Библия - Обещанное Восстановление

Исход

Глава 22

1 Если кто украдет вола или овцу, и заколет, или продаст его: то пять волов заплатит за вола, и четыре овцы за овцу.

2 Если кто застанет вора подкапывающего, и ударит, и убьет: то кровь не вменится ему.

3 Но если взошло над ним солнце: то вменится ему кровь. Укравший должен заплатить; а если нечем, то пусть продадут его для уплаты за украденное им.

4 Если украденное найдется у него в руках в целости, вол ли то, или осел, или овца: пусть заплатит вдвое.

5 Если кто потравит поле, или виноградник, пустив скот свой пастись на чужом поле; пусть отдаст лучшее из поля своего, и лучшее из виноградника своего.

6 Если огонь пойдет и найдет терние, и выжжет копны, или жатву, или поле, то должен заплатить, кто произвел сей пожар.

7 Если отдаст кто серебро или вещи другому на сохранение, и они украдены будут из дома его, то, буде найдут вора, он заплатит вдвое.

8 А если не найдут вора, пусть хозяин дома придет пред Бога и поклянется, не простер ли руки на собственность ближнего своего,

9 О всякой вещи спорной, о воле, об осле, об овце, об одежде, о всякой вещи потерянной, о которой скажут, что она такая-то, дело обоих должно быть представлено пред Бога. Кого обвинит Бог, тот заплатит ближнему своему вдвое.

10 Если кто отдаст ближнему своему осла, или вола, или овцу, или какую другую скотину на сбережение, а она умрет, или потерпит вред, или уведена будет, так что никто сего не увидит:

11 Клятва Иеговы да будет между обоими в том, что взявший не простер руки своей на собственность ближнего своего; и хозяин примет, а тот не будет платить.

12 А если украдена будет у него, то заплатит хозяину ее.

13 Если же она будет зверем, растерзана, то пусть представит тому доказательство. За растерзанную он не платит.

14 Если кто выпросит у ближнего своего скотину, и она потерпит вред, или умрет, и это не при хозяине, то заплатит.

15 Если же это при хозяине, то не платит. Если она взята была внаймы за деньги, то пусть и пойдет за ту цену.

16 Если обольстит кто девицу необрученную, и переспит с нею, пусть даст ей вено, и возьмет ее себе в жену.

17 А если отец не согласится, выдать ее за него, пусть заплатит столько серебра, сколько полагается на вено девицам.

18 Ворожеи не оставляй в живых.

19 Всякий скотоложник да будет предан смерти.

20 Приносящий жертву богам, кроме единого Иеговы, да будет предан заклятию.

21 Пришельца не притесняй и не угнетай его, ибо вы сами были пришельцами в земле Египетской.

22 Ни вдовы, ни сироты не притесняйте.

23 Если же ты притеснишь их, то, когда они возопиют ко Мне, Я услышу вопль их;

24 И воспламенится гнев Мой, и убью вас мечем, и будут жены ваши вдовами, и дети ваши сиротами.

25 Если дашь серебро взаймы бедному из народа Моего, то не поступай с ним, как ростовщик, не требуй от него роста.

26 Если возьмешь в залог одежду ближнего твоего, до захождения солнца возврати ему оную.

27 Ибо она есть единственный покров у него; она одеяние тела его; в чем будет он спать? Итак, когда он возопиет ко Мне, Я услышу; ибо Я милосерд.

28 Бога не хули, и начальника в народе твоем не проклинай.

29 Не медли приносить Мне начатки от гумна твоего и от точила твоего; дай Мне первенца из сынов твоих.

30 То же делай с волом твоим и с овцею твоею. Семь дней пусть они будут при матери своей, а в осьмый день отдай их Мне.

31 Будьте у Меня людьми святыми; и мяса растерзанного в поле не ешьте; псам бросайте его.

Вихід

Розділ 22

1 Коли зло́дій буде зло́влений в підко́пі, і буде побитий так, що помре, то нема прови́ни крови на тому, хто побив.

2 Але як засвітило сонце над ним, то є на ньо́му прови́на крови. Злодій конче відшкодує, а якщо він нічого не має, то буде про́даний за свою краді́жку.

