Вiд МатвiяРозділ 27 |
|
1 |
|
2 І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́. |
|
3 |
|
4 та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“. |
|
5 І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився. |
|
6 А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“. |
|
7 А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати, |
|
8 чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні. |
|
9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві, |
|
10 і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“. |
|
11 |
|
12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував. |
|
13 Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“ |
|
14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований. |
|
15 Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони. |
|
16 Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва. |
|
17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“ |
|
18 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали. |
|
19 Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“. |
|
20 А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти. |
|
21 Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“. |
|
22 Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“ |
|
23 А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“ |
|
24 І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“. |
|
25 А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“ |
|
26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був. |
|
27 |
|
28 І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього. |
|
29 І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“ |
|
30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били. |
|
31 |
|
32 А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста. |
|
33 І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“, |
|
34 дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів. |
|
35 А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба. |
|
36 І, посідавши, стерегли́ Його там. |
|
37 І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“. |
|
38 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч. |
|
39 |
|
40 і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“ |
|
41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили: |
|
42 „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому! |
|
43 Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“. |
|
44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті. |
|
45 |
|
46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“ |
|
47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́. |
|
48 А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити. |
|
49 Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“. |
|
50 А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав. |
|
51 І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі, |
|
52 і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих, |
|
53 а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились. |
|
54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“ |
|
55 Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували. |
|
56 Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих. |
|
57 |
|
58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати. |
|
59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́, |
|
60 і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов. |
|
61 Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу. |
|
62 |
|
63 і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“. |
|
64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“. |
|
65 Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“. |
|
66 І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили. |
Евангелие от МатфеяГлава 27 |
|
1 |
|
2 и, |
|
3 |
|
4 говоря: |
|
5 И, |
|
6 |
|
7 Сделав |
|
8 посему |
|
9 Тогда |
|
10 и |
|
11 |
|
12 И |
|
13 Тогда |
|
14 И |
|
15 |
|
16 Был |
|
17 итак, |
|
18 ибо |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 Пилат, |
|
25 |
|
26 Тогда |
|
27 |
|
28 и, |
|
29 и, |
|
30 и |
|
31 И |
|
32 |
|
33 И, |
|
34 дали |
|
35 Распявшие |
|
36 и, |
|
37 и |
|
38 Тогда |
|
39 |
|
40 и |
|
41 Подобно |
|
42 других |
|
43 уповал |
|
44 |
|
45 |
|
46 а |
|
47 Некоторые |
|
48 И |
|
49 |
|
50 |
|
51 И |
|
52 и |
|
53 и, |
|
54 |
|
55 Там |
|
56 между |
|
57 |
|
58 он, |
|
59 и, |
|
60 и |
|
61 Была |
|
62 |
|
63 и говорили: |
|
64 итак |
|
65 |
|
66 Они |
Вiд МатвiяРозділ 27 |
Евангелие от МатфеяГлава 27 |
|
1 |
1 |
|
2 І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́. |
2 и, |
|
3 |
3 |
|
4 та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“. |
4 говоря: |
|
5 І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився. |
5 И, |
|
6 А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“. |
6 |
|
7 А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати, |
7 Сделав |
|
8 чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні. |
8 посему |
|
9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві, |
9 Тогда |
|
10 і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“. |
10 и |
|
11 |
11 |
|
12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував. |
12 И |
|
13 Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“ |
13 Тогда |
|
14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований. |
14 И |
|
15 Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони. |
15 |
|
16 Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва. |
16 Был |
|
17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“ |
17 итак, |
|
18 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали. |
18 ибо |
|
19 Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“. |
19 |
|
20 А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти. |
20 |
|
21 Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“. |
21 |
|
22 Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“ |
22 |
|
23 А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“ |
23 |
|
24 І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“. |
24 Пилат, |
|
25 А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“ |
25 |
|
26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був. |
26 Тогда |
|
27 |
27 |
|
28 І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього. |
28 и, |
|
29 І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“ |
29 и, |
|
30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били. |
30 и |
|
31 |
31 И |
|
32 А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста. |
32 |
|
33 І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“, |
33 И, |
|
34 дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів. |
34 дали |
|
35 А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба. |
35 Распявшие |
|
36 І, посідавши, стерегли́ Його там. |
36 и, |
|
37 І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“. |
37 и |
|
38 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч. |
38 Тогда |
|
39 |
39 |
|
40 і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“ |
40 и |
|
41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили: |
41 Подобно |
|
42 „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому! |
42 других |
|
43 Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“. |
43 уповал |
|
44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті. |
44 |
|
45 |
45 |
|
46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“ |
46 а |
|
47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́. |
47 Некоторые |
|
48 А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити. |
48 И |
|
49 Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“. |
49 |
|
50 А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав. |
50 |
|
51 І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі, |
51 И |
|
52 і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих, |
52 и |
|
53 а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились. |
53 и, |
|
54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“ |
54 |
|
55 Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували. |
55 Там |
|
56 Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих. |
56 между |
|
57 |
57 |
|
58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати. |
58 он, |
|
59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́, |
59 и, |
|
60 і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов. |
60 и |
|
61 Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу. |
61 Была |
|
62 |
62 |
|
63 і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“. |
63 и говорили: |
|
64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“. |
64 итак |
|
65 Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“. |
65 |
|
66 І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили. |
66 Они |