Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Матвiя

Розділ 15

1 Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:

2 „Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“.

3 А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого?

4 Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“.

5 А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові“,

6 то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово.

7 Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи:

8 „Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене!

9 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.

10 І Він покликав наро́д, і промовив до нього: „Послухайте та зрозумійте!

11 Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“.

12 Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“

13 А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.

14 Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“.

15 А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“.

16 А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте?

17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?

18 Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опога́нює люди́ну.

19 Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги.

20 Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“

21 І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі ти́рські й сидо́нські.

22 І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“

23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“

24 А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“.

25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“

26 А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“.

27 Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“.

28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала.

29 І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галіле́йського моря, і, зійшовши на го́ру, сів там.

30 І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх.

31 А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого!

32 А Ісус Своїх у́чнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три́ дні зо Мною знахо́дяться, але їсти не мають чого́; відпустити їх без їжі не хо́чу, щоб вони не ослабли в дорозі“.

33 А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“

34 А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“.

35 І Він ізвелів на землі посідати наро́дові.

36 І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові.

37 І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних...

38 Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.

39 І, відпустивши наро́д, усів Він до чо́вна, і прибув до землі Магдали́нської.

Евангелие от Матфея

Глава 15

1 Тогда к Иисусу пришли фарисеи и законоучители из Иерусалима и сказали:

2 «Почему Твои ученики нарушают обычай наших великих предков? Они не моют руки перед едой!»

3 Иисус ответил им: «А почему вы нарушаете заповедь Божью ради установленных вами обычаев?

4 Ведь Бог сказал: „Почитай своего отца и свою мать”. И ещё сказал Всевышний: „Каждый, кто оскорбит своего отца или свою мать, должен быть предан смерти”.

5 Но вы говорите, что можно сказать отцу или матери: „Я не могу помочь вам, так как предназначаю всё своё состояние в дар Богу”,

6 и тем самым учите не почитать отца и мать. Так вы отменили заповедь Божью ради ваших обычаев.

7 Лицемеры! Правильно пророчествовал о вас Исаия, когда сказал:

8 „Эти люди чтут Меня устами своими, но сердца их далеки от Меня.

9 Почитание их бесполезно, так как то, чему они учат — это правила, выдуманные людьми”».

10 И, призвав к Себе народ, Иисус сказал: «Слушайте Меня и поймите вот что:

11 не то, что попадает в рот человека, делает его нечистым, а то, что выходит из его рта».

12 Тогда к Иисусу пришли ученики и сказали: «Понимаешь ли Ты, что фарисеи оскорбились, когда услышали то, что Ты сказал?»

13 Иисус ответил им: «Каждое растение, которое не было посажено моим Небесным Отцом, будет вырвано с корнем,

14 так что отпустите их с миром. Они слепые, ведущие за собой слепцов. Но если слепой ведёт за собой слепца, то оба они упадут в яму».

15 В ответ Пётр попросил Его: «Объясни нам значение этой притчи».

16 Иисус сказал ему: «Неужели вы всё ещё не поняли?

17 Неужели вы не понимаете, что всё, что попадает вам в рот, проходит в желудок, а затем извергается из тела?

18 Но то, что выходит изо рта, идёт от сердца. Оно-то и оскверняет человека.

19 Я говорю так, потому что от сердца исходит такое зло: дурные помыслы, убийства, прелюбодеяние, распутство, воровство, ложь и клевета.

20 Всё это оскверняет человека. А, если кто не помоет руки перед едой, это его не осквернит».

21 Иисус ушёл оттуда и отправился в окрестности Тира и Сидона.

22 К Нему пришла одна хананеянка из тех мест и стала рыдать: «Смилуйся надо мной, Господи, Сын Давидов! Моя дочь одержима бесами и ужасно мучается».

23 Но Он ей ничего не ответил. Тогда ученики подошли к Нему и стали просить: «Исполни то, о чём она просит, и отпусти её! Она всё время ходит за нами и кричит».

24 Иисус сказал: «Я послан только к заблудшим овцам народа Израиля».

25 Тогда женщина подошла к Иисусу и, склонившись перед Ним, сказала: «Господи, помоги мне!»

