CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Лук. 24
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Вiд Луки

Розділ 24

1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,

2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.

3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.

5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.

7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.

8 І згадали вони ті слова́ Його!

9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.

11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.

12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.

13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.

14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.

15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.

16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.

17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“

18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“

19 І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.

20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.

21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.

22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:

23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.

24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.

25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!

26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“

27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.

28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.

30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.

31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...

32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“

33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,

34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.

35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.

36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“

37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.

38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?

39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.

40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.

41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“

42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.

43 І, взявши, Він їв перед ними.

44 І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.

45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.

46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,

47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.

48 А ви свідки того́.

49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.

50 І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.

52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.

Luke

Chapter 24

1 Now2532 on the first3391 day of the week,4521 very early3722 in the morning, they came2064 to the sepulcher,3418 bringing5342 the spices759 which3739 they had prepared,2090 and certain others with them.

2 And they found2147 the stone3037 rolled617 away617 from the sepulcher.3419

3 And they entered1525 in, and found2147 not the body4983 of the Lord2962 Jesus.2424

4 And it came1096 to pass, as they were much1280 perplexed1280 thereabout,4012 5127 behold,2400 two1417 men435 stood2186 by them in shining797 garments:2067

5 And as they were afraid,1719 and bowed2827 down their faces4383 to the earth,1093 they said2036 to them, Why5101 seek2212 you the living2198 among3326 the dead?3498

6 He is not here,5602 but is risen:1453 remember3415 how5613 he spoke2980 to you when he was yet2089 in Galilee,1056

7 Saying,3004 The Son5207 of man444 must1163 be delivered3860 into1519 the hands5495 of sinful268 men,444 and be crucified,4717 and the third5154 day2250 rise450 again.450

8 And they remembered3415 his words,4487

9 And returned5290 from the sepulcher,3419 and told518 all3956 these5023 things to the eleven,1733 and to all3956 the rest.3062

10 It was Mary3137 Magdalene 3094and Joanna,2489 and Mary3137 the mother of James,2385 and other3062 women that were with them, which3739 told3004 these5023 things to the apostles.652

11 And their words4487 seemed5316 to them as idle3026 tales,3026 and they believed569 them not.

12 Then1161 arose450 Peter,4074 and ran5143 to the sepulcher;3419 and stooping3879 down,3879 he beheld991 the linen3608 clothes3608 laid2749 by themselves,3441 and departed,565 wondering2296 in himself1438 at that which was come1096 to pass.

13 And, behold,2400 two1417 of them went4198 that same846 day2250 to a village2968 called3686 Emmaus,1695 which was from Jerusalem2419 about three score1835 furlongs.4712

14 And they talked3656 together4314 240 of all3956 these5130 things which had happened.4819

15 And it came1096 to pass, that, while1722 3588 they communed3656 together and reasoned,4802 Jesus2424 himself846 drew near,1448 and went4848 with them.

16 But their eyes3788 were held2902 that they should not know1921 him.

17 And he said2036 to them, What5101 manner of communications3056 are these3778 that you have474 one240 to another,240 as you walk,4043 and are sad?4659

18 And the one1520 of them, whose3739 name3686 was Cleopas,2810 answering611 said2036 to him, Are you only3441 a stranger3939 in Jerusalem,2419 and have not known1097 the things which are come1096 to pass there1722 846 in these5025 days?2250

19 And he said2036 to them, What4169 things? And they said2036 to him, Concerning4012 Jesus2424 of Nazareth,3478 which3739 was a prophet4396 mighty1415 in deed2041 and word3056 before1726 God2316 and all3956 the people:2992

20 And how3704 the chief749 priests749 and our rulers758 delivered3860 him to be condemned1519 2917 to death,2288 and have474 crucified4717 him.

21 But we trusted1679 that it had been2076 he which should3195 have474 redeemed3084 Israel:2474 and beside4862 all3956 this,5125 to day4594 is the third5154 day2250 since575 these5023 things were done.1096

22 Yes,235 and certain5100 women1135 also2532 of our company made1839 us astonished,1839 which were early3721 at1909 the sepulcher;3419

23 And when they found2147 not his body,4983 they came,2064 saying,3004 that they had also2532 seen3708 a vision3701 of angels,32 which3739 said3004 that he was alive.2198

24 And certain5100 of them which were with us went565 to the sepulcher,3419 and found2147 it even3779 so3779 as the women1135 had said:2036 but him they saw1492 not.

