в поколение Он милует тех, кто почитает Его.

51 Он показал силу руки Своей: рассеял горделивых,

52 низложил властителей и возвысил смиренных,

53 голодных исполнил благ, богатых отослал ни с чем.

54 Бог помог народу Израиля, который служит Ему, и не забыл послать ему милость Свою.

55 Он исполнил обещанное нашим предкам: Аврааму и Его потомкам во веки веков».

56 Пробыв с Елизаветой около трёх месяцев, Мария вернулась домой.

57 Елизавете пришло время родить, и она родила сына.

58 Её соседи и род ственники услышали, что Господь был милостив к ней, и радовались с ней.

59 На восьмой день пришло время делать Ребёнку обрезание, и его хотели назвать Захарией, по имени отца.

60 Но Елизавета сказала: «Нет, назовём его Иоанном».

61 Собравшиеся сказали ей: «Никого из твоих родственников так не зовут».

62 Они стали знаками спрашивать отца, каким именем он хотел бы назвать ребёнка.

63 Захария попросил дощечку для письма и написал: «Имя ему — Иоанн». И все удивились.

64 Дар речи тотчас же вернулся к Захарии, и он начал говорить и восхвалять Бога.

65 В этот момент всех охватил страх, и по всей горной части Иудеи люди говорили обо всём, что произошло.

66 Каждый, кто слышал об этом, размышлял: «Кем же будет этот ребёнок?» — так как действительно сила Господа была с ним.

67 Отец Иоанна, Захария, исполнился Святого Духа и стал возвещать людям о том, что совершится:

68 «Благословен будь Господь, Бог Израиля, так как Он пришёл помочь Своему народу и освободил его.

69 Он дал нам могущественного Спасителя из рода Своего слуги Давида, как и обещал Он много лет назад через Своих святых пророков.

71 Бог обещал спасти нас от врагов и ненавистников.

72 Бог обещал даровать Свою милость нашим отцам и помнить о Своём священном договоре.

73 Этот договор был клятвой, которую Он дал Аврааму, нашему праотцу, что избавит нас от врагов, чтобы могли мы безбоязненно служить Ему

75 свято и праведно всю нашу жизнь.

76 А ты, дитя моё, будешь называться „пророком Всевышнего”, так как ты будешь идти впереди Господа, возвещая людям Его приход.

77 Ты возвестишь людям о спасении, так как простятся им грехи их.

78 По великой милости Божьей воссияет нам новый день с небес,

79 и Бог поможет тем, кто живёт во тьме, в страхе перед смертью, и укажет нам путь к миру».

80 Ребёнок рос, креп духом и жил в пустыне до дня своего появления перед народом Израиля.

