CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Деян. 28
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Деяния апостолов

Глава 28

1 И тогда, спасшись, мы узнали, что остров называется Мелита.

2 Туземцы стали проявлять к нам необычайное человеколюбие, ибо они, разведя костер, приняли всех нас, по случаю непрекращавшегося дождя и холода.

3 Когда же Павел набрал некоторое количество хвороста и положил на костер, вышедшая от жара змея впилась ему в руку.

4 И когда увидели туземцы висящего на его руке гада, они говорили друг другу: конечно, убийца этот человек, которому, после того как он спасен был от моря, Правосудие не позволило жить.

5 Но он, стряхнув гада в огонь, не потерпел никакого зла.

6 Они же ожидали, что он распухнет или внезапно упадет мертвым. Но так как они ждали долго и видели, что ничего дурного с ним не происходит, то, изменив свое мнение, говорили, что он бог.

7 В окрестностях того места были имения у начальника острова, по имени Публия, который, приняв нас, в течение трех дней оказывал нам дружеское гостеприимство.

8 Было же, что отец Публия лежал одержимый лихорадкой и дизентерией. Павел, войдя к нему и помолившись, возложил на него руки и исцелил его.

9 Когда же это случилось, то прочие на острове, имевшие болезни, приходили и были исцеляемы.

10 Они и почтили нас многими почестями и, при отъезде, дали нам на нужды.

11 А через три месяца мы отплыли на перезимовавшем на острове Александрийском корабле, носившем имя Диоскуров.

12 И пристав в Сиракузах, пробыли три дня,

13 откуда, идя вдоль берега, достигли Ригия. И так как через день поднялся южный ветер, мы прибыли на второй день в Путеолы,

14 где нашли братьев; они нас упросили остаться у них семь дней. И так мы пошли в Рим.

15 И оттуда братья, услышав о нас, пошли к нам навстречу до Аппиева Форума и Трех Таверн. Увидев их, Павел возблагодарил Бога и ободрился.

16 Когда же вошли мы в Рим, Павлу позволено было жить особо со стерегущим его воином.

17 Было же через три дня, что он созвал тех, которые были первыми среди Иудеев, и когда они сошлись, он начал говорить им: я, мужи братья, не сделав ничего против народа или отеческих обычаев, был, как узник, из Иерусалима предан в руки Римлян,

18 которые, допросив меня, хотели отпустить, потому что нет за мной никакой вины, заслуживающей смерти.

19 Но так как Иудеи возражали, я вынужден был потребовать суда Кесаря, не с тем, чтобы обвинять в чем-либо народ мой.

20 По этой-то причине я и призвал вас, чтобы увидеть вас и поговорить с вами; ибо за надежду Израиля обложен я этой цепью.

21 Они же сказали ему: мы никаких писем о тебе не получили из Иудеи, и никто из братьев, придя, не возвестил или не сказал чего-либо о тебе плохого.

22 Но мы считаем уместным услышать от тебя, как ты мыслишь; ибо об этом направлении нам известно, что оно всюду вызывает споры.

23 И назначив ему день, они пришли к нему на дом в большем числе, и он с утра до вечера говорил им, свидетельствуя о Царстве Божием, и убеждая их об Иисусе из Закона Моисеева и из Пророков.

24 И одни убеждались тем, что говорилось, а другие не верили.

25 Будучи же несогласны между собой, они стали уходить после того, как Павел сказал им одно слово: хорошо изрек Дух Святой чрез Исаию пророка отцам вашим, говоря:

26 «Пойди к народу этому и скажи: Слухом будете слышать и не уразумеете, и глазами глядеть будете и не увидите;

27 ибо ожирело сердце народа этого, и ушами они едва слышат, и глаза свои они закрыли, чтобы не увидеть глазами и ушами не услышать и сердцем не уразуметь и не обратиться. И Я исцелю их».

28 Итак, да будет вам известно, что язычникам послано это спасение Божие: они и услышат.

29

30 И прожил Павел целых два года в нанятом им самим помещении и принимал всех приходивших к нему,

31 проповедуя Царство Божие и уча о Господе Иисусе Христе со всяким дерзновением беспрепятственно.

Дiї

Розділ 28

1 А коли врятувалися ми, то довідалися, що о́стрів той зветься Мелі́та.

2 Тубі́льці ж нам виявили надзвичайну лю́дяність, бо вони запалили огонь, — ішов бо дощ і був холод, — і прийняли́ нас усіх.

3 Як Павло ж назбирав купу хмизу та й покла́в на огонь, змія́ вискочила через жар, — і почепилась на руку йому.

4 Як тубільці ж угледіли, що змія́ почепилась на руку йому, зачали́ говори́ти один о́дному: „Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, По́мста жити не дозволила!“

5 Він струснув ту звірюку в огонь, — і ніякої шко́ди не зазнав!

