Буття

Розділ 18

1 І явився до нього Господь між дубами Мамре́, а він сидів при вході в намет під час денної спеки.

2 І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі,

3 та й промовив: „Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, — не проходь повз Свойо́го раба!

4 Принесуть трохи води, — і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом.

5 І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому пі́дете, бо на те Ви йдете повз свойо́го раба“. І сказали вони: “Зроби так, як сказав“.

6 І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: „Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси́, і зроби коржі“.

7 І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його пригото́вив.

8 І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони.

9 І сказали до нього: „Де Сарра, жінка твоя?“ А він відказав: „Ось у наметі“.

10 І сказав один з Них: „Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого ча́су. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї...“ А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним.

11 Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче.

12 І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: „Коли я зів'яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий!“

13 І сказав Господь до Авраама: „Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зоста́рілась?

14 Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, — Сарра ж тоді матиме сина“.

15 А Сарра відріклася, говорячи: „Не сміялася я“, бо боялась. Але Він відказав: „Ні, — таки сміялася ти!“

16 І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити.

17 А Господь сказав: „Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити?

18 Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!

19 Бо ви́брав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього“.

20 І промовив Господь: „Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий,

21 зійду́ ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, — тоді їм загибіль, а як ні — то побачу“.

22 І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам — усе ще стоя́в перед Господнім лицем.

23 І Авраам підійшов та й промовив: „Чи погубиш також праведного з нечестивим?

24 Може є п'ятдесят праведних у цьому місті, — чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п'ятидесяти тих праведних, що в ньому є?

25 Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, — цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?“

26 І промовив Господь: „Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду́ п'ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них“.

27 І відповів Авраам та й промовив: „Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл.

28 Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти, чи Ти знищиш ціле місто через п'ятьох?“ І промовив Господь: „Не знищу, коли там знайду сорок і п'ять!“

29 І промовив до Нього він ще, та й сказав: „Може сорок там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю́ й ради сорока́!“

30 І сказав Авраам: „Хай не гніває це мого Го́спода, і нехай я скажу́: „Може тридцять там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю́, коли й тридцять знайду́ там!“

31 І сказав Авраам: „Оце я осмі́лився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю й ради двадцяти!“

32 І сказав Авраам: „Хай не гніває це мого Го́спода, і нехай я скажу́ тільки ра́зу цього: Може хоч десять там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не знищу й ради десятьох!“

33 І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця.

Das erste Buch Mose (Genesis)

Kapitel 18

1 Und der HErr3068 erschien ihm im Hain436 Mamre4471, da er saß3427 an7200 der Tür6607 seiner Hütte168, da der Tag3117 am heißesten2527 war.

2 Und als er5324 seine Augen5869 aufhub und sah7200, siehe, da stunden drei7969 Männer582 gegen ihm. Und da er7323 sie sah7200, lief er ihnen entgegen7125 von der Tür6607 seiner Hütte168 und bückte sich7812 nieder auf5375 die Erde776

3 und sprach559: HErr136, habe4672 ich Gnade2580 funden vor deinen Augen5869, so gehe5674 nicht vor deinem Knechte5650 über.

4 Man soll3947 euch ein wenig4592 Wassers4325 bringen und eure Füße7272 waschen7364; und lehnet euch unter den Baum6086.

5 Und ich will euch310 einen Bissen6595 Brots3899 bringen3947, daß ihr euer Herz3820 labet; danach sollt ihr fortgehen5674. Denn darum seid ihr zu5921 eurem Knechte5650 kommen5674. Sie sprachen1696: Tue6213, wie du gesagt559 hast.

6 Abraham85 eilete in die Hütte168 zu6213 Sara8283 und sprach559: Eile4116 und menge drei7969 Maß5429 Semmelmehl5560, knete3888 und backe6213 Kuchen5692.

