CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Luke 8
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Luke

Chapter 8

1 AND it came to pass after these things, Jesus was traveling in cities and villages, preaching and giving good news of the kingdom of God. And his twelve were with him,

2 And the women who were healed of diseases and unclean spirits, Mary who is called of Magdala, from whom seven demons went out,

3 And Joanna, the wife of Chuza the steward of Herod, and Susanna, and many others, who ministered to them of their wealth.

4 And when many people had gathered, and were coming to him from all the cities, he spoke by parables.

5 The sower went out to sow his seed. And when he sowed, some fell on the roadside; and it was trodden under foot, and the birds ate it.

6 Other fell upon the rock; and sprung up earlier, and because it had no moisture, it dried up.

7 And other fell among thistles; and the thistles sprung up with it and choked it.

8 And other fell in good and fertile ground; and sprung up and bore fruit a hundredfold. And when he said this, he cried out, He who has ears to hear, let him hear.

9 And his disciples asked him, What is this parable?

10 He said to them, To you it is granted to know the mystery of the kingdom of God; but to the rest it has to be said in figures; for while they see, they do not perceive; and while they hear, they do not understand.

11 This is the parable. The seed is the word of God.

12 Those on the roadside are those who hear the word; and the enemy comes and takes away the word from their heart, so that they may not believe and be saved.

13 Those on the rock are those who when they have heard, receive the word with joy; and yet they have no root, but their belief is for a while, and in time of trial they stumble.

14 That which fell among the thistles are those who hear the word, and then choke themselves with worries and riches and worldly covetousness, and bear no fruit.

15 But that in good soil, these are those who hear the word with pure and good heart, and keep it, and bear fruit with patience.

16 No man lights a lamp and covers it with a vessel, or puts it under the bed; but he puts it on the lamp holder, that whoever enters sees its light.

17 For there is nothing covered which will not be uncovered; and nothing hidden which will not be known, and come to light.

18 Take heed how you hear; for he who has, to him shall be given; and he who has not, even that which he thinks he has shall be taken away from him.

19 And there came to him his mother and his brothers, and they were not able to speak to him because of the crowd.

20 And they said to him, Your mother and your brothers are standing outside, and they want to see you.

21 He answered and said to them, These are my mother and my brothers, those who hear the word of God and do it.

22 It came to pass on one of the days, Jesus went up and sat in a boat with his disciples; and he said to them, Let us cross to the other side of the lake.

23 And while they were rowing Jesus fell asleep; and there rose a storm of wind on the lake; and the boat was near sinking.

24 And they came up and awoke him and said to him, Our teacher, our teacher, we are perishing. He got up and rebuked the winds and the waves of water, and they quieted down, and there was a calm.

25 And he said to them, Where is your faith? But as they were frightened, they wondered, saying one to another, O who is this man, who even commands the winds, and the waves and the sea obey him?

26 And they rowed and came to the country of the Gadarenes, which is on the coast opposite Galilee.

27 And when he landed, he was met by a man from the city, who had the demon in him for a long time, and he did not wear clothes, and did not live in a house, but in the cemetery.

28 When he saw Jesus, he cried out and fell before him, and said in a loud voice, What have we in common, Jesus, Son of the Most High God? I beg you not to torment me.

29 For Jesus commanded the unclean spirit to go out of the man. For it was a long time since he was possessed, and bound with chains, and kept in fetters; but he would often break off his bonds and was driven into the desert by the demon.

30 Jesus asked him, What is your name? He said, Legion, because many demons had entered into him.

31 And they besought him not to command them to go down into the abyss.

32 Now there was there a herd of many swine feeding on the mountain; and they besought him to permit them to attack the swine. And he permitted them.

33 Then the demons went out of the man, and they attacked the swine; and that whole herd went straight to the cliff, and fell down into the lake and were drowned.

34 When the herdsmen saw what had happened, they fled and told it in the cities and in the villages.

35 And some men went out to see what had happened; and they came to Jesus, and found the man from whom the demons had gone out, dressed, and well behaved, and sitting at the feet of Jesus; and they were afraid.

