CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Лук. 24
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Вiд Луки

Розділ 24

1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,

2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.

3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.

5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.

7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.

8 І згадали вони ті слова́ Його!

9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.

11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.

12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.

13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.

14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.

15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.

16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.

17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“

18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“

19 І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.

20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.

21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.

22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:

23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.

24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.

25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!

26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“

27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.

28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.

30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.

31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...

32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“

33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,

34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.

35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.

36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“

37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.

38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?

39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.

40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.

41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“

42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.

43 І, взявши, Він їв перед ними.

44 І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.

45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.

46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,

47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.

48 А ви свідки того́.

49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.

50 І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.

52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.

Евангелие от Луки

Глава 24

1 Рано утром в первый день недели, женщины, взяв приготовленные душистые мази, пришли к гробнице.

2 Здесь они обнаружили, что камень от входа в гробницу отвален.

3 Войдя внутрь, они не нашли тела Господа Иисуса.

4 Стоя в недоумении, они увидели, что рядом с ними вдруг появились два человека в сияющих одеждах.

5 В испуге женщины опустили свои лица к земле, но те сказали им: — Что вы ищете живого среди мертвых?

6 Его здесь нет, Он воскрес! Вспомните, что Он говорил вам еще в Галилее:

7 «Сын Человеческий должен быть предан в руки грешников, распят, и на третий день воскреснуть».

8 Тогда они вспомнили слова Иисуса

9 и, вернувшись от гробницы, рассказали обо всем одиннадцати и всем остальным.

10 Среди тех, кто рассказал это апостолам, были Мария Магдалина, Иоанна, Мария — мать Иакова и другие женщины.

11 Но они не поверили рассказу женщин, им казалось, что это лишь пустые слова.

12 Петр, однако же, побежал к гробнице. Он наклонился, заглянул внутрь и увидел только льняные полотна. Он вернулся к себе, удивляясь всему случившемуся.

13 В тот же день двое из учеников шли в селение Эммаус, что расположено в шестидесяти стадиях от Иерусалима,

14 и говорили обо всем, что произошло.

15 И когда они разговаривали и спорили, вдруг Сам Иисус подошел и присоединился к ним,

16 но они были словно в ослеплении и не узнали Его.

17 Иисус спросил их: — О чем это вы говорите между собой по дороге? Они остановились с печальными лицами.

18 Один из них, которого звали Клеопа, ответил: — Ты, видно, единственный из пришедших в Иерусалим, кто не знает о том, что произошло в эти дни.

19 — О чем? — спросил Он. — О том, что произошло с Иисусом из Назарета, — ответили они. — Он был пророком, сильным перед Богом и перед людьми в словах и делах.

20 Первосвященники и наши вожди осудили Его на смерть и распяли.

21 А мы надеялись, что Он Тот, Кто должен освободить Израиль. Но вот уже третий день, как все это произошло.

22 Однако некоторые из наших женщин удивили нас. Они пошли сегодня рано утром к гробнице

23 и, не найдя там Его тела, вернулись и рассказали нам, что им явились ангелы и сказали, что Он жив.

24 Потом некоторые из наших друзей пошли к гробнице и нашли там все, как рассказали женщины, но Его они не видели.

25 Иисус сказал им: — Как же вы глупы, как медленно вы соображаете, чтобы верить всему, что предсказали пророки!

26 Разве не должен был Христос пройти через все эти страдания и затем войти в Свою славу?

27 И начав от Моисея и всех пророков, Он объяснил им, что было сказано о Нем во всех Писаниях.

28 Когда они подходили к селению, Иисус сделал вид, что хочет идти дальше,

29 но они стали уговаривать Его: — Останься с нами, ведь уже вечер, день почти окончился. И Он вошел в дом и остался с ними.

30 За столом Иисус взял хлеб, благословил его, разломил и дал им.

31 Тогда их глаза открылись, и они узнали Его. Но Он стал невидим для них.

32 Они стали говорить друг другу: — Разве не горело в нас сердце, когда Он говорил с нами по дороге и объяснял нам Писания?!

