Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 24

1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,

2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.

3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.

5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.

7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.

8 І згадали вони ті слова́ Його!

9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.

11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.

12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.

13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.

14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.

15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.

16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.

17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“

18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“

19 І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.

20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.

21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.

22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:

23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.

24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.

25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!

26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“

27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.

28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.

30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.

31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...

32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“

33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,

34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.

35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.

36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“

37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.

38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?

39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.

40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.

41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“

42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.

43 І, взявши, Він їв перед ними.

44 І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.

45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.

46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,

47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.

48 А ви свідки того́.

49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.

50 І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.

52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.

Евангелие по Луке

Глава 24

1 В первый день новой недели рано утром, взяв приготовленные ими благоухающие масла, женщины пришли к гробнице.

2 Там они увидели, что камень, закрывавший вход в гробницу, отвален,

3 и, войдя в нее, не нашли тела Господа Иисуса.

4 И вдруг перед женщинами, стоявшими в полной растерянности, предстали два мужа в одеждах сияющих.

5 Женщины, сильно испугавшись, склонились перед ними до земли, но ангелы сказали им: «Что вы ищете Живого среди мертвых?

6 Его нет здесь — Он воскрес. Вспомните, что Он, еще будучи в Галилее, сказал вам:

7 „Сын Человеческий должен быть предан в руки грешных людей, быть распятым, а на третий день воскреснуть“».

8 И они вспомнили эти слова Его.

9 Возвратившись от гробницы, они рассказали всё это одиннадцати апостолам и всем остальным.

10 Женщины эти были Мария Магдалина, Иоанна, мать Иакова Мария, вместе с другими женщинами они и сказали об этом апостолам.

11 Но тем их слова показались нелепостью, и женщинам не поверили.

12 Петр, однако, встал и поспешил к гробнице. Склонившись и заглянув в нее, он увидел там одни погребальные пелены. Удивленный случившимся, он вернулся домой.

13 В этот же день двое из учеников шли в селение Эммаус, расположенное в двух часах ходьбы от Иерусалима,

14 и разговаривали обо всём, что произошло.

15 И когда они говорили, обсуждая это между собой, Сам Иисус приблизился к ним и пошел с ними,

16 но что-то мешало им узнать Его.

17 Он спросил их: «О чем это вы толкуете друг с другом, путники?» С печалью на лицах они остановились,

18 и один из них, по имени Клеопа, в ответ сказал Ему: «Ты, наверное, единственный из пришедших в Иерусалим не знаешь о том, что произошло там в эти дни?»

19 «А что именно?» — спросил Он их. «Да то, что произошло с Иисусом Назарянином, Который был пророком, сильным в деле и слове перед Богом и перед всем народом,

20 но первосвященники и начальники наши предали Его римлянам, чтобы приговорить к смерти, и распяли Его.

21 А мы надеялись, что Он есть Тот, Кто должен был освободить Израиль, но вот уже пошел третий день с того времени, как это случилось.

22 А тут еще некоторые женщины, из тех, что были с нами, сильно смутили нас. На рассвете они пошли к гробнице,

23 но, не найдя Его тела, вернулись и возвестили нам, что им явились ангелы, которые сказали, что Он жив.

24 И некоторые из наших пошли к гробнице и нашли всё так, как говорили женщины, но Его не видели».

25 Тогда Иисус сказал им: «Неужели не можете понять? Так трудно вам поверить тому, что сказали пророки?

26 Не это ли должен был претерпеть Мессия, прежде чем войти в славу Свою?»

27 Затем, начав от Моисея и всех пророков, Он разъяснил им всё сказанное о Нем во всех Писаниях.

28 Так приблизились они к селению, в которое шли. Иисус сделал вид, что хочет идти дальше.

29 Но они удерживали Его. «Останься с нами, — просили они, — наступает вечер, день уже на исходе». Тогда Он вошел в дом, чтобы остаться с ними.

30 Оказавшись с ними за столом, взял Он хлеб, возблагодарил Бога за него и, преломляя, подавал им.

31 И тогда открылись у них глаза, и они узнали Его, но в этот миг Он стал невидим для них.

32 И сказали они друг другу: «Разве не горело сердце наше, когда Он в пути говорил с нами, когда объяснял Он нам Писания?»

33 И в тот же час они встали и возвратились в Иерусалим, где нашли одиннадцать апостолов, собравшихся вместе с другими учениками.

