Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Матфея

Глава 14

1 В то время дошел до Ирода тетрарха слух об Иисусе.

2 И сказал он слугам своим: это Иоанн Креститель; он восстал из мертвых, и поэтому силы действуют в нем.

3 Ибо Ирод, взяв Иоанна, связал и заключил его в тюрьму за Иродиаду, жену Филиппа, брата своего,

4 потому что Иоанн говорил ему: нельзя тебе иметь ее.

5 И хотел Ирод убить его, но страх перед народом его остановил, оттого что Иоанна считали пророком.

6 Но в день рождения Ирода дочь Иродиады плясала перед собранием и угодила Ироду;

7 поэтому он с клятвой обещал ей дать, чего бы она ни попросила.

8 Она же, по внушению матери своей, говорит: дай мне здесь же на блюде голову Иоанна Крестителя.

9 И как ни огорчен был царь, но ради клятвы и возлежащих с ним, повелел дать.

10 И послал обезглавить Иоанна в тюрьме,

11 и голову его принесли на блюде и дали девице, и она отнесла ее матери своей.

12 И пришли ученики его и взяли тело и погребли его; и пошли, возвестили Иисусу.

13 Услышав же Иисус удалился оттуда на лодке в пустынное место отдельно от других, и народ услышал о том и последовал за Ним пешком из городов.

14 И выйдя, Он увидел много народа и сжалился над ними и исцелил их больных.

15 С наступлением же вечера подошли к Нему ученики и сказали: пустынно это место, и час уже поздний; отпусти народ, чтобы они пошли в селения и купили себе пищи.

16 Иисус же сказал им: не нужно им идти; дайте им вы поесть.

17 Они говорят Ему: нет у нас здесь ничего: только пять хлебов и две рыбы.

18 Он сказал: несите Мне их сюда.

19 И велев народу возлечь на траве, взял эти пять хлебов и эти две рыбы, поднял глаза к небу, благословил и, преломив, дал ученикам хлебы, ученики же — народу.

20 И ели все и насытились, и собрали остававшихся кусков двенадцать коробов полных.

21 Евших же было мужчин около пяти тысяч, кроме женщин и детей.

22 И тотчас заставил Он учеников войти в лодку и переправиться раньше Его на другую сторону, пока Он не отпустит народ.

23 И отпустив народ, Он поднялся на гору отдельно от других помолиться, и с наступлением вечера был там один.

24 А лодка была уже на середине моря, и било ее волнами: ибо ветер был противный.

25 В четвертую же стражу ночи Он пришел к ним, ступая по морю.

26 Ученики же, увидев, что Он идет по морю, были смущены и говорили: это призрак; и от страха закричали.

27 И тотчас заговорил с ними Иисус и сказал: мужайтесь; это Я, не бойтесь.

28 А Петр Ему ответил: Господи, если это Ты, повели мне пойти к Тебе по воде.

29 Он сказал: иди. И выйдя из лодки, Петр пошел по воде и подошел к Иисусу:

30 видя же ветер, испугался и, начав тонуть, закричал: Господи, спаси меня.

31 И тотчас Иисус, протянув руку, поддержал его и говорит ему: маловерный, почему ты усомнился?

32 И когда вошли они в лодку, прекратился ветер.

33 Бывшие же в лодке поклонились Ему и сказали: воистину Ты Сын Божий.

34 И переправившись, они достигли земли в Геннисарете.

35 И узнав Его, жители того места послали во всю округу, и привели к Нему всех больных,

36 и просили Его, чтобы только прикоснуться к краю одежды Его; и те, которые прикоснулись, были спасены.

Вiд Матвiя

Розділ 14

1 Того ча́су прочув Ірод чотиривла́сник чутки́ про Ісуса,

2 і сказав своїм слу́гам: „Це Іван Христитель, — він із мертвих воскрес, і тому́ чуда тво́ряться ним“.

3 Бо Ірод схопи́в був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язни́цю через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа.

4 Бо до нього Іван говорив: „Не годи́ться тобі її мати!“

5 І хотів Ірод смерть заподі́яти йому, та боявся наро́ду, бо того за пророка вважали.

6 А як був день наро́дження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродія́дина, та й Іродові догоди́ла.

7 Тому́ під прися́гою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.

8 А вона, за намовою матері своєї: „Дай мені — проказала — отут на полу́миску голову Івана Христителя!“

9 І цар засмутився, але́ через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.

10 І послав стяти Івана в в'язни́ці.

11 І прине́сли на полу́мискові його голову, та й дали́ дівчині, а та відне́сла її своїй матері.

12 А учні його прибули́, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.

13 Як Ісус те почув, Він відплив звідти чо́вном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, наро́д із міст пішов пі́шки за Ним.