33 Они встали и сразу же пошли обратно в Иерусалим. Там они нашли одиннадцать и тех, кто был вместе с ними.

34 Те сказали им, что Господь действительно воскрес и явился Симону.

35 Затем эти двое рассказали все, что произошло с ними по дороге, и то, как они узнали Иисуса, когда Он разламывал хлеб.

36 Они еще говорили, когда Иисус Сам появился среди них и сказал: — Мир вам!

37 Они замерли в испуге, думая, что видят призрак.

38 Он же сказал им: — Что вы так испуганы? Почему вы сомневаетесь?

39 Посмотрите на Мои руки и на Мои ноги. Это же Я! Потрогайте Меня и рассмотрите. У духов ведь не бывает ни тела, ни костей, а у Меня, как видите, есть.

40 Сказав это, Он показал им Свои руки и ноги.

41 Но они, радуясь и изумляясь, еще не могли поверить. Тогда Иисус спросил их: — У вас есть что-нибудь поесть?

42 Они дали Ему печеной рыбы.

43 Он взял и ел перед ними.

44 — Об этом Я и говорил вам, когда был еще с вами, — сказал Он. — Все записанное обо Мне в Законе Моисея, у Пророков и в Псалмах должно исполниться.

45 Затем Он раскрыл их умы к пониманию Писаний.

46 — Написано, что Христос должен пострадать и на третий день воскреснуть из мертвых, — сказал Он им.

47 — Во имя Его всем народам, начиная от Иерусалима, будет проповедано покаяние и прощение грехов.

48 Вы свидетели этому.

49 Я же пошлю вам обещанное Моим Отцом, но пока вы не получите силу свыше, оставайтесь в городе.

50 Потом Он вывел их из города до Вифании и, подняв руки, благословил их.

51 И в то время как Он благословлял их, Он стал отдаляться от них и поднялся на небеса.

52 Ученики поклонились Ему и, безмерно радуясь, возвратились в Иерусалим,

53 где постоянно находились в храме, славя Бога.

Вiд Луки

Розділ 24

Евангелие от Луки

Глава 24

1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,

1 Рано утром в первый день недели, женщины, взяв приготовленные душистые мази, пришли к гробнице.

2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.

2 Здесь они обнаружили, что камень от входа в гробницу отвален.

3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

3 Войдя внутрь, они не нашли тела Господа Иисуса.

4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.

4 Стоя в недоумении, они увидели, что рядом с ними вдруг появились два человека в сияющих одеждах.

5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

5 В испуге женщины опустили свои лица к земле, но те сказали им: — Что вы ищете живого среди мертвых?

6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.

6 Его здесь нет, Он воскрес! Вспомните, что Он говорил вам еще в Галилее:

7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.

7 «Сын Человеческий должен быть предан в руки грешников, распят, и на третий день воскреснуть».

8 І згадали вони ті слова́ Його!

8 Тогда они вспомнили слова Иисуса

9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

9 и, вернувшись от гробницы, рассказали обо всем одиннадцати и всем остальным.

10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.

10 Среди тех, кто рассказал это апостолам, были Мария Магдалина, Иоанна, Мария — мать Иакова и другие женщины.

11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.

11 Но они не поверили рассказу женщин, им казалось, что это лишь пустые слова.

12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.

12 Петр, однако же, побежал к гробнице. Он наклонился, заглянул внутрь и увидел только льняные полотна. Он вернулся к себе, удивляясь всему случившемуся.

13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.

13 В тот же день двое из учеников шли в селение Эммаус, что расположено в шестидесяти стадиях от Иерусалима,

14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.

14 и говорили обо всем, что произошло.

15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.

15 И когда они разговаривали и спорили, вдруг Сам Иисус подошел и присоединился к ним,

16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.

16 но они были словно в ослеплении и не узнали Его.

17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“

17 Иисус спросил их: — О чем это вы говорите между собой по дороге? Они остановились с печальными лицами.

18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“

18 Один из них, которого звали Клеопа, ответил: — Ты, видно, единственный из пришедших в Иерусалим, кто не знает о том, что произошло в эти дни.