Вiд Луки Розділ 1	Евангелие от Луки Глава 1
1 Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,	1 Многие уже пытались описать события, происшедшие среди нас,
2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,	2 рассказанные нам очевидцами, с самого начала видевшими происходившее и служившими Богу, провозглашая слово Его.
3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,	3 Тщательно изучив всё от начала и до конца, я решил записать для тебя, достопочтенный Феофил, последовательное изложение всех событий,
4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.	4 чтобы ты был уверен в достоверности того, чему учили тебя.
5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.	5 Во времена, когда Ирод был правителем Иудеи, жил священник по имени Захария, который принадлежал к роду священника Авии. Его жена была из рода Аарона. Её звали Елизаветой.
6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.	6 Захария и Елизавета были праведны перед Богом и беспрекословно повиновались всем заповедям и уставам Господним.
7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.	7 Но у них не было детей, потому что Елизавета была бесплодна и они оба были уже в преклонных годах.
8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,	8 Однажды, когда пришло время роду Захарии служить в храме, он должен был исполнять обязанности священника перед Богом.
9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.	9 По обычаю священнослужители бросали жребий, чтобы решить, кому было необходимо войти в храм Господний и сжигать там благовонное курение. Жребий пал на Захарию.
10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.	10 В то время как он кадил, множество народа стояло снаружи и молилось.
11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.	11 Тогда явился Захарии Ангел Господний. Он стоял справа от алтаря, на котором курилось благовоние.
12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.	12 Увидев Ангела, Захария растерялся и очень испугался.
13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.	13 Ангел же сказал ему: «Не бойся, Захария! Твоя молитва услышана: твоя жена Елизавета родит тебе сына, и ты назовёшь его Иоанном.
14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.	14 Он принесёт тебе радость и счастье. Многие будут рады его рождению,
15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.	15 так как Иоанн будет велик перед Господом. Он не будет пить вина и крепких напитков и ещё с утробы матери своей будет исполнен Святого Духа.
16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.	16 Иоанн вернёт многих израильтян к Господу, их Богу.
17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.	17 Исполненный такого же могущества и силы духа, как и Илия, он будет предвестником Господа, примиряя отцов с детьми, обращая на путь истинный тех, кто не повинуется велениям Божьим, чтобы подготовить народ к приходу Господа».
18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.	18 Тогда Захария сказал Ангелу: «Как я узнаю, что это правда? Ведь я стар, и жена моя стара».
19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.	19 В ответ Ангел сказал ему: «Я — Гавриил, предстоящий перед Богом. Я послан говорить с тобой и сообщить тебе эту Добрую Весть.
20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“	20 Но знай, ты будешь нем и не сможешь говорить до того самого дня, пока не свершится это, так как ты не поверил моим словам, которые исполнятся в назначенное время».
21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.	21 Люди, стоявшие снаружи, ждали появления Захарии и удивлялись, почему он так долго не выходит из храма.
22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.	22 А выйдя, он не смог говорить с ними, и тогда они поняли, что в храме ему было видение. Захария объяснялся знака ми и оставался нем.
23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.	23 Дни его службы подошли к концу, и Захария вернулся домой.
24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:	24 Спустя некоторое время его жена, Елизавета, зачала и скрывалась от всех пять месяцев, говоря:
25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“	25 «Наконец Господь смилостивился надо мной, сняв с меня позор перед людьми».
26 А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,	26 Когда Елизавета была на шестом месяце, Ангел Гавриил был послан Богом в город Назарет, в Галилее,
27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.	27 к девственнице, обручённой с человеком по имени Иосиф. Иосиф был из рода Давида, имя же девственницы было Мария.
28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“	28 Гавриил пришёл к ней и сказал: «Приветствую тебя! Господь с тобой! Ты благословенна».
29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.	29 Но она была смущена этими словами и думала, что бы это приветствие могло значить.
30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!	30 И Ангел сказал ей: «Не бойся, Мария! Ты обрела милость Божью.
31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.	31 Слушай! Ты зачнёшь и родишь сына, и назовёшь Его Иисусом.
32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.	32 Он будет велик, и будут Его называть Сыном Всевышнего. Господь Бог даст Ему престол Давида, отца Его.
33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.	33 Он вовеки будет править народом Иакова, и Его царству не будет конца».
34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“	34 Мария спросила у Ангела: «Как же будет это, если я не замужем?»
35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!	35 Ангел ответил ей: «Святой Дух спустится на тебя, и власть Всевышнего осенит тебя. Поэтому дитя, которое родится, будет носить имя Сына Божьего.
36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.	36 Твоя родственница Елизавета, хоть и стара, тоже зачала сына. Все считали её бесплодной, но вот уже шесть месяцев, как она беременна.
37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“	37 Для Бога нет ничего невозможного».