7 Er85 aber lief7323 zu6213 den Rindern1241 und5414 holete ein zart7390 gut2896 Kalb und gab‘s3947 dem Knaben5288; der eilete und bereitete es zu

8 Und er trug auf3947 Butter2529 und Milch2461 und von dem Kalbe, das er zubereitet hatte6213, und setzte5414 es ihnen vor und trat5975 vor sie unter6440 dem Baum6086, und sie aßen398.

9 Da sprachen559 sie559 zu ihm: Wo346 ist dein Weib802 Sara8283? Er antwortete: Drinnen in der Hütte168.

10 Da6256 sprach559 er2416: Ich will7725 wieder7725 zu8085 dir kommen, so ich lebe, siehe, so soll Sara8283, dein Weib802, einen Sohn1121 haben. Das hörete Sara8283 hinter310 ihm, hinter der Tür6607 der Hütte168.

11 Und3117 sie waren beide, Abraham85 und Sara8283, alt2205 und wohl betagt, also daß es Sara8283 nicht mehr2308 ging935 nach der Weiber802 Weise734.

12 Darum lachte6711 sie8283 bei sich selbst7130 und sprach559: Nun310 ich alt2204 bin1086, soll ich noch Wollust pflegen5730, und mein Herr113 auch alt ist!

13 Da sprach559 der HErr3068 zu Abraham85: Warum4100 lachet des Sara8283 und spricht: Meinest du559, daß wahr sei552, daß ich589 noch gebären3205 werde, so ich doch alt bin2204?

14 Sollte dem HErrn3068 etwas unmöglich sein6381? Um1697 diese Zeit4150 will ich wieder7725 zu dir6256 kommen, so ich lebe2416, so soll Sara8283 einen Sohn1121 haben.

15 Da leugnete3584 Sara8283 und sprach559: Ich habe nicht3808 gelacht6711; denn sie fürchtete3372 sich. Aber er sprach559: Es ist nicht also, du hast gelacht6711.

16 Da stunden die Männer582 auf6965 von6440 dannen und wandten sich8259 gegen Sodom5467; und Abraham85 ging1980 mit ihnen, daß er sie geleitete7971.

17 Da sprach559 der HErr3068: Wie kann ich Abraham85 verbergen3680, was834 ich tue6213,

18 sintemal er85 ein groß1419 und mächtiges6099 Volk1471 soll werden, und alle Völker1471 auf Erden776 in ihm gesegnet1288 werden sollen?

19 Denn ich weiß3045, er wird befehlen6680 seinen Kindern1121 und seinem Hause1004 nach310 ihm, daß sie des HErrn3068 Wege1870 halten8104 und tun6213, was834 recht4941 und gut6666 ist; auf daß der HErr3068 auf Abraham85 kommen lasse935, was er ihm verheißen hat1696.

20 Und der HErr3068 sprach559: Es ist ein Geschrei2201 zu3966 Sodom5467 und Gomorrha, das ist groß7227, und ihre Sünden2403 sind3513 fast schwer.

21 Darum will7200 ich hinabfahren3381 und sehen, ob sie alles3617 getan6213 haben nach dem Geschrei6818, das vor mich kommen ist935; oder ob‘s nicht also sei, daß ich‘s wisse3045.

22 Und die Männer582 wandten ihr Angesicht6437 und gingen3212 gen Sodom5467; aber Abraham85 blieb stehen5975 vor6440 dem HErrn3068

23 und85 trat5066 zu ihm und sprach559: Willst du denn den Gerechten6662 mit5973 dem GOttlosen7563 umbringen5595?

24 Es möchten vielleicht3426 fünfzig2572 Gerechte6662 in8432 der Stadt5892 sein; wolltest du die7130 umbringen5595 und dem Ort4725 nicht vergeben5375 um4616 fünfzig2572 Gerechter6662 willen, die drinnen wären?

25 Das1697 sei ferne2486 von dir, daß du das776 tust6213 und6213 tötest4191 den Gerechten6662 mit dem GOttlosen7563, daß der Gerechte6662 sei gleich wie4941 der GOttlose7563; das sei ferne2486 von dir, der du aller Welt Richter8199 bist! Du wirst so nicht richten.