36 And those who had seen it told them, how that lunatic was healed.

37 Then all the people of the Gadarenes besought him to leave them, because they were seized with a great fear; and Jesus went up into the boat and returned from thence.

38 But the man from whom the demons had gone out, besought him to remain with him; but Jesus dismissed him and said to him,

39 Return to your own house, and declare what God has done for you. And he went away, and preached throughout the city what Jesus had done for him.

40 When Jesus returned, a large multitude welcomed him, for they were all expecting him.

41 And a man named Jairus, a leader of the synagogue, fell at the feet of Jesus, and besought him to enter into his house.

42 For he had an only daughter, about twelve years old, and she was near death. And as Jesus went with him, a large crowd pressed against him.

43 Now a woman who had the hemorrhage for twelve years, and had spent all her wealth for doctors, could not be healed by anybody.

44 She came near him from behind, and touched the edge of his cloak; and immediately her hemorrhage stopped.

45 And Jesus said, Who touched me? And when all of them denied it, Simon Peter and those who were with him said to him, Teacher, the crowds are troubling you and pressing on you, and yet you say, Who has touched me?

46 But he said, Some one has touched me, for I know that power has gone out of me.

47 When the woman saw that she could not deceive him, she came trembling, and fell down and worshipped him; and she said in the presence of all the people for what purpose she had touched him, and how she was healed immediately.

48 Jesus said to her, Have courage, my daughter; your faith has healed you; go in peace.

49 While he was still talking, there came a man from the house of the leader of the synagogue, and said to him, Your daughter has died, do not trouble the teacher.

50 Jesus heard it and said to the father of the girl, Do not be afraid, but only believe, and she will be restored to life.

51 Jesus came into the house, and he did not allow anyone to enter with him, except Simon and James and John, and the father and mother of the girl.

52 And all of them were weeping and mourning over her; but Jesus said, Do not weep, for she is not dead but asleep.

53 And they laughed at him, for they knew that she was dead.

54 Then he put everybody out, and held her by her hand, and called her, and said, Little girl, arise.

55 And her spirit returned, and she got up immediately; and he commanded to give her something to eat.

56 And her parents were amazed; but he warned them, not to tell any man what had happened.

Вiд Луки

Розділ 8

1 І сталось, що Він після того прохо́див містами та се́лами, проповідуючи та звіщаючи Добру Нови́ну про Боже Царство. Із ним Дванадцять були́,

2 та дехто з жіно́к, що були́ вздоро́влені від злих ду́хів і хвороб: Марія, Магдали́ною звана, що з неї сім де́монів вийшло,

3 і Іва́нна, дружи́на Ху́дзи, урядника Іродового, і Суса́нна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.

4 І, як зібралось багато наро́ду, і з міста до Нього поприхо́дили, то Він промовляти став притчею.

5 „Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зе́рно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, — і було повито́птуване, а птахи небесні його повидзьо́бували.

6 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, — і, зійшовши, усохло, не мало бо во́гкости.

7 А інше упало між те́рен, — і вигнався те́рен, і його поглуши́в.

8 Інше ж упало на добру землю, — і, зійшовши, уродило стокро́тно“. Це сказавши, закликав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“

9 Запитали ж Його Його у́чні, гово́рячи: „Що́ визначає ця притча?“

10 А Він відказав: „Вам дано пізнати таємни́ці Божого Царства, а іншим у при́тчах, щоб „дивились вони — і не бачили, слухали — і не розуміли“.

11 Ось що́ означає ця притча: Зе́рно — це Боже Слово.

12 А котрі́ край дороги, — це ті, хто слухає, але по́тім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони.

13 А що на кам'яни́стому ґрунті, — це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують доча́сно, — і за час випробо́вування відпадають.

14 А що впало між те́рен, — це ті, хто слухає слово, але, хо́дячи, бувають придушені кло́потами, та багатством, та життєви́ми розко́шами, — і пло́ду вони не дають.

15 А те, що на добрій землі, — це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, — і плід приносять вони в терпеливості.

16 А сві́тла засвіченого ніхто не покриває посу́диною, і не ставить під ліжко, але ставить його на світильни́к, щоб бачили світло, хто входить.

