Der Prophet Jeremia

Kapitel 4

1 Willst du dich7725, Israel3478, bekehren, spricht5002 der HErr3068, so bekehre dich zu mir6440. Und so du deine Greuel8251 wegtust von meinem Angesicht, so sollst7725 du nicht vertrieben5110 werden5493.

2 Alsdann wirst du ohne Heuchelei recht571 und heilig6666 schwören7650: So wahr der HErr3068 lebet! Und die Heiden1471 werden in ihm gesegnet1288 werden und sich1984 sein rühmen.

3 Denn so spricht559 der HErr3068 zu denen in Juda3063 und zu Jerusalem3389: Pflüget5214 ein376 Neues5215 und säet2232 nicht unter die Hecken6975.

4 Beschneidet4135 euch5493 dem HErrn3068 und3318 tut weg die Vorhaut6190 eures Herzens3824, ihr3427 Männer in Juda3063 und7455 ihr Leute zu Jerusalem3389, auf6440 daß nicht mein Grimm2534 ausfahre wie Feuer784 und brenne1197, daß niemand376 löschen möge, um eurer Bosheit willen4611.

5 Ja, dann verkündiget5046 in Juda3063 und559 schreiet laut zu Jerusalem3389 und4390 sprechet: Blaset8628 die Trommeten im Lande776! Rufet mit voller Stimme und559 sprechet: Sammelt euch622 und lasset uns8085 in die festen4013 Städte5892 ziehen935!

6 Werfet zu Zion6726 ein Panier5251 auf5375; häufet euch und5975 säumet nicht7451! Denn ich bringe935 ein Unglück herzu von Mitternacht6828 und einen großen1419 Jammer7667.

7 Es fähret daher der Löwe738 aus5927 seiner Hecke5441, und7843 der Verstörer der Heiden1471 zeucht einher5265 aus3318 seinem Ort4725, daß er7760 dein Land776 verwüste und8047 deine Städte5892 ausbrenne5327, daß niemand drinnen wohne3427.

8 Darum ziehet2296 Säcke8242 an, klaget5594 und heulet3213; denn der grimmige2740 Zorn639 des HErrn3068 will7725 nicht aufhören von uns.

9 Zu der Zeit3117, spricht5002 der HErr3068, wird3820 dem Könige4428 und3548 den Fürsten8269 das Herz3820 entfallen6; die Priester werden8074 verstürzt und die Propheten5030 erschrocken sein8539.

10 Ich aber403 sprach559: Ach162, HErr136 HErr3069, du hast‘s diesem Volk5971 und Jerusalem3389 weit5377 fehlen lassen, da sie559 sagten: Es wird Friede7965 bei euch5377 sein, so doch das Schwert2719 bis an die See LE5315 reicht5060.

11 Zur selbigen Zeit6256 wird man559 diesem Volk5971 und Jerusalem3389 sagen: Es kommt ein dürrer6703 Wind7307 über dem Gebirge8205 her, als aus der Wüste4057, des Weges1870 zu der Tochter1323 meines Volks5971 zu, nicht zu worfeln2219 noch zu schwingen1305.

12 Ja, ein Wind7307 kommt, der ihnen zu stark4392 sein wird1696; da will935 ich denn auch mit ihnen rechten4941.

13 Siehe, er fähret daher wie Wolken6051, und seine Wagen4818 sind5927 wie ein Sturmwind5492, seine Rosse5483 sind7703 schneller denn Adler5404. Weh188 uns, wir müssen verstöret werden7043!

14 So wasche3526 nun, Jerusalem3389, dein Herz3820 von der Bosheit7451, auf7130 daß dir geholfen3467 werde. Wie lange wollen bei dir bleiben3885 die leidigen205 Lehren?

15 Denn es kommt5046 ein Geschrei6963 von Dan1835 her und eine böse205 Botschaft8085 vom Gebirge2022 Ephraim669 her,

16 wie die Heiden1471 rühmen. Und5414 es ist2142 bis gen Jerusalem3389 erschollen, daß Hüter5341 kommen935 aus fernen4801 Landen776 und werden8085 schreien6963 wider die Städte5892 Judas.

17 Sie8104 werden sie4784 rings umher5439 belagern wie die Hüter auf dem Felde7704; denn sie haben mich erzürnet, spricht5002 der HErr3068.

