CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Бут. 18
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Буття

Розділ 18

1 І явився до нього Господь між дубами Мамре́, а він сидів при вході в намет під час денної спеки.

2 І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі,

3 та й промовив: „Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, — не проходь повз Свойо́го раба!

4 Принесуть трохи води, — і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом.

5 І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому пі́дете, бо на те Ви йдете повз свойо́го раба“. І сказали вони: “Зроби так, як сказав“.

6 І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: „Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси́, і зроби коржі“.

7 І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його пригото́вив.

8 І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони.

9 І сказали до нього: „Де Сарра, жінка твоя?“ А він відказав: „Ось у наметі“.

10 І сказав один з Них: „Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого ча́су. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї...“ А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним.

11 Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче.

12 І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: „Коли я зів'яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий!“

13 І сказав Господь до Авраама: „Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зоста́рілась?

14 Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, — Сарра ж тоді матиме сина“.

15 А Сарра відріклася, говорячи: „Не сміялася я“, бо боялась. Але Він відказав: „Ні, — таки сміялася ти!“

16 І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити.

17 А Господь сказав: „Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити?

18 Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!

19 Бо ви́брав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього“.

20 І промовив Господь: „Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий,

21 зійду́ ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, — тоді їм загибіль, а як ні — то побачу“.

22 І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам — усе ще стоя́в перед Господнім лицем.

23 І Авраам підійшов та й промовив: „Чи погубиш також праведного з нечестивим?

24 Може є п'ятдесят праведних у цьому місті, — чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п'ятидесяти тих праведних, що в ньому є?

25 Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, — цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?“

26 І промовив Господь: „Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду́ п'ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них“.

27 І відповів Авраам та й промовив: „Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл.

28 Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти, чи Ти знищиш ціле місто через п'ятьох?“ І промовив Господь: „Не знищу, коли там знайду сорок і п'ять!“

29 І промовив до Нього він ще, та й сказав: „Може сорок там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю́ й ради сорока́!“

30 І сказав Авраам: „Хай не гніває це мого Го́спода, і нехай я скажу́: „Може тридцять там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю́, коли й тридцять знайду́ там!“

31 І сказав Авраам: „Оце я осмі́лився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю й ради двадцяти!“

32 І сказав Авраам: „Хай не гніває це мого Го́спода, і нехай я скажу́ тільки ра́зу цього: Може хоч десять там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не знищу й ради десятьох!“

33 І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця.

Genesis

Chapter 18

1 AND the LORD revealed himself to him by the oak of Mamre, as he was sitting at the door of the tent in the heat of the day;

2 And he lifted up his eyes and looked, and, behold, three men stood at a distance from him; and when he saw them, he ran from the door of the tent to meet them and bowed himself to the ground,

3 And said, O LORD, if now I have found mercy in thy sight, do not pass away from thy servant;

4 Let me bring a little water and wash your feet and rest yourselves under the tree;

5 And take a morsel of bread and sustain your hearts; after that you shall go on your way, since you have come to your servant. And they said, So do as you have said.

6 So Abraham hastened into the tent to Sarah, and said, Make ready quickly three measures of fine flour, knead it, and make cakes on a griddle.

7 And Abraham ran to the herd, and took a calf fat and good, and gave it to a servant, and he hastened to prepare it.

8 And he took butter and milk and the calf which he had prepared, and set them before them; and he stood by them under the tree, and they ate.

9 And they said to him, Where is Sarah your wife? And he said, Behold, she is in the tent.

10 And the LORD said, I will certainly return to you at this time next year, and 1o, Sarah your wife shall be with child, and shall have a son. And Sarah heard it in the tent door which was behind her.

11 Now Abraham and Sarah were old and well advanced in years; and Sarah was beyond the age of childbearing.

12 Therefore Sarah laughed within herself, saying, After I am grown old, shall I renew my youth, my lord being old also?

13 And the LORD said to Abraham, Why did Sarah laugh, saying, Shall I truly bear a child, when I am so old?

14 Is anything too hard for the LORD? I will return to you at this season, and Sarah your wife shall be with child, and shall have a son.