25 Then1161 he said2036 to them, O fools,453 and slow1021 of heart2588 to believe4100 1909 all3956 that the prophets4396 have spoken:2980

26 Ought1163 not Christ5547 to have suffered3958 these5023 things, and to enter1525 into1519 his glory?1391

27 And beginning756 at575 Moses3475 and all3956 the prophets,4396 he expounded1329 to them in all3956 the scriptures1124 the things concerning4012 himself.1438

28 And they drew near1448 to the village,2968 where3757 they went:4198 and he made4364 as though he would have gone4198 further.4206

29 But they constrained3849 him, saying,3004 Abide3306 with us: for it is toward4314 evening,2073 and the day2250 is far spent.2827 And he went1525 in to tarry3306 with them.

30 And it came1096 to pass, as he sat2625 at2625 meat with them, he took2983 bread,740 and blessed2127 it, and broke,2806 and gave1929 to them.

31 And their eyes3788 were opened,1272 and they knew1921 him; and he vanished1096 855 out of their sight.

32 And they said2036 one240 to another,240 Did not our heart2588 burn2545 within1722 us, while5613 he talked2980 with us by the way,3598 and while5613 he opened1272 to us the scriptures?1124

33 And they rose450 up the same846 hour,5610 and returned5290 to Jerusalem,2419 and found2147 the eleven1733 gathered4867 together,4867 and them that were with them,

34 Saying,3004 The Lord2962 is risen1453 indeed,3689 and has appeared3700 to Simon.4613

35 And they told1834 what3588 things were done in the way,3598 and how5613 he was known1097 of them in breaking2800 of bread.740

36 And as they thus3778 spoke,2980 Jesus2424 himself846 stood2476 in the middle3319 of them, and said3004 to them, Peace1515 be to you.

37 But they were terrified4422 and affrighted,1719 and supposed1380 that they had seen2334 a spirit.4151

38 And he said2036 to them, Why5101 are you troubled?5015 and why1302 do thoughts1261 arise305 in your5216 hearts?2588

39 Behold1492 my hands5495 and my feet,4228 that it is I myself: handle5584 me, and see;1492 for a spirit4151 has2192 not flesh4561 and bones,3747 as you see2334 me have.2192

40 And when he had thus5124 spoken,2036 he showed1925 them his hands5495 and his feet.4228

41 And while they yet2089 believed569 not for joy,5479 and wondered,2296 he said2036 to them, Have2192 you here1759 any5100 meat?1034

42 And they gave1929 him a piece3313 of a broiled3702 fish,2486 and of an honeycomb.3193 2781

43 And he took2983 it, and did eat5315 before1799 them.

44 And he said2036 to them, These3778 are the words3056 which3739 I spoke2980 to you, while I was yet2089 with you, that all3956 things must1163 be fulfilled,4137 which3588 were written1125 in the law3551 of Moses,3475 and in the prophets,4396 and in the psalms,5568 concerning4012 me.

45 Then5119 opened1272 he their understanding,3563 that they might understand4920 the scriptures,1124

46 And said2036 to them, Thus3779 it is written,1125 and thus3779 it behooved1163 Christ5547 to suffer,3958 and to rise450 from the dead3498 the third5154 day:2250

47 And that repentance3341 and remission859 of sins266 should be preached2784 in his name3686 among1519 all3956 nations,1484 beginning756 at575 Jerusalem.2419

48 And you are witnesses3144 of these5130 things.

49 And, behold,2400 I send649 the promise1860 of my Father3962 on you: but tarry2523 you in the city4172 of Jerusalem,2419 until2193 you be endued1746 with power1411 from on high.5311

50 And he led1806 them out as far2193 as to Bethany,963 and he lifted1869 up his hands,5495 and blessed2127 them.

51 And it came1096 to pass, while1722 3588 he blessed2127 them, he was parted1339 from them, and carried399 up into1519 heaven.3772

52 And they worshipped4352 him, and returned5290 to Jerusalem2419 with great3173 joy:5479

53 And were continually1725 in the temple,2411 praising134 and blessing2127 God.2316 Amen.281

Вiд Луки

Розділ 24

Luke

Chapter 24

1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,

1 Now2532 on the first3391 day of the week,4521 very early3722 in the morning, they came2064 to the sepulcher,3418 bringing5342 the spices759 which3739 they had prepared,2090 and certain others with them.