26 Der HErr3068 sprach559: Finde4672 ich fünfzig2572 Gerechte6662 zu Sodom5467 in8432 der Stadt5892, so will ich um ihretwillen all den Orten4725 vergeben5375.

27 Abraham85 antwortete6030 und sprach559: Ach siehe, ich595 habe mich unterwunden2974 zu reden1696 mit dem HErrn136, wiewohl ich Erde6083 und Asche665 bin.

28 Es möchten vielleicht fünf2568 weniger2637 denn fünfzig2572 Gerechte6662 drinnen sein; wolltest du denn die ganze Stadt5892 verderben7843 um der fünfe willen? Er sprach559: Finde4672 ich drinnen fünfundvierzig2568, will ich sie nicht verderben7843.

29 Und er fuhr weiter3254 mit ihm zu reden1696, und sprach559: Man möchte4672 vielleicht vierzig705 drinnen finden. Er aber sprach559: Ich will ihnen nichts tun6213 um der vierzig705 willen.

30 Abraham sprach559: Zürne2734 nicht, HErr136, daß ich noch mehr rede. Man559 möchte4672 vielleicht dreißig7970 drinnen finden. Er aber sprach1696: Finde4672 ich dreißig7970 drinnen, so will ich ihnen nichts tun6213.

31 Und er sprach559: Ach siehe, ich habe mich unterwunden2974, mit dem HErrn136 zu reden1696. Man559 möchte4672 vielleicht zwanzig6242 drinnen finden. Er antwortete: Ich will sie nicht verderben7843 um der zwanzig6242 willen.

32 Und er sprach559: Ach zürne2734 nicht, HErr136, daß ich nur noch389 einmal6471 rede. Man559 möchte4672 vielleicht zehn6235 drinnen finden. Er aber sprach1696: Ich will sie nicht verderben7843 um der zehn6235 willen.

33 Und der HErr3068 ging hin3212, da834 er mit Abraham85 ausgeredet1696 hatte3615; und Abraham85 kehrte7725 wieder hin an seinen Ort4725.

Буття

Розділ 18

Das erste Buch Mose (Genesis)

Kapitel 18

1 І явився до нього Господь між дубами Мамре́, а він сидів при вході в намет під час денної спеки.

1 Und der HErr3068 erschien ihm im Hain436 Mamre4471, da er saß3427 an7200 der Tür6607 seiner Hütte168, da der Tag3117 am heißesten2527 war.

2 І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі,

2 Und als er5324 seine Augen5869 aufhub und sah7200, siehe, da stunden drei7969 Männer582 gegen ihm. Und da er7323 sie sah7200, lief er ihnen entgegen7125 von der Tür6607 seiner Hütte168 und bückte sich7812 nieder auf5375 die Erde776

3 та й промовив: „Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, — не проходь повз Свойо́го раба!

3 und sprach559: HErr136, habe4672 ich Gnade2580 funden vor deinen Augen5869, so gehe5674 nicht vor deinem Knechte5650 über.

4 Принесуть трохи води, — і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом.

4 Man soll3947 euch ein wenig4592 Wassers4325 bringen und eure Füße7272 waschen7364; und lehnet euch unter den Baum6086.

5 І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому пі́дете, бо на те Ви йдете повз свойо́го раба“. І сказали вони: “Зроби так, як сказав“.

5 Und ich will euch310 einen Bissen6595 Brots3899 bringen3947, daß ihr euer Herz3820 labet; danach sollt ihr fortgehen5674. Denn darum seid ihr zu5921 eurem Knechte5650 kommen5674. Sie sprachen1696: Tue6213, wie du gesagt559 hast.

6 І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: „Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси́, і зроби коржі“.

6 Abraham85 eilete in die Hütte168 zu6213 Sara8283 und sprach559: Eile4116 und menge drei7969 Maß5429 Semmelmehl5560, knete3888 und backe6213 Kuchen5692.

7 І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його пригото́вив.

7 Er85 aber lief7323 zu6213 den Rindern1241 und5414 holete ein zart7390 gut2896 Kalb und gab‘s3947 dem Knaben5288; der eilete und bereitete es zu

8 І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони.