38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.	38 Мария сказала: «Я — слуга Господа. Пусть сбудется со мной то, что ты сказал». И Ангел удалился.
39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.	39 Тогда Мария собралась и незамедлительно пошла в город, находившийся в горах Иудеи.
40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.	40 Войдя в дом Захарии, она приветствовала Елизавету.
41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,	41 Когда Елизавета услышала голос Марии, случилось так, что ребёнок в ней забился, и она исполнилась Святого Духа.
42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!	42 Елизавета воскликнула: «Нет другой женщины, более благословенной, чем ты! Благословен Ребёнок, Которого ты носишь!
43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?	43 Мать Господа моего пришла ко мне! За что мне выпало такое счастье?
44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!	44 Вот, когда я услышала твой голос, ребёнок забился во мне, ликуя.
45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“	45 Благословенна поверившая, что свершится сказанное ей Господом».
46 А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,	46 Мария сказала:
47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,	47 «Хвалу воздаёт Господу душа моя, и ликует дух мой о Боге, Спасителе моём,
48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,	48 так как обратил Он взгляд на ничтожную слугу свою. Отныне благословенной будут называть меня люди,
49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,	49 потому что Всемогущий, да святится имя Его, сотворил для меня великое.
50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!	50 Из поколения в поколение Он милует тех, кто почитает Его.
51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!	51 Он показал силу руки Своей: рассеял горделивых,
52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,	52 низложил властителей и возвысил смиренных,
53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!	53 голодных исполнил благ, богатых отослал ни с чем.
54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,	54 Бог помог народу Израиля, который служит Ему, и не забыл послать ему милость Свою.
55 як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“	55 Он исполнил обещанное нашим предкам: Аврааму и Его потомкам во веки веков».
56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.	56 Пробыв с Елизаветой около трёх месяцев, Мария вернулась домой.
57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.	57 Елизавете пришло время родить, и она родила сына.
58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.	58 Её соседи и род ственники услышали, что Господь был милостив к ней, и радовались с ней.
59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.	59 На восьмой день пришло время делать Ребёнку обрезание, и его хотели назвать Захарией, по имени отца.
60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“	60 Но Елизавета сказала: «Нет, назовём его Иоанном».
61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“	61 Собравшиеся сказали ей: «Никого из твоих родственников так не зовут».
62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?	62 Они стали знаками спрашивать отца, каким именем он хотел бы назвать ребёнка.
63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.	63 Захария попросил дощечку для письма и написал: «Имя ему — Иоанн». И все удивились.
64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!	64 Дар речи тотчас же вернулся к Захарии, и он начал говорить и восхвалять Бога.
65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.	65 В этот момент всех охватил страх, и по всей горной части Иудеи люди говорили обо всём, что произошло.
66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.	66 Каждый, кто слышал об этом, размышлял: «Кем же будет этот ребёнок?» — так как действительно сила Господа была с ним.
67 Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:	67 Отец Иоанна, Захария, исполнился Святого Духа и стал возвещать людям о том, что совершится:
68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!	68 «Благословен будь Господь, Бог Израиля, так как Он пришёл помочь Своему народу и освободил его.
69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,	69 Он дал нам могущественного Спасителя из рода Своего слуги Давида, как и обещал Он много лет назад через Своих святых пророков.
70 як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,	70
71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,	71 Бог обещал спасти нас от врагов и ненавистников.
72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,	72 Бог обещал даровать Свою милость нашим отцам и помнить о Своём священном договоре.
73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,	73 Этот договор был клятвой, которую Он дал Аврааму, нашему праотцу, что избавит нас от врагов, чтобы могли мы безбоязненно служить Ему
74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому	74
75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.	75 свято и праведно всю нашу жизнь.
76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,	76 А ты, дитя моё, будешь называться „пророком Всевышнего”, так как ты будешь идти впереди Господа, возвещая людям Его приход.
77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,	77 Ты возвестишь людям о спасении, так как простятся им грехи их.
78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,	78 По великой милости Божьей воссияет нам новый день с небес,
79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“	79 и Бог поможет тем, кто живёт во тьме, в страхе перед смертью, и укажет нам путь к миру».
80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.	80 Ребёнок рос, креп духом и жил в пустыне до дня своего появления перед народом Израиля.

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 1

Евангелие от Луки

Глава 1

Вiд Луки

Розділ 1

Евангелие от Луки

Глава 1

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 1

Евангелие от Луки

Глава 1

Вiд Луки

Розділ 1

Евангелие от Луки

Глава 1

Старий
завіт

Новий
завіт