Библия - Обещанное Восстановление

Буття

Розділ 18

1 І явився до нього Господь між дубами Мамре́, а він сидів при вході в намет під час денної спеки.

2 І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі,

3 та й промовив: „Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, — не проходь повз Свойо́го раба!

4 Принесуть трохи води, — і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом.

5 І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому пі́дете, бо на те Ви йдете повз свойо́го раба“. І сказали вони: “Зроби так, як сказав“.

6 І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: „Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси́, і зроби коржі“.

7 І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його пригото́вив.

8 І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони.

9 І сказали до нього: „Де Сарра, жінка твоя?“ А він відказав: „Ось у наметі“.

10 І сказав один з Них: „Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого ча́су. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї...“ А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним.

11 Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче.

12 І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: „Коли я зів'яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий!“

13 І сказав Господь до Авраама: „Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зоста́рілась?

14 Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, — Сарра ж тоді матиме сина“.

15 А Сарра відріклася, говорячи: „Не сміялася я“, бо боялась. Але Він відказав: „Ні, — таки сміялася ти!“

16 І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити.

17 А Господь сказав: „Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити?

18 Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!

19 Бо ви́брав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього“.

20 І промовив Господь: „Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий,

21 зійду́ ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, — тоді їм загибіль, а як ні — то побачу“.

22 І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам — усе ще стоя́в перед Господнім лицем.

23 І Авраам підійшов та й промовив: „Чи погубиш також праведного з нечестивим?

24 Може є п'ятдесят праведних у цьому місті, — чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п'ятидесяти тих праведних, що в ньому є?

25 Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, — цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?“

26 І промовив Господь: „Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду́ п'ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них“.

27 І відповів Авраам та й промовив: „Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл.

28 Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти, чи Ти знищиш ціле місто через п'ятьох?“ І промовив Господь: „Не знищу, коли там знайду сорок і п'ять!“

29 І промовив до Нього він ще, та й сказав: „Може сорок там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю́ й ради сорока́!“

30 І сказав Авраам: „Хай не гніває це мого Го́спода, і нехай я скажу́: „Може тридцять там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю́, коли й тридцять знайду́ там!“

31 І сказав Авраам: „Оце я осмі́лився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю й ради двадцяти!“

32 І сказав Авраам: „Хай не гніває це мого Го́спода, і нехай я скажу́ тільки ра́зу цього: Може хоч десять там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не знищу й ради десятьох!“

33 І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця.

Начало

Глава 18

1 Вечный явился Ибрахиму у великих деревьев Мамре, когда он сидел у входа в свой шатёр во время дневного зноя.

2 Ибрахим поднял взгляд и увидел, что неподалёку стоят три человека; увидев их, он побежал от входа в шатёр им навстречу и поклонился до земли.

3 Он сказал: – Если я нашёл милость в Твоих глазах, Владыка, не пройди мимо Твоего раба.

4 Пусть принесут немного воды, чтобы вам вымыть ноги и отдохнуть под этим деревом,

5 а я принесу вам что-нибудь поесть. Вы подкрепитесь и продолжите свой путь – раз уж вы пришли ко мне, вашему рабу. – Очень хорошо, – ответили они. – Делай, как говоришь.

6 И Ибрахим поспешил в шатёр к Сарре и сказал: – Скорее, достань три меры лучшей муки, замеси тесто и испеки лепёшек.

7 Затем он побежал к стаду, выбрал лучшего, нежного телёнка и отдал слуге, который быстро приготовил его.

8 Потом он принёс творога, молока и приготовленного телёнка и поставил перед ними. Пока они ели, он стоял рядом с ними под деревом.

9 – Где твоя жена Сарра? – спросили они. – Там, в шатре, – ответил он.

10 Тогда Вечный сказал: – Я непременно вернусь к тебе в следующем году, примерно в это же время, и у Сарры, твоей жены, будет сын. Сарра слушала, стоя у Него за спиной, у входа в шатёр.

11 Ибрахим и Сарра были уже стары и в преклонных годах, и то, что обычно бывает у женщин, у Сарры прекратилось.

12 Поэтому Сарра рассмеялась про себя, подумав: «Я уже состарилась, и господин мой стар; мне ли иметь ещё такую радость?»

13 Тогда Вечный сказал Ибрахиму: – Почему Сарра смеётся и говорит: «Неужели у меня в самом деле будет ребёнок, ведь я стара?»

14 Есть ли что-нибудь слишком трудное для Вечного? Я вернусь к вам через год в назначенное время, и у Сарры будет сын.

15 Сарра испугалась и солгала, сказав: – Я не смеялась. Но Он сказал: – Нет, ты смеялась.

16 Гости поднялись и пошли в сторону Содома. Ибрахим отправился с ними, чтобы проводить их.

17 Вечный сказал: – Скрою ли Я от Ибрахима то, что собираюсь сделать?

18 От Ибрахима непременно произойдёт великий и сильный народ, и все народы на земле получат благословение через него.

