Библия - Обещанное Восстановление

Приповiстi

Розділ 27

1 Не вихва́люйся за́втрашнім днем, бо не знаєш, що день той поро́дить.

2 Нехай інший тебе вихваля́є, а не уста твої, чужий, а не губи твої.

3 Камі́ння — тяга́р, і пісок — важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.

4 Лютість — жорстокість, а гнів — то зато́плення, та хто перед заздрістю всто́їть?

5 Ліпше відкрите карта́ння, ніж таємна любов.

6 Побої коханого вірність показують, а в нена́висника поцілу́нки числе́нні.

7 Сита душа топче й мед щільнико́вий, а голодній душі все гірке́ — то солодке.

8 Як птах, що гніздо́ своє кинув, так і люди́на, що з місця свого мандру́є.

9 Олива й кадило поті́шують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.

10 Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не прихо́дь в день нещастя свого́, — ліпший сусіда близьки́й за далекого брата!

11 Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти́, як мені докоря́тиме хто.

12 Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть — і караються.

13 Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку заста́ву візьми.

14 Хто сильним голосом благословляє із ра́ннього ранку свого товариша, — за прокля́ття залічується це йому.

15 Ри́нва, постійно теку́ча слотли́вого дня та жінка сварли́ва — одна́кове:

16 хто хоче сховати її — той вітра ховає, чи оливу паху́чу правиці своєї, що видасть себе.

17 Як гострить залізо залізо, так гострить люди́на лице свого друга.

18 Сторож фіґо́вниці пло́ди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.

19 Як лице до лиця у воді, так серце люди́ни до серця люди́ни.

20 Шео́л й Аваддо́н не наси́тяться, — не наси́тяться й очі люди́ни.

21 Що для срі́бла топи́льна посу́дина, і го́рно — для золота, те для людини уста́, які хвалять її.

22 Хоч нерозумного будеш товкти́ товкаче́м поміж зе́рнами в сту́пі, — не віді́йде від нього глупо́та його!

23 До́бре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на че́реди,

24 бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?

25 Появилася зе́лень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, —

26 будуть ві́вці тобі на вбрання́, і козли́ — ціна поля,

27 і молока твоїх кіз буде до́сить на ї́жу тобі, на їду́ твого дому, і на життя для служни́ць твоїх.

Притчи

Глава 27

1 Не хвались завтрашним днем, потому что не знаешь, что родит день.

2 Пусть другой кто хвалит тебя, а не твои уста; пусть сторонний кто, а не твой язык.

3 Тяжел камень, и нелегок песок; но негодование глупого тяжелее того и другого.

4 Жестока ярость, и гнев - потоп, и кто устоит против ревности?

5 Открытый выговор лучше, нежели скрытая приязнь.

6 Побоям дружеским есть верная мера; а поцелуи врага преобильны.

7 Сытая душа попирает ногами сот; а голодной душе все горькое сладко.

8 Как птичка, отлетевшая от гнезда своего, так человек, удалившийся от места своего.

9 Масть и курение благовонное радуют сердце; и сладок всякому друг свой советом сердечным.

10 Своего друга и друга отца твоего не оставляй; и в случае несчастия своего не ходи в дом брата своего; лучше сосед вблизи, нежели брат вдали.

11 Будь мудр, сын мой, и обрадуй сердце мое; и тогда я найду, что отвечать упрекнувшему меня.

12 Благоразумный увидит беду, и скроется; а неопытные переходят черту, и наказываются.

13 Возьми у него платье, потому что он поручился за чужого; и за стороннего обяжи его залогом.

14 Если кто друга своего выхваляет громогласно с раннего утра, то это так будет принято от него, как бы он и ругал его.

15 Непрестанная течь в дождливый день и жена сварливая - равны;

16 Кто старается удержать ее, тот хочет удержать ветер и вопиющий запах масти в правой руке своей.

17 Железо острится о железо; и один человек острит взгляд другого.

18 Кто стережет смоковницу, тот будет есть плоды ее; и кто бережет господина своего, тот будет в чести.

19 Как в воде лицо обращено к лицу; так сердце человека к человеку.

20 Преисподняя и Аваддон ненасытимы; и глаза человеческие ненасытимы.

21 Плавильня для серебра и горнило для золота; а человека распознают смотря по действию похвалы на него.

22 Глупого хотя пестом в ступе толки вместе с зерном, глупость его не отстанет от него.

23 Прилежно распознавай лица овец твоих; прилагай к стадам сердце твое.

24 Потому что не на век богатство, и диадима ужели в род и род?

25 Открывается зелень, трава является, и собирают сено с гор.

26 Агнцы - на одежду тебе; а козлы - цена поля.

27 И довольно молока козьего в пищу тебе, в пищу дому твоему, и в поддержание жизни отроковиц твоих.