6 А вони сподівалися, що він спухне або впаде́ мертвий уми́ть. Коли ж довго чекали того та побачили, що нія́кого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог.

7 Навкруги ж того місця знахо́дились до́бра начальника о́строва, на ім'я́ Пу́блія, — він прийняв нас, і три дні ласка́во гости́в.

8 І сталось, що Пу́бліїв ба́тько лежав, слабий на пропа́сницю та на черві́нку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоро́вив його.

9 Якже трапилось це, то й інші на о́строві, що мали хвороби, прихо́дили та вздоровля́лись.

10 Вони нас вшанували й великими по́честями, а як ми від'їжджали, понаклада́ли, чого було треба.

11 А по трьох місяцях ми відпливли́ на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоску́рів, і що на о́строві він перези́мував.

12 І, як ми допливли́ в Сіраку́зи, пробули там три дні.

13 А звідти, пливучи́ понад берегом, прибули́ ми до Ре́ґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путео́лі,

14 де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули́ ми до Риму.

15 А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфо́ру та до Тритаве́рни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілі́шав.

16 А коли прибули́ ми до Риму, Павло́ві дозволено жити осібно, ураз із вояко́м, що його сторожи́в.

17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: „Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звича́їв отцівських, та проте́ мене ви́дано з Єрусалиму ув'я́зненого в руки римля́н.

18 Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було́.

19 Та юдеї противилися, тому змушений був я відкли́катися на суд ке́сарів, але не для того, щоб наро́д свій у чо́мусь оска́ржити.

20 Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, — бо то за надію Ізраїлеву я обку́тий цими кайда́нами“.

21 А вони відказали йому: „Не оде́ржали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе.

22 Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відо́мо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються“

23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в госпо́ду. А він їм від ра́нку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідо́цтва давав, і переконував їх про Ісуса Зако́ном Мойсея й Пророками.

24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.

25 Вони між собою незгідні були́ й повихо́дили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю,

26 промовляючи: „Піди до наро́ду цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не бу́дете, дивитися бу́дете оком, але не побачите!

27 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують на ву́ха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоро́вив!“

28 Тож нехай для вас буде відо́ме, що послано Боже спасіння оце до поган, — і почують вони!“

29 Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою.

30 І ці́лих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто прихо́див до нього,

31 і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборо́нно навчав про Господа Ісуса Христа!

Деяния апостолов

Глава 28

Дiї

Розділ 28

1 И тогда, спасшись, мы узнали, что остров называется Мелита.

1 А коли врятувалися ми, то довідалися, що о́стрів той зветься Мелі́та.

2 Туземцы стали проявлять к нам необычайное человеколюбие, ибо они, разведя костер, приняли всех нас, по случаю непрекращавшегося дождя и холода.

2 Тубі́льці ж нам виявили надзвичайну лю́дяність, бо вони запалили огонь, — ішов бо дощ і був холод, — і прийняли́ нас усіх.

3 Когда же Павел набрал некоторое количество хвороста и положил на костер, вышедшая от жара змея впилась ему в руку.

3 Як Павло ж назбирав купу хмизу та й покла́в на огонь, змія́ вискочила через жар, — і почепилась на руку йому.

4 И когда увидели туземцы висящего на его руке гада, они говорили друг другу: конечно, убийца этот человек, которому, после того как он спасен был от моря, Правосудие не позволило жить.

4 Як тубільці ж угледіли, що змія́ почепилась на руку йому, зачали́ говори́ти один о́дному: „Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, По́мста жити не дозволила!“

5 Но он, стряхнув гада в огонь, не потерпел никакого зла.

5 Він струснув ту звірюку в огонь, — і ніякої шко́ди не зазнав!

6 Они же ожидали, что он распухнет или внезапно упадет мертвым. Но так как они ждали долго и видели, что ничего дурного с ним не происходит, то, изменив свое мнение, говорили, что он бог.

6 А вони сподівалися, що він спухне або впаде́ мертвий уми́ть. Коли ж довго чекали того та побачили, що нія́кого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог.

7 В окрестностях того места были имения у начальника острова, по имени Публия, который, приняв нас, в течение трех дней оказывал нам дружеское гостеприимство.

7 Навкруги ж того місця знахо́дились до́бра начальника о́строва, на ім'я́ Пу́блія, — він прийняв нас, і три дні ласка́во гости́в.

8 Было же, что отец Публия лежал одержимый лихорадкой и дизентерией. Павел, войдя к нему и помолившись, возложил на него руки и исцелил его.

8 І сталось, що Пу́бліїв ба́тько лежав, слабий на пропа́сницю та на черві́нку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоро́вив його.

9 Когда же это случилось, то прочие на острове, имевшие болезни, приходили и были исцеляемы.