19 Ведь Я избрал его, чтобы он заповедал своим детям и всем своим потомкам хранить путь Вечного, поступая правильно и справедливо, чтобы Вечный исполнил то, что обещал Ибрахиму.

20 Вечный сказал: – Вопль против Содома и Гоморры так велик, их грех так тяжек,

21 что Я сойду и посмотрю, верен ли вопль, достигший Меня, так ли скверно они поступают. Если нет, Я узнаю.

22 Двое мужчин повернулись и пошли к Содому, но Вечный остался со стоящим перед Ним Ибрахимом.

23 Ибрахим приблизился к Нему и сказал: – Неужели Ты уничтожишь праведного вместе с грешным?

24 Что, если в городе есть пятьдесят праведников? Неужели Ты уничтожишь и не пощадишь этого места ради пятидесяти праведников?

25 Не можешь Ты сделать такое – погубить праведного вместе с нечестивым, обойтись с праведным и нечестивым одинаково. Не можешь Ты сделать так! Разве Судья всей земли может творить неправду?

26 Вечный сказал: – Если Я найду в Содоме пятьдесят праведников, то пощажу ради них всё это место.

27 Тогда Ибрахим сказал вновь: – Вот, я осмелился говорить с Владыкой, хотя я лишь прах и пепел;

28 что, если число праведных на пять меньше пятидесяти? Уничтожишь ли Ты весь город из-за пяти человек? – Если Я найду там сорок пять, – ответил Вечный, – то не уничтожу его.

29 Ибрахим обратился к Нему ещё раз: – Что, если там найдутся лишь сорок?Вечный ответил: – Ради сорока Я не сделаю этого.

30 Тогда тот сказал: – Да не разгневается Владыка, но позволит мне сказать. Что, если найдутся там только тридцать?Вечный ответил: – Я не сделаю этого, если найду там тридцать.

31 Ибрахим сказал: – Вот, я был так смел, что решился говорить Владыке: что, если найдутся там лишь двадцать?Вечный сказал: – Ради двадцати Я не уничтожу его.

32 Тогда Ибрахим сказал: – Да не разгневается Владыка, но позволит мне сказать ещё лишь один раз. Что, если найдутся там лишь десять?Вечный ответил: – Ради десяти Я не уничтожу его.

33 Когда Вечный закончил говорить с Ибрахимом, Он ушёл, а Ибрахим вернулся домой.

