CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Рим. 4
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Послание апостола Павла христианам в Риме

Глава 4

1 А что скажем мы о праотце нашем по плоти, об Аврааме? Чего Он достиг?

2 Если праведным был бы признан он за дела свои, мог бы хвалиться, однако же не перед Богом.

3 Что Писание говорит? «Поверил Авраам Богу, и было это зачтено ему в праведность».

4 Работнику платят по долгу, а не из милости.

5 Но когда человек, не ставя себе в заслугу дела свои, доверяется Богу, оправдывающему грешника, сама вера его вменяется ему в праведность.

6 Давид говорит то же самое: называет блаженным он того человека, которого Бог признает праведным не по делам его:

7 «Блажен, кому прощены его беззакония, чьи покрыты грехи;

8 блажен человек, грех которого Господом не зачтется».

9 Но это блаженство, оно для обрезанных только или для необрезанных тоже? Мы говорим: «Вера была зачтена Аврааму в праведность».

10 Когда же случилось это? После того, как обрезан был Авраам, или еще до того? Не после, а до того, как был он обрезан.

11 А обрезание он получил позже как внешний знак и печать той праведности, какую имел он уже по вере до обрезания. Он отцом стал всех верующих, которым и без обрезания вера их может быть Господом в праведность зачтена;

12 он отец и обрезанных, но тех лишь, что не только обрезаны были, а и встали на путь той же веры, какая была у отца нашего Авраама еще в необрезании.

13 И само обещание Аврааму, что ему и потомкам его будет отдан в наследство весь мир, не с соблюдением Закона было связано, а с праведностью, зависящей от веры.

14 А если наследство получат лишь те, кто Закону послушен, тщетна вера тогда, и не стоит ничего обещание:

15 ничего, кроме гнева, не сулит Закон; преступления только там не бывает, где нет закона.

16 Потому и связано обещание с верой, оно — дар благодати, чтобы оно силу имело для всех потомков Авраама, не только для тех, кто привержен Закону, но и для тех, кто следует Авраамовой вере. Ведь он отец всех нас, —

17 как о том и написано: «Отцом многих народов Я поставил тебя», — таков он в глазах Бога, Которому он поверил, Бога, возвращающего к жизни мертвых и из небытия вызывающего к бытию то, что не существует.

18 Когда не на что было уже надеяться, Авраам не терял все-таки надежды: он поверил и стал отцом многих народов, как было ему сказано: «Столь многочисленно будет потомство твое».

19 Даже мысль, что тело его, по сути, [уже] мертво (ему ведь было уже почти сто лет) и что чрево Сарры давно омертвело, не ослабила веру его.

20 Не усомнился он, не перестал верить обещанию Божию, но, черпая силу в вере, вознес Богу хвалу,

21 ибо уверен был в том, что Бог в силах исполнить Свое обещание.

22 Вот почему вера его [и] была зачтена ему в праведность.

23 «Была зачтена» — слова эти не об одном Аврааме написаны,

24 но и о нас. Зачтется и нам наша вера в Того, Кто воскресил из мертвых Иисуса, Господа нашего,

25 Который смерти был предан за наши согрешения и воскрешен к оправданию нашему.

До римлян

Розділ 4

1 Що ж, скажемо, знайшов Авраа́м, наш отець за тілом?

2 Бо коли Авраам ви́правдався діла́ми, то він має похвалу', та не в Бога.

3 Що бо Писа́ння говорить? „Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність“.

4 А заплата викона́вцеві не рахується з милости, але з обов'язку.

5 А тому́, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.

6 Як і Давид називає блаженною люди́ну, якій рахує Бог праведність без діл:

7 „Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи.

8 Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха́!“

9 Чи ж це блаже́нство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що „віра залічена Авраамові в праведність“.

10 Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні!

11 І прийняв він ознаку обрізання, — печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,

12 і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.

13 Бо обі́тницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Зако́ном, але праведністю віри.

14 Бо коли спадкоємці ті, хто з Зако́ну, то спорожніла віра й зні́вечилась обі́тниця.

15 Бо Зако́н чинить гнів; де ж немає Закону, немає й пере́ступу.

16 Через це з віри, щоб було з милости, щоб обі́тниця певна була всім нащадкам, не тільки тому́, хто з Закону, але й тому́, хто з віри Авраама, що отець усім нам,

17 як написано: „Отцем багатьох наро́дів Я поставив тебе,“ — перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.

18 Він — проти надії — увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: „Таке числе́нне буде насіння твоє!“

19 І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утро́би Сариної за змертвілу,

20 і не мав сумніву в обі́тницю Божу через недові́рство, але зміцни́вся в вірі, і віддав славу Богові,

21 і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв.

22 Тому й „залічено це йому в праведність“.

23 Та не написано за нього одно́го, що залічено йому,

24 а за нас, — залі́читься й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,

25 що був виданий за наші гріхи, і воскрес для ви́правдання нашого.