34 Те встретили их словами: «Господь действительно воскрес! Он явился Симону».

35 Тогда эти двое рассказали о том, что произошло на пути в Эммаус и как они узнали Господа, когда Он преломлял хлеб.

36 Когда же они говорили об этом, Он Сам появился среди них и сказал им: «Мир вам».

37 В смятении и страхе они решили, что видят духа.

38 Но Он сказал им: «Что вы так испугались? Почему допустили сомнения в сердце?

39 Посмотрите на руки Мои и на ноги Мои — это на самом деле Я. Прикоснитесь ко мне и посмотрите. Ведь у духа плоти и костей нет, а у Меня, как видите, есть».

40 Сказав это, Он показал им Свои руки и ноги.

41 Они удивлялись и от радости никак не могли поверить этому. Тогда Он сказал им: «Есть ли у вас здесь какая-нибудь пища?»

42 Они подали Ему кусок печеной рыбы.

43 Он взял его и съел у них на глазах.

44 И сказал им: «Вот то, что Я говорил вам, еще будучи с вами: должно исполниться всё, что написано обо Мне в Законе Моисея, в псалмах и у пророков».

45 И Он помог им понять Писания.

46 «Так написано, — сказал Он им, — Мессия должен перенести страдания, умереть и на третий день воскреснуть из мертвых.

47 И во имя Его покаяние для прощения грехов должно быть проповедано всем народам, начиная от Иерусалима.

48 Вы свидетели всему этому.

49 И Я пошлю вам обещанное Отцом Моим. Вы же оставайтесь в городе, пока не облечетесь силой свыше».

50 Иисус вывел учеников [из] города к окрестностям Вифании, где, подняв руки Свои, благословил их,

51 и при этом стал удаляться от них и возноситься на небо.

52 Они, поклонившись Ему, возвратились в Иерусалим с великой радостью

53 и постоянно пребывали в Храме, прославляя Бога.