2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.

2 And they found2147 the stone3037 rolled617 away617 from the sepulcher.3419

3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

3 And they entered1525 in, and found2147 not the body4983 of the Lord2962 Jesus.2424

4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.

4 And it came1096 to pass, as they were much1280 perplexed1280 thereabout,4012 5127 behold,2400 two1417 men435 stood2186 by them in shining797 garments:2067

5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

5 And as they were afraid,1719 and bowed2827 down their faces4383 to the earth,1093 they said2036 to them, Why5101 seek2212 you the living2198 among3326 the dead?3498

6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.

6 He is not here,5602 but is risen:1453 remember3415 how5613 he spoke2980 to you when he was yet2089 in Galilee,1056

7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.

7 Saying,3004 The Son5207 of man444 must1163 be delivered3860 into1519 the hands5495 of sinful268 men,444 and be crucified,4717 and the third5154 day2250 rise450 again.450

8 І згадали вони ті слова́ Його!

8 And they remembered3415 his words,4487

9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

9 And returned5290 from the sepulcher,3419 and told518 all3956 these5023 things to the eleven,1733 and to all3956 the rest.3062

10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.

10 It was Mary3137 Magdalene 3094and Joanna,2489 and Mary3137 the mother of James,2385 and other3062 women that were with them, which3739 told3004 these5023 things to the apostles.652

11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.

11 And their words4487 seemed5316 to them as idle3026 tales,3026 and they believed569 them not.

12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.

12 Then1161 arose450 Peter,4074 and ran5143 to the sepulcher;3419 and stooping3879 down,3879 he beheld991 the linen3608 clothes3608 laid2749 by themselves,3441 and departed,565 wondering2296 in himself1438 at that which was come1096 to pass.

13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.

13 And, behold,2400 two1417 of them went4198 that same846 day2250 to a village2968 called3686 Emmaus,1695 which was from Jerusalem2419 about three score1835 furlongs.4712

14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.

14 And they talked3656 together4314 240 of all3956 these5130 things which had happened.4819

15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.

15 And it came1096 to pass, that, while1722 3588 they communed3656 together and reasoned,4802 Jesus2424 himself846 drew near,1448 and went4848 with them.

16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.

16 But their eyes3788 were held2902 that they should not know1921 him.

17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“

17 And he said2036 to them, What5101 manner of communications3056 are these3778 that you have474 one240 to another,240 as you walk,4043 and are sad?4659

18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“

18 And the one1520 of them, whose3739 name3686 was Cleopas,2810 answering611 said2036 to him, Are you only3441 a stranger3939 in Jerusalem,2419 and have not known1097 the things which are come1096 to pass there1722 846 in these5025 days?2250

19 І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.

19 And he said2036 to them, What4169 things? And they said2036 to him, Concerning4012 Jesus2424 of Nazareth,3478 which3739 was a prophet4396 mighty1415 in deed2041 and word3056 before1726 God2316 and all3956 the people:2992

20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.

20 And how3704 the chief749 priests749 and our rulers758 delivered3860 him to be condemned1519 2917 to death,2288 and have474 crucified4717 him.

21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.

21 But we trusted1679 that it had been2076 he which should3195 have474 redeemed3084 Israel:2474 and beside4862 all3956 this,5125 to day4594 is the third5154 day2250 since575 these5023 things were done.1096

22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:

22 Yes,235 and certain5100 women1135 also2532 of our company made1839 us astonished,1839 which were early3721 at1909 the sepulcher;3419

23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.

23 And when they found2147 not his body,4983 they came,2064 saying,3004 that they had also2532 seen3708 a vision3701 of angels,32 which3739 said3004 that he was alive.2198

24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.

24 And certain5100 of them which were with us went565 to the sepulcher,3419 and found2147 it even3779 so3779 as the women1135 had said:2036 but him they saw1492 not.

25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!

25 Then1161 he said2036 to them, O fools,453 and slow1021 of heart2588 to believe4100 1909 all3956 that the prophets4396 have spoken:2980

26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“

26 Ought1163 not Christ5547 to have suffered3958 these5023 things, and to enter1525 into1519 his glory?1391

27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.