26 Он возразил ей: «Нехорошо отнимать у детей еду и бросать её собакам».

27 А она сказала: «Верно, Господи, но даже собаки подъедают крохи, упавшие с хозяйского стола».

28 Тогда Иисус ответил ей: «Женщина, велика твоя вера. Даровано будет тебе то, о чём просишь». И в тот же миг её дочь исцелилась.

29 Уйдя оттуда, Иисус пошёл на берег Галилейского озера. Он взошёл на гору и сел там.

30 И стали к Нему приходить толпы народа, принося с собой хромых, слепых, калек, глухонемых и других больных. Они клали их на землю у ног Иисуса, и Он их исцелял.

31 Люди удивлялись, видя, что глухонемые начинают разговаривать, калеки исцеляются, хромые начинают ходить, а слепые прозревают. И они воздавали хвалу Богу Израиля.

32 Иисус призвал к Себе Своих учеников и сказал им: «Мне жаль этих людей. Они со Мной вот уже три дня, и им нечего есть. Я не хочу отсылать их отсюда, чтобы по дороге домой они не ослабели от голода».

33 Ученики сказали: «Откуда же нам в этом уединённом месте взять достаточно хлеба на такую огромную толпу?»

34 Иисус спросил: «Сколько у вас хлебов?» Они ответили: «Семь хлебов и несколько небольших рыбин».

35 Тогда Он велел им всем сесть на землю,

36 взял семь хлебов и рыбу и, возблагодарив Бога, преломил хлеб и стал раздавать куски Своим ученикам, те же передавали хлеб народу.

37 И все ели, пока не насытились. Его ученики собрали остатки, и набралось тех остатков семь полных корзин.

38 А было там всего четыре тысячи мужчин и ещё женщины, и дети.

39 После того как толпа разошлась, Иисус сел в лодку и отправился в окрестности Магадана.