9 Якже трапилось це, то й інші на о́строві, що мали хвороби, прихо́дили та вздоровля́лись.

10 Они и почтили нас многими почестями и, при отъезде, дали нам на нужды.

10 Вони нас вшанували й великими по́честями, а як ми від'їжджали, понаклада́ли, чого було треба.

11 А через три месяца мы отплыли на перезимовавшем на острове Александрийском корабле, носившем имя Диоскуров.

11 А по трьох місяцях ми відпливли́ на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоску́рів, і що на о́строві він перези́мував.

12 И пристав в Сиракузах, пробыли три дня,

12 І, як ми допливли́ в Сіраку́зи, пробули там три дні.

13 откуда, идя вдоль берега, достигли Ригия. И так как через день поднялся южный ветер, мы прибыли на второй день в Путеолы,

13 А звідти, пливучи́ понад берегом, прибули́ ми до Ре́ґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путео́лі,

14 где нашли братьев; они нас упросили остаться у них семь дней. И так мы пошли в Рим.

14 де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули́ ми до Риму.

15 И оттуда братья, услышав о нас, пошли к нам навстречу до Аппиева Форума и Трех Таверн. Увидев их, Павел возблагодарил Бога и ободрился.

15 А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфо́ру та до Тритаве́рни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілі́шав.

16 Когда же вошли мы в Рим, Павлу позволено было жить особо со стерегущим его воином.

16 А коли прибули́ ми до Риму, Павло́ві дозволено жити осібно, ураз із вояко́м, що його сторожи́в.

17 Было же через три дня, что он созвал тех, которые были первыми среди Иудеев, и когда они сошлись, он начал говорить им: я, мужи братья, не сделав ничего против народа или отеческих обычаев, был, как узник, из Иерусалима предан в руки Римлян,

17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: „Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звича́їв отцівських, та проте́ мене ви́дано з Єрусалиму ув'я́зненого в руки римля́н.

18 которые, допросив меня, хотели отпустить, потому что нет за мной никакой вины, заслуживающей смерти.

18 Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було́.

19 Но так как Иудеи возражали, я вынужден был потребовать суда Кесаря, не с тем, чтобы обвинять в чем-либо народ мой.

19 Та юдеї противилися, тому змушений був я відкли́катися на суд ке́сарів, але не для того, щоб наро́д свій у чо́мусь оска́ржити.

20 По этой-то причине я и призвал вас, чтобы увидеть вас и поговорить с вами; ибо за надежду Израиля обложен я этой цепью.

20 Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, — бо то за надію Ізраїлеву я обку́тий цими кайда́нами“.

21 Они же сказали ему: мы никаких писем о тебе не получили из Иудеи, и никто из братьев, придя, не возвестил или не сказал чего-либо о тебе плохого.

21 А вони відказали йому: „Не оде́ржали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе.

22 Но мы считаем уместным услышать от тебя, как ты мыслишь; ибо об этом направлении нам известно, что оно всюду вызывает споры.

22 Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відо́мо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються“

23 И назначив ему день, они пришли к нему на дом в большем числе, и он с утра до вечера говорил им, свидетельствуя о Царстве Божием, и убеждая их об Иисусе из Закона Моисеева и из Пророков.

23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в госпо́ду. А він їм від ра́нку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідо́цтва давав, і переконував їх про Ісуса Зако́ном Мойсея й Пророками.

24 И одни убеждались тем, что говорилось, а другие не верили.

24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.

25 Будучи же несогласны между собой, они стали уходить после того, как Павел сказал им одно слово: хорошо изрек Дух Святой чрез Исаию пророка отцам вашим, говоря:

25 Вони між собою незгідні були́ й повихо́дили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю,

26 «Пойди к народу этому и скажи: Слухом будете слышать и не уразумеете, и глазами глядеть будете и не увидите;

26 промовляючи: „Піди до наро́ду цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не бу́дете, дивитися бу́дете оком, але не побачите!

27 ибо ожирело сердце народа этого, и ушами они едва слышат, и глаза свои они закрыли, чтобы не увидеть глазами и ушами не услышать и сердцем не уразуметь и не обратиться. И Я исцелю их».

27 Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують на ву́ха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоро́вив!“

28 Итак, да будет вам известно, что язычникам послано это спасение Божие: они и услышат.

28 Тож нехай для вас буде відо́ме, що послано Боже спасіння оце до поган, — і почують вони!“

29

29 Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою.

30 И прожил Павел целых два года в нанятом им самим помещении и принимал всех приходивших к нему,

30 І ці́лих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто прихо́див до нього,

31 проповедуя Царство Божие и уча о Господе Иисусе Христе со всяким дерзновением беспрепятственно.

31 і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборо́нно навчав про Господа Ісуса Христа!