15 Then Sarah denied, saying, I did not laugh; because she was afraid. And he said, No; but you did laugh.

16 And the men rose up from there and looked toward Sodom; and Abraham went with them to see them off.

17 And the LORD said, Shall I hide from my servant Abraham the thing which I am going to do,

18 Seeing that Abraham shall surely become a great and mighty nation, and all the nations of the earth shall be blessed through him?

19 For I know him well, and that he will command his children and his household after him, to keep the ways of the LORD, to do justice and righteousness; for the LORD shall fulfil for Abraham the thing that he has spoken concerning him.

20 And the LORD said, Because the cry of Sodom and Gomorrah has come before me and their sins are very grievous,

21 I will go down now and see whether they have done altogether according to their cry which has come before me; and if not, I will know.

22 So the men turned from there and went toward Sodom; but Abraham stood yet before the LORD.

23 And Abraham drew near and said, Wilt thou in thine anger destroy the righteous with the sinners?

24 Suppose there are fifty righteous within the city; wilt thou in thine anger destroy it, and not spare the place for the sake of the fifty righteous that are in it?

25 Far be it from thee to do such a thing as this, to slay the innocent with the guilty, far be it from thee, O thou Judge of the whole earth! Such a judgment should never be carried out.

26 And the LORD said, If I find in Sodom fifty righteous within the city, then I will spare the whole country for their sake.

27 And Abraham answered and said, Behold, I have ventured to speak before the LORD, and yet I am but dust and ashes;

28 Suppose there shall lack five of the fifty righteous; wilt thou destroy the whole city for the lack of five men? And he said, If I find there forty-five, I will not destroy it.

29 And Abraham spoke to him and said, Suppose there shall be forty found there? And he said, I will not destroy it, if I find there forty.

30 Then Abraham said, Oh let not the LORD be displeased and I will speak: Suppose there shall thirty be found there? And he said, I will not destroy it, if I find thirty there.

31 And he said, Behold, I have ventured to speak before the LORD; suppose there shall be twenty found there? And he said, I will not destroy it for the sake of twenty.

32 And he said, Oh, let not the LORD be displeased, and I will speak only once more; suppose ten shall be found there? And he said, I will not destroy it for the sake of ten.

33 And the LORD went his way when he had finished communing with Abraham; and Abraham returned to his place.

Буття

Розділ 18

Genesis

Chapter 18

1 І явився до нього Господь між дубами Мамре́, а він сидів при вході в намет під час денної спеки.

1 AND the LORD revealed himself to him by the oak of Mamre, as he was sitting at the door of the tent in the heat of the day;

2 І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі,

2 And he lifted up his eyes and looked, and, behold, three men stood at a distance from him; and when he saw them, he ran from the door of the tent to meet them and bowed himself to the ground,

3 та й промовив: „Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, — не проходь повз Свойо́го раба!

3 And said, O LORD, if now I have found mercy in thy sight, do not pass away from thy servant;

4 Принесуть трохи води, — і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом.

4 Let me bring a little water and wash your feet and rest yourselves under the tree;

5 І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому пі́дете, бо на те Ви йдете повз свойо́го раба“. І сказали вони: “Зроби так, як сказав“.

5 And take a morsel of bread and sustain your hearts; after that you shall go on your way, since you have come to your servant. And they said, So do as you have said.

6 І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: „Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси́, і зроби коржі“.

6 So Abraham hastened into the tent to Sarah, and said, Make ready quickly three measures of fine flour, knead it, and make cakes on a griddle.

7 І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його пригото́вив.

7 And Abraham ran to the herd, and took a calf fat and good, and gave it to a servant, and he hastened to prepare it.

8 І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони.

8 And he took butter and milk and the calf which he had prepared, and set them before them; and he stood by them under the tree, and they ate.

9 І сказали до нього: „Де Сарра, жінка твоя?“ А він відказав: „Ось у наметі“.

9 And they said to him, Where is Sarah your wife? And he said, Behold, she is in the tent.

10 І сказав один з Них: „Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого ча́су. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї...“ А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним.

10 And the LORD said, I will certainly return to you at this time next year, and 1o, Sarah your wife shall be with child, and shall have a son. And Sarah heard it in the tent door which was behind her.

11 Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче.

11 Now Abraham and Sarah were old and well advanced in years; and Sarah was beyond the age of childbearing.

12 І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: „Коли я зів'яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий!“

12 Therefore Sarah laughed within herself, saying, After I am grown old, shall I renew my youth, my lord being old also?

13 І сказав Господь до Авраама: „Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зоста́рілась?

