CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Hes. 33
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Der Prophet Hesekiel (Ezechiel)

Kapitel 33

1 Und des HErrn3068 Wort1697 geschah zu mir und sprach559:

2 Du559 Menschenkind120, predige wider dein Volk5971 und1121 sprich1696 zu ihnen: Wenn ich ein259 Schwert2719 über7097 das776 Land776 führen935 würde, und1121 das Volk5971 im Lande nähme3947 einen Mann376 unter ihnen und5414 machten ihn zu ihrem Wächter6822,

3 und er8628 sähe7200 das Schwert2719 kommen935 über das Land776 und bliese die Trommete und warnete das Volk5971:

4 wer nun der Trommeten Hall hörete und935 wollte3947 sich nicht warnen lassen8085, und das6963 Schwert2719 käme8085 und nähme ihn weg, desselben Blut1818 sei auf seinem Kopf7218;

5 denn er hat8085 der Trommeten Hall6963 gehöret und hat sich dennoch nicht warnen lassen2094; darum sei sein Blut1818 auf ihm. Wer sich aber warnen läßt, der wird sein Leben5315 davonbringen4422.

6 Wo aber der Wächter6822 sähe7200 das Schwert2719 kommen und die Trommete nicht3947 bliese8628 noch sein Volk5971 warnete, und das Schwert2719 käme935 und nähme3947 etliche weg: dieselben würden wohl6822 um ihrer5315 Sünde5771 willen weggenommen, aber ihr Blut1818 will935 ich von des Wächters Hand3027 fordern1875.

7 Und1121 nun, du Menschenkind120, ich habe dich2094 zu8085 einem Wächter6822 gesetzt5414 über das1697 Haus1004 Israel3478, wenn du etwas aus meinem Munde6310 hörest, daß du sie von meinetwegen warnen sollst.

8 Wenn ich nun zu dem GOttlosen7563 sage559: Du1245 GOttloser mußt des Todes4191 sterben4191, und du sagst ihm solches nicht, daß sich der GOttlose7563 warnen lasse2094 vor seinem Wesen1870, so wird1696 wohl der GOttlose7563 um seines gottlosen7563 Wesens willen5771 sterben4191, aber sein Blut1818 will ich von deiner Hand3027 fordern.

9 Warnest du aber den GOttlosen7563 vor seinem Wesen1870, daß er sich davon bekehre, und er sich nicht5337 will7725 von seinem Wesen1870 bekehren, so wird er um7725 seiner Sünde5771 willen sterben4191, und du hast2094 deine See LE5315 errettet.

10 Darum, du559 Menschenkind120, sage559 dem Hause1004 Israel3478: Ihr sprechet also: Unsere Sünden6588 und1121 Missetaten2403 liegen auf uns, daß559 wir2421 darunter vergehen4743; wie können wir denn leben?

11 So sprich559 zu2421 ihnen7725: So wahr als ich lebe2416; spricht5002 der HErr136 HErr3069, ich habe keinen Gefallen2654 am Tode4191 des GOttlosen7563, sondern daß sich7725 der GOttlose7563 bekehre von seinem Wesen und lebe. So bekehret euch7725 doch nun von eurem bösen7451 Wesen! Warum wollt ihr1870 sterben4194, ihr1870 vom Hause1004 Israel3478?

12 Und1121 du559, Menschenkind120, sprich zu2421 deinem Volk5971: Wenn6666 ein Gerechter6662 Böses7562 tut2398, so wird‘s ihm nicht5337 helfen, daß3117 er fromm gewesen ist6588; und1121 wenn3117 ein GOttloser fromm wird, so soll‘s ihm nicht schaden3782, daß er gottlos7563 gewesen ist7725. So kann3201 auch der Gerechte6662 nicht leben3117, wenn7564 er sündiget.

13 Denn wo ich zu2421 dem Gerechten6662 spreche559, er2421 soll leben, und er verläßt sich982 auf seine Gerechtigkeit6666 und tut6213 Böses5766, so soll all seiner Frömmigkeit nicht gedacht2142 werden, sondern er soll sterben4191 in seiner Bosheit5766, die er tut6213.