Буття Розділ 18	Начало Глава 18
1 І явився до нього Господь між дубами Мамре́, а він сидів при вході в намет під час денної спеки.	1 Вечный явился Ибрахиму у великих деревьев Мамре, когда он сидел у входа в свой шатёр во время дневного зноя.
2 І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі,	2 Ибрахим поднял взгляд и увидел, что неподалёку стоят три человека; увидев их, он побежал от входа в шатёр им навстречу и поклонился до земли.
3 та й промовив: „Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, — не проходь повз Свойо́го раба!	3 Он сказал: – Если я нашёл милость в Твоих глазах, Владыка, не пройди мимо Твоего раба.
4 Принесуть трохи води, — і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом.	4 Пусть принесут немного воды, чтобы вам вымыть ноги и отдохнуть под этим деревом,
5 І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому пі́дете, бо на те Ви йдете повз свойо́го раба“. І сказали вони: “Зроби так, як сказав“.	5 а я принесу вам что-нибудь поесть. Вы подкрепитесь и продолжите свой путь – раз уж вы пришли ко мне, вашему рабу. – Очень хорошо, – ответили они. – Делай, как говоришь.
6 І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: „Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси́, і зроби коржі“.	6 И Ибрахим поспешил в шатёр к Сарре и сказал: – Скорее, достань три меры лучшей муки, замеси тесто и испеки лепёшек.
7 І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його пригото́вив.	7 Затем он побежал к стаду, выбрал лучшего, нежного телёнка и отдал слуге, который быстро приготовил его.
8 І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони.	8 Потом он принёс творога, молока и приготовленного телёнка и поставил перед ними. Пока они ели, он стоял рядом с ними под деревом.
9 І сказали до нього: „Де Сарра, жінка твоя?“ А він відказав: „Ось у наметі“.	9 – Где твоя жена Сарра? – спросили они. – Там, в шатре, – ответил он.
10 І сказав один з Них: „Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого ча́су. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї...“ А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним.	10 Тогда Вечный сказал: – Я непременно вернусь к тебе в следующем году, примерно в это же время, и у Сарры, твоей жены, будет сын. Сарра слушала, стоя у Него за спиной, у входа в шатёр.
11 Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче.	11 Ибрахим и Сарра были уже стары и в преклонных годах, и то, что обычно бывает у женщин, у Сарры прекратилось.
12 І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: „Коли я зів'яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий!“	12 Поэтому Сарра рассмеялась про себя, подумав: «Я уже состарилась, и господин мой стар; мне ли иметь ещё такую радость?»
13 І сказав Господь до Авраама: „Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зоста́рілась?	13 Тогда Вечный сказал Ибрахиму: – Почему Сарра смеётся и говорит: «Неужели у меня в самом деле будет ребёнок, ведь я стара?»
14 Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, — Сарра ж тоді матиме сина“.	14 Есть ли что-нибудь слишком трудное для Вечного? Я вернусь к вам через год в назначенное время, и у Сарры будет сын.
15 А Сарра відріклася, говорячи: „Не сміялася я“, бо боялась. Але Він відказав: „Ні, — таки сміялася ти!“	15 Сарра испугалась и солгала, сказав: – Я не смеялась. Но Он сказал: – Нет, ты смеялась.
16 І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити.	16 Гости поднялись и пошли в сторону Содома. Ибрахим отправился с ними, чтобы проводить их.
17 А Господь сказав: „Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити?	17 Вечный сказал: – Скрою ли Я от Ибрахима то, что собираюсь сделать?
18 Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!	18 От Ибрахима непременно произойдёт великий и сильный народ, и все народы на земле получат благословение через него.
19 Бо ви́брав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього“.	19 Ведь Я избрал его, чтобы он заповедал своим детям и всем своим потомкам хранить путь Вечного, поступая правильно и справедливо, чтобы Вечный исполнил то, что обещал Ибрахиму.
20 І промовив Господь: „Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий,	20 Вечный сказал: – Вопль против Содома и Гоморры так велик, их грех так тяжек,
21 зійду́ ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, — тоді їм загибіль, а як ні — то побачу“.	21 что Я сойду и посмотрю, верен ли вопль, достигший Меня, так ли скверно они поступают. Если нет, Я узнаю.
22 І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам — усе ще стоя́в перед Господнім лицем.	22 Двое мужчин повернулись и пошли к Содому, но Вечный остался со стоящим перед Ним Ибрахимом.
23 І Авраам підійшов та й промовив: „Чи погубиш також праведного з нечестивим?	23 Ибрахим приблизился к Нему и сказал: – Неужели Ты уничтожишь праведного вместе с грешным?
24 Може є п'ятдесят праведних у цьому місті, — чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п'ятидесяти тих праведних, що в ньому є?	24 Что, если в городе есть пятьдесят праведников? Неужели Ты уничтожишь и не пощадишь этого места ради пятидесяти праведников?
25 Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, — цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?“	25 Не можешь Ты сделать такое – погубить праведного вместе с нечестивым, обойтись с праведным и нечестивым одинаково. Не можешь Ты сделать так! Разве Судья всей земли может творить неправду?
26 І промовив Господь: „Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду́ п'ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них“.	26 Вечный сказал: – Если Я найду в Содоме пятьдесят праведников, то пощажу ради них всё это место.
27 І відповів Авраам та й промовив: „Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл.	27 Тогда Ибрахим сказал вновь: – Вот, я осмелился говорить с Владыкой, хотя я лишь прах и пепел;
28 Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти, чи Ти знищиш ціле місто через п'ятьох?“ І промовив Господь: „Не знищу, коли там знайду сорок і п'ять!“	28 что, если число праведных на пять меньше пятидесяти? Уничтожишь ли Ты весь город из-за пяти человек? – Если Я найду там сорок пять, – ответил Вечный, – то не уничтожу его.
29 І промовив до Нього він ще, та й сказав: „Може сорок там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю́ й ради сорока́!“	29 Ибрахим обратился к Нему ещё раз: – Что, если там найдутся лишь сорок?Вечный ответил: – Ради сорока Я не сделаю этого.
30 І сказав Авраам: „Хай не гніває це мого Го́спода, і нехай я скажу́: „Може тридцять там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю́, коли й тридцять знайду́ там!“	30 Тогда тот сказал: – Да не разгневается Владыка, но позволит мне сказать. Что, если найдутся там только тридцать?Вечный ответил: – Я не сделаю этого, если найду там тридцать.
31 І сказав Авраам: „Оце я осмі́лився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться?“ А Господь відказав: „Не зроблю й ради двадцяти!“	31 Ибрахим сказал: – Вот, я был так смел, что решился говорить Владыке: что, если найдутся там лишь двадцать?Вечный сказал: – Ради двадцати Я не уничтожу его.
32 І сказав Авраам: „Хай не гніває це мого Го́спода, і нехай я скажу́ тільки ра́зу цього: Може хоч десять там зна́йдеться?“ А Господь відказав: „Не знищу й ради десятьох!“	32 Тогда Ибрахим сказал: – Да не разгневается Владыка, но позволит мне сказать ещё лишь один раз. Что, если найдутся там лишь десять?Вечный ответил: – Ради десяти Я не уничтожу его.
33 І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця.	33 Когда Вечный закончил говорить с Ибрахимом, Он ушёл, а Ибрахим вернулся домой.

Старий
завіт

Новий
завіт

Буття

Розділ 18

Начало

Глава 18

Буття

Розділ 18

Начало

Глава 18

Старий завіт

Новий завіт

Буття

Розділ 18

Начало

Глава 18

Буття

Розділ 18

Начало

Глава 18

Старий
завіт

Новий
завіт