Вiд Матвiя Розділ 15	Евангелие от Матфея Глава 15
1 Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:	1 Тогда к Иисусу пришли фарисеи и законоучители из Иерусалима и сказали:
2 „Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“.	2 «Почему Твои ученики нарушают обычай наших великих предков? Они не моют руки перед едой!»
3 А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого?	3 Иисус ответил им: «А почему вы нарушаете заповедь Божью ради установленных вами обычаев?
4 Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“.	4 Ведь Бог сказал: „Почитай своего отца и свою мать”. И ещё сказал Всевышний: „Каждый, кто оскорбит своего отца или свою мать, должен быть предан смерти”.
5 А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові“,	5 Но вы говорите, что можно сказать отцу или матери: „Я не могу помочь вам, так как предназначаю всё своё состояние в дар Богу”,
6 то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово.	6 и тем самым учите не почитать отца и мать. Так вы отменили заповедь Божью ради ваших обычаев.
7 Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи:	7 Лицемеры! Правильно пророчествовал о вас Исаия, когда сказал:
8 „Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене!	8 „Эти люди чтут Меня устами своими, но сердца их далеки от Меня.
9 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.	9 Почитание их бесполезно, так как то, чему они учат — это правила, выдуманные людьми”».
10 І Він покликав наро́д, і промовив до нього: „Послухайте та зрозумійте!	10 И, призвав к Себе народ, Иисус сказал: «Слушайте Меня и поймите вот что:
11 Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“.	11 не то, что попадает в рот человека, делает его нечистым, а то, что выходит из его рта».
12 Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“	12 Тогда к Иисусу пришли ученики и сказали: «Понимаешь ли Ты, что фарисеи оскорбились, когда услышали то, что Ты сказал?»
13 А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.	13 Иисус ответил им: «Каждое растение, которое не было посажено моим Небесным Отцом, будет вырвано с корнем,
14 Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“.	14 так что отпустите их с миром. Они слепые, ведущие за собой слепцов. Но если слепой ведёт за собой слепца, то оба они упадут в яму».
15 А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“.	15 В ответ Пётр попросил Его: «Объясни нам значение этой притчи».
16 А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте?	16 Иисус сказал ему: «Неужели вы всё ещё не поняли?
17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?	17 Неужели вы не понимаете, что всё, что попадает вам в рот, проходит в желудок, а затем извергается из тела?
18 Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опога́нює люди́ну.	18 Но то, что выходит изо рта, идёт от сердца. Оно-то и оскверняет человека.
19 Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги.	19 Я говорю так, потому что от сердца исходит такое зло: дурные помыслы, убийства, прелюбодеяние, распутство, воровство, ложь и клевета.
20 Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“	20 Всё это оскверняет человека. А, если кто не помоет руки перед едой, это его не осквернит».
21 І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі ти́рські й сидо́нські.	21 Иисус ушёл оттуда и отправился в окрестности Тира и Сидона.
22 І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“	22 К Нему пришла одна хананеянка из тех мест и стала рыдать: «Смилуйся надо мной, Господи, Сын Давидов! Моя дочь одержима бесами и ужасно мучается».
23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“	23 Но Он ей ничего не ответил. Тогда ученики подошли к Нему и стали просить: «Исполни то, о чём она просит, и отпусти её! Она всё время ходит за нами и кричит».
24 А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“.	24 Иисус сказал: «Я послан только к заблудшим овцам народа Израиля».
25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“	25 Тогда женщина подошла к Иисусу и, склонившись перед Ним, сказала: «Господи, помоги мне!»
26 А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“.	26 Он возразил ей: «Нехорошо отнимать у детей еду и бросать её собакам».
27 Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“.	27 А она сказала: «Верно, Господи, но даже собаки подъедают крохи, упавшие с хозяйского стола».
28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала.	28 Тогда Иисус ответил ей: «Женщина, велика твоя вера. Даровано будет тебе то, о чём просишь». И в тот же миг её дочь исцелилась.
29 І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галіле́йського моря, і, зійшовши на го́ру, сів там.	29 Уйдя оттуда, Иисус пошёл на берег Галилейского озера. Он взошёл на гору и сел там.
30 І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх.	30 И стали к Нему приходить толпы народа, принося с собой хромых, слепых, калек, глухонемых и других больных. Они клали их на землю у ног Иисуса, и Он их исцелял.
31 А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого!	31 Люди удивлялись, видя, что глухонемые начинают разговаривать, калеки исцеляются, хромые начинают ходить, а слепые прозревают. И они воздавали хвалу Богу Израиля.
32 А Ісус Своїх у́чнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три́ дні зо Мною знахо́дяться, але їсти не мають чого́; відпустити їх без їжі не хо́чу, щоб вони не ослабли в дорозі“.	32 Иисус призвал к Себе Своих учеников и сказал им: «Мне жаль этих людей. Они со Мной вот уже три дня, и им нечего есть. Я не хочу отсылать их отсюда, чтобы по дороге домой они не ослабели от голода».
33 А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“	33 Ученики сказали: «Откуда же нам в этом уединённом месте взять достаточно хлеба на такую огромную толпу?»
34 А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“.	34 Иисус спросил: «Сколько у вас хлебов?» Они ответили: «Семь хлебов и несколько небольших рыбин».
35 І Він ізвелів на землі посідати наро́дові.	35 Тогда Он велел им всем сесть на землю,
36 І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові.	36 взял семь хлебов и рыбу и, возблагодарив Бога, преломил хлеб и стал раздавать куски Своим ученикам, те же передавали хлеб народу.
37 І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних...	37 И все ели, пока не насытились. Его ученики собрали остатки, и набралось тех остатков семь полных корзин.
38 Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.	38 А было там всего четыре тысячи мужчин и ещё женщины, и дети.
39 І, відпустивши наро́д, усів Він до чо́вна, і прибув до землі Магдали́нської.	39 После того как толпа разошлась, Иисус сел в лодку и отправился в окрестности Магадана.

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Матвiя

Розділ 15

Евангелие от Матфея

Глава 15

Вiд Матвiя

Розділ 15

Евангелие от Матфея

Глава 15

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Матвiя

Розділ 15

Евангелие от Матфея

Глава 15

Вiд Матвiя

Розділ 15

Евангелие от Матфея

Глава 15

Старий
завіт

Новий
завіт