Послание к римлянамГлава 3 |
|
1 |
|
2 Великое |
|
3 Ибо |
|
4 Никак. |
|
5 |
|
6 Никак. |
|
7 Ибо, |
|
8 И |
|
9 |
|
10 как |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 потому что |
|
21 |
|
22 правда |
|
23 потому что |
|
24 получая оправдание |
|
25 Которого |
|
26 во |
|
27 |
|
28 Ибо |
|
29 Неужели |
|
30 потому что |
|
31 Итак, |
До римлянРозділ 3 |
|
1 |
|
2 Багато, на всякий спосіб, а насамперед, що їм довірені були́ Слова́ Божі. |
|
3 Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу? |
|
4 Зо́всім ні! Бож Бог правдивий, а кожна люди́на неправдива, як написано: „Щоб був Ти ви́правданий у словах Своїх, і переміг, коли будеш судитися“. |
|
5 А коли наша неправедність виставляє праведність Божу, то що скажемо? Чи ж Бог несправедливий, коли гнів виявляє? Говорю́ по-лю́дському. |
|
6 Зо́всім ні! Бож як Бог судитиме світ? |
|
7 Бо коли Божа правда через мою неправду збі́льшилась на славу Йому, пощо судити ще й мене, як грішника? |
|
8 І чи не так, як нас лають, і як деякі гово́рять, ніби ми кажемо: „Робімо зле, щоб вийшло добре?“ Справедливий о́суд на таких! |
|
9 То що ж? Маємо перевагу? Анітро́хи! Бож ми перед тим довели́, що юдеї й ге́ллени — усі під гріхом, |
|
10 як написано: „Нема праведного ані о́дного; |
|
11 нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би, — |
|
12 усі повідступа́ли, ра́зом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одно́го! |
|
13 Гріб відкритий — їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губа́х, |
|
14 уста́ їхні повні прокляття й гірко́ти! |
|
15 Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати, |
|
16 руїна та злидні на їхніх дорогах, |
|
17 а дороги миру вони не пізнали! |
|
18 Нема страху Божого перед очима їхніми“. |
|
19 А ми знаємо, що скільки гово́рить Зако́н, він говорить до тих, хто під Зако́ном, щоб замкнути всякі уста́, і щоб став увесь світ винний Богові. |
|
20 Бо жодне тіло ділами Зако́ну не ви́правдається перед Ним, — Зако́ном бо гріх пізнається. |
|
21 |
|
22 А Божа праведність через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає, |
|
23 бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, |
|
24 але дарма́ виправдуються Його благода́ттю, через відку́плення, що в Ісусі Христі, |
|
25 що Його Бог дав у жертву прими́рення в крові Його через віру, щоб виявити Свою праведність через відпу́щення давніше вчинених гріхів, |
|
26 за довготерпі́ння Божого, щоб виявити Свою праведність за теперішнього ча́су, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса. |
|
27 Тож де похвальба́? Виключена. Яким зако́ном? Законом діл? Ні, але зако́ном віри. |
|
28 Отож, ми визнаємо, що люди́на виправдується вірою, — без діл Зако́ну. |
|
29 Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган, |
|
30 бо є один тільки Бог, що ви́правдає обрізання з віри й необрізання через віру. |
|
31 Тож чи не нищимо ми Зако́на вірою? Зо́всім ні, — але зміцнюємо Зако́на. |
Послание к римлянамГлава 3 |
До римлянРозділ 3 |
|
1 |
1 |
|
2 Великое |
2 Багато, на всякий спосіб, а насамперед, що їм довірені були́ Слова́ Божі. |
|
3 Ибо |
3 Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу? |
|
4 Никак. |
4 Зо́всім ні! Бож Бог правдивий, а кожна люди́на неправдива, як написано: „Щоб був Ти ви́правданий у словах Своїх, і переміг, коли будеш судитися“. |
|
5 |
5 А коли наша неправедність виставляє праведність Божу, то що скажемо? Чи ж Бог несправедливий, коли гнів виявляє? Говорю́ по-лю́дському. |
|
6 Никак. |
6 Зо́всім ні! Бож як Бог судитиме світ? |
|
7 Ибо, |
7 Бо коли Божа правда через мою неправду збі́льшилась на славу Йому, пощо судити ще й мене, як грішника? |
|
8 И |
8 І чи не так, як нас лають, і як деякі гово́рять, ніби ми кажемо: „Робімо зле, щоб вийшло добре?“ Справедливий о́суд на таких! |
|
9 |
9 То що ж? Маємо перевагу? Анітро́хи! Бож ми перед тим довели́, що юдеї й ге́ллени — усі під гріхом, |
|
10 как |
10 як написано: „Нема праведного ані о́дного; |
|
11 |
11 нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би, — |
|
12 |
12 усі повідступа́ли, ра́зом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одно́го! |
|
13 |
13 Гріб відкритий — їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губа́х, |
|
14 |
14 уста́ їхні повні прокляття й гірко́ти! |
|
15 |
15 Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати, |
|
16 |
16 руїна та злидні на їхніх дорогах, |
|
17 |
17 а дороги миру вони не пізнали! |
|
18 |
18 Нема страху Божого перед очима їхніми“. |
|
19 |
19 А ми знаємо, що скільки гово́рить Зако́н, він говорить до тих, хто під Зако́ном, щоб замкнути всякі уста́, і щоб став увесь світ винний Богові. |
|
20 потому что |
20 Бо жодне тіло ділами Зако́ну не ви́правдається перед Ним, — Зако́ном бо гріх пізнається. |
|
21 |
21 |
|
22 правда |
22 А Божа праведність через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає, |
|
23 потому что |
23 бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, |
|
24 получая оправдание |
24 але дарма́ виправдуються Його благода́ттю, через відку́плення, що в Ісусі Христі, |
|
25 Которого |
25 що Його Бог дав у жертву прими́рення в крові Його через віру, щоб виявити Свою праведність через відпу́щення давніше вчинених гріхів, |
|
26 во |
26 за довготерпі́ння Божого, щоб виявити Свою праведність за теперішнього ча́су, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса. |
|
27 |
27 Тож де похвальба́? Виключена. Яким зако́ном? Законом діл? Ні, але зако́ном віри. |
|
28 Ибо |
28 Отож, ми визнаємо, що люди́на виправдується вірою, — без діл Зако́ну. |
|
29 Неужели |
29 Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган, |
|
30 потому что |
30 бо є один тільки Бог, що ви́правдає обрізання з віри й необрізання через віру. |
|
31 Итак, |
31 Тож чи не нищимо ми Зако́на вірою? Зо́всім ні, — але зміцнюємо Зако́на. |