Приповiстi Розділ 27	Притчи Глава 27
1 Не вихва́люйся за́втрашнім днем, бо не знаєш, що день той поро́дить.	1 Не хвались завтрашним днем, потому что не знаешь, что родит день.
2 Нехай інший тебе вихваля́є, а не уста твої, чужий, а не губи твої.	2 Пусть другой кто хвалит тебя, а не твои уста; пусть сторонний кто, а не твой язык.
3 Камі́ння — тяга́р, і пісок — важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.	3 Тяжел камень, и нелегок песок; но негодование глупого тяжелее того и другого.
4 Лютість — жорстокість, а гнів — то зато́плення, та хто перед заздрістю всто́їть?	4 Жестока ярость, и гнев - потоп, и кто устоит против ревности?
5 Ліпше відкрите карта́ння, ніж таємна любов.	5 Открытый выговор лучше, нежели скрытая приязнь.
6 Побої коханого вірність показують, а в нена́висника поцілу́нки числе́нні.	6 Побоям дружеским есть верная мера; а поцелуи врага преобильны.
7 Сита душа топче й мед щільнико́вий, а голодній душі все гірке́ — то солодке.	7 Сытая душа попирает ногами сот; а голодной душе все горькое сладко.
8 Як птах, що гніздо́ своє кинув, так і люди́на, що з місця свого мандру́є.	8 Как птичка, отлетевшая от гнезда своего, так человек, удалившийся от места своего.
9 Олива й кадило поті́шують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.	9 Масть и курение благовонное радуют сердце; и сладок всякому друг свой советом сердечным.
10 Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не прихо́дь в день нещастя свого́, — ліпший сусіда близьки́й за далекого брата!	10 Своего друга и друга отца твоего не оставляй; и в случае несчастия своего не ходи в дом брата своего; лучше сосед вблизи, нежели брат вдали.
11 Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти́, як мені докоря́тиме хто.	11 Будь мудр, сын мой, и обрадуй сердце мое; и тогда я найду, что отвечать упрекнувшему меня.
12 Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть — і караються.	12 Благоразумный увидит беду, и скроется; а неопытные переходят черту, и наказываются.
13 Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку заста́ву візьми.	13 Возьми у него платье, потому что он поручился за чужого; и за стороннего обяжи его залогом.
14 Хто сильним голосом благословляє із ра́ннього ранку свого товариша, — за прокля́ття залічується це йому.	14 Если кто друга своего выхваляет громогласно с раннего утра, то это так будет принято от него, как бы он и ругал его.
15 Ри́нва, постійно теку́ча слотли́вого дня та жінка сварли́ва — одна́кове:	15 Непрестанная течь в дождливый день и жена сварливая - равны;
16 хто хоче сховати її — той вітра ховає, чи оливу паху́чу правиці своєї, що видасть себе.	16 Кто старается удержать ее, тот хочет удержать ветер и вопиющий запах масти в правой руке своей.
17 Як гострить залізо залізо, так гострить люди́на лице свого друга.	17 Железо острится о железо; и один человек острит взгляд другого.
18 Сторож фіґо́вниці пло́ди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.	18 Кто стережет смоковницу, тот будет есть плоды ее; и кто бережет господина своего, тот будет в чести.
19 Як лице до лиця у воді, так серце люди́ни до серця люди́ни.	19 Как в воде лицо обращено к лицу; так сердце человека к человеку.
20 Шео́л й Аваддо́н не наси́тяться, — не наси́тяться й очі люди́ни.	20 Преисподняя и Аваддон ненасытимы; и глаза человеческие ненасытимы.
21 Що для срі́бла топи́льна посу́дина, і го́рно — для золота, те для людини уста́, які хвалять її.	21 Плавильня для серебра и горнило для золота; а человека распознают смотря по действию похвалы на него.
22 Хоч нерозумного будеш товкти́ товкаче́м поміж зе́рнами в сту́пі, — не віді́йде від нього глупо́та його!	22 Глупого хотя пестом в ступе толки вместе с зерном, глупость его не отстанет от него.
23 До́бре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на че́реди,	23 Прилежно распознавай лица овец твоих; прилагай к стадам сердце твое.
24 бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?	24 Потому что не на век богатство, и диадима ужели в род и род?
25 Появилася зе́лень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, —	25 Открывается зелень, трава является, и собирают сено с гор.
26 будуть ві́вці тобі на вбрання́, і козли́ — ціна поля,	26 Агнцы - на одежду тебе; а козлы - цена поля.
27 і молока твоїх кіз буде до́сить на ї́жу тобі, на їду́ твого дому, і на життя для служни́ць твоїх.	27 И довольно молока козьего в пищу тебе, в пищу дому твоему, и в поддержание жизни отроковиц твоих.

Старий
завіт

Новий
завіт

Приповiстi

Розділ 27

Притчи

Глава 27

Приповiстi

Розділ 27

Притчи

Глава 27

Старий завіт

Новий завіт

Приповiстi

Розділ 27

Притчи

Глава 27

Приповiстi

Розділ 27

Притчи

Глава 27

Старий
завіт

Новий
завіт