Job

Chapter 11

1 THEN answered Zophar the Naamathite, and said,

2 The LORD does not answer because of the multitude of words, neither can a fluent speaker be justified by his discourse.

3 Behold, at your words, only the dead can hold their peace; for when you speak, there is no one to stop you; and when you mock, there is no one to rebuke you.

4 For you say, I was led righteously, and I am pure in my sight.

5 But oh that God would speak, and open his lips against you;

6 And that he would show you the secrets of wisdom, for wisdom has inner chambers; then you would know that God would forgive your sins.

7 Can you understand the deep things of God? Or can you stand at the outer boundary of the Almighty?

8 Do you know the height of the heaven? Or the depth of Sheol? How can you know?

9 The measure thereof is longer than the earth, and broader than the sea.

10 If he should pass by, and besiege, or should cause men to die, who could hinder him?

11 For it is he who knows the beginning of time; and sees wickedness, and considers it.

12 For a pure man inspires courage, and a mighty man helps others.

13 If you make your heart right, and stretch out your hands toward him;

14 If iniquity should be in your hands, he would put it far away, and not let wickedness dwell in your tabernacle.

15 For then you will be courageous; yea, you will not be afraid of distress.

16 Because you shall forget your misery, and you shall be led like running water;

17 And the pit will be clearer than the noonday, and the thick darkness will be like the morning.

18 Then you will have confidence because there is hope; yea, you lie down and take your rest in safety:

19 Also you shall lie down, and none shall make you afraid; yea, many shall seek to see your face.

20 But the eyes of the wicked shall fail, and their strength shall vanish away together with the hope of their souls.

Йов

Розділ 11

1 І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:

2 „Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?

3 Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?

4 Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“

5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,

6 і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!

7 Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?

8 Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шео́л, — як пізна́єш її?

9 її міра — довша за землю, і ширша за море вона!

10 Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?

11 Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?

12 Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!

13 Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —

14 якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —

15 тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!

16 Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.

17 Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.

18 І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —

19 і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.

20 А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“

Job

Chapter 11

Йов

Розділ 11

1 THEN answered Zophar the Naamathite, and said,

1 І заговорив наама́тянин Цофа́р та й сказав:

2 The LORD does not answer because of the multitude of words, neither can a fluent speaker be justified by his discourse.

2 „Чи має зоста́тись без відповіді бе́зліч слів? І хіба язика́та люди́на невинною буде?

3 Behold, at your words, only the dead can hold their peace; for when you speak, there is no one to stop you; and when you mock, there is no one to rebuke you.

3 Чи мужі замо́вчать твої тереве́ні, й не бу́де кому засоро́мити тебе?

4 For you say, I was led righteously, and I am pure in my sight.

4 Ось гово́риш ти: „Чисте моє міркува́ння, і я чистий в оча́х Твоїх, Боже!“

5 But oh that God would speak, and open his lips against you;

5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до те́бе,

6 And that he would show you the secrets of wisdom, for wisdom has inner chambers; then you would know that God would forgive your sins.

6 і представив тобі таємни́ці премудрости, бо вони — як ті чу́да розду́мування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!

7 Can you understand the deep things of God? Or can you stand at the outer boundary of the Almighty?

7 Чи ти Божу глибі́нь досліди́ш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогу́тнього?

8 Do you know the height of the heaven? Or the depth of Sheol? How can you know?

8 Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шео́л, — як пізна́єш її?

9 The measure thereof is longer than the earth, and broader than the sea.

9 її міра — довша за землю, і ширша за море вона!

10 If he should pass by, and besiege, or should cause men to die, who could hinder him?

10 Якщо Він пере́йде й замкне́ щось, і згрома́дить, — то хто заборо́нить Йому?

11 For it is he who knows the beginning of time; and sees wickedness, and considers it.

11 Бо Він знає нікче́мності лю́дські та бачить насилля, — і Він не догля́не?

12 For a pure man inspires courage, and a mighty man helps others.

12 Тож люди́на порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля́!

13 If you make your heart right, and stretch out your hands toward him;

13 Якщо ти зміцни́ш своє серце, і свої ру́ки до Нього простя́гнеш, —

14 If iniquity should be in your hands, he would put it far away, and not let wickedness dwell in your tabernacle.

14 якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —

15 For then you will be courageous; yea, you will not be afraid of distress.

15 тож тоді ти піді́ймеш обличчя невинне своє, і бу́деш міцни́й, і не будеш боятись!

16 Because you shall forget your misery, and you shall be led like running water;

16 Бо забудеш стражда́ння, — про них будеш зга́дувати, як про воду, яка пропливла́.

17 And the pit will be clearer than the noonday, and the thick darkness will be like the morning.

17 Від пі́вдня повстане життя, а те́мрява буде, як ра́нок.

18 Then you will have confidence because there is hope; yea, you lie down and take your rest in safety:

18 І будеш ти певний, бо маєш наді́ю, і ви́копаєш собі яму та й будеш безпе́чно лежати, —

19 Also you shall lie down, and none shall make you afraid; yea, many shall seek to see your face.

19 і будеш лежати, й ніхто не споло́шить, і багато-хто будуть підле́щуватися до обличчя твого́.

20 But the eyes of the wicked shall fail, and their strength shall vanish away together with the hope of their souls.

20 А очі безбожних мину́ться, і згине приту́лок у них, а їхня наді́я — то сто́гін душі!“