17 Немає нічого захо́ваного, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не ви́йде ная́в.

18 Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому́, хто ж не має, — забереться від нього і те, що, здається йому́, ніби має“.

19 До Нього ж прийшли були мати й брати Його, та через наро́д не могли доступи́тись до Нього.

20 І сповістили Йому: „Твоя мати й брати Твої он стоять о́сторонь, і бажають побачити Тебе“.

21 А Він відповів і промовив до них: „Моя мати й брати Мої — це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!“

22 І сталось, одно́го з тих днів увійшов Він до чо́вна, а з Ним Його у́чні. І сказав Він до них: „Перепли́ньмо на другий бік озера“. І відча́лили.

23 А коли вони пли́вли, Він заснув. І зняла́ся на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпе́ці вони.

24 І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: „Учителю, Учителю, гинемо!“ Він же встав, наказав бурі й хвилям, — і вони вщу́хнули, і тиша настала!

25 А до них Він сказав: „Де ж ваша віра?“ І дивувались вони, перестра́шені, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітра́м і воді Він наказує, а вони Його слухають?“

26 І вони припливли́ до землі Гадари́нської, що навпроти Галілеї.

27 І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі ро́ки мав він де́монів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гроба́х.

28 А коли він Ісуса побачив, то закричав, повали́всь перед Ним, і голосом гучним закликав: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Благаю Тебе, — не муч мене!“

29 Бо звелів Він нечистому духові вийти з люди́ни. Довгий час він хапа́в був його́, — і в'язали його ланцюга́ми й кайда́нами, і стерегли його, але він розривав ланцюги́, — і демон гнав по пустині його.

30 А Ісус запитався його: „Як тобі на ім'я́?“ І той відказав: „Леґіо́н“, бо багато ввійшло в нього де́монів.

31 І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безо́дню.

32 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм.

33 А як де́мони вийшли з того́ чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, — і потопи́лась.

34 Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по се́лах звістили.

35 І вийшли побачити, що́ сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що де́мони вийшли із нього, сидів при нога́х Ісусових вдя́гнений та при умі, — і полякались.

36 Самови́дці ж їм розповіли́, як видужав той біснуватий.

37 І ввесь наро́д Гадари́нського кра́ю став благати Його, щоб пішов Він від них, — великий бо страх обгорнув їх. Він же до чо́вна ввійшов і вернувся.

38 А той чоловік, що де́мони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи:

39 „Вернися до дому свого́, і розпові́ж, які речі великі вчинив тобі Бог!“ І той пішов, і по ці́лому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!

40 А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли́, бо всі чека́ли Його.

41 Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я́, що був старши́м синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.

42 Бо він мав одиначку дочку́, років десь із дванадцять, — і вмирала вона. А коли Він ішов, наро́д тиснув Його.

43 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́, що ніхто вздорови́ти не міг її,

44 підійшовши зза́ду, доторкнулась до кра́ю одежі Його, — і хвилі тієї спинилася їй кровоте́ча.

45 А Ісус запитав: „Хто доторкнувся до Мене?“ Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: „Учителю, наро́д коло Тебе он то́впиться й тисне“.

46 Ісус же промовив: „Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене“.

47 А жінка, побачивши, що вона не втаї́лась, трясучи́сь, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми́, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.

48 Він же промовив до неї: „До́чко, твоя віра спасла тебе; іди з ми́ром собі!“

49 Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини́ синагоги один та и говорить: „Дочка твоя вмерла, — не турбуй же Вчителя!“

50 Ісус же, почувши, йому відповів: „Не лякайсь, тільки віруй, — і буде спасе́на вона“.

51 Прийшовши ж до дому, не пустив Він ніко́го з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівча́ти, та матері.

52 А всі плакали та голосили за нею. Він же промовив: „Не плачте, — не вмерла вона, але спить!“

53 І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.

54 А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!“

55 І вернувся їй дух, — і хвилі тієї вона ожила́. І звелів дать їй їсти.

56 І здивувались батьки її. А Він наказав їм ніко́му не розповідати, що́ сталось.