13 And the LORD said to Abraham, Why did Sarah laugh, saying, Shall I truly bear a child, when I am so old?

14 Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, — Сарра ж тоді матиме сина“.

14 Is anything too hard for the LORD? I will return to you at this season, and Sarah your wife shall be with child, and shall have a son.

15 А Сарра відріклася, говорячи: „Не сміялася я“, бо боялась. Але Він відказав: „Ні, — таки сміялася ти!“

15 Then Sarah denied, saying, I did not laugh; because she was afraid. And he said, No; but you did laugh.

16 І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити.

16 And the men rose up from there and looked toward Sodom; and Abraham went with them to see them off.

17 А Господь сказав: „Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити?

17 And the LORD said, Shall I hide from my servant Abraham the thing which I am going to do,

18 Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!

18 Seeing that Abraham shall surely become a great and mighty nation, and all the nations of the earth shall be blessed through him?

19 Бо ви́брав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього“.

19 For I know him well, and that he will command his children and his household after him, to keep the ways of the LORD, to do justice and righteousness; for the LORD shall fulfil for Abraham the thing that he has spoken concerning him.

20 І промовив Господь: „Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий,

20 And the LORD said, Because the cry of Sodom and Gomorrah has come before me and their sins are very grievous,

21 зійду́ ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, — тоді їм загибіль, а як ні — то побачу“.

21 I will go down now and see whether they have done altogether according to their cry which has come before me; and if not, I will know.

22 І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам — усе ще стоя́в перед Господнім лицем.

22 So the men turned from there and went toward Sodom; but Abraham stood yet before the LORD.

23 І Авраам підійшов та й промовив: „Чи погубиш також праведного з нечестивим?

23 And Abraham drew near and said, Wilt thou in thine anger destroy the righteous with the sinners?

24 Може є п'ятдесят праведних у цьому місті, — чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п'ятидесяти тих праведних, що в ньому є?

24 Suppose there are fifty righteous within the city; wilt thou in thine anger destroy it, and not spare the place for the sake of the fifty righteous that are in it?

25 Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, — цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?“

25 Far be it from thee to do such a thing as this, to slay the innocent with the guilty, far be it from thee, O thou Judge of the whole earth! Such a judgment should never be carried out.

26 І промовив Господь: „Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду́ п'ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них“.

26 And the LORD said, If I find in Sodom fifty righteous within the city, then I will spare the whole country for their sake.

27 І відповів Авраам та й промовив: „Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл.

27 And Abraham answered and said, Behold, I have ventured to speak before the LORD, and yet I am but dust and ashes;

28 Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти, чи Ти знищиш ціле місто через п'ятьох?“ І промовив Господь: „Не знищу, коли там знайду сорок і п'ять!“

28 Suppose there shall lack five of the fifty righteous; wilt thou destroy the whole city for the lack of five men? And he said, If I find there forty-five, I will not destroy it.

29 І промовив до Нього він ще, та й сказав: „Може сорок там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю́ й ради сорока́!“

29 And Abraham spoke to him and said, Suppose there shall be forty found there? And he said, I will not destroy it, if I find there forty.

30 І сказав Авраам: „Хай не гніває це мого Го́спода, і нехай я скажу́: „Може тридцять там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю́, коли й тридцять знайду́ там!“

30 Then Abraham said, Oh let not the LORD be displeased and I will speak: Suppose there shall thirty be found there? And he said, I will not destroy it, if I find thirty there.

31 І сказав Авраам: „Оце я осмі́лився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю й ради двадцяти!“

31 And he said, Behold, I have ventured to speak before the LORD; suppose there shall be twenty found there? And he said, I will not destroy it for the sake of twenty.

32 І сказав Авраам: „Хай не гніває це мого Го́спода, і нехай я скажу́ тільки ра́зу цього: Може хоч десять там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не знищу й ради десятьох!“

32 And he said, Oh, let not the LORD be displeased, and I will speak only once more; suppose ten shall be found there? And he said, I will not destroy it for the sake of ten.

33 І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця.

33 And the LORD went his way when he had finished communing with Abraham; and Abraham returned to his place.