3 Якщо та крадіжка справді буде зна́йдена в руці його живою, від вола аж до осла, до ягняти, то нехай відшкодує удвоє.

4 Коли хто ви́пасе поле або виноградника, і пустить свою худобу й буде випаса́ти на чужому полі, відшкодує найліпшим із поля свого й найліпшим із свого виноградника.

5 Коли вийде огонь і попаде на тернину, і буде спалена скирта, або збіжжя стояче, або поле, — конче відшкодує той, хто запалив пожежу.

6 Коли хто дасть своє́му ближньому срібло або по́суд на збере́ження, а воно буде вкра́дене з дому того чоловіка, — якщо буде зна́йдений злодій, нехай відшкодує вдвоє.

7 Якщо ж злодій не буде зна́йдений, то власник дому буде приведений до суддів, на присягу, що не простягав своєї руки на працю свого ближнього.

8 У кожній справі провини, — про вола, про осла, про овечку, про одіж, про все згублене, про яке хто скаже, що це його, нехай справа обох при́йде до судді. Кого суддя визнає за винного, той відшкодує вдвоє своєму ближньому.

9 Коли хто дасть своєму ближньому на збере́ження осла, або вола, або овечку, чи яку іншу худобину, а вона згине, або буде скалічена, або буде заграбована, і ніхто того не бачив, —

10 прися́га Господня нехай буде між обома, що він не простяг своєї руки на власність свого ближнього, а власник її нехай забере, а позваний не буде відшкодо́вувати.

11 А якщо справді буде вкрадена від нього, то нехай відшкодує власнико́ві її.

12 Якщо дійсно буде розша́рпана вона, нехай принесе її як свідо́цтво, а за розша́рпане він не відшкодує.

13 А коли хто позичить від свого ближнього худобину, а вона буде скалічена або згине, а власник її не був із нею, то конче відшкодує;

14 якщо ж її власник був із нею, не відшкодує. А якщо худобина була найнята, то піде та шкода в заплату її.

15 А коли хто підмо́вить дівчину, яка не зару́чена, і ляже з нею, то нехай дасть їй ві́но, і візьме її собі за жінку.

16 Якщо батько її справді відмовить віддати її йому, — нехай відважить срібла згідно з віном дівочим.

17 Чарівни́ці не зоставиш при житті.

18 Кожен, хто зляжеться з худобиною, конче буде забитий.

19 Кожен, хто прино́сить жертву богам, крім Бога Одного, підпадає закляттю.

20 А прихо́дька не будеш утискати та гноби́ти його, бо й ви були прихо́дьками в єгипетськім кра́ї.

21 Жодної вдови та сироти не будеш гноби́ти;

22 якщо ж ти справді гноби́тимеш їх, то коли вони, кли́чучи, кли́катимуть до Мене, то конче почую їхній зойк,

23 і розпалиться гнів Мій, і повбиваю вас мечем, і стануть жінки́ ваші вдо́вами, а діти ваші си́ротами.

24 Якщо позичиш гроші народові Моєму, бідному, що з тобою, то не будь йому, як суворий позича́льник, — не покладеш на нього лихви.

25 Якщо дійсно ві́зьмеш у заста́ву одежу ближнього свого, то вернеш її йому до за́ходу сонця,

26 бо вона — єдине накриття́ його, вона одіж на тіло його; на чому він буде лежати? І станеться, коли буде він кликати до Мене, то почую, бо Я милосердний.

27 Бога не будеш лихосло́вити, а начальника в народі твоїм не будеш проклинати.

28 Не будеш спізнюватися, щодо жертов, із щедрістю збіжжя та з пли́нами твоїми. Перворідного з синів своїх даси́ Мені.

29 Так зробиш волові своєму, і дрібній худобі своїй: сім день буде вона з своєю матір'ю, а восьмого дня даси її Мені.

30 І ви будете Мені святими людьми, і не бу́дете їсти м'яса, розша́рпаного в полі, — псові кинете його!

