GenesisChapter 32 |
|
1 |
|
2 And when |
|
3 |
|
4 And he commanded |
|
5 And I have |
|
6 |
|
7 Then Jacob |
|
8 And said, |
|
9 |
|
10 I am not worthy |
|
11 Deliver |
|
12 And thou |
|
13 |
|
14 Two hundred |
|
15 Thirty |
|
16 And he delivered |
|
17 And he commanded |
|
18 Then thou shalt say, |
|
19 |
|
20 And say |
|
21 So went |
|
22 |
|
23 And he took |
|
24 And Jacob |
|
25 And when he saw |
|
26 |
|
27 And he said |
|
28 And he said, |
|
29 |
|
30 And Jacob |
|
31 |
|
32 Therefore |
БуттяРозділ 32 |
|
1 |
|
2 А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі Анголи́. |
|
3 І Яків сказав, коли їх побачив: „Це Божий табір!“ І він назвав ім'я́ тому місцю: Маханаїм. |
|
4 І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до краю едомського. |
|
5 І наказав їм, говорячи: „Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав раб твій Яків: Я мешкав з Лаваном, і заде́ржався аж дотепер. |
|
6 І маю я вола та осла, і отару, і раба, і невільницю. І я послав розказати панові моєму, щоб знайти милість в очах твоїх“. |
|
7 І вернулися посли до Якова, та й сказали: „Ми прийшли були до брата твого до Ісава, а він також іде назустріч тобі, і чотири сотні людей з ним.“ |
|
8 І Яків сильно злякався, і був затурбований. І він поділив наро́д, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори. |
|
9 І сказав: „Коли при́йде Ісав до табору одного, і розі́б'є його, то вціліє позосталий табір“. |
|
10 І Яків промовив: „Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав Ти мені: „Вернися до Краю свого, і до місця свого народження, і Я зроблю́ тобі добре“. |
|
11 Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йорда́н, а тепер я стався на два табори. |
|
12 Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми. |
|
13 А Ти ж був сказав: „Учинити добро — учиню я з тобою добро; а наща́дки твої́ покладу, як той мо́рський пісок, що його не злічити через безліч“. |
|
14 І він переночував там тієї ночі, і взяв із того, що́ під руку прийшло, дар для Ісава, брата свого: |
|
15 кіз двісті, і козлів двадцятеро, овець двісті, і баранів двадцятеро, |
|
16 верблюдиць дійних та їх жереб'ят тридцятеро, корів сорок, а биків десятеро, ослиць двадцятеро, а ослят десятеро. |
|
17 І дав до рук рабів своїх кожне стадо окремо. І сказав він до рабів своїх: „Ідіть передо мною, і позоставте відстань поміж стадом і стадом“. |
|
18 І він наказав першому, кажучи: „Коли спіткає тебе Ісав, брат мій, і запитає тебе так: Чий ти, і куди ти йдеш, і чиє те, що перед тобою? |
|
19 то скажеш: Раба твого Якова це подарунок, посланий панові моєму Ісавові. А ото й він сам за нами“. |
|
20 І наказав він і другому, і третьому, також усім, що йшли за стадами, говорячи: „Таким словом будете говорити до Ісава, коли ви зна́йдете його, |
|
21 і скажете: Ось і раб твій Яків за нами, бо він сказав: Нехай я вблагаю його оцим дарунком, що йде передо мною, а потім побачу обличчя його, — може він піді́йме обличчя моє.“ |
|
22 І йшов подарунок перед ним, а він ночував тієї ночі в таборі. |
|
23 І встав він тієї ночі, і взяв обидві жінки свої, і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов брід Яббок. |
|
24 І він узяв їх, і перепровадив через потік, і перепровадив те, що в нього було. |
|
25 |
|
26 І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до сугло́бу стегна́ його. І звихнувся сугло́б стегна́ Якова, як він боровся з Ним. |
|
27 І промовив: „Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря“. А той відказав: „Не пущу́ Тебе, коли не поблагосло́виш мене“. |
|
28 І промовив до нього: „Як твоє ймення!“ Той відказав: „Яків“. |
|
29 І сказав „Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізра́їль, бо ти боровся з Богом та з людьми, — і подужав“. |
|
30 І запитав Яків і сказав: „Скажи ж Ім'я Своє“. А Той відказав: „Пощо питаєш про Ймення Моє!“ І Він поблагословив його там. |
|
31 І назвав Яків ім'я́ того місця: Пенуїл, бо „бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя“. |
|
32 І засвітило йому сонце, коли він перейшов Пенуїл. І він кульгав на своє стегно́. |