18 Das hast du zu6213 Lohn für dein Wesen1870 und dein Tun4611. Dann wird3820 dein Herz fühlen5060, wie deine Bosheit7451 so groß4751 ist.

19 Wie ist mir2342 so herzlich weh! Mein Herz4578 pocht mir im2790 Leibe4578 und7023 habe3176 keine Ruhe1993; denn meine See LE5315 hört8085 der Posaunen6963 Hall und eine Feldschlacht8643

20 und ein Mordgeschrei über das andere; denn das ganze Land776 wird verheeret, plötzlich6597 werden7667 meine Hütten168 und meine Gezelte3407 verstöret.

21 Wie lange soll7200 ich doch das Panier5251 sehen und der Posaunen6963 Hall hören8085?

22 Aber mein Volk5971 ist3045 toll191 und1121 glauben mir nicht5530; töricht sind sie und achten‘s nicht995. Weise2450 sind sie genug, Übels zu tun; aber wohltun3190 wollen sie nicht7489 lernen3045.

23 Ich schauete das Land776 an7200, siehe, das war wüste8414 und öde922, und den Himmel8064, und er216 war finster.

24 Ich sah7200 die Berge2022 an7493, und7043 siehe, die bebeten, und alle Hügel1389 zitterten.

25 Ich sah7200, und siehe, da war kein Mensch120, und alles Gevögel5775 unter dem Himmel8064 war weggeflogen5074.

26 Ich sah7200, und siehe, das Baufeld war eine Wüste4057, und alle Städte5892 drinnen waren zerbrochen5422 vor6440 dem HErrn3068 und vor seinem grimmigen2740 Zorn639.

27 Denn so spricht559 der8077 HErr3068: Das ganze Land776 soll wüste werden, und will‘s doch nicht gar aus3617 machen6213.

28 Darum wird1696 das Land776 betrübt und der Himmel8064 droben4605 traurig56 sein6937; denn ich hab‘s geredet, ich hab‘s beschlossen2161 und soll mich5162 nicht reuen, will7725 auch nicht davon ablassen.

29 Alle Städte5892 werden5927 vor dem Geschrei6963 der Reiter6571 und935 Schützen fliehen1272 und in die3427 dicken Wälder5645 laufen und in die Felsen3710 kriechen; alle Städte5892 werden verlassen5800 stehen, daß niemand376 drinnen wohnet.

30 Was2091 willst du1245 alsdann tun6213, du Verstörte7703? Wenn du dich schon mit Purpur8144 kleiden und mit güldenen Kleinoden5716 schmücken5710 und dein Angesicht5869 schminken7167 würdest6320, so schmückest du dich doch vergeblich7723; denn die dir jetzt hofieren, werden dich verachten3988, sie3847 werden dir nach dem Leben5315 trachten.

31 Denn ich höre8085 ein Geschrei6963 als einer Gebärerin2470, eine Angst6869 als einer, die in den5315 ersten Kindesnöten ist1069, ein Geschrei6963 der Tochter1323 Zion6726, die da klagt3306 und die Hände3709 auswirft6566: Ach, wehe188 mir, ich muß schier vergehen5888 vor dem Würgen2026!

Єремiя

Розділ 4

1 Якщо́ ти, Ізраїлю, ве́рнешся, — каже Господь, — до Ме́не ти ве́рнешся, і якщо́ ти відки́неш із-перед обличчя Мого гидо́ти свої, то не бу́деш тиня́тись!

2 I якщо́ ти прися́гнеш „Як живий Господь“ правдою й правом та справедливістю, то бу́дуть Ним благословля́тись наро́ди, і хвалитись Ним бу́дуть.

3 Бо так каже Господь мужам Юди та Єрусалиму: Оріть собі на цілині́, і не сійте в терни́ну!

4 Обрізуйтеся Господе́ві, й усу́ньте із ваших серде́ць крайні пло́ті, юдеї та ме́шканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лю́тість, — і буде пала́ти вона, і не буде кому погаси́ти через злі ваші вчинки!

5 Оповісті́те в Юдеї та в Єрусалимі звісті́ть та й скажіть: Засурмі́те в сурму́ у краю́! Кричіть гучни́м голосом та говоріть: Зберіться та пі́демо до міст до тверди́нних!