Luke

Chapter 8

Вiд Луки

Розділ 8

1 AND it came to pass after these things, Jesus was traveling in cities and villages, preaching and giving good news of the kingdom of God. And his twelve were with him,

1 І сталось, що Він після того прохо́див містами та се́лами, проповідуючи та звіщаючи Добру Нови́ну про Боже Царство. Із ним Дванадцять були́,

2 And the women who were healed of diseases and unclean spirits, Mary who is called of Magdala, from whom seven demons went out,

2 та дехто з жіно́к, що були́ вздоро́влені від злих ду́хів і хвороб: Марія, Магдали́ною звана, що з неї сім де́монів вийшло,

3 And Joanna, the wife of Chuza the steward of Herod, and Susanna, and many others, who ministered to them of their wealth.

3 і Іва́нна, дружи́на Ху́дзи, урядника Іродового, і Суса́нна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.

4 And when many people had gathered, and were coming to him from all the cities, he spoke by parables.

4 І, як зібралось багато наро́ду, і з міста до Нього поприхо́дили, то Він промовляти став притчею.

5 The sower went out to sow his seed. And when he sowed, some fell on the roadside; and it was trodden under foot, and the birds ate it.

5 „Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зе́рно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, — і було повито́птуване, а птахи небесні його повидзьо́бували.

6 Other fell upon the rock; and sprung up earlier, and because it had no moisture, it dried up.

6 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, — і, зійшовши, усохло, не мало бо во́гкости.

7 And other fell among thistles; and the thistles sprung up with it and choked it.

7 А інше упало між те́рен, — і вигнався те́рен, і його поглуши́в.

8 And other fell in good and fertile ground; and sprung up and bore fruit a hundredfold. And when he said this, he cried out, He who has ears to hear, let him hear.

8 Інше ж упало на добру землю, — і, зійшовши, уродило стокро́тно“. Це сказавши, закликав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“

9 And his disciples asked him, What is this parable?

9 Запитали ж Його Його у́чні, гово́рячи: „Що́ визначає ця притча?“

10 He said to them, To you it is granted to know the mystery of the kingdom of God; but to the rest it has to be said in figures; for while they see, they do not perceive; and while they hear, they do not understand.

10 А Він відказав: „Вам дано пізнати таємни́ці Божого Царства, а іншим у при́тчах, щоб „дивились вони — і не бачили, слухали — і не розуміли“.

11 This is the parable. The seed is the word of God.

11 Ось що́ означає ця притча: Зе́рно — це Боже Слово.

12 Those on the roadside are those who hear the word; and the enemy comes and takes away the word from their heart, so that they may not believe and be saved.

12 А котрі́ край дороги, — це ті, хто слухає, але по́тім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони.

13 Those on the rock are those who when they have heard, receive the word with joy; and yet they have no root, but their belief is for a while, and in time of trial they stumble.

13 А що на кам'яни́стому ґрунті, — це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують доча́сно, — і за час випробо́вування відпадають.

14 That which fell among the thistles are those who hear the word, and then choke themselves with worries and riches and worldly covetousness, and bear no fruit.

14 А що впало між те́рен, — це ті, хто слухає слово, але, хо́дячи, бувають придушені кло́потами, та багатством, та життєви́ми розко́шами, — і пло́ду вони не дають.

15 But that in good soil, these are those who hear the word with pure and good heart, and keep it, and bear fruit with patience.

15 А те, що на добрій землі, — це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, — і плід приносять вони в терпеливості.

16 No man lights a lamp and covers it with a vessel, or puts it under the bed; but he puts it on the lamp holder, that whoever enters sees its light.

16 А сві́тла засвіченого ніхто не покриває посу́диною, і не ставить під ліжко, але ставить його на світильни́к, щоб бачили світло, хто входить.

17 For there is nothing covered which will not be uncovered; and nothing hidden which will not be known, and come to light.

17 Немає нічого захо́ваного, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не ви́йде ная́в.

18 Take heed how you hear; for he who has, to him shall be given; and he who has not, even that which he thinks he has shall be taken away from him.

