ПсалмиПсалом 93 |
|
1 |
|
2 піднеси́ся, о Су́дде землі, бундю́чним запла́ту віддай! |
|
3 Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втіша́тися будуть? |
|
4 Доки бу́дуть верзти́, говорити бундю́чно, доки будуть пиша́тись злочинці? |
|
5 Вони тиснуть наро́д Твій, о Господи, а спадок Твій вони му́чать. |
|
6 Вдову́ та чужи́нця вбивають вони, і мордують сирі́т |
|
7 та й говорять: „Не бачить Господь, і не завва́жить Бог Яковів“. |
|
8 Зрозумійте це ви, нерозумні в наро́ді, а ви, убогі на розум, коли набере́теся глу́зду? |
|
9 Хіба Той, що ухо щепи́в, — чи Він не почує? Хіба Той, що око створи́в, — чи Він не побачить? |
|
10 Хіба Той, що карає наро́ди, — чи Він не скарта́є, Він, що навчає люди́ну знання́? |
|
11 Господь знає всі лю́дські думки́, що марно́та вони! |
|
12 Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Зако́ну Свого навчаєш його́, |
|
13 щоб його заспоко́їти від лиходе́ння, аж поки не ви́копана буде яма безбожному, |
|
14 бо Господь не опустить наро́ду Свого, а спа́дку Свого не поли́шить, |
|
15 бо до праведности суд пове́рнеться, а за ним — всі невинного серця! |
|
16 Хто встане зо мною навпроти злости́вих, хто встане зо мною навпроти злочинців? |
|
17 Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя тро́хи була́ б не лягла́ в царство смерти! |
|
18 Коли я кажу: „Похитнулась нога моя“, то, Господи, милість Твоя підпира́є мене! |
|
19 Коли мої думки́ болючі в нутрі́ моїм мно́жаться, то розради Твої веселять мою душу! |
|
20 Чи престол беззако́ння з Тобою з'єдна́ється, той, що гріх учиняє над право? |
|
21 Збираються проти душі справедли́вого, і чисту кров винува́тять. |
|
22 І Господь став для мене тверди́нею, і мій Бог став за скелю приту́лку мого, |
|
23 і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш! |
ПсалтирьПсалом 93 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
ПсалмиПсалом 93 |
ПсалтирьПсалом 93 |
|
1 |
1 |
|
2 піднеси́ся, о Су́дде землі, бундю́чним запла́ту віддай! |
2 |
|
3 Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втіша́тися будуть? |
3 |
|
4 Доки бу́дуть верзти́, говорити бундю́чно, доки будуть пиша́тись злочинці? |
4 |
|
5 Вони тиснуть наро́д Твій, о Господи, а спадок Твій вони му́чать. |
5 |
|
6 Вдову́ та чужи́нця вбивають вони, і мордують сирі́т |
6 |
|
7 та й говорять: „Не бачить Господь, і не завва́жить Бог Яковів“. |
7 |
|
8 Зрозумійте це ви, нерозумні в наро́ді, а ви, убогі на розум, коли набере́теся глу́зду? |
8 |
|
9 Хіба Той, що ухо щепи́в, — чи Він не почує? Хіба Той, що око створи́в, — чи Він не побачить? |
9 |
|
10 Хіба Той, що карає наро́ди, — чи Він не скарта́є, Він, що навчає люди́ну знання́? |
10 |
|
11 Господь знає всі лю́дські думки́, що марно́та вони! |
11 |
|
12 Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Зако́ну Свого навчаєш його́, |
12 |
|
13 щоб його заспоко́їти від лиходе́ння, аж поки не ви́копана буде яма безбожному, |
13 |
|
14 бо Господь не опустить наро́ду Свого, а спа́дку Свого не поли́шить, |
14 |
|
15 бо до праведности суд пове́рнеться, а за ним — всі невинного серця! |
15 |
|
16 Хто встане зо мною навпроти злости́вих, хто встане зо мною навпроти злочинців? |
16 |
|
17 Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя тро́хи була́ б не лягла́ в царство смерти! |
17 |
|
18 Коли я кажу: „Похитнулась нога моя“, то, Господи, милість Твоя підпира́є мене! |
18 |
|
19 Коли мої думки́ болючі в нутрі́ моїм мно́жаться, то розради Твої веселять мою душу! |
19 |
|
20 Чи престол беззако́ння з Тобою з'єдна́ється, той, що гріх учиняє над право? |
20 |
|
21 Збираються проти душі справедли́вого, і чисту кров винува́тять. |
21 |
|
22 І Господь став для мене тверди́нею, і мій Бог став за скелю приту́лку мого, |
22 |
|
23 і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш! |
23 |