6 Підійміте прапор до Сіону, поспішайте, не станьте, бо з пі́вночі зло приведу́, і велике нещастя.

7 Лев вихо́дить із своєї гуща́вини, і той, хто нищить народи, вируша́є із місця свого́, щоб твій край оберну́ти на руїну, і спусто́шені будуть міста́ твої, так що забра́кне і ме́шканця!

8 Отож, опережі́ться вере́тами, плачте та голосіть, бо лютість Господнього гніву від нас не відве́рнеться!

9 І ста́неться в день той, — говорить Госпо́дь, — згине розум царя і розум князі́в, і остовпі́ють священики, а пророки здиву́ються

10 й скажуть: О Господи, Боже, справді обма́нений сильно наро́д цей та Єрусалим, коли казано: „Буде вам мир“, а меч доторкну́вся ось аж до душі!

11 Того ча́су наро́дові цьому та Єрусалимові сказане бу́де: Ось вітер палки́й з лисих гір на пусти́ні, на дорозі дочки́ Мого люду, — не на ві́яння й не на очи́щення він!

12 Та вітер сильніший від цьо́го прибу́де Мені, — і над ними Я суд прокажу́.

13 Ось він при́йде, як хмари, й як буря — його колесни́ці, від орлі́в швидші коні його́: Горе нам, бо спусто́шені бу́демо ми!

14 Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врято́ваний! Аж доки в тобі пробуватимуть думки́ марно́ти твоєї?

15 Бо голос доно́сить із Да́ну й звіщає поги́біль з Єфре́мових гір.

16 Пригадайте наро́дам оце, сповісті́ть ось про Єрусалим: Приходять з далекого кра́ю його обляга́ти, і здійма́ють свій крик на юдейські міста́!

17 Як сторо́жа полів, навко́ло ото́чать його, бо він Мені був неслухня́ний, говорить Господь!

18 Дорога твоя й твої вчинки тобі це зробили, це лихо твоє: бо гірке́, бо торкнуло воно аж до серця твого́.

19 Ой, утро́бо моя, ти утробо моя, — я тремчу́! Біль серце стиска́є мені, і трепо́че мені моє серце! Не мо́жу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми́, гук війни!

20 Біда на біду приклика́ється, вся бо земля поруйно́вана буде, спусто́шені будуть знена́цька наме́ти мої, вмить — заві́си мої.

21 Аж доки я бачити пра́пора буду, буду чути голос сурми́?

22 Тому́, що наро́д мій безглу́здий, він не знає Мене́: вони нерозумні сини й нерозва́жні вони, — мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра́!

23 Дивлюся на землю, аж ось порожне́ча та пу́стка, і на небо — й нема його світла!

24 Дивлюся на го́ри, аж ось вони тру́сяться, і всі згі́р'я хита́ються!

25 Дивлюся, аж ось вже немає люди́ни, і порозліта́лось все пта́ство небесне.

26 Дивлюся, аж ось край родю́чий пустинею став, а міста́ його знищені всі від обличчя Господнього, від по́лум'я гніву Його́.

27 Бо Госпо́дь так прорік: Спусто́шенням стане ввесь край, та кінця́ йому ще не вчиню́!

28 І буде в жало́бі земля через це, і затьма́риться небо вгорі́, бо Я говорив, що заду́мав, — і не пожалую, і не відступлю́ся від то́го.

29 Від гуркотне́чі їздця́ та стрільця́ побіжить усе місто, повтікають в гуща́вини й злізуть на скелі. Всі міста́ поки́нуті, і немає ніко́го, хто мешкав би в них.

30 А ти, поруйно́вана, дочко Сіону, що бу́деш робити? Хоч ти зодяга́єш себе в кармази́н, хоч прикра́шуєшся золотою оздобою, хоч очі свої підмальо́вуєш фарбою, — та надаре́мно прикра́шуєшся: обриди́ли тобою коха́нці твої, — на життя твоє ва́жать вони!

31 Бо чую Я крик, немов породі́ллі, чую сто́гін, мов пе́рвістки, голос Сіонської дочки, — вона стогне, зало́млює руки свої та голо́сить: „Ой, горе мені, бо попало життя моє вби́вникам!“

Der Prophet Jeremia

Kapitel 4

Єремiя

Розділ 4

1 Willst du dich7725, Israel3478, bekehren, spricht5002 der HErr3068, so bekehre dich zu mir6440. Und so du deine Greuel8251 wegtust von meinem Angesicht, so sollst7725 du nicht vertrieben5110 werden5493.

