Притчи

Глава 6

1 Сын мой, если ты поручился за друга своего, если дал чужому руку завета,

2 То ты опутал себя словами уст своих, в петлю поймал себя словами уст своих.

3 Вот же что сделай, сын мой, и спасайся, - когда ты попал в руки ближнего твоего: поди, пади к ногам и понуждай ближнего твоего.

4 Не давай сна глазам твоим, и веждям твоим дремания.

5 Спасайся, как серна из руки, и как птица из руки птицелова.

6 Поди к муравью, ленивец, посмотри на пути его, и будь мудр.

7 Он, у которого нет ни судьи, ни приставника, ни повелителя,

8 Летом заготовляет хлеб себе, собирает во время жатвы корм себе.

9 Долго ли ты, ленивец, будешь лежать? Когда востанешь от сна своего?

10 Немного поспишь, немного подремлешь, немного полежишь, сложив руки;

11 И придет бедность твоя, как наездник, и нищета твоя, как муж со щитом.

12 Человек негодный, человек пустой ходит в лживости уст,

13 Мигает глазами своими, говорит ногами своими,

14 Развраты в сердце его; он кует зло во всякое время; производит раздоры.

15 За то внезапно придет гибель его; вдруг сокрушится, и не будет исцеления.

16 Шесть сих вещей ненавидит Иегова, и семь, противных душе Его:

17 Глаза, высоко поднятые, язык лжи, и руки, проливающие невинную кровь,

18 Сердце, в котором куются замыслы беззакония, ноги, поспешающие бежать на злодеяние,

19 Дышущий клеветами, свидетель лжи, и тот, кто производит раздоры между братьями.

20 Храни, сын мой, заповедь отца своего; и не оставляй учения матери своей.

21 Навяжи их на сердце свое навсегда; возложи их на шею свою.

22 Когда ты будешь ходить, она будет водить тебя; когда будешь лежать, она будет стражею над тобою; когда пробудишься, она будет разглагольствовать с тобою.

23 Ибо заповедь есть светильник, и учение - свет, и наставления в образовании суть пути жизни,

24 Чтобы остерегать тебя от худой женщины, от гладкого языка чужой.

25 Не прельщайся в сердце твоем красотою ее, и да не увлечет она тебя ресницами своими.

26 Ибо за жену блудную доведешь себя до куска хлеба, и жена чужая уловит в сеть дорогую душу.

27 Может ли кто положить себе огонь в пазуху так, чтобы не прогорело платье его?

28 Может ли кто ходить по угольям так, чтобы не обожглись ноги его?

29 То же будет с тем, кто ходит к жене ближнего своего; не останется без наказания всяк, кто коснется ее.

30 Не спустят вору, хотя бы он украл что для насыщения души своей, потому что был голоден;

31 Но будучи пойман, он заплатит всемеро, все имение дома своего отдаст.

32 Прелюбодействующий с женщиною лишился сердца; губитель души своей, тот только делает это;

33 Побои и срам найдет, и бесчестие его неизгладимо;

34 Ибо ревность мужа пламенна; и не пощадит он в день мщения,

35 Не уважит никакого окупа; и не захочет, сколь много ни давай подарков.

Приповiстi

Розділ 6

1 Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —

2 ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!

3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,

4 не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,

5 рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!

6 Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:

7 нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;

8 вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.

9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?

10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —

11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!

12 Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,

13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,

14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —

15 тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!

16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:

17 очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,

18 серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,

19 сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!

20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!

21 Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!

22 Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!

23 Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,

24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.

25 Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —

26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...

27 Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?

28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?

29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!

30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,

31 та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!

32 Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —

33 побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,

34 бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:

35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!

Притчи

Глава 6

Приповiстi

Розділ 6

1 Сын мой, если ты поручился за друга своего, если дал чужому руку завета,

1 Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —

2 То ты опутал себя словами уст своих, в петлю поймал себя словами уст своих.

2 ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!

3 Вот же что сделай, сын мой, и спасайся, - когда ты попал в руки ближнего твоего: поди, пади к ногам и понуждай ближнего твоего.

3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,

4 Не давай сна глазам твоим, и веждям твоим дремания.

4 не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,

5 Спасайся, как серна из руки, и как птица из руки птицелова.

5 рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!

6 Поди к муравью, ленивец, посмотри на пути его, и будь мудр.

6 Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:

7 Он, у которого нет ни судьи, ни приставника, ни повелителя,

7 нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;

8 Летом заготовляет хлеб себе, собирает во время жатвы корм себе.

8 вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.

9 Долго ли ты, ленивец, будешь лежать? Когда востанешь от сна своего?

9 Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?

10 Немного поспишь, немного подремлешь, немного полежишь, сложив руки;

10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —

11 И придет бедность твоя, как наездник, и нищета твоя, как муж со щитом.

11 і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!

12 Человек негодный, человек пустой ходит в лживости уст,

12 Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,

13 Мигает глазами своими, говорит ногами своими,

13 він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,

14 Развраты в сердце его; он кует зло во всякое время; производит раздоры.

14 в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —

15 За то внезапно придет гибель его; вдруг сокрушится, и не будет исцеления.

15 тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!

16 Шесть сих вещей ненавидит Иегова, и семь, противных душе Его:

16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:

17 Глаза, высоко поднятые, язык лжи, и руки, проливающие невинную кровь,

17 очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,

18 Сердце, в котором куются замыслы беззакония, ноги, поспешающие бежать на злодеяние,

18 серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,

19 Дышущий клеветами, свидетель лжи, и тот, кто производит раздоры между братьями.

19 сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!

20 Храни, сын мой, заповедь отца своего; и не оставляй учения матери своей.

20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!

21 Навяжи их на сердце свое навсегда; возложи их на шею свою.

21 Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!

22 Когда ты будешь ходить, она будет водить тебя; когда будешь лежать, она будет стражею над тобою; когда пробудишься, она будет разглагольствовать с тобою.

22 Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!

23 Ибо заповедь есть светильник, и учение - свет, и наставления в образовании суть пути жизни,

23 Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,

24 Чтобы остерегать тебя от худой женщины, от гладкого языка чужой.

24 щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.

25 Не прельщайся в сердце твоем красотою ее, и да не увлечет она тебя ресницами своими.

25 Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —

26 Ибо за жену блудную доведешь себя до куска хлеба, и жена чужая уловит в сеть дорогую душу.

26 Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...

27 Может ли кто положить себе огонь в пазуху так, чтобы не прогорело платье его?

27 Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?

28 Может ли кто ходить по угольям так, чтобы не обожглись ноги его?

28 Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?

29 То же будет с тем, кто ходит к жене ближнего своего; не останется без наказания всяк, кто коснется ее.

29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!

30 Не спустят вору, хотя бы он украл что для насыщения души своей, потому что был голоден;

30 Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,

31 Но будучи пойман, он заплатит всемеро, все имение дома своего отдаст.

31 та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!

32 Прелюбодействующий с женщиною лишился сердца; губитель души своей, тот только делает это;

32 Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —

33 Побои и срам найдет, и бесчестие его неизгладимо;

33 побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,

34 Ибо ревность мужа пламенна; и не пощадит он в день мщения,

34 бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:

35 Не уважит никакого окупа; и не захочет, сколь много ни давай подарков.

35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!