18 Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому́, хто ж не має, — забереться від нього і те, що, здається йому́, ніби має“.

19 And there came to him his mother and his brothers, and they were not able to speak to him because of the crowd.

19 До Нього ж прийшли були мати й брати Його, та через наро́д не могли доступи́тись до Нього.

20 And they said to him, Your mother and your brothers are standing outside, and they want to see you.

20 І сповістили Йому: „Твоя мати й брати Твої он стоять о́сторонь, і бажають побачити Тебе“.

21 He answered and said to them, These are my mother and my brothers, those who hear the word of God and do it.

21 А Він відповів і промовив до них: „Моя мати й брати Мої — це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!“

22 It came to pass on one of the days, Jesus went up and sat in a boat with his disciples; and he said to them, Let us cross to the other side of the lake.

22 І сталось, одно́го з тих днів увійшов Він до чо́вна, а з Ним Його у́чні. І сказав Він до них: „Перепли́ньмо на другий бік озера“. І відча́лили.

23 And while they were rowing Jesus fell asleep; and there rose a storm of wind on the lake; and the boat was near sinking.

23 А коли вони пли́вли, Він заснув. І зняла́ся на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпе́ці вони.

24 And they came up and awoke him and said to him, Our teacher, our teacher, we are perishing. He got up and rebuked the winds and the waves of water, and they quieted down, and there was a calm.

24 І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: „Учителю, Учителю, гинемо!“ Він же встав, наказав бурі й хвилям, — і вони вщу́хнули, і тиша настала!

25 And he said to them, Where is your faith? But as they were frightened, they wondered, saying one to another, O who is this man, who even commands the winds, and the waves and the sea obey him?

25 А до них Він сказав: „Де ж ваша віра?“ І дивувались вони, перестра́шені, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітра́м і воді Він наказує, а вони Його слухають?“

26 And they rowed and came to the country of the Gadarenes, which is on the coast opposite Galilee.

26 І вони припливли́ до землі Гадари́нської, що навпроти Галілеї.

27 And when he landed, he was met by a man from the city, who had the demon in him for a long time, and he did not wear clothes, and did not live in a house, but in the cemetery.

27 І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі ро́ки мав він де́монів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гроба́х.

28 When he saw Jesus, he cried out and fell before him, and said in a loud voice, What have we in common, Jesus, Son of the Most High God? I beg you not to torment me.

28 А коли він Ісуса побачив, то закричав, повали́всь перед Ним, і голосом гучним закликав: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Благаю Тебе, — не муч мене!“

29 For Jesus commanded the unclean spirit to go out of the man. For it was a long time since he was possessed, and bound with chains, and kept in fetters; but he would often break off his bonds and was driven into the desert by the demon.

29 Бо звелів Він нечистому духові вийти з люди́ни. Довгий час він хапа́в був його́, — і в'язали його ланцюга́ми й кайда́нами, і стерегли його, але він розривав ланцюги́, — і демон гнав по пустині його.

30 Jesus asked him, What is your name? He said, Legion, because many demons had entered into him.

30 А Ісус запитався його: „Як тобі на ім'я́?“ І той відказав: „Леґіо́н“, бо багато ввійшло в нього де́монів.

31 And they besought him not to command them to go down into the abyss.

31 І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безо́дню.

32 Now there was there a herd of many swine feeding on the mountain; and they besought him to permit them to attack the swine. And he permitted them.

32 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм.

33 Then the demons went out of the man, and they attacked the swine; and that whole herd went straight to the cliff, and fell down into the lake and were drowned.

33 А як де́мони вийшли з того́ чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, — і потопи́лась.

34 When the herdsmen saw what had happened, they fled and told it in the cities and in the villages.

34 Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по се́лах звістили.

35 And some men went out to see what had happened; and they came to Jesus, and found the man from whom the demons had gone out, dressed, and well behaved, and sitting at the feet of Jesus; and they were afraid.

35 І вийшли побачити, що́ сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що де́мони вийшли із нього, сидів при нога́х Ісусових вдя́гнений та при умі, — і полякались.