14 Und wenn ich zum GOttlosen7563 spreche559, er soll4191 sterben4191, und er bekehret sich7725 von seiner Sünde2403 und tut6213, was recht4941 und gut6666 ist,

15 also daß der GOttlose7563 das Pfand2258 wiedergibt7725 und2708 bezahlet, was1500 er2421 geraubet hat, und nach dem Wort des Lebens wandelt1980, daß er kein Böses5766 tut6213, so soll er leben2416 und nicht7999 sterben4191,

16 und aller seiner Sünden2403; die er2421 getan2398 hat, soll nicht gedacht2142 werden; denn er tut6213 nun, was recht4941 und gut6666 ist; darum soll er leben.

17 Noch spricht559 dein Volk5971: Der HErr136 urteilet nicht recht8505, so sie1121 doch unrecht haben.

18 Denn wo der Gerechte6662 sich7725 kehret von seiner Gerechtigkeit6666 und tut6213 Böses5766, so stirbt4191 er ja billig darum;

19 und wo sich7725 der GOttlose bekehret von seinem gottlosen7563 Wesen7564 und tut6213, was recht4941 und gut6666 ist, so soll er2421 ja billig leben.

20 Noch sprechet ihr1870: Der HErr136 urteilet nicht recht8505, so8199 ich559 doch euch vom Hause1004 Israel3478 einen jeglichen376 nach seinem Wesen1870 urteile.

21 Und es begab sich im zwölften Jahr8141 unsers Gefängnisses, am fünften2568 Tage des zehnten6224 Monden2320, kam935 zu mir ein Entronnener6412 von Jerusalem3389 und sprach559: Die Stadt5892 ist geschlagen5221.

22 Und die Hand3027 des HErrn3068 war über mir des Abends6153, ehe der Entronnene6412 kam935, und tat6605 mir meinen Mund6310 auf6440, bis er zu mir kam935 des Morgens1242, und tat6605 mir meinen Mund6310 auf, also daß ich nicht mehr schweigen konnte.

23 Und des HErrn3068 Wort1697 geschah zu mir und sprach559:

24 Du559 Menschenkind120, die Einwohner3427 dieser Wüste im Lande Israel3478 sprechen559 also: Abraham85 war1121 ein259 einiger Mann und2723 erbte dies Land127; unser aber ist5414 viel, so7227 haben3423 wir ja das776 Land776 billiger.

25 Darum sprich559 zu ihnen: So spricht559 der HErr136 HErr3069: Ihr habt Blut1818 gefressen398 und eure Augen5869 zu den Götzen1544 aufgehoben5375 und Blut1818 vergossen8210; und ihr meinet, ihr wollet das Land776 besitzen3423?

26 Ja, ihr fahret immer fort2719 mit Morden und5975 übet Greuel8441, und6213 einer376 schändet dem andern7453 sein2930 Weib802, und meinet, ihr wollet das Land776 besitzen3423?

27 So sprich559 zu ihnen: So spricht559 der HErr136 HErr3069: So wahr ich lebe2416, sollen alle, so in den Wüsten wohnen, durchs Schwert2719 fallen5307, und2723 was auf6440 dem Felde7704 ist, will ich den Tieren2416 zu fressen398 geben5414; und die in Festungen4679 und Höhlen4631 sind, sollen an der Pestilenz1698 sterben4191.

28 Denn ich will das Land776 gar verwüsten4923 und seiner Hoffart1347 und Macht5797 ein Ende7673 machen5414, daß das Gebirge2022 Israel3478 so wüst8077 werde8074, daß niemand dadurchgehe5674.

29 Und6213 sollen erfahren3045, daß ich der8077 HErr3068 bin, wenn ich das Land776 gar verwüstet4923 habe5414 um aller ihrer Greuel8441 willen, die sie üben.

30 Und1121 du559, Menschenkind120, dein Volk5971 redet1696 wider dich an681 den Wänden7023 und1121 unter den Haustüren6607 und1004 spricht je259 einer2297 zum andern251: Lieber, kommt935 und376 laßt uns8085 hören, was1697 der HErr3068 sage1696!