1 Якщо́ ти, Ізраїлю, ве́рнешся, — каже Господь, — до Ме́не ти ве́рнешся, і якщо́ ти відки́неш із-перед обличчя Мого гидо́ти свої, то не бу́деш тиня́тись!

2 Alsdann wirst du ohne Heuchelei recht571 und heilig6666 schwören7650: So wahr der HErr3068 lebet! Und die Heiden1471 werden in ihm gesegnet1288 werden und sich1984 sein rühmen.

2 I якщо́ ти прися́гнеш „Як живий Господь“ правдою й правом та справедливістю, то бу́дуть Ним благословля́тись наро́ди, і хвалитись Ним бу́дуть.

3 Denn so spricht559 der HErr3068 zu denen in Juda3063 und zu Jerusalem3389: Pflüget5214 ein376 Neues5215 und säet2232 nicht unter die Hecken6975.

3 Бо так каже Господь мужам Юди та Єрусалиму: Оріть собі на цілині́, і не сійте в терни́ну!

4 Beschneidet4135 euch5493 dem HErrn3068 und3318 tut weg die Vorhaut6190 eures Herzens3824, ihr3427 Männer in Juda3063 und7455 ihr Leute zu Jerusalem3389, auf6440 daß nicht mein Grimm2534 ausfahre wie Feuer784 und brenne1197, daß niemand376 löschen möge, um eurer Bosheit willen4611.

4 Обрізуйтеся Господе́ві, й усу́ньте із ваших серде́ць крайні пло́ті, юдеї та ме́шканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лю́тість, — і буде пала́ти вона, і не буде кому погаси́ти через злі ваші вчинки!

5 Ja, dann verkündiget5046 in Juda3063 und559 schreiet laut zu Jerusalem3389 und4390 sprechet: Blaset8628 die Trommeten im Lande776! Rufet mit voller Stimme und559 sprechet: Sammelt euch622 und lasset uns8085 in die festen4013 Städte5892 ziehen935!

5 Оповісті́те в Юдеї та в Єрусалимі звісті́ть та й скажіть: Засурмі́те в сурму́ у краю́! Кричіть гучни́м голосом та говоріть: Зберіться та пі́демо до міст до тверди́нних!

6 Werfet zu Zion6726 ein Panier5251 auf5375; häufet euch und5975 säumet nicht7451! Denn ich bringe935 ein Unglück herzu von Mitternacht6828 und einen großen1419 Jammer7667.

6 Підійміте прапор до Сіону, поспішайте, не станьте, бо з пі́вночі зло приведу́, і велике нещастя.

7 Es fähret daher der Löwe738 aus5927 seiner Hecke5441, und7843 der Verstörer der Heiden1471 zeucht einher5265 aus3318 seinem Ort4725, daß er7760 dein Land776 verwüste und8047 deine Städte5892 ausbrenne5327, daß niemand drinnen wohne3427.

7 Лев вихо́дить із своєї гуща́вини, і той, хто нищить народи, вируша́є із місця свого́, щоб твій край оберну́ти на руїну, і спусто́шені будуть міста́ твої, так що забра́кне і ме́шканця!

8 Darum ziehet2296 Säcke8242 an, klaget5594 und heulet3213; denn der grimmige2740 Zorn639 des HErrn3068 will7725 nicht aufhören von uns.

8 Отож, опережі́ться вере́тами, плачте та голосіть, бо лютість Господнього гніву від нас не відве́рнеться!

9 Zu der Zeit3117, spricht5002 der HErr3068, wird3820 dem Könige4428 und3548 den Fürsten8269 das Herz3820 entfallen6; die Priester werden8074 verstürzt und die Propheten5030 erschrocken sein8539.

9 І ста́неться в день той, — говорить Госпо́дь, — згине розум царя і розум князі́в, і остовпі́ють священики, а пророки здиву́ються

10 Ich aber403 sprach559: Ach162, HErr136 HErr3069, du hast‘s diesem Volk5971 und Jerusalem3389 weit5377 fehlen lassen, da sie559 sagten: Es wird Friede7965 bei euch5377 sein, so doch das Schwert2719 bis an die See LE5315 reicht5060.