14 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і змилосе́рдивсь над ними, і їхніх слаби́х уздоро́вив.

15 А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: „Тут місце пустинне, і година вже пі́зня; відпусти наро́д, — хай по селах розі́йдуться, і куплять пожи́ви собі“.

16 А Ісус їм сказав: „Непотрібно відхо́дити їм, — нагодуйте їх ви!“

17 Вони ж кажуть Йому: „Не маємо чим тут, — тільки п'я́теро хліба й дві рибі“.

18 А Він відказав: „Принесіть Мені їх сюди“.

19 І, звелівши на́товпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, спогля́нув на небо, поблагословив й поламав ті хліби́, і дав учням, а учні наро́дові.

20 І всі їли й наси́тились, а з кусків позосталих назбирали двана́дцятеро повних кошів.

21 Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жіно́к і дітей.

22 І зараз звелів Ісус учням до чо́вна сідати, і перепли́сти на той бік раніше Його, аж поки наро́д Він відпу́стить.

23 Відпусти́вши ж народ, Він на го́ру пішов помолитися насамоті́; і як вечір настав, був там Сам.

24 А чо́вен вже був на сере́дині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супроти́вний.

25 А о четвертій сторо́жі нічній Ісус підійшов до них, іду́чи по морю.

26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настра́шилися та й казали: „Мара́!“ І від стра́ху вони закричали...

27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: „Заспокійтесь, — це Я, не лякайтесь!“

28 Петро ж відповів і сказав: „Коли, Господи, Ти́ це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді“.

29 А Він відказав йому: „Іди“. І, вилізши з чо́вна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.

30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопа́ти, і скричав: „Рятуй мене, Господи!“

31 І зараз Ісус простяг руку й схопи́в його, і каже до нього: „Маловірний, чого́ усумни́вся?“

32 Як до чо́вна ж вони ввійшли, буря вщу́хнула.

33 А приявні в чо́вні вклонились Йому та сказали: „Ти справді Син Божий!“

34 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську.

35 А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій око́лиці, і до Нього прине́сли всіх хворих.

36 І благали Його, щоб бодай доторкнутися кра́ю одежі Його. А хто доторкавсь, — уздоро́влений був.