31 Und6213 sie5971 werden zu8085 dir kommen in3996 die3820 Versammlung und6213 vor6440 dir sitzen als310 mein Volk5971 und1980 werden deine Worte hören, aber nichts1697 danach tun935, sondern werden dich3427 anpfeifen und gleichwohl fortleben nach6310 ihrem Geiz1215.

32 Und siehe, du mußt ihr6963 Liedlein sein, das1697 sie gerne singen7892 und spielen5059 werden. Also6213 werden sie deine Worte hören8085 und nichts danach tun2895.

33 Wenn es aber kommt935, was kommen935 soll, siehe, so werden sie erfahren3045, daß ein Prophet5030 unter8432 ihnen gewesen sei.

Єзекiїль

Розділ 33

1 І було́ мені слово Господнє таке:

2 „Сину лю́дський, говори синам свого наро́ду, та й скажеш до них: Коли б Я спрова́див на який край меча, і взяв би наро́д цього краю одно́го чоловіка з-поміж себе, і поставив би його собі вартови́м,

3 і коли б він побачив меча, що йде на цей край, і засурми́в би в сурму́, й остеріг народ,

4 і почув би хто голос сурми́, та не був би обере́жний, і прийшов би меч та й захопи́в би його, то кров його на голові його буде!

5 Голос сурми́ він чув, та не був обере́жний, — кров його буде на ньому, а він, коли б був обере́жний, урятував би свою душу.

6 А той вартови́й, коли б побачив меча, що йде, і не засурми́в би в сурму́, а наро́д не був би обере́жний, і прийшов би меч, і захопи́в би одно́го з них, то він був би узятий за гріх свій, а його кров Я зажадаю з руки вартово́го.

7 А ти, сину лю́дський, — Я дав тебе вартови́м для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остереже́ш їх від Мене.

8 Коли б Я сказав до безбожного: „Безбожнику, ти конче помреш!“, а ти не говорив би, щоб остерегти́ безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я вимагатиму з твоєї руки.

9 А ти, коли остереже́ш несправедливого від дороги його, щоб вернувся з неї, і він не ве́рнеться з своєї дороги, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятува́в.

10 А ти, сину лю́дський, скажи до Ізраїлевого дому: „Ви кажете так, говорячи: Коли наші провини та наші гріхи на нас, і через них ми ги́немо, то як бу́демо жити?“

11 Скажи їм Як живий Я, — говорить Господь Бог, — не пра́гну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих дорі́г, і на́що вам умирати, доме Ізраїлів?

12 А ти, сину лю́дський, скажи до синів свого народу: Справедливість справедливого — не врятує його в дні гріха́ його, а несправедливість несправедливого — не спіткне́ться він об неї в дні наве́рнення від своєї несправедливости, а справедливий не зможе жити в ній в дні свого гріха́.

13 Коли Я скажу́ справедливому: Буде конче він жити, а він наді́явся б на свою справедливість, та робив би кривду, то вся його справедливість не буде зга́дана, і за кривду свою, що зробив, він помре!

14 А коли Я скажу́ до несправедливого: Конче помреш ти, а він наве́рнеться від свого гріха́, і робитиме право та справедливість:

15 заста́ву поверне несправедливий, грабу́нок відшкоду́є, ходитиме уставами життя, щоб не чинити кривди, то конче буде він жити, не помре!

16 Усі гріхи його, які він нагрішив, не будуть йому зга́дані, — право та справедливість робив він, конче буде він жити!

17 І кажуть сини твого наро́ду: „Несправедлива Господня дорога!“ тоді як несправедлива їхня власна дорога.

18 Коли справедливий відве́рнеться від своєї справедливости, і робитиме кривду, то помре він за те!

19 А коли несправедливий відве́рнеться від своєї несправедливости, і чинитиме право та справедливість, то на них він буде жити!

20 А ви кажете: Несправедлива Господня дорога! Кожного з вас Я буду судити, Ізраїлів доме, за його доро́гами!“

21 І сталося за дванадцятого року, десятого місяця, п'ятого дня місяця від нашого вигна́ння, прийшов був до мене втіка́ч з Єрусалиму, говорячи: „Побите це місто!“

22 А Господня рука була прийшла до мене ввечорі перед прихо́дом цього́ втікача́, і Він відкрив мої у́ста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої уста, і не був уже я більше німий!