Послание апостола Павла христианам в Риме

Глава 4

До римлян

Розділ 4

1 А что скажем мы о праотце нашем по плоти, об Аврааме? Чего Он достиг?

1 Що ж, скажемо, знайшов Авраа́м, наш отець за тілом?

2 Если праведным был бы признан он за дела свои, мог бы хвалиться, однако же не перед Богом.

2 Бо коли Авраам ви́правдався діла́ми, то він має похвалу', та не в Бога.

3 Что Писание говорит? «Поверил Авраам Богу, и было это зачтено ему в праведность».

3 Що бо Писа́ння говорить? „Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність“.

4 Работнику платят по долгу, а не из милости.

4 А заплата викона́вцеві не рахується з милости, але з обов'язку.

5 Но когда человек, не ставя себе в заслугу дела свои, доверяется Богу, оправдывающему грешника, сама вера его вменяется ему в праведность.

5 А тому́, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.

6 Давид говорит то же самое: называет блаженным он того человека, которого Бог признает праведным не по делам его:

6 Як і Давид називає блаженною люди́ну, якій рахує Бог праведність без діл:

7 «Блажен, кому прощены его беззакония, чьи покрыты грехи;

7 „Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи.

8 блажен человек, грех которого Господом не зачтется».

8 Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха́!“

9 Но это блаженство, оно для обрезанных только или для необрезанных тоже? Мы говорим: «Вера была зачтена Аврааму в праведность».

9 Чи ж це блаже́нство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що „віра залічена Авраамові в праведність“.

10 Когда же случилось это? После того, как обрезан был Авраам, или еще до того? Не после, а до того, как был он обрезан.

10 Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні!

11 А обрезание он получил позже как внешний знак и печать той праведности, какую имел он уже по вере до обрезания. Он отцом стал всех верующих, которым и без обрезания вера их может быть Господом в праведность зачтена;

11 І прийняв він ознаку обрізання, — печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,

12 он отец и обрезанных, но тех лишь, что не только обрезаны были, а и встали на путь той же веры, какая была у отца нашего Авраама еще в необрезании.

12 і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.

13 И само обещание Аврааму, что ему и потомкам его будет отдан в наследство весь мир, не с соблюдением Закона было связано, а с праведностью, зависящей от веры.

13 Бо обі́тницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Зако́ном, але праведністю віри.

14 А если наследство получат лишь те, кто Закону послушен, тщетна вера тогда, и не стоит ничего обещание:

14 Бо коли спадкоємці ті, хто з Зако́ну, то спорожніла віра й зні́вечилась обі́тниця.

15 ничего, кроме гнева, не сулит Закон; преступления только там не бывает, где нет закона.

15 Бо Зако́н чинить гнів; де ж немає Закону, немає й пере́ступу.

16 Потому и связано обещание с верой, оно — дар благодати, чтобы оно силу имело для всех потомков Авраама, не только для тех, кто привержен Закону, но и для тех, кто следует Авраамовой вере. Ведь он отец всех нас, —

16 Через це з віри, щоб було з милости, щоб обі́тниця певна була всім нащадкам, не тільки тому́, хто з Закону, але й тому́, хто з віри Авраама, що отець усім нам,

17 как о том и написано: «Отцом многих народов Я поставил тебя», — таков он в глазах Бога, Которому он поверил, Бога, возвращающего к жизни мертвых и из небытия вызывающего к бытию то, что не существует.

17 як написано: „Отцем багатьох наро́дів Я поставив тебе,“ — перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.

18 Когда не на что было уже надеяться, Авраам не терял все-таки надежды: он поверил и стал отцом многих народов, как было ему сказано: «Столь многочисленно будет потомство твое».

18 Він — проти надії — увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: „Таке числе́нне буде насіння твоє!“

19 Даже мысль, что тело его, по сути, [уже] мертво (ему ведь было уже почти сто лет) и что чрево Сарры давно омертвело, не ослабила веру его.

19 І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утро́би Сариної за змертвілу,

20 Не усомнился он, не перестал верить обещанию Божию, но, черпая силу в вере, вознес Богу хвалу,

20 і не мав сумніву в обі́тницю Божу через недові́рство, але зміцни́вся в вірі, і віддав славу Богові,

21 ибо уверен был в том, что Бог в силах исполнить Свое обещание.

21 і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв.

22 Вот почему вера его [и] была зачтена ему в праведность.

22 Тому й „залічено це йому в праведність“.

23 «Была зачтена» — слова эти не об одном Аврааме написаны,

23 Та не написано за нього одно́го, що залічено йому,

24 но и о нас. Зачтется и нам наша вера в Того, Кто воскресил из мертвых Иисуса, Господа нашего,

24 а за нас, — залі́читься й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,

25 Который смерти был предан за наши согрешения и воскрешен к оправданию нашему.

25 що був виданий за наші гріхи, і воскрес для ви́правдання нашого.