Исход Глава 22	Вихід Розділ 22
1 Если кто украдет вола или овцу, и заколет, или продаст его: то пять волов заплатит за вола, и четыре овцы за овцу.	1 Коли зло́дій буде зло́влений в підко́пі, і буде побитий так, що помре, то нема прови́ни крови на тому, хто побив.
2 Если кто застанет вора подкапывающего, и ударит, и убьет: то кровь не вменится ему.	2 Але як засвітило сонце над ним, то є на ньо́му прови́на крови. Злодій конче відшкодує, а якщо він нічого не має, то буде про́даний за свою краді́жку.
3 Но если взошло над ним солнце: то вменится ему кровь. Укравший должен заплатить; а если нечем, то пусть продадут его для уплаты за украденное им.	3 Якщо та крадіжка справді буде зна́йдена в руці його живою, від вола аж до осла, до ягняти, то нехай відшкодує удвоє.
4 Если украденное найдется у него в руках в целости, вол ли то, или осел, или овца: пусть заплатит вдвое.	4 Коли хто ви́пасе поле або виноградника, і пустить свою худобу й буде випаса́ти на чужому полі, відшкодує найліпшим із поля свого й найліпшим із свого виноградника.
5 Если кто потравит поле, или виноградник, пустив скот свой пастись на чужом поле; пусть отдаст лучшее из поля своего, и лучшее из виноградника своего.	5 Коли вийде огонь і попаде на тернину, і буде спалена скирта, або збіжжя стояче, або поле, — конче відшкодує той, хто запалив пожежу.
6 Если огонь пойдет и найдет терние, и выжжет копны, или жатву, или поле, то должен заплатить, кто произвел сей пожар.	6 Коли хто дасть своє́му ближньому срібло або по́суд на збере́ження, а воно буде вкра́дене з дому того чоловіка, — якщо буде зна́йдений злодій, нехай відшкодує вдвоє.
7 Если отдаст кто серебро или вещи другому на сохранение, и они украдены будут из дома его, то, буде найдут вора, он заплатит вдвое.	7 Якщо ж злодій не буде зна́йдений, то власник дому буде приведений до суддів, на присягу, що не простягав своєї руки на працю свого ближнього.
8 А если не найдут вора, пусть хозяин дома придет пред Бога и поклянется, не простер ли руки на собственность ближнего своего,	8 У кожній справі провини, — про вола, про осла, про овечку, про одіж, про все згублене, про яке хто скаже, що це його, нехай справа обох при́йде до судді. Кого суддя визнає за винного, той відшкодує вдвоє своєму ближньому.
9 О всякой вещи спорной, о воле, об осле, об овце, об одежде, о всякой вещи потерянной, о которой скажут, что она такая-то, дело обоих должно быть представлено пред Бога. Кого обвинит Бог, тот заплатит ближнему своему вдвое.	9 Коли хто дасть своєму ближньому на збере́ження осла, або вола, або овечку, чи яку іншу худобину, а вона згине, або буде скалічена, або буде заграбована, і ніхто того не бачив, —
10 Если кто отдаст ближнему своему осла, или вола, или овцу, или какую другую скотину на сбережение, а она умрет, или потерпит вред, или уведена будет, так что никто сего не увидит:	10 прися́га Господня нехай буде між обома, що він не простяг своєї руки на власність свого ближнього, а власник її нехай забере, а позваний не буде відшкодо́вувати.
11 Клятва Иеговы да будет между обоими в том, что взявший не простер руки своей на собственность ближнего своего; и хозяин примет, а тот не будет платить.	11 А якщо справді буде вкрадена від нього, то нехай відшкодує власнико́ві її.
12 А если украдена будет у него, то заплатит хозяину ее.	12 Якщо дійсно буде розша́рпана вона, нехай принесе її як свідо́цтво, а за розша́рпане він не відшкодує.
13 Если же она будет зверем, растерзана, то пусть представит тому доказательство. За растерзанную он не платит.	13 А коли хто позичить від свого ближнього худобину, а вона буде скалічена або згине, а власник її не був із нею, то конче відшкодує;