Вiд Луки Розділ 24	Евангелие по Луке Глава 24
1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,	1 В первый день новой недели рано утром, взяв приготовленные ими благоухающие масла, женщины пришли к гробнице.
2 та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.	2 Там они увидели, что камень, закрывавший вход в гробницу, отвален,
3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.	3 и, войдя в нее, не нашли тела Господа Иисуса.
4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.	4 И вдруг перед женщинами, стоявшими в полной растерянности, предстали два мужа в одеждах сияющих.
5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?	5 Женщины, сильно испугавшись, склонились перед ними до земли, но ангелы сказали им: «Что вы ищете Живого среди мертвых?
6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.	6 Его нет здесь — Он воскрес. Вспомните, что Он, еще будучи в Галилее, сказал вам:
7 Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.	7 „Сын Человеческий должен быть предан в руки грешных людей, быть распятым, а на третий день воскреснуть“».
8 І згадали вони ті слова́ Його!	8 И они вспомнили эти слова Его.
9 А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.	9 Возвратившись от гробницы, они рассказали всё это одиннадцати апостолам и всем остальным.
10 То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.	10 Женщины эти были Мария Магдалина, Иоанна, мать Иакова Мария, вместе с другими женщинами они и сказали об этом апостолам.
11 Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.	11 Но тем их слова показались нелепостью, и женщинам не поверили.
12 Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.	12 Петр, однако, встал и поспешил к гробнице. Склонившись и заглянув в нее, он увидел там одни погребальные пелены. Удивленный случившимся, он вернулся домой.
13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.	13 В этот же день двое из учеников шли в селение Эммаус, расположенное в двух часах ходьбы от Иерусалима,
14 І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.	14 и разговаривали обо всём, что произошло.
15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.	15 И когда они говорили, обсуждая это между собой, Сам Иисус приблизился к ним и пошел с ними,
16 Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.	16 но что-то мешало им узнать Его.
17 І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“	17 Он спросил их: «О чем это вы толкуете друг с другом, путники?» С печалью на лицах они остановились,
18 І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“	18 и один из них, по имени Клеопа, в ответ сказал Ему: «Ты, наверное, единственный из пришедших в Иерусалим не знаешь о том, что произошло там в эти дни?»
19 І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.	19 «А что именно?» — спросил Он их. «Да то, что произошло с Иисусом Назарянином, Который был пророком, сильным в деле и слове перед Богом и перед всем народом,
20 Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.	20 но первосвященники и начальники наши предали Его римлянам, чтобы приговорить к смерти, и распяли Его.
21 А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.	21 А мы надеялись, что Он есть Тот, Кто должен был освободить Израиль, но вот уже пошел третий день с того времени, как это случилось.
22 А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:	22 А тут еще некоторые женщины, из тех, что были с нами, сильно смутили нас. На рассвете они пошли к гробнице,
23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.	23 но, не найдя Его тела, вернулись и возвестили нам, что им явились ангелы, которые сказали, что Он жив.
24 І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.	24 И некоторые из наших пошли к гробнице и нашли всё так, как говорили женщины, но Его не видели».
25 Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!	25 Тогда Иисус сказал им: «Неужели не можете понять? Так трудно вам поверить тому, что сказали пророки?
26 Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“	26 Не это ли должен был претерпеть Мессия, прежде чем войти в славу Свою?»
27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.	27 Затем, начав от Моисея и всех пророков, Он разъяснил им всё сказанное о Нем во всех Писаниях.
28 І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.	28 Так приблизились они к селению, в которое шли. Иисус сделал вид, что хочет идти дальше.
29 А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.	29 Но они удерживали Его. «Останься с нами, — просили они, — наступает вечер, день уже на исходе». Тогда Он вошел в дом, чтобы остаться с ними.
30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.	30 Оказавшись с ними за столом, взял Он хлеб, возблагодарил Бога за него и, преломляя, подавал им.
31 Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...	31 И тогда открылись у них глаза, и они узнали Его, но в этот миг Он стал невидим для них.
32 І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“	32 И сказали они друг другу: «Разве не горело сердце наше, когда Он в пути говорил с нами, когда объяснял Он нам Писания?»
33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,	33 И в тот же час они встали и возвратились в Иерусалим, где нашли одиннадцать апостолов, собравшихся вместе с другими учениками.
34 які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.	34 Те встретили их словами: «Господь действительно воскрес! Он явился Симону».
35 А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.	35 Тогда эти двое рассказали о том, что произошло на пути в Эммаус и как они узнали Господа, когда Он преломлял хлеб.
36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“	36 Когда же они говорили об этом, Он Сам появился среди них и сказал им: «Мир вам».
37 А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.	37 В смятении и страхе они решили, что видят духа.
38 Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?	38 Но Он сказал им: «Что вы так испугались? Почему допустили сомнения в сердце?
39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.	39 Посмотрите на руки Мои и на ноги Мои — это на самом деле Я. Прикоснитесь ко мне и посмотрите. Ведь у духа плоти и костей нет, а у Меня, как видите, есть».
40 І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.	40 Сказав это, Он показал им Свои руки и ноги.
41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“	41 Они удивлялись и от радости никак не могли поверить этому. Тогда Он сказал им: «Есть ли у вас здесь какая-нибудь пища?»
42 Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.	42 Они подали Ему кусок печеной рыбы.
43 І, взявши, Він їв перед ними.	43 Он взял его и съел у них на глазах.
44 І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.	44 И сказал им: «Вот то, что Я говорил вам, еще будучи с вами: должно исполниться всё, что написано обо Мне в Законе Моисея, в псалмах и у пророков».
45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.	45 И Он помог им понять Писания.
46 І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,	46 «Так написано, — сказал Он им, — Мессия должен перенести страдания, умереть и на третий день воскреснуть из мертвых.
47 і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.	47 И во имя Его покаяние для прощения грехов должно быть проповедано всем народам, начиная от Иерусалима.
48 А ви свідки того́.	48 Вы свидетели всему этому.
49 І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.	49 И Я пошлю вам обещанное Отцом Моим. Вы же оставайтесь в городе, пока не облечетесь силой свыше».
50 І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.	50 Иисус вывел учеников [из] города к окрестностям Вифании, где, подняв руки Свои, благословил их,
51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.	51 и при этом стал удаляться от них и возноситься на небо.
52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.	52 Они, поклонившись Ему, возвратились в Иерусалим с великой радостью
53 І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.	53 и постоянно пребывали в Храме, прославляя Бога.

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 24

Евангелие по Луке

Глава 24

Вiд Луки

Розділ 24

Евангелие по Луке

Глава 24

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 24

Евангелие по Луке

Глава 24

Вiд Луки

Розділ 24

Евангелие по Луке

Глава 24

Старий
завіт

Новий
завіт