10 й скажуть: О Господи, Боже, справді обма́нений сильно наро́д цей та Єрусалим, коли казано: „Буде вам мир“, а меч доторкну́вся ось аж до душі!

11 Zur selbigen Zeit6256 wird man559 diesem Volk5971 und Jerusalem3389 sagen: Es kommt ein dürrer6703 Wind7307 über dem Gebirge8205 her, als aus der Wüste4057, des Weges1870 zu der Tochter1323 meines Volks5971 zu, nicht zu worfeln2219 noch zu schwingen1305.

11 Того ча́су наро́дові цьому та Єрусалимові сказане бу́де: Ось вітер палки́й з лисих гір на пусти́ні, на дорозі дочки́ Мого люду, — не на ві́яння й не на очи́щення він!

12 Ja, ein Wind7307 kommt, der ihnen zu stark4392 sein wird1696; da will935 ich denn auch mit ihnen rechten4941.

12 Та вітер сильніший від цьо́го прибу́де Мені, — і над ними Я суд прокажу́.

13 Siehe, er fähret daher wie Wolken6051, und seine Wagen4818 sind5927 wie ein Sturmwind5492, seine Rosse5483 sind7703 schneller denn Adler5404. Weh188 uns, wir müssen verstöret werden7043!

13 Ось він при́йде, як хмари, й як буря — його колесни́ці, від орлі́в швидші коні його́: Горе нам, бо спусто́шені бу́демо ми!

14 So wasche3526 nun, Jerusalem3389, dein Herz3820 von der Bosheit7451, auf7130 daß dir geholfen3467 werde. Wie lange wollen bei dir bleiben3885 die leidigen205 Lehren?

14 Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врято́ваний! Аж доки в тобі пробуватимуть думки́ марно́ти твоєї?

15 Denn es kommt5046 ein Geschrei6963 von Dan1835 her und eine böse205 Botschaft8085 vom Gebirge2022 Ephraim669 her,

15 Бо голос доно́сить із Да́ну й звіщає поги́біль з Єфре́мових гір.

16 wie die Heiden1471 rühmen. Und5414 es ist2142 bis gen Jerusalem3389 erschollen, daß Hüter5341 kommen935 aus fernen4801 Landen776 und werden8085 schreien6963 wider die Städte5892 Judas.

16 Пригадайте наро́дам оце, сповісті́ть ось про Єрусалим: Приходять з далекого кра́ю його обляга́ти, і здійма́ють свій крик на юдейські міста́!

17 Sie8104 werden sie4784 rings umher5439 belagern wie die Hüter auf dem Felde7704; denn sie haben mich erzürnet, spricht5002 der HErr3068.

17 Як сторо́жа полів, навко́ло ото́чать його, бо він Мені був неслухня́ний, говорить Господь!

18 Das hast du zu6213 Lohn für dein Wesen1870 und dein Tun4611. Dann wird3820 dein Herz fühlen5060, wie deine Bosheit7451 so groß4751 ist.

18 Дорога твоя й твої вчинки тобі це зробили, це лихо твоє: бо гірке́, бо торкнуло воно аж до серця твого́.

19 Wie ist mir2342 so herzlich weh! Mein Herz4578 pocht mir im2790 Leibe4578 und7023 habe3176 keine Ruhe1993; denn meine See LE5315 hört8085 der Posaunen6963 Hall und eine Feldschlacht8643

19 Ой, утро́бо моя, ти утробо моя, — я тремчу́! Біль серце стиска́є мені, і трепо́че мені моє серце! Не мо́жу мовчати, бо вчула душа моя голос сурми́, гук війни!

20 und ein Mordgeschrei über das andere; denn das ganze Land776 wird verheeret, plötzlich6597 werden7667 meine Hütten168 und meine Gezelte3407 verstöret.

20 Біда на біду приклика́ється, вся бо земля поруйно́вана буде, спусто́шені будуть знена́цька наме́ти мої, вмить — заві́си мої.

21 Wie lange soll7200 ich doch das Panier5251 sehen und der Posaunen6963 Hall hören8085?

21 Аж доки я бачити пра́пора буду, буду чути голос сурми́?