GenesisChapter 32 |
БуттяРозділ 32 |
|
1 |
1 |
|
2 And when |
2 А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі Анголи́. |
|
3 |
3 І Яків сказав, коли їх побачив: „Це Божий табір!“ І він назвав ім'я́ тому місцю: Маханаїм. |
|
4 And he commanded |
4 І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до краю едомського. |
|
5 And I have |
5 І наказав їм, говорячи: „Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав раб твій Яків: Я мешкав з Лаваном, і заде́ржався аж дотепер. |
|
6 |
6 І маю я вола та осла, і отару, і раба, і невільницю. І я послав розказати панові моєму, щоб знайти милість в очах твоїх“. |
|
7 Then Jacob |
7 І вернулися посли до Якова, та й сказали: „Ми прийшли були до брата твого до Ісава, а він також іде назустріч тобі, і чотири сотні людей з ним.“ |
|
8 And said, |
8 І Яків сильно злякався, і був затурбований. І він поділив наро́д, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори. |
|
9 |
9 І сказав: „Коли при́йде Ісав до табору одного, і розі́б'є його, то вціліє позосталий табір“. |
|
10 I am not worthy |
10 І Яків промовив: „Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав Ти мені: „Вернися до Краю свого, і до місця свого народження, і Я зроблю́ тобі добре“. |
|
11 Deliver |
11 Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йорда́н, а тепер я стався на два табори. |
|
12 And thou |
12 Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми. |
|
13 |
13 А Ти ж був сказав: „Учинити добро — учиню я з тобою добро; а наща́дки твої́ покладу, як той мо́рський пісок, що його не злічити через безліч“. |
|
14 Two hundred |
14 І він переночував там тієї ночі, і взяв із того, що́ під руку прийшло, дар для Ісава, брата свого: |
|
15 Thirty |
15 кіз двісті, і козлів двадцятеро, овець двісті, і баранів двадцятеро, |
|
16 And he delivered |
16 верблюдиць дійних та їх жереб'ят тридцятеро, корів сорок, а биків десятеро, ослиць двадцятеро, а ослят десятеро. |
|
17 And he commanded |
17 І дав до рук рабів своїх кожне стадо окремо. І сказав він до рабів своїх: „Ідіть передо мною, і позоставте відстань поміж стадом і стадом“. |
|
18 Then thou shalt say, |
18 І він наказав першому, кажучи: „Коли спіткає тебе Ісав, брат мій, і запитає тебе так: Чий ти, і куди ти йдеш, і чиє те, що перед тобою? |
|
19 |
19 то скажеш: Раба твого Якова це подарунок, посланий панові моєму Ісавові. А ото й він сам за нами“. |
|
20 And say |
20 І наказав він і другому, і третьому, також усім, що йшли за стадами, говорячи: „Таким словом будете говорити до Ісава, коли ви зна́йдете його, |
|
21 So went |
21 і скажете: Ось і раб твій Яків за нами, бо він сказав: Нехай я вблагаю його оцим дарунком, що йде передо мною, а потім побачу обличчя його, — може він піді́йме обличчя моє.“ |
|
22 |
22 І йшов подарунок перед ним, а він ночував тієї ночі в таборі. |
|
23 And he took |
23 І встав він тієї ночі, і взяв обидві жінки свої, і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов брід Яббок. |
|
24 And Jacob |
24 І він узяв їх, і перепровадив через потік, і перепровадив те, що в нього було. |
|
25 And when he saw |
25 |
|
26 |
26 І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до сугло́бу стегна́ його. І звихнувся сугло́б стегна́ Якова, як він боровся з Ним. |
|
27 And he said |
27 І промовив: „Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря“. А той відказав: „Не пущу́ Тебе, коли не поблагосло́виш мене“. |
|
28 And he said, |
28 І промовив до нього: „Як твоє ймення!“ Той відказав: „Яків“. |
|
29 |
29 І сказав „Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізра́їль, бо ти боровся з Богом та з людьми, — і подужав“. |
|
30 And Jacob |
30 І запитав Яків і сказав: „Скажи ж Ім'я Своє“. А Той відказав: „Пощо питаєш про Ймення Моє!“ І Він поблагословив його там. |
|
31 |
31 І назвав Яків ім'я́ того місця: Пенуїл, бо „бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя“. |
|
32 Therefore |
32 І засвітило йому сонце, коли він перейшов Пенуїл. І він кульгав на своє стегно́. |