ПсалмиПсалом 39 |
|
1 |
|
2 Непохитно наді́юсь на Господа, і Він прихилився до мене, і блага́ння моє Він почув. |
|
3 Витяг мене Він із згу́бної ями, із багна́ болоти́стого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої сто́пи, |
|
4 і дав пісню нову́ в мої уста, для нашого Бога хвалу́, — нехай бачать багато-хто й по́страх хай мають, і хай вони мають надію на Господа! |
|
5 Блаженна люди́на, що Бога вчинила своєю тверди́нею, і не зверта́лась до пи́шних та тих, що вони до неправди схиляються! |
|
6 Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чу́да й думки Твої — тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численні́ше, щоб можна його розпові́сти. |
|
7 Жертви й прино́шення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопа́лення й жертви покутної Ти не жадав. |
|
8 Тоді я сказав: „Ось я прийшов із зво́єм книжки, про мене написаної“. |
|
9 Твою волю чини́ти, мій Боже, я хо́чу, і Зако́н Твій — у мене в се́рці. |
|
10 Я проповідував правду в великому зборі, — ото, своїх уст не ув'я́знюю я, Господи, знаєш Ти, — |
|
11 справедливість Твою не ховав я в сере́дині серця свого, про вірність Твою та спасі́ння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібра́нні. |
|
12 Тому, Господи, не ув'язни́ милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай за́вжди мене стережу́ть, |
|
13 бо нещастя без ліку мене оточи́ли, беззако́ння мої досягли́ вже мене, так що й бачити не мо́жу, — вони численнішими стали за воло́сся на моїй голові, і серце моє опустило мене. |
|
14 Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені, — |
|
15 нехай посоро́млені будуть, і хай зга́ньблені будуть усі, хто шукає моєї душі, щоб схопи́ти її! Нехай подадуться назад, і нехай посоро́млені бу́дуть, хто бажає для мене лихого! |
|
16 Бодай скам'яні́ли від со́рому ті, хто говорить до мене: „Ага! Ага!“ |
|
17 Нехай ті́шаться та веселя́ться Тобою всі ті, хто шукає Тебе та хто любить спасі́ння Твоє, нехай за́вжди говорять: „Хай буде великий Госпо́дь!“ |
|
18 А я вбогий та бідний, — за мене подбає Господь: моя поміч і мій оборо́нець — то Ти, Боже мій, — не спізня́йся! |
PsalmsPsalm 39 |
|
1 I SAID, I will take heed to my ways that I sin not with my tongue; I will keep the words of my mouth under control while the wicked is before me. |
|
2 I was dumb and sorrowful, I was wretched, I held myself aloof, even from good; and my sorrow was multiplied. |
|
3 My heart was hot within me; and my body was on fire; then spoke I with my tongue, |
|
4 LORD, show me mine end, and the measure of my days, what it is; that I may know my destiny. |
|
5 Behold, thou hast given my days a limit; and mine age is as nothing before thee; verily all men stand as a mere breath. |
|
6 Because every man walks as an image, he disappears as a breath; he buries treasures and knows not who shall gather them. |
|
7 Henceforth, what is my hope except in thee, O LORD? |
|
8 Deliver thou me from all my transgressions; make me not the reproach of the unjust. |
|
9 I was dumb, I opened not my mouth, because thou didst it. |
|
10 Remove thy scourges from me; I am stricken by the blow of thy hand. |
|
11 I am consumed by rebuke on account of my sins; thou dost chastise a man and dost remove his desires like stubble. Verily all men are like a breath. |
|
12 Hear my prayer, O LORD; give ear unto my cry; hold not thy peace at my tears; for I am a dweller with thee and a sojourner, as all my fathers were. |
|
13 O deliver me, that I may rest in peace before I pass away and be no more. |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
ПсалмиПсалом 39 |
PsalmsPsalm 39 |
|
1 |
1 I SAID, I will take heed to my ways that I sin not with my tongue; I will keep the words of my mouth under control while the wicked is before me. |
|
2 Непохитно наді́юсь на Господа, і Він прихилився до мене, і блага́ння моє Він почув. |
2 I was dumb and sorrowful, I was wretched, I held myself aloof, even from good; and my sorrow was multiplied. |
|
3 Витяг мене Він із згу́бної ями, із багна́ болоти́стого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої сто́пи, |
3 My heart was hot within me; and my body was on fire; then spoke I with my tongue, |
|
4 і дав пісню нову́ в мої уста, для нашого Бога хвалу́, — нехай бачать багато-хто й по́страх хай мають, і хай вони мають надію на Господа! |
4 LORD, show me mine end, and the measure of my days, what it is; that I may know my destiny. |
|
5 Блаженна люди́на, що Бога вчинила своєю тверди́нею, і не зверта́лась до пи́шних та тих, що вони до неправди схиляються! |
5 Behold, thou hast given my days a limit; and mine age is as nothing before thee; verily all men stand as a mere breath. |
|
6 Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чу́да й думки Твої — тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численні́ше, щоб можна його розпові́сти. |
6 Because every man walks as an image, he disappears as a breath; he buries treasures and knows not who shall gather them. |
|
7 Жертви й прино́шення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопа́лення й жертви покутної Ти не жадав. |
7 Henceforth, what is my hope except in thee, O LORD? |
|
8 Тоді я сказав: „Ось я прийшов із зво́єм книжки, про мене написаної“. |
8 Deliver thou me from all my transgressions; make me not the reproach of the unjust. |
|
9 Твою волю чини́ти, мій Боже, я хо́чу, і Зако́н Твій — у мене в се́рці. |
9 I was dumb, I opened not my mouth, because thou didst it. |
|
10 Я проповідував правду в великому зборі, — ото, своїх уст не ув'я́знюю я, Господи, знаєш Ти, — |
10 Remove thy scourges from me; I am stricken by the blow of thy hand. |
|
11 справедливість Твою не ховав я в сере́дині серця свого, про вірність Твою та спасі́ння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібра́нні. |
11 I am consumed by rebuke on account of my sins; thou dost chastise a man and dost remove his desires like stubble. Verily all men are like a breath. |
|
12 Тому, Господи, не ув'язни́ милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай за́вжди мене стережу́ть, |
12 Hear my prayer, O LORD; give ear unto my cry; hold not thy peace at my tears; for I am a dweller with thee and a sojourner, as all my fathers were. |
|
13 бо нещастя без ліку мене оточи́ли, беззако́ння мої досягли́ вже мене, так що й бачити не мо́жу, — вони численнішими стали за воло́сся на моїй голові, і серце моє опустило мене. |
13 O deliver me, that I may rest in peace before I pass away and be no more. |
|
14 Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені, — |
14 |
|
15 нехай посоро́млені будуть, і хай зга́ньблені будуть усі, хто шукає моєї душі, щоб схопи́ти її! Нехай подадуться назад, і нехай посоро́млені бу́дуть, хто бажає для мене лихого! |
15 |
|
16 Бодай скам'яні́ли від со́рому ті, хто говорить до мене: „Ага! Ага!“ |
16 |
|
17 Нехай ті́шаться та веселя́ться Тобою всі ті, хто шукає Тебе та хто любить спасі́ння Твоє, нехай за́вжди говорять: „Хай буде великий Госпо́дь!“ |
17 |
|
18 А я вбогий та бідний, — за мене подбає Господь: моя поміч і мій оборо́нець — то Ти, Боже мій, — не спізня́йся! |
18 |