27 And beginning756 at575 Moses3475 and all3956 the prophets,4396 he expounded1329 to them in all3956 the scriptures1124 the things concerning4012 himself.1438

28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

28 And they drew near1448 to the village,2968 where3757 they went:4198 and he made4364 as though he would have gone4198 further.4206

29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.

29 But they constrained3849 him, saying,3004 Abide3306 with us: for it is toward4314 evening,2073 and the day2250 is far spent.2827 And he went1525 in to tarry3306 with them.

30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.

30 And it came1096 to pass, as he sat2625 at2625 meat with them, he took2983 bread,740 and blessed2127 it, and broke,2806 and gave1929 to them.

31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...

31 And their eyes3788 were opened,1272 and they knew1921 him; and he vanished1096 855 out of their sight.

32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“

32 And they said2036 one240 to another,240 Did not our heart2588 burn2545 within1722 us, while5613 he talked2980 with us by the way,3598 and while5613 he opened1272 to us the scriptures?1124

33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,

33 And they rose450 up the same846 hour,5610 and returned5290 to Jerusalem,2419 and found2147 the eleven1733 gathered4867 together,4867 and them that were with them,

34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.

34 Saying,3004 The Lord2962 is risen1453 indeed,3689 and has appeared3700 to Simon.4613

35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.

35 And they told1834 what3588 things were done in the way,3598 and how5613 he was known1097 of them in breaking2800 of bread.740

36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“

36 And as they thus3778 spoke,2980 Jesus2424 himself846 stood2476 in the middle3319 of them, and said3004 to them, Peace1515 be to you.

37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.

37 But they were terrified4422 and affrighted,1719 and supposed1380 that they had seen2334 a spirit.4151

38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?

38 And he said2036 to them, Why5101 are you troubled?5015 and why1302 do thoughts1261 arise305 in your5216 hearts?2588

39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.

39 Behold1492 my hands5495 and my feet,4228 that it is I myself: handle5584 me, and see;1492 for a spirit4151 has2192 not flesh4561 and bones,3747 as you see2334 me have.2192

40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.

40 And when he had thus5124 spoken,2036 he showed1925 them his hands5495 and his feet.4228

41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“

41 And while they yet2089 believed569 not for joy,5479 and wondered,2296 he said2036 to them, Have2192 you here1759 any5100 meat?1034

42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.

42 And they gave1929 him a piece3313 of a broiled3702 fish,2486 and of an honeycomb.3193 2781

43 І, взявши, Він їв перед ними.

43 And he took2983 it, and did eat5315 before1799 them.

44 І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.

44 And he said2036 to them, These3778 are the words3056 which3739 I spoke2980 to you, while I was yet2089 with you, that all3956 things must1163 be fulfilled,4137 which3588 were written1125 in the law3551 of Moses,3475 and in the prophets,4396 and in the psalms,5568 concerning4012 me.

45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.

45 Then5119 opened1272 he their understanding,3563 that they might understand4920 the scriptures,1124

46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,

46 And said2036 to them, Thus3779 it is written,1125 and thus3779 it behooved1163 Christ5547 to suffer,3958 and to rise450 from the dead3498 the third5154 day:2250

47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.

47 And that repentance3341 and remission859 of sins266 should be preached2784 in his name3686 among1519 all3956 nations,1484 beginning756 at575 Jerusalem.2419

48 А ви свідки того́.

48 And you are witnesses3144 of these5130 things.

49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.

49 And, behold,2400 I send649 the promise1860 of my Father3962 on you: but tarry2523 you in the city4172 of Jerusalem,2419 until2193 you be endued1746 with power1411 from on high.5311

50 І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

50 And he led1806 them out as far2193 as to Bethany,963 and he lifted1869 up his hands,5495 and blessed2127 them.

51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.

51 And it came1096 to pass, while1722 3588 he blessed2127 them, he was parted1339 from them, and carried399 up into1519 heaven.3772

52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

52 And they worshipped4352 him, and returned5290 to Jerusalem2419 with great3173 joy:5479

53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.

53 And were continually1725 in the temple,2411 praising134 and blessing2127 God.2316 Amen.281