22 Aber mein Volk5971 ist3045 toll191 und1121 glauben mir nicht5530; töricht sind sie und achten‘s nicht995. Weise2450 sind sie genug, Übels zu tun; aber wohltun3190 wollen sie nicht7489 lernen3045.

22 Тому́, що наро́д мій безглу́здий, він не знає Мене́: вони нерозумні сини й нерозва́жні вони, — мудрі вони, щоб чинити лихе, та не вміють чинити добра́!

23 Ich schauete das Land776 an7200, siehe, das war wüste8414 und öde922, und den Himmel8064, und er216 war finster.

23 Дивлюся на землю, аж ось порожне́ча та пу́стка, і на небо — й нема його світла!

24 Ich sah7200 die Berge2022 an7493, und7043 siehe, die bebeten, und alle Hügel1389 zitterten.

24 Дивлюся на го́ри, аж ось вони тру́сяться, і всі згі́р'я хита́ються!

25 Ich sah7200, und siehe, da war kein Mensch120, und alles Gevögel5775 unter dem Himmel8064 war weggeflogen5074.

25 Дивлюся, аж ось вже немає люди́ни, і порозліта́лось все пта́ство небесне.

26 Ich sah7200, und siehe, das Baufeld war eine Wüste4057, und alle Städte5892 drinnen waren zerbrochen5422 vor6440 dem HErrn3068 und vor seinem grimmigen2740 Zorn639.

26 Дивлюся, аж ось край родю́чий пустинею став, а міста́ його знищені всі від обличчя Господнього, від по́лум'я гніву Його́.

27 Denn so spricht559 der8077 HErr3068: Das ganze Land776 soll wüste werden, und will‘s doch nicht gar aus3617 machen6213.

27 Бо Госпо́дь так прорік: Спусто́шенням стане ввесь край, та кінця́ йому ще не вчиню́!

28 Darum wird1696 das Land776 betrübt und der Himmel8064 droben4605 traurig56 sein6937; denn ich hab‘s geredet, ich hab‘s beschlossen2161 und soll mich5162 nicht reuen, will7725 auch nicht davon ablassen.

28 І буде в жало́бі земля через це, і затьма́риться небо вгорі́, бо Я говорив, що заду́мав, — і не пожалую, і не відступлю́ся від то́го.

29 Alle Städte5892 werden5927 vor dem Geschrei6963 der Reiter6571 und935 Schützen fliehen1272 und in die3427 dicken Wälder5645 laufen und in die Felsen3710 kriechen; alle Städte5892 werden verlassen5800 stehen, daß niemand376 drinnen wohnet.

29 Від гуркотне́чі їздця́ та стрільця́ побіжить усе місто, повтікають в гуща́вини й злізуть на скелі. Всі міста́ поки́нуті, і немає ніко́го, хто мешкав би в них.

30 Was2091 willst du1245 alsdann tun6213, du Verstörte7703? Wenn du dich schon mit Purpur8144 kleiden und mit güldenen Kleinoden5716 schmücken5710 und dein Angesicht5869 schminken7167 würdest6320, so schmückest du dich doch vergeblich7723; denn die dir jetzt hofieren, werden dich verachten3988, sie3847 werden dir nach dem Leben5315 trachten.

30 А ти, поруйно́вана, дочко Сіону, що бу́деш робити? Хоч ти зодяга́єш себе в кармази́н, хоч прикра́шуєшся золотою оздобою, хоч очі свої підмальо́вуєш фарбою, — та надаре́мно прикра́шуєшся: обриди́ли тобою коха́нці твої, — на життя твоє ва́жать вони!

31 Denn ich höre8085 ein Geschrei6963 als einer Gebärerin2470, eine Angst6869 als einer, die in den5315 ersten Kindesnöten ist1069, ein Geschrei6963 der Tochter1323 Zion6726, die da klagt3306 und die Hände3709 auswirft6566: Ach, wehe188 mir, ich muß schier vergehen5888 vor dem Würgen2026!

31 Бо чую Я крик, немов породі́ллі, чую сто́гін, мов пе́рвістки, голос Сіонської дочки, — вона стогне, зало́млює руки свої та голо́сить: „Ой, горе мені, бо попало життя моє вби́вникам!“