36 And those who had seen it told them, how that lunatic was healed.

36 Самови́дці ж їм розповіли́, як видужав той біснуватий.

37 Then all the people of the Gadarenes besought him to leave them, because they were seized with a great fear; and Jesus went up into the boat and returned from thence.

37 І ввесь наро́д Гадари́нського кра́ю став благати Його, щоб пішов Він від них, — великий бо страх обгорнув їх. Він же до чо́вна ввійшов і вернувся.

38 But the man from whom the demons had gone out, besought him to remain with him; but Jesus dismissed him and said to him,

38 А той чоловік, що де́мони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи:

39 Return to your own house, and declare what God has done for you. And he went away, and preached throughout the city what Jesus had done for him.

39 „Вернися до дому свого́, і розпові́ж, які речі великі вчинив тобі Бог!“ І той пішов, і по ці́лому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!

40 When Jesus returned, a large multitude welcomed him, for they were all expecting him.

40 А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли́, бо всі чека́ли Його.

41 And a man named Jairus, a leader of the synagogue, fell at the feet of Jesus, and besought him to enter into his house.

41 Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я́, що був старши́м синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.

42 For he had an only daughter, about twelve years old, and she was near death. And as Jesus went with him, a large crowd pressed against him.

42 Бо він мав одиначку дочку́, років десь із дванадцять, — і вмирала вона. А коли Він ішов, наро́д тиснув Його.

43 Now a woman who had the hemorrhage for twelve years, and had spent all her wealth for doctors, could not be healed by anybody.

43 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́, що ніхто вздорови́ти не міг її,

44 She came near him from behind, and touched the edge of his cloak; and immediately her hemorrhage stopped.

44 підійшовши зза́ду, доторкнулась до кра́ю одежі Його, — і хвилі тієї спинилася їй кровоте́ча.

45 And Jesus said, Who touched me? And when all of them denied it, Simon Peter and those who were with him said to him, Teacher, the crowds are troubling you and pressing on you, and yet you say, Who has touched me?

45 А Ісус запитав: „Хто доторкнувся до Мене?“ Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: „Учителю, наро́д коло Тебе он то́впиться й тисне“.

46 But he said, Some one has touched me, for I know that power has gone out of me.

46 Ісус же промовив: „Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене“.

47 When the woman saw that she could not deceive him, she came trembling, and fell down and worshipped him; and she said in the presence of all the people for what purpose she had touched him, and how she was healed immediately.

47 А жінка, побачивши, що вона не втаї́лась, трясучи́сь, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми́, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.

48 Jesus said to her, Have courage, my daughter; your faith has healed you; go in peace.

48 Він же промовив до неї: „До́чко, твоя віра спасла тебе; іди з ми́ром собі!“

49 While he was still talking, there came a man from the house of the leader of the synagogue, and said to him, Your daughter has died, do not trouble the teacher.

49 Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини́ синагоги один та и говорить: „Дочка твоя вмерла, — не турбуй же Вчителя!“

50 Jesus heard it and said to the father of the girl, Do not be afraid, but only believe, and she will be restored to life.

50 Ісус же, почувши, йому відповів: „Не лякайсь, тільки віруй, — і буде спасе́на вона“.

51 Jesus came into the house, and he did not allow anyone to enter with him, except Simon and James and John, and the father and mother of the girl.

51 Прийшовши ж до дому, не пустив Він ніко́го з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівча́ти, та матері.

52 And all of them were weeping and mourning over her; but Jesus said, Do not weep, for she is not dead but asleep.

52 А всі плакали та голосили за нею. Він же промовив: „Не плачте, — не вмерла вона, але спить!“

53 And they laughed at him, for they knew that she was dead.

53 І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.

54 Then he put everybody out, and held her by her hand, and called her, and said, Little girl, arise.

54 А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!“

55 And her spirit returned, and she got up immediately; and he commanded to give her something to eat.

55 І вернувся їй дух, — і хвилі тієї вона ожила́. І звелів дать їй їсти.

56 And her parents were amazed; but he warned them, not to tell any man what had happened.

56 І здивувались батьки її. А Він наказав їм ніко́му не розповідати, що́ сталось.