ПритчиГлава 6 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
19 |
20 |
21 |
22 |
23 |
24 |
25 |
26 |
27 |
28 |
29 |
30 |
31 |
32 |
33 |
34 |
35 |
ПриповiстiРозділ 6 |
1 |
2 ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст! |
3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й, |
4 не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм, |
5 рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва! |
6 |
7 нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля; |
8 вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу. |
9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш? |
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, — |
11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж! |
12 |
13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми, |
14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, — |
15 тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема! |
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його: |
17 очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють, |
18 серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе, |
19 сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів! |
20 |
21 Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй! |
22 Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе! |
23 |
24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки. |
25 Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, — |
26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́... |
27 Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить? |
28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її? |
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї! |
30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є, |
31 та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому! |
32 Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, — |
33 побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться, |
34 бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти: |
35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш! |
ПритчиГлава 6 |
ПриповiстiРозділ 6 |
1 |
1 |
2 |
2 ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст! |
3 |
3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й, |
4 |
4 не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм, |
5 |
5 рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва! |
6 |
6 |
7 |
7 нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля; |
8 |
8 вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу. |
9 |
9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш? |
10 |
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, — |
11 |
11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж! |
12 |
12 |
13 |
13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми, |
14 |
14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, — |
15 |
15 тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема! |
16 |
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його: |
17 |
17 очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють, |
18 |
18 серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе, |
19 |
19 сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів! |
20 |
20 |
21 |
21 Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй! |
22 |
22 Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе! |
23 |
23 |
24 |
24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки. |
25 |
25 Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, — |
26 |
26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́... |
27 |
27 Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить? |
28 |
28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її? |
29 |
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї! |
30 |
30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є, |
31 |
31 та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому! |
32 |
32 Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, — |
33 |
33 побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться, |
34 |
34 бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти: |
35 |
35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш! |