8 Und er trug auf3947 Butter2529 und Milch2461 und von dem Kalbe, das er zubereitet hatte6213, und setzte5414 es ihnen vor und trat5975 vor sie unter6440 dem Baum6086, und sie aßen398.

9 І сказали до нього: „Де Сарра, жінка твоя?“ А він відказав: „Ось у наметі“.

9 Da sprachen559 sie559 zu ihm: Wo346 ist dein Weib802 Sara8283? Er antwortete: Drinnen in der Hütte168.

10 І сказав один з Них: „Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого ча́су. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї...“ А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним.

10 Da6256 sprach559 er2416: Ich will7725 wieder7725 zu8085 dir kommen, so ich lebe, siehe, so soll Sara8283, dein Weib802, einen Sohn1121 haben. Das hörete Sara8283 hinter310 ihm, hinter der Tür6607 der Hütte168.

11 Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче.

11 Und3117 sie waren beide, Abraham85 und Sara8283, alt2205 und wohl betagt, also daß es Sara8283 nicht mehr2308 ging935 nach der Weiber802 Weise734.

12 І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: „Коли я зів'яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий!“

12 Darum lachte6711 sie8283 bei sich selbst7130 und sprach559: Nun310 ich alt2204 bin1086, soll ich noch Wollust pflegen5730, und mein Herr113 auch alt ist!

13 І сказав Господь до Авраама: „Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зоста́рілась?

13 Da sprach559 der HErr3068 zu Abraham85: Warum4100 lachet des Sara8283 und spricht: Meinest du559, daß wahr sei552, daß ich589 noch gebären3205 werde, so ich doch alt bin2204?

14 Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, — Сарра ж тоді матиме сина“.

14 Sollte dem HErrn3068 etwas unmöglich sein6381? Um1697 diese Zeit4150 will ich wieder7725 zu dir6256 kommen, so ich lebe2416, so soll Sara8283 einen Sohn1121 haben.

15 А Сарра відріклася, говорячи: „Не сміялася я“, бо боялась. Але Він відказав: „Ні, — таки сміялася ти!“

15 Da leugnete3584 Sara8283 und sprach559: Ich habe nicht3808 gelacht6711; denn sie fürchtete3372 sich. Aber er sprach559: Es ist nicht also, du hast gelacht6711.

16 І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити.

16 Da stunden die Männer582 auf6965 von6440 dannen und wandten sich8259 gegen Sodom5467; und Abraham85 ging1980 mit ihnen, daß er sie geleitete7971.

17 А Господь сказав: „Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити?

17 Da sprach559 der HErr3068: Wie kann ich Abraham85 verbergen3680, was834 ich tue6213,

18 Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!

18 sintemal er85 ein groß1419 und mächtiges6099 Volk1471 soll werden, und alle Völker1471 auf Erden776 in ihm gesegnet1288 werden sollen?

19 Бо ви́брав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього“.

19 Denn ich weiß3045, er wird befehlen6680 seinen Kindern1121 und seinem Hause1004 nach310 ihm, daß sie des HErrn3068 Wege1870 halten8104 und tun6213, was834 recht4941 und gut6666 ist; auf daß der HErr3068 auf Abraham85 kommen lasse935, was er ihm verheißen hat1696.

20 І промовив Господь: „Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий,

20 Und der HErr3068 sprach559: Es ist ein Geschrei2201 zu3966 Sodom5467 und Gomorrha, das ist groß7227, und ihre Sünden2403 sind3513 fast schwer.

21 зійду́ ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, — тоді їм загибіль, а як ні — то побачу“.

21 Darum will7200 ich hinabfahren3381 und sehen, ob sie alles3617 getan6213 haben nach dem Geschrei6818, das vor mich kommen ist935; oder ob‘s nicht also sei, daß ich‘s wisse3045.

22 І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам — усе ще стоя́в перед Господнім лицем.