23 І було мені слово Господнє таке:

24 „Сину лю́дський, ме́шканці цих руїн на Ізраїлевій землі гово́рять так: Авраам був один, та проте́ посів цей край, а нас багато, — нам да́ний цей край на спа́дщину !

25 Тому́ скажи їм: Так сказав Господь Бог: Ви на крові їсте, а свої очі зво́дите до бовва́нів своїх, і кров пролива́єте, — і цей край пося́дете ви?

26 Ви спира́єтесь на свого меча, робите гидо́ту, і кожен безчестить жінку свого ближнього, — і цей край посядете ви?

27 Так скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Як живий Я, — ті, хто в руїнах, попа́дають від меча, а той, хто на широкім полі, того віддам звірині́, щоб поже́рла його, а ті, хто в тверди́нях та в пече́рах, помруть від морови́ці!

28 І оберну́ Я цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння, і скінчи́ться пиха́ сили його, і опусто́шіють Ізраїлеві го́ри, так що не буде й перехожого.

29 І пізнають вони, що Я — Господь, коли Я оберну́ цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння за всі їхні гидо́ти, що зробили вони.

30 А ти, сину лю́дський, — сини твого наро́ду умовляються про тебе при сті́нах і в две́рях домів, і говорять один з о́дним, кожен зо своїм братом, кажучи: Увійдіть та послу́хайте, що це за слово, що виходить від Господа?

31 І при́йдуть до тебе, як прихо́дить наро́д, і сядуть перед тобою як Мій наро́д, і послухають твоїх слів, але їх не ви́конають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захла́нністю їхньою.

32 І ось ти для них, як пісня коха́ння, красноголосий і добрий грач, і вони слухають слова́ твої, але їх не вико́нують!

33 А коли оце при́йде, — ось воно вже прихо́дить! — то пізнають вони, що серед них був проро́к“.

Der Prophet Hesekiel (Ezechiel)

Kapitel 33

Єзекiїль

Розділ 33

1 Und des HErrn3068 Wort1697 geschah zu mir und sprach559:

1 І було́ мені слово Господнє таке:

2 Du559 Menschenkind120, predige wider dein Volk5971 und1121 sprich1696 zu ihnen: Wenn ich ein259 Schwert2719 über7097 das776 Land776 führen935 würde, und1121 das Volk5971 im Lande nähme3947 einen Mann376 unter ihnen und5414 machten ihn zu ihrem Wächter6822,

2 „Сину лю́дський, говори синам свого наро́ду, та й скажеш до них: Коли б Я спрова́див на який край меча, і взяв би наро́д цього краю одно́го чоловіка з-поміж себе, і поставив би його собі вартови́м,

3 und er8628 sähe7200 das Schwert2719 kommen935 über das Land776 und bliese die Trommete und warnete das Volk5971:

3 і коли б він побачив меча, що йде на цей край, і засурми́в би в сурму́, й остеріг народ,

4 wer nun der Trommeten Hall hörete und935 wollte3947 sich nicht warnen lassen8085, und das6963 Schwert2719 käme8085 und nähme ihn weg, desselben Blut1818 sei auf seinem Kopf7218;

4 і почув би хто голос сурми́, та не був би обере́жний, і прийшов би меч та й захопи́в би його, то кров його на голові його буде!

5 denn er hat8085 der Trommeten Hall6963 gehöret und hat sich dennoch nicht warnen lassen2094; darum sei sein Blut1818 auf ihm. Wer sich aber warnen läßt, der wird sein Leben5315 davonbringen4422.

5 Голос сурми́ він чув, та не був обере́жний, — кров його буде на ньому, а він, коли б був обере́жний, урятував би свою душу.

6 Wo aber der Wächter6822 sähe7200 das Schwert2719 kommen und die Trommete nicht3947 bliese8628 noch sein Volk5971 warnete, und das Schwert2719 käme935 und nähme3947 etliche weg: dieselben würden wohl6822 um ihrer5315 Sünde5771 willen weggenommen, aber ihr Blut1818 will935 ich von des Wächters Hand3027 fordern1875.