19 І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.

19 — О чем? — спросил Он. — О том, что произошло с Иисусом из Назарета, — ответили они. — Он был пророком, сильным перед Богом и перед людьми в словах и делах.

20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.

20 Первосвященники и наши вожди осудили Его на смерть и распяли.

21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.

21 А мы надеялись, что Он Тот, Кто должен освободить Израиль. Но вот уже третий день, как все это произошло.

22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:

22 Однако некоторые из наших женщин удивили нас. Они пошли сегодня рано утром к гробнице

23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.

23 и, не найдя там Его тела, вернулись и рассказали нам, что им явились ангелы и сказали, что Он жив.

24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.

24 Потом некоторые из наших друзей пошли к гробнице и нашли там все, как рассказали женщины, но Его они не видели.

25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!

25 Иисус сказал им: — Как же вы глупы, как медленно вы соображаете, чтобы верить всему, что предсказали пророки!

26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“

26 Разве не должен был Христос пройти через все эти страдания и затем войти в Свою славу?

27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.

27 И начав от Моисея и всех пророков, Он объяснил им, что было сказано о Нем во всех Писаниях.

28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

28 Когда они подходили к селению, Иисус сделал вид, что хочет идти дальше,

29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.

29 но они стали уговаривать Его: — Останься с нами, ведь уже вечер, день почти окончился. И Он вошел в дом и остался с ними.

30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.

30 За столом Иисус взял хлеб, благословил его, разломил и дал им.

31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...

31 Тогда их глаза открылись, и они узнали Его. Но Он стал невидим для них.

32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“

32 Они стали говорить друг другу: — Разве не горело в нас сердце, когда Он говорил с нами по дороге и объяснял нам Писания?!

33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,

33 Они встали и сразу же пошли обратно в Иерусалим. Там они нашли одиннадцать и тех, кто был вместе с ними.

34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.

34 Те сказали им, что Господь действительно воскрес и явился Симону.

35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.

35 Затем эти двое рассказали все, что произошло с ними по дороге, и то, как они узнали Иисуса, когда Он разламывал хлеб.

36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“

36 Они еще говорили, когда Иисус Сам появился среди них и сказал: — Мир вам!

37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.

37 Они замерли в испуге, думая, что видят призрак.

38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?

38 Он же сказал им: — Что вы так испуганы? Почему вы сомневаетесь?

39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.

39 Посмотрите на Мои руки и на Мои ноги. Это же Я! Потрогайте Меня и рассмотрите. У духов ведь не бывает ни тела, ни костей, а у Меня, как видите, есть.

40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.

40 Сказав это, Он показал им Свои руки и ноги.

41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“

41 Но они, радуясь и изумляясь, еще не могли поверить. Тогда Иисус спросил их: — У вас есть что-нибудь поесть?

42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.

42 Они дали Ему печеной рыбы.

43 І, взявши, Він їв перед ними.

43 Он взял и ел перед ними.

44 І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.

44 — Об этом Я и говорил вам, когда был еще с вами, — сказал Он. — Все записанное обо Мне в Законе Моисея, у Пророков и в Псалмах должно исполниться.

45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.

45 Затем Он раскрыл их умы к пониманию Писаний.

46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,

46 — Написано, что Христос должен пострадать и на третий день воскреснуть из мертвых, — сказал Он им.

47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.

47 — Во имя Его всем народам, начиная от Иерусалима, будет проповедано покаяние и прощение грехов.

48 А ви свідки того́.

48 Вы свидетели этому.

49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.

49 Я же пошлю вам обещанное Моим Отцом, но пока вы не получите силу свыше, оставайтесь в городе.

50 І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

50 Потом Он вывел их из города до Вифании и, подняв руки, благословил их.

51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.

51 И в то время как Он благословлял их, Он стал отдаляться от них и поднялся на небеса.

52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

52 Ученики поклонились Ему и, безмерно радуясь, возвратились в Иерусалим,

53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.

53 где постоянно находились в храме, славя Бога.