22 Und die Männer582 wandten ihr Angesicht6437 und gingen3212 gen Sodom5467; aber Abraham85 blieb stehen5975 vor6440 dem HErrn3068

23 І Авраам підійшов та й промовив: „Чи погубиш також праведного з нечестивим?

23 und85 trat5066 zu ihm und sprach559: Willst du denn den Gerechten6662 mit5973 dem GOttlosen7563 umbringen5595?

24 Може є п'ятдесят праведних у цьому місті, — чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п'ятидесяти тих праведних, що в ньому є?

24 Es möchten vielleicht3426 fünfzig2572 Gerechte6662 in8432 der Stadt5892 sein; wolltest du die7130 umbringen5595 und dem Ort4725 nicht vergeben5375 um4616 fünfzig2572 Gerechter6662 willen, die drinnen wären?

25 Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, — цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?“

25 Das1697 sei ferne2486 von dir, daß du das776 tust6213 und6213 tötest4191 den Gerechten6662 mit dem GOttlosen7563, daß der Gerechte6662 sei gleich wie4941 der GOttlose7563; das sei ferne2486 von dir, der du aller Welt Richter8199 bist! Du wirst so nicht richten.

26 І промовив Господь: „Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду́ п'ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них“.

26 Der HErr3068 sprach559: Finde4672 ich fünfzig2572 Gerechte6662 zu Sodom5467 in8432 der Stadt5892, so will ich um ihretwillen all den Orten4725 vergeben5375.

27 І відповів Авраам та й промовив: „Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл.

27 Abraham85 antwortete6030 und sprach559: Ach siehe, ich595 habe mich unterwunden2974 zu reden1696 mit dem HErrn136, wiewohl ich Erde6083 und Asche665 bin.

28 Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти, чи Ти знищиш ціле місто через п'ятьох?“ І промовив Господь: „Не знищу, коли там знайду сорок і п'ять!“

28 Es möchten vielleicht fünf2568 weniger2637 denn fünfzig2572 Gerechte6662 drinnen sein; wolltest du denn die ganze Stadt5892 verderben7843 um der fünfe willen? Er sprach559: Finde4672 ich drinnen fünfundvierzig2568, will ich sie nicht verderben7843.

29 І промовив до Нього він ще, та й сказав: „Може сорок там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю́ й ради сорока́!“

29 Und er fuhr weiter3254 mit ihm zu reden1696, und sprach559: Man möchte4672 vielleicht vierzig705 drinnen finden. Er aber sprach559: Ich will ihnen nichts tun6213 um der vierzig705 willen.

30 І сказав Авраам: „Хай не гніває це мого Го́спода, і нехай я скажу́: „Може тридцять там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю́, коли й тридцять знайду́ там!“

30 Abraham sprach559: Zürne2734 nicht, HErr136, daß ich noch mehr rede. Man559 möchte4672 vielleicht dreißig7970 drinnen finden. Er aber sprach1696: Finde4672 ich dreißig7970 drinnen, so will ich ihnen nichts tun6213.

31 І сказав Авраам: „Оце я осмі́лився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю й ради двадцяти!“

31 Und er sprach559: Ach siehe, ich habe mich unterwunden2974, mit dem HErrn136 zu reden1696. Man559 möchte4672 vielleicht zwanzig6242 drinnen finden. Er antwortete: Ich will sie nicht verderben7843 um der zwanzig6242 willen.

32 І сказав Авраам: „Хай не гніває це мого Го́спода, і нехай я скажу́ тільки ра́зу цього: Може хоч десять там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не знищу й ради десятьох!“

32 Und er sprach559: Ach zürne2734 nicht, HErr136, daß ich nur noch389 einmal6471 rede. Man559 möchte4672 vielleicht zehn6235 drinnen finden. Er aber sprach1696: Ich will sie nicht verderben7843 um der zehn6235 willen.

33 І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця.

33 Und der HErr3068 ging hin3212, da834 er mit Abraham85 ausgeredet1696 hatte3615; und Abraham85 kehrte7725 wieder hin an seinen Ort4725.