6 А той вартови́й, коли б побачив меча, що йде, і не засурми́в би в сурму́, а наро́д не був би обере́жний, і прийшов би меч, і захопи́в би одно́го з них, то він був би узятий за гріх свій, а його кров Я зажадаю з руки вартово́го.

7 Und1121 nun, du Menschenkind120, ich habe dich2094 zu8085 einem Wächter6822 gesetzt5414 über das1697 Haus1004 Israel3478, wenn du etwas aus meinem Munde6310 hörest, daß du sie von meinetwegen warnen sollst.

7 А ти, сину лю́дський, — Я дав тебе вартови́м для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остереже́ш їх від Мене.

8 Wenn ich nun zu dem GOttlosen7563 sage559: Du1245 GOttloser mußt des Todes4191 sterben4191, und du sagst ihm solches nicht, daß sich der GOttlose7563 warnen lasse2094 vor seinem Wesen1870, so wird1696 wohl der GOttlose7563 um seines gottlosen7563 Wesens willen5771 sterben4191, aber sein Blut1818 will ich von deiner Hand3027 fordern.

8 Коли б Я сказав до безбожного: „Безбожнику, ти конче помреш!“, а ти не говорив би, щоб остерегти́ безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я вимагатиму з твоєї руки.

9 Warnest du aber den GOttlosen7563 vor seinem Wesen1870, daß er sich davon bekehre, und er sich nicht5337 will7725 von seinem Wesen1870 bekehren, so wird er um7725 seiner Sünde5771 willen sterben4191, und du hast2094 deine See LE5315 errettet.

9 А ти, коли остереже́ш несправедливого від дороги його, щоб вернувся з неї, і він не ве́рнеться з своєї дороги, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятува́в.

10 Darum, du559 Menschenkind120, sage559 dem Hause1004 Israel3478: Ihr sprechet also: Unsere Sünden6588 und1121 Missetaten2403 liegen auf uns, daß559 wir2421 darunter vergehen4743; wie können wir denn leben?

10 А ти, сину лю́дський, скажи до Ізраїлевого дому: „Ви кажете так, говорячи: Коли наші провини та наші гріхи на нас, і через них ми ги́немо, то як бу́демо жити?“

11 So sprich559 zu2421 ihnen7725: So wahr als ich lebe2416; spricht5002 der HErr136 HErr3069, ich habe keinen Gefallen2654 am Tode4191 des GOttlosen7563, sondern daß sich7725 der GOttlose7563 bekehre von seinem Wesen und lebe. So bekehret euch7725 doch nun von eurem bösen7451 Wesen! Warum wollt ihr1870 sterben4194, ihr1870 vom Hause1004 Israel3478?

11 Скажи їм Як живий Я, — говорить Господь Бог, — не пра́гну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих дорі́г, і на́що вам умирати, доме Ізраїлів?

12 Und1121 du559, Menschenkind120, sprich zu2421 deinem Volk5971: Wenn6666 ein Gerechter6662 Böses7562 tut2398, so wird‘s ihm nicht5337 helfen, daß3117 er fromm gewesen ist6588; und1121 wenn3117 ein GOttloser fromm wird, so soll‘s ihm nicht schaden3782, daß er gottlos7563 gewesen ist7725. So kann3201 auch der Gerechte6662 nicht leben3117, wenn7564 er sündiget.

12 А ти, сину лю́дський, скажи до синів свого народу: Справедливість справедливого — не врятує його в дні гріха́ його, а несправедливість несправедливого — не спіткне́ться він об неї в дні наве́рнення від своєї несправедливости, а справедливий не зможе жити в ній в дні свого гріха́.

13 Denn wo ich zu2421 dem Gerechten6662 spreche559, er2421 soll leben, und er verläßt sich982 auf seine Gerechtigkeit6666 und tut6213 Böses5766, so soll all seiner Frömmigkeit nicht gedacht2142 werden, sondern er soll sterben4191 in seiner Bosheit5766, die er tut6213.

