CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Йов 7
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Йов

Розділ 7

1 Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!

2 Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

3 так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.

4 Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“ І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.

5 Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.

6 А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.

7 Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.

8 Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене.

9 Як хмара зникає й прохо́дить, так хто схо́дить в шео́л, не вихо́дить,

10 не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.

11 Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:

12 Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?

13 Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,

14 то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене

15 І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.

16 Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!

17 Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?

18 Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.

19 Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?

20 Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?

21 І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“.

Das Buch Hiob (Ijob)

Kapitel 7

1 Muß nicht der Mensch582 immer im Streit6635 sein auf Erden776, und3117 seine Tage3117 sind wie eines Taglöhners?

2 Wie ein Knecht5650 sich sehnet nach dem Schatten6738 und ein Taglöhner, daß seine Arbeit6467 aus sei6960,

3 also habe ich wohl ganze Monden3391 vergeblich7723 gearbeitet5157, und elende Nächte3915 sind4487 mir viel5999 worden.

4 Wenn ich mich legte7901, sprach559 ich: Wann werde ich aufstehen? Und danach rechnete ich, wenn es Abend6153 wollte werden6965; denn ich war ganz ein Scheusal jedermann, bis es finster ward.

5 Mein Fleisch1320 ist um und um wurmig7415 und kotig: meine Haut5785 ist verschrumpft7280 und zunichte3988 worden.

6 Meine Tage3117 sind leichter7043 dahingeflogen denn eine Weberspule708 und sind vergangen, daß kein657 Aufhalten8615 dagewesen ist3615.

7 Gedenke2142, daß mein Leben2416 ein Wind7307 ist, und meine Augen5869 nicht wiederkommen7725, zu sehen7200 das Gute2896.

8 Und kein lebendig Auge5869 wird mich mehr sehen. Deine Augen5869 sehen mich an; darüber vergehe ich7789.

9 Eine Wolke6051 vergehet und fähret dahin; also3615, wer in die3381 Hölle7585 hinunterfährt, kommt3212 nicht wieder herauf5927

10 und kommt nicht5234 wieder7725 in sein Haus1004, und sein Ort4725 kennet ihn nicht mehr.

11 Darum will auch ich7878 meinem Munde6310 nicht7307 wehren2820; ich will reden1696 von der Angst6862 meines Herzens und will heraussagen von der Betrübnis4751 meiner See LE5315.

12 Bin ich denn ein Meer3220 oder ein Walfisch, daß du mich so verwahrest?

13 Wenn ich5375 gedachte559, mein Bett6210 soll mich trösten5162, mein Lager4904 soll mir‘s leichtern;

14 wenn ich mit mir selbst rede, so erschreckst du mich mit Träumen2472 und machst mir Grauen1204,

15 daß meine See LE5315 wünschet erhangen zu sein, und meine Gebeine6106 den Tod4194.

16 Ich begehre3988 nicht mehr5769 zu2421 leben. Höre auf2308 von mir, denn meine Tage3117 sind vergeblich1892 gewesen.

17 Was ist1431 ein Mensch582, daß du ihn groß achtest und bekümmerst7896 dich3820 mit ihm?

18 Du suchest ihn täglich1242 heim6485 und versuchest ihn alle Stunde.

19 Warum4100 tust du dich8159 nicht von mir und lässest nicht ab7503, bis ich meinen Speichel7536 schlinge1104?

20 Habe2398 ich gesündiget, was soll ich dir tun6466, o du Menschenhüter5341? Warum machst du mich, daß ich auf dich stoße und7760 bin mir selbst eine Last4853?

21 Und warum vergibst du mir meine Missetat6588 nicht und nimmst nicht weg meine Sünde5771? Denn nun werde5375 ich mich in5674 die Erde6083 legen7901; und wenn man mich morgen suchet, werde ich nicht da sein.

Йов

Розділ 7

Das Buch Hiob (Ijob)

Kapitel 7

1 Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!

1 Muß nicht der Mensch582 immer im Streit6635 sein auf Erden776, und3117 seine Tage3117 sind wie eines Taglöhners?

2 Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

2 Wie ein Knecht5650 sich sehnet nach dem Schatten6738 und ein Taglöhner, daß seine Arbeit6467 aus sei6960,

3 так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.

3 also habe ich wohl ganze Monden3391 vergeblich7723 gearbeitet5157, und elende Nächte3915 sind4487 mir viel5999 worden.

4 Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“ І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.

4 Wenn ich mich legte7901, sprach559 ich: Wann werde ich aufstehen? Und danach rechnete ich, wenn es Abend6153 wollte werden6965; denn ich war ganz ein Scheusal jedermann, bis es finster ward.

5 Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.

5 Mein Fleisch1320 ist um und um wurmig7415 und kotig: meine Haut5785 ist verschrumpft7280 und zunichte3988 worden.

6 А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.

6 Meine Tage3117 sind leichter7043 dahingeflogen denn eine Weberspule708 und sind vergangen, daß kein657 Aufhalten8615 dagewesen ist3615.

7 Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.

7 Gedenke2142, daß mein Leben2416 ein Wind7307 ist, und meine Augen5869 nicht wiederkommen7725, zu sehen7200 das Gute2896.

8 Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене.

8 Und kein lebendig Auge5869 wird mich mehr sehen. Deine Augen5869 sehen mich an; darüber vergehe ich7789.

9 Як хмара зникає й прохо́дить, так хто схо́дить в шео́л, не вихо́дить,

9 Eine Wolke6051 vergehet und fähret dahin; also3615, wer in die3381 Hölle7585 hinunterfährt, kommt3212 nicht wieder herauf5927

10 не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.

10 und kommt nicht5234 wieder7725 in sein Haus1004, und sein Ort4725 kennet ihn nicht mehr.

11 Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:

11 Darum will auch ich7878 meinem Munde6310 nicht7307 wehren2820; ich will reden1696 von der Angst6862 meines Herzens und will heraussagen von der Betrübnis4751 meiner See LE5315.

12 Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?

12 Bin ich denn ein Meer3220 oder ein Walfisch, daß du mich so verwahrest?

13 Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,

13 Wenn ich5375 gedachte559, mein Bett6210 soll mich trösten5162, mein Lager4904 soll mir‘s leichtern;

14 то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене

14 wenn ich mit mir selbst rede, so erschreckst du mich mit Träumen2472 und machst mir Grauen1204,

15 І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.

15 daß meine See LE5315 wünschet erhangen zu sein, und meine Gebeine6106 den Tod4194.

16 Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!

16 Ich begehre3988 nicht mehr5769 zu2421 leben. Höre auf2308 von mir, denn meine Tage3117 sind vergeblich1892 gewesen.

17 Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?

17 Was ist1431 ein Mensch582, daß du ihn groß achtest und bekümmerst7896 dich3820 mit ihm?

18 Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.

18 Du suchest ihn täglich1242 heim6485 und versuchest ihn alle Stunde.

19 Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?

19 Warum4100 tust du dich8159 nicht von mir und lässest nicht ab7503, bis ich meinen Speichel7536 schlinge1104?

20 Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?

20 Habe2398 ich gesündiget, was soll ich dir tun6466, o du Menschenhüter5341? Warum machst du mich, daß ich auf dich stoße und7760 bin mir selbst eine Last4853?

21 І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“.

21 Und warum vergibst du mir meine Missetat6588 nicht und nimmst nicht weg meine Sünde5771? Denn nun werde5375 ich mich in5674 die Erde6083 legen7901; und wenn man mich morgen suchet, werde ich nicht da sein.