Евангелие от Матфея Глава 14	Вiд Матвiя Розділ 14
1 В то время дошел до Ирода тетрарха слух об Иисусе.	1 Того ча́су прочув Ірод чотиривла́сник чутки́ про Ісуса,
2 И сказал он слугам своим: это Иоанн Креститель; он восстал из мертвых, и поэтому силы действуют в нем.	2 і сказав своїм слу́гам: „Це Іван Христитель, — він із мертвих воскрес, і тому́ чуда тво́ряться ним“.
3 Ибо Ирод, взяв Иоанна, связал и заключил его в тюрьму за Иродиаду, жену Филиппа, брата своего,	3 Бо Ірод схопи́в був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язни́цю через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа.
4 потому что Иоанн говорил ему: нельзя тебе иметь ее.	4 Бо до нього Іван говорив: „Не годи́ться тобі її мати!“
5 И хотел Ирод убить его, но страх перед народом его остановил, оттого что Иоанна считали пророком.	5 І хотів Ірод смерть заподі́яти йому, та боявся наро́ду, бо того за пророка вважали.
6 Но в день рождения Ирода дочь Иродиады плясала перед собранием и угодила Ироду;	6 А як був день наро́дження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродія́дина, та й Іродові догоди́ла.
7 поэтому он с клятвой обещал ей дать, чего бы она ни попросила.	7 Тому́ під прися́гою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.
8 Она же, по внушению матери своей, говорит: дай мне здесь же на блюде голову Иоанна Крестителя.	8 А вона, за намовою матері своєї: „Дай мені — проказала — отут на полу́миску голову Івана Христителя!“
9 И как ни огорчен был царь, но ради клятвы и возлежащих с ним, повелел дать.	9 І цар засмутився, але́ через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.
10 И послал обезглавить Иоанна в тюрьме,	10 І послав стяти Івана в в'язни́ці.
11 и голову его принесли на блюде и дали девице, и она отнесла ее матери своей.	11 І прине́сли на полу́мискові його голову, та й дали́ дівчині, а та відне́сла її своїй матері.
12 И пришли ученики его и взяли тело и погребли его; и пошли, возвестили Иисусу.	12 А учні його прибули́, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.
13 Услышав же Иисус удалился оттуда на лодке в пустынное место отдельно от других, и народ услышал о том и последовал за Ним пешком из городов.	13 Як Ісус те почув, Він відплив звідти чо́вном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, наро́д із міст пішов пі́шки за Ним.
14 И выйдя, Он увидел много народа и сжалился над ними и исцелил их больных.	14 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і змилосе́рдивсь над ними, і їхніх слаби́х уздоро́вив.
15 С наступлением же вечера подошли к Нему ученики и сказали: пустынно это место, и час уже поздний; отпусти народ, чтобы они пошли в селения и купили себе пищи.	15 А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: „Тут місце пустинне, і година вже пі́зня; відпусти наро́д, — хай по селах розі́йдуться, і куплять пожи́ви собі“.
16 Иисус же сказал им: не нужно им идти; дайте им вы поесть.	16 А Ісус їм сказав: „Непотрібно відхо́дити їм, — нагодуйте їх ви!“
17 Они говорят Ему: нет у нас здесь ничего: только пять хлебов и две рыбы.	17 Вони ж кажуть Йому: „Не маємо чим тут, — тільки п'я́теро хліба й дві рибі“.
18 Он сказал: несите Мне их сюда.	18 А Він відказав: „Принесіть Мені їх сюди“.
19 И велев народу возлечь на траве, взял эти пять хлебов и эти две рыбы, поднял глаза к небу, благословил и, преломив, дал ученикам хлебы, ученики же — народу.	19 І, звелівши на́товпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, спогля́нув на небо, поблагословив й поламав ті хліби́, і дав учням, а учні наро́дові.
20 И ели все и насытились, и собрали остававшихся кусков двенадцать коробов полных.	20 І всі їли й наси́тились, а з кусків позосталих назбирали двана́дцятеро повних кошів.
21 Евших же было мужчин около пяти тысяч, кроме женщин и детей.	21 Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жіно́к і дітей.
22 И тотчас заставил Он учеников войти в лодку и переправиться раньше Его на другую сторону, пока Он не отпустит народ.	22 І зараз звелів Ісус учням до чо́вна сідати, і перепли́сти на той бік раніше Його, аж поки наро́д Він відпу́стить.
23 И отпустив народ, Он поднялся на гору отдельно от других помолиться, и с наступлением вечера был там один.	23 Відпусти́вши ж народ, Він на го́ру пішов помолитися насамоті́; і як вечір настав, був там Сам.
24 А лодка была уже на середине моря, и било ее волнами: ибо ветер был противный.	24 А чо́вен вже був на сере́дині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супроти́вний.
25 В четвертую же стражу ночи Он пришел к ним, ступая по морю.	25 А о четвертій сторо́жі нічній Ісус підійшов до них, іду́чи по морю.
26 Ученики же, увидев, что Он идет по морю, были смущены и говорили: это призрак; и от страха закричали.	26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настра́шилися та й казали: „Мара́!“ І від стра́ху вони закричали...
27 И тотчас заговорил с ними Иисус и сказал: мужайтесь; это Я, не бойтесь.	27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: „Заспокійтесь, — це Я, не лякайтесь!“
28 А Петр Ему ответил: Господи, если это Ты, повели мне пойти к Тебе по воде.	28 Петро ж відповів і сказав: „Коли, Господи, Ти́ це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді“.
29 Он сказал: иди. И выйдя из лодки, Петр пошел по воде и подошел к Иисусу:	29 А Він відказав йому: „Іди“. І, вилізши з чо́вна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
30 видя же ветер, испугался и, начав тонуть, закричал: Господи, спаси меня.	30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопа́ти, і скричав: „Рятуй мене, Господи!“
31 И тотчас Иисус, протянув руку, поддержал его и говорит ему: маловерный, почему ты усомнился?	31 І зараз Ісус простяг руку й схопи́в його, і каже до нього: „Маловірний, чого́ усумни́вся?“
32 И когда вошли они в лодку, прекратился ветер.	32 Як до чо́вна ж вони ввійшли, буря вщу́хнула.
33 Бывшие же в лодке поклонились Ему и сказали: воистину Ты Сын Божий.	33 А приявні в чо́вні вклонились Йому та сказали: „Ти справді Син Божий!“
34 И переправившись, они достигли земли в Геннисарете.	34 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську.
35 И узнав Его, жители того места послали во всю округу, и привели к Нему всех больных,	35 А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій око́лиці, і до Нього прине́сли всіх хворих.
36 и просили Его, чтобы только прикоснуться к краю одежды Его; и те, которые прикоснулись, были спасены.	36 І благали Його, щоб бодай доторкнутися кра́ю одежі Його. А хто доторкавсь, — уздоро́влений був.

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Матфея

Глава 14

Вiд Матвiя

Розділ 14

Евангелие от Матфея

Глава 14

Вiд Матвiя

Розділ 14

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Матфея

Глава 14

Вiд Матвiя

Розділ 14

Евангелие от Матфея

Глава 14

Вiд Матвiя

Розділ 14

Ветхий
завет

Новый
завет