14 Если кто выпросит у ближнего своего скотину, и она потерпит вред, или умрет, и это не при хозяине, то заплатит.	14 якщо ж її власник був із нею, не відшкодує. А якщо худобина була найнята, то піде та шкода в заплату її.
15 Если же это при хозяине, то не платит. Если она взята была внаймы за деньги, то пусть и пойдет за ту цену.	15 А коли хто підмо́вить дівчину, яка не зару́чена, і ляже з нею, то нехай дасть їй ві́но, і візьме її собі за жінку.
16 Если обольстит кто девицу необрученную, и переспит с нею, пусть даст ей вено, и возьмет ее себе в жену.	16 Якщо батько її справді відмовить віддати її йому, — нехай відважить срібла згідно з віном дівочим.
17 А если отец не согласится, выдать ее за него, пусть заплатит столько серебра, сколько полагается на вено девицам.	17 Чарівни́ці не зоставиш при житті.
18 Ворожеи не оставляй в живых.	18 Кожен, хто зляжеться з худобиною, конче буде забитий.
19 Всякий скотоложник да будет предан смерти.	19 Кожен, хто прино́сить жертву богам, крім Бога Одного, підпадає закляттю.
20 Приносящий жертву богам, кроме единого Иеговы, да будет предан заклятию.	20 А прихо́дька не будеш утискати та гноби́ти його, бо й ви були прихо́дьками в єгипетськім кра́ї.
21 Пришельца не притесняй и не угнетай его, ибо вы сами были пришельцами в земле Египетской.	21 Жодної вдови та сироти не будеш гноби́ти;
22 Ни вдовы, ни сироты не притесняйте.	22 якщо ж ти справді гноби́тимеш їх, то коли вони, кли́чучи, кли́катимуть до Мене, то конче почую їхній зойк,
23 Если же ты притеснишь их, то, когда они возопиют ко Мне, Я услышу вопль их;	23 і розпалиться гнів Мій, і повбиваю вас мечем, і стануть жінки́ ваші вдо́вами, а діти ваші си́ротами.
24 И воспламенится гнев Мой, и убью вас мечем, и будут жены ваши вдовами, и дети ваши сиротами.	24 Якщо позичиш гроші народові Моєму, бідному, що з тобою, то не будь йому, як суворий позича́льник, — не покладеш на нього лихви.
25 Если дашь серебро взаймы бедному из народа Моего, то не поступай с ним, как ростовщик, не требуй от него роста.	25 Якщо дійсно ві́зьмеш у заста́ву одежу ближнього свого, то вернеш її йому до за́ходу сонця,
26 Если возьмешь в залог одежду ближнего твоего, до захождения солнца возврати ему оную.	26 бо вона — єдине накриття́ його, вона одіж на тіло його; на чому він буде лежати? І станеться, коли буде він кликати до Мене, то почую, бо Я милосердний.
27 Ибо она есть единственный покров у него; она одеяние тела его; в чем будет он спать? Итак, когда он возопиет ко Мне, Я услышу; ибо Я милосерд.	27 Бога не будеш лихосло́вити, а начальника в народі твоїм не будеш проклинати.
28 Бога не хули, и начальника в народе твоем не проклинай.	28 Не будеш спізнюватися, щодо жертов, із щедрістю збіжжя та з пли́нами твоїми. Перворідного з синів своїх даси́ Мені.
29 Не медли приносить Мне начатки от гумна твоего и от точила твоего; дай Мне первенца из сынов твоих.	29 Так зробиш волові своєму, і дрібній худобі своїй: сім день буде вона з своєю матір'ю, а восьмого дня даси її Мені.
30 То же делай с волом твоим и с овцею твоею. Семь дней пусть они будут при матери своей, а в осьмый день отдай их Мне.	30 І ви будете Мені святими людьми, і не бу́дете їсти м'яса, розша́рпаного в полі, — псові кинете його!
31 Будьте у Меня людьми святыми; и мяса растерзанного в поле не ешьте; псам бросайте его.	31

Ветхий
завет

Новый
завет

Исход

Глава 22

Вихід

Розділ 22

Исход

Глава 22

Вихід

Розділ 22

Ветхий завет

Новый завет

Исход

Глава 22

Вихід

Розділ 22

Исход

Глава 22

Вихід

Розділ 22

Ветхий
завет

Новый
завет