13 Коли Я скажу́ справедливому: Буде конче він жити, а він наді́явся б на свою справедливість, та робив би кривду, то вся його справедливість не буде зга́дана, і за кривду свою, що зробив, він помре!

14 Und wenn ich zum GOttlosen7563 spreche559, er soll4191 sterben4191, und er bekehret sich7725 von seiner Sünde2403 und tut6213, was recht4941 und gut6666 ist,

14 А коли Я скажу́ до несправедливого: Конче помреш ти, а він наве́рнеться від свого гріха́, і робитиме право та справедливість:

15 also daß der GOttlose7563 das Pfand2258 wiedergibt7725 und2708 bezahlet, was1500 er2421 geraubet hat, und nach dem Wort des Lebens wandelt1980, daß er kein Böses5766 tut6213, so soll er leben2416 und nicht7999 sterben4191,

15 заста́ву поверне несправедливий, грабу́нок відшкоду́є, ходитиме уставами життя, щоб не чинити кривди, то конче буде він жити, не помре!

16 und aller seiner Sünden2403; die er2421 getan2398 hat, soll nicht gedacht2142 werden; denn er tut6213 nun, was recht4941 und gut6666 ist; darum soll er leben.

16 Усі гріхи його, які він нагрішив, не будуть йому зга́дані, — право та справедливість робив він, конче буде він жити!

17 Noch spricht559 dein Volk5971: Der HErr136 urteilet nicht recht8505, so sie1121 doch unrecht haben.

17 І кажуть сини твого наро́ду: „Несправедлива Господня дорога!“ тоді як несправедлива їхня власна дорога.

18 Denn wo der Gerechte6662 sich7725 kehret von seiner Gerechtigkeit6666 und tut6213 Böses5766, so stirbt4191 er ja billig darum;

18 Коли справедливий відве́рнеться від своєї справедливости, і робитиме кривду, то помре він за те!

19 und wo sich7725 der GOttlose bekehret von seinem gottlosen7563 Wesen7564 und tut6213, was recht4941 und gut6666 ist, so soll er2421 ja billig leben.

19 А коли несправедливий відве́рнеться від своєї несправедливости, і чинитиме право та справедливість, то на них він буде жити!

20 Noch sprechet ihr1870: Der HErr136 urteilet nicht recht8505, so8199 ich559 doch euch vom Hause1004 Israel3478 einen jeglichen376 nach seinem Wesen1870 urteile.

20 А ви кажете: Несправедлива Господня дорога! Кожного з вас Я буду судити, Ізраїлів доме, за його доро́гами!“

21 Und es begab sich im zwölften Jahr8141 unsers Gefängnisses, am fünften2568 Tage des zehnten6224 Monden2320, kam935 zu mir ein Entronnener6412 von Jerusalem3389 und sprach559: Die Stadt5892 ist geschlagen5221.

21 І сталося за дванадцятого року, десятого місяця, п'ятого дня місяця від нашого вигна́ння, прийшов був до мене втіка́ч з Єрусалиму, говорячи: „Побите це місто!“

22 Und die Hand3027 des HErrn3068 war über mir des Abends6153, ehe der Entronnene6412 kam935, und tat6605 mir meinen Mund6310 auf6440, bis er zu mir kam935 des Morgens1242, und tat6605 mir meinen Mund6310 auf, also daß ich nicht mehr schweigen konnte.

22 А Господня рука була прийшла до мене ввечорі перед прихо́дом цього́ втікача́, і Він відкрив мої у́ста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої уста, і не був уже я більше німий!

23 Und des HErrn3068 Wort1697 geschah zu mir und sprach559:

23 І було мені слово Господнє таке:

24 Du559 Menschenkind120, die Einwohner3427 dieser Wüste im Lande Israel3478 sprechen559 also: Abraham85 war1121 ein259 einiger Mann und2723 erbte dies Land127; unser aber ist5414 viel, so7227 haben3423 wir ja das776 Land776 billiger.

24 „Сину лю́дський, ме́шканці цих руїн на Ізраїлевій землі гово́рять так: Авраам був один, та проте́ посів цей край, а нас багато, — нам да́ний цей край на спа́дщину !

25 Darum sprich559 zu ihnen: So spricht559 der HErr136 HErr3069: Ihr habt Blut1818 gefressen398 und eure Augen5869 zu den Götzen1544 aufgehoben5375 und Blut1818 vergossen8210; und ihr meinet, ihr wollet das Land776 besitzen3423?

25 Тому́ скажи їм: Так сказав Господь Бог: Ви на крові їсте, а свої очі зво́дите до бовва́нів своїх, і кров пролива́єте, — і цей край пося́дете ви?

26 Ja, ihr fahret immer fort2719 mit Morden und5975 übet Greuel8441, und6213 einer376 schändet dem andern7453 sein2930 Weib802, und meinet, ihr wollet das Land776 besitzen3423?

26 Ви спира́єтесь на свого меча, робите гидо́ту, і кожен безчестить жінку свого ближнього, — і цей край посядете ви?

27 So sprich559 zu ihnen: So spricht559 der HErr136 HErr3069: So wahr ich lebe2416, sollen alle, so in den Wüsten wohnen, durchs Schwert2719 fallen5307, und2723 was auf6440 dem Felde7704 ist, will ich den Tieren2416 zu fressen398 geben5414; und die in Festungen4679 und Höhlen4631 sind, sollen an der Pestilenz1698 sterben4191.

27 Так скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Як живий Я, — ті, хто в руїнах, попа́дають від меча, а той, хто на широкім полі, того віддам звірині́, щоб поже́рла його, а ті, хто в тверди́нях та в пече́рах, помруть від морови́ці!

28 Denn ich will das Land776 gar verwüsten4923 und seiner Hoffart1347 und Macht5797 ein Ende7673 machen5414, daß das Gebirge2022 Israel3478 so wüst8077 werde8074, daß niemand dadurchgehe5674.

28 І оберну́ Я цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння, і скінчи́ться пиха́ сили його, і опусто́шіють Ізраїлеві го́ри, так що не буде й перехожого.

29 Und6213 sollen erfahren3045, daß ich der8077 HErr3068 bin, wenn ich das Land776 gar verwüstet4923 habe5414 um aller ihrer Greuel8441 willen, die sie üben.

29 І пізнають вони, що Я — Господь, коли Я оберну́ цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння за всі їхні гидо́ти, що зробили вони.

30 Und1121 du559, Menschenkind120, dein Volk5971 redet1696 wider dich an681 den Wänden7023 und1121 unter den Haustüren6607 und1004 spricht je259 einer2297 zum andern251: Lieber, kommt935 und376 laßt uns8085 hören, was1697 der HErr3068 sage1696!

30 А ти, сину лю́дський, — сини твого наро́ду умовляються про тебе при сті́нах і в две́рях домів, і говорять один з о́дним, кожен зо своїм братом, кажучи: Увійдіть та послу́хайте, що це за слово, що виходить від Господа?

31 Und6213 sie5971 werden zu8085 dir kommen in3996 die3820 Versammlung und6213 vor6440 dir sitzen als310 mein Volk5971 und1980 werden deine Worte hören, aber nichts1697 danach tun935, sondern werden dich3427 anpfeifen und gleichwohl fortleben nach6310 ihrem Geiz1215.

31 І при́йдуть до тебе, як прихо́дить наро́д, і сядуть перед тобою як Мій наро́д, і послухають твоїх слів, але їх не ви́конають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захла́нністю їхньою.

32 Und siehe, du mußt ihr6963 Liedlein sein, das1697 sie gerne singen7892 und spielen5059 werden. Also6213 werden sie deine Worte hören8085 und nichts danach tun2895.

32 І ось ти для них, як пісня коха́ння, красноголосий і добрий грач, і вони слухають слова́ твої, але їх не вико́нують!

33 Wenn es aber kommt935, was kommen935 soll, siehe, so werden sie erfahren3045, daß ein Prophet5030 unter8432 ihnen gewesen sei.

33 А коли оце при́йде, — ось воно вже прихо́дить! — то